Дата документу 18.10.2019 Справа № 334/6641/18
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний № 334/6641/18 Головуючий у 1-й інстанції: Козлова Н.Ю.
провадження № 22-ц/807/3026/19 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
18 жовтня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Дашковської А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2019 року,
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення зі своєї дочки ОСОБА_3 на підставі ст.ст.202, 203 СК України аліментів на своє утримання у розмірі ј частки всіх видів заробітку, посилаючись на те, що він є непрацездатним, страждає на низку хронічних захворювань, отримує мінімальну пенсію і потребує матеріальної допомоги, а відповідачка ухиляється від свого обов'язку утримувати батька.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.07.2019 року відмовлено у задоволені позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка має на своєму утриманні малолітню доньку, 2014 року народження, її дохід складає 897, 92грн., тоді як доходи сім'ї позивача перевищують сукупний дохід відповідачки, отже вона не має фінансової можливості надавати допомогу своїм батькам.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_1 зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним у справі доказам, не врахував, що на його утриманні знаходиться його дружина ОСОБА_4 і мати ОСОБА_5 , які є особами з інвалідністю першої групи і потребують постійного стороннього догляду, проте відповідачка ні йому, ні своїй матері і бабусі ніякої допомоги не надає, ухиляється від свого обов'язку з утримання батьків. Судом залишено без уваги, що відповідачка не несе витрат з утримання житла, одружена, її чоловік є працездатним, отримує заробітну плату, отже вона в змозі надавати допомогу своєму батькові.
Копія апеляційної скарги і ухвала про відкриття апеляційного провадження отримані представником відповідача ОСОБА_6 03.09.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.66). Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на такі обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Встановлено, що ОСОБА_1 є батьком відповідачки ОСОБА_3 , з 29.01.2014р. позивач отримує пенсію, розмір якої становить 1 435 грн. (а.с.4).
Разом з ОСОБА_1 проживають його дружина ОСОБА_4 і мати ОСОБА_5 , які є особами з інвалідністю першої групи і потребують постійного стороннього догляду, отримують пенсію у розмірі 2023, 52 грн. і 1946 грн. відповідно (а.с.5-7).
Відповідачка зареєстрована за однією адресою зі своїми батьками, проте з 2013 рок фактично проживає разом зі своїм чоловіком і малолітньою донькою, 2014 року народження, за іншою адресою, що не оспорювалося її представником у суді першої інстанції.
Відповідачка працює продавцем-консультантом в ТОВ «АТБ-маркет», її середній заробіток за останні шість місяців склав 4 961, 50 грн. (а.с.38).
Даних про місце роботи її чоловіка і розмір його доходів матеріали справи не містять, проте, представник відповідачки у суді першої інстанції не оспорював, що він працює і отримує заробітну плату.
Надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції з посиланням на довідку про заробітну плату відповідачки (а.с.38) дійшов висновку, що її дохід становить 897, 92 грн. в місяць, а отже вона не має фінансової можливості утримувати свого батька.
Проте, висновок суду про розмір доходів відповідачки суперечить фактичним обставинам справи і довідці № 3301 від 06.04.2019 ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», згідно з якою середній заробіток ОСОБА_3 становить 4 961, 50 грн.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім'ї (частина восьма статті 7 СК України).
Потреба у матеріальній допомозі визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.
Як на правове обґрунтування наведених підстав позивач посилався на статтю 51 Конституції України, статті 202, 203, 205, 206 СК України.
Проте, підстави звернення ОСОБА_1 до суду з указаним позовом не обмежуються виключно матеріальною складовою з огляду на низький рівень його доходу. Водночас позивач наголошував на тому, що розмір його пенсії не покриває витрат, у тому числі і на його лікування.
Відповідачем не надано суду першої інстанції переконливих доказів, які б свідчили про неможливість надавати батькові матеріальну допомогу. Знаходження на її утриманні малолітньої дитини не звільняє її від обов'язку, встановленого ст. 202 СК України.
Згідно зі статтею 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
Враховуючи майновий і сімейний стан та рівень доходу кожної із сторони у даній справі, колегія суддів вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_7 в розмірі 1\10 частки від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову - 10.09.2018 року.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінськогорайонного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2019 року у цій справі скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на його утримання в розмірі 1/10 частки від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову - 10.09.2018 року і довічно.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуючий:
Судді: