Справа № 463/813/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.
Провадження № 22-ц/811/1264/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 40
15 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Юзефович Ю.І.
з участю представника правонаступника позивача ОСОБА_1 Ю.Д., третьої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами позивача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідача ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2018 рокув складі судді Шеремити Г.І. у справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 , третя особа Реєстраційна служба відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби ЛМУЮ про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного Акціонерного Товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третіх осіб на стороні відповідача Реєстраційної служби відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби ЛМУЮ, Личаківського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Львівській області, Служби у справах дітей Личаківської районної адміністрації про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки,-
встановила:
У лютому 2015 року позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , з участю третьої особи Реєстраційна служба відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби ЛМУЮ про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обгрунтування позову покликався на те, що 06.09.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем ОСОБА_3 укладено Договір про відкриття кредитної лінії №14-700кл/60, згідно якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 80000,00 доларів США, зі сплатою процентної ставки в розмірі 15% річних за користування кредитом та кінцевим терміном повернення кредиту та процентів до 20.02.2014 року.
В подальшому до Кредитного договору вносились зміни Додатковим договором №1 від 16.05.2008 року (збільшено процентну ставку до 16% річних) та Додатковим договором №2 від 12.09.2008 року, які є невід'ємною частиною кредитного договору. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами 06.09.2007 року укладено іпотечний договір, предметом якого були цегляний житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належні на праві власності відповідачу ОСОБА_3 Додатковим договором від 12.09.2008 року внесено зміни до іпотечного договору, який є його невід'ємною частиною.
Взятих на себе згідно умов кредитного договору обов'язків щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування відповідач ОСОБА_3 не виконала, у зв'язку з чим станом на 30.10.2015 року заборгованість за кредитним догором становить 13066721,76 грн., з яких сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту становить 66493,52 дол. США, що еквівалентно 1522967,58 грн.; сума простроченої заборгованості по відсотках 71521,74 дол. США, що еквівалентно 1 638 133,93 грн.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам 9 905 620, 25 грн.
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 13.07.2012 року у справі №2/1312/159/12, яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27.09.2012 року, вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №14-700кл/60 від 06.09.2007 року в розмірі 1 359 789,68 грн.
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 09.03.2016 року у справі №463/4324/15-ц (провадження №2/463/951/16) вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №14-700кл/60 від 06.09.2007 року в розмірі 1 438 320,62 грн.
Вказані рішення судів набрали законної сили, однак станом на день звернення з позовом до суду зобов'язання боржником не виконані, у зв'язку з чим позивач в порядку вимог ст.33 Закону України «Про іпотеку» та положень п.8.4.3 Іпотечного договору звернувся до суду з відповідним позовом.
З врахуванням заяв про уточнення позовних вимог (т.1 а.с.208-210, т.2 а.с.127-128), остаточно просив в рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_3 перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за договором про відкриття кредитної лінії №14-700кл/60 від 06.09.2007 року, яка станом на 30.10.2015 року складає 13 066 721,76 грн. (з яких сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту становить 66 493,52 дол. США, що еквівалентно 1 522 967,58 грн.; сума простроченої заборгованості по відсотках 71 521, 74 дол. США, що еквівалентно 1 638 133,93 грн.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам 9 905 620, 25 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: цегляний житловий будинок АДРЕСА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» з встановленням початкової ціни на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. З метою вжиття заходів забезпечення предмета іпотеки передати такий в управління іпотекодержателю ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до моменту продажу на прилюдних торгах, стягнути з відповідача на користь позивача понесенні останнім судові витрати.
Відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки.
Вимоги щодо недійсності укладених кредитного та іпотечного договорів, а також додаткових угод до них мотивує тим, що такі укладено з порушенням вимог ст.203 ЦП України та положень Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки умови таких є несправедливими та грубо порушують права відповідача як споживача фінансових послуг. Зокрема, Банком в порушення «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (далі - Правила) не надано відповідачу як споживачу послуг в галузі споживчого кредитування в письмовій формі повної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту. У зв'язку з наданням кредиту в іноземній валюті Банком не попереджено споживача про обов'язок нести валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором; не надано інформації щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків та комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ними. В порушення вимог ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживача» та п.п.3.1, 3.2 Правил, кредитний договір не містить детального розпису загальної вартості кредиту для споживача, права дострокового повернення кредиту та графіку платежів. Договір містить несправедливі умови щодо фактично односторонньої зміни процентної ставки Банком та сплати позичальником на користь Банку непередбачуваних платежів у вигляді комісії за отримання траншу в розмірі 0,2% при отриманні кожного траншу. Недійсність кредитного договору тягне за собою недійсність укладеного з метою забезпечення виконання зобов'язань за таким іпотечного договору.
Просила визнати недійсними з моменту укладення: договір про відкриття кредитної лінії №14-700кл/60 від 06.09.2007 року, укладений ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_6 , а також Додатковий договір №1 від 16.05.2008 року та Додатковий договір №2 від 12.09.2008 року до кредитного договору; іпотечний договір від 06.09.2007 року, укладений ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_6 , а також Додатковий договір від 12.09.2008 року до нього.
Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 29 травня 2018 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: цегляний житловий будинок АДРЕСА_2 , позначений на поверхневому плані літерою «А-2», складається з п'яти житлових кімнат, житловою площею 94,5 кв.м. та кухні, загальною площею 177,3 кв.м., до якого належать «Б» - цегляний сарай, «Г» - цегляний гараж, «З» -металеві ворота, «4,5,6» - огорожа з металевої сітки, «7,8» - металева хвіртка, «І» - асфальтне замощення; земельну ділянку, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» з встановленням початкової ціни на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - судовим експертом Мельником Олександром Петровичем згідно висновку судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 18.01.2018 року, на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за Договором про відкриття кредитної лінії №14-700кл/60 від 06.09.2007 року в розмірі 2 798 110 грн. 30 коп.
В решті вимог відмовлено.
Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 243 грн. 60 коп. та 121 грн. 80 коп. судового збору.
В зустрічному позові ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення оскаржили позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідач ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не погоджується із частковим задоволенням позовних вимог банку.
Судом вирішено, що обгрунтованою є заборгованість відповідача ОСОБА_3 перед банком в розмірі 2798110,30 грн., а не 13066721,76 грн., як зазначено в уточнених позовних вимогах.
Апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції, що попередні судові рішення про встановлення факту порушення та невиконання основного зобов'язання мають преюдиційне значення для даної справи. На момент подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог і на даний час кредитне зобов'язання не припинено, оскільки належним чином не виконано, а тому банк вправі нараховувати проценти за користування кредитом до моменту повного виконання боржником зобов'язань по сплаті основного боргу.
По справі не встановлено порушення банку щодо нарахування процентів, а відтак суд не вправі зменшити розмір процентів за користування кредитом, що розраховані відповідно до суми основного боргу, що не повернута позичальником та яка встановлена попередніми рішеннями.
Крім цього, пеня розрахована банком за період з 30.10.2014 року по 30.10.2015 року, тобто за один рік звернення позивача до суду за захистом порушеного права.
Відповідачем не спростовано факт не виконання боргового зобов'язання, а тому суд помилково дійшов висновку щодо неможливості визначення розміру пені за останній рік перед зверненням Банком до суду.
Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки і прийняти нову постанову, якою позов АТ «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити в повному обсязі.
Апелянт ОСОБА_3 вважає оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом і відмови у задоволенні зустрічного позову незаконним, прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
На думку апелянта, суд першої інстанції з порушенням ч. 2 ст. 31 ЦПК України (в редакції чинній на момент подання позивачем заяви) прийняв заяву позивача про зміну предмета позову, оскільки суд перейшов до розгляду справи по суті ще в січні 2016 року.
Також, суд визначив розмір заборгованості в сумі 2798110,30 грн., проте не взяв до уваги, що частина заборгованості за рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13.07.2012 року погашена відповідачем.
Також, судом не взято до уваги, що після 28.10.2009 року у банку були відсутні правові підстави для нарахування відсотків за кредитним договором, оскільки це не відповідає умовам договору та нормам ЦК України.
На думку апелянта, судом невірно застосовано положення ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України щодо спливу позовної давності, оскільки 26.10.2009 року банк направив відповідачу лист-вимогу про дострокове погашення всієї заборгованості, отже кредитор встановив новий строк виконання зобов'язань за кредитним договором до 28.10.2009 року, а з позовними вимогами позивач звернувся до суду лише в лютому 2015 року, а саме з пропуском трирічного строку позовної давності.
Також, суд першої інстанції не дослідив покликання позивача за зустрічним позовом, що оспорюваний кредитний договір вчинений з використанням нечесної підприємницької практики, кредитор ввів позичальника в оману щодо обставин, які мають істотне значення, договір містить несправедливі умови, окремі умови договору суперечать вимогам ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2018 року в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову в повному обсязі та задовольнити зустрічний позов.
Ухвалою судового засідання від 20 серпня 2019 року залучено до участі у справі ТзОВ «Фінансова компанія «ІНВЕНТ» як правонаступника позивача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» необхідно залишити без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково вираховуючи таке.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ “Банк «Фінанси та Кредит» суд першої інстанції виходив з того, що факт невиконання відповідачем ОСОБА_3 основного кредитного зобов'язання встановлено рішеннями Личаківського районного суду м.Львова від 13.07.2012 року та від 09.03.2016 року, якими з останньої стягнуто на користь Банку заборгованість за кредитним договором, такі рішення, на думку суду, мають преюдиційне значення для даної справи. Суд врахував, що обґрунтованою є заборгованість відповідача ОСОБА_3 перед банком в розмірі 2798110,30 грн. (1 359 789,68 грн. + 1 438 320,62 грн.), а не 13 066 721,76 грн., як зазначає в своїх уточнених позовних вимогах банк, та з врахуванням висновку №10-17 судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 18.01.2018 року (т.2 а.с.170-178), згідно якого ринкова вартість цегляного житлового будинку АДРЕСА_1 з АДРЕСА_1 , станом на дату оцінки 15.01.2018 року становить 1580744,00 грн.; земельної ділянки, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - 1377182,00 грн., суд звернув стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок і земельну ділянку) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі, встановленому рішенням судів, а не в розмірі заявленому позивачем.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 суд врахував, що укладений договір кредиту та іпотечний договір, а також додаткові договори до них, були добровільно підписані відповідачем, про що свідчить наявний на кожному аркуші договорів підпис останньої, а відтак така погодилася зі всіма істотними умовами договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, як це передбачено ч.1 ст. 628 ЦК України.
Про дійсність укладеного кредитного договору свідчить те, що сторони досягнули згоди з істотних умов щодо предмета (80000,00 доларів США), ціни (15% річних за користування кредитом) та строку (до 20 лютого 2014 року), правочин вчинено відповідно до ч.1ст. 1055 ЦК України в письмовій формі та банком було перераховано кошти на позичковий рахунок ОСОБА_3 , тобто правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що є підтвердженням того, що сторони правочину мали вільне волевиявлення та володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності як передбачено законом, та відповідним обсягом інформації щодо умов кредитування та можливих ризиків, що дало можливість підписати договір без будь яких застережень.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.09.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено Договір про відкриття кредитної лінії №14-700кл/60, згідно якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 80000,00 доларів США, зі сплатою процентної ставки в розмірі 15% річних за користування кредитом та кінцевим терміном повернення кредиту та процентів до 20.02.2014 року (т.1 а.с. 14-18).
Додатковим договором №1 від 16.05.2008 року, укладеним між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 внесено зміни до кредитного договору №14-700кл/60 в частині збільшення процентної ставки до 16% річних (т.1 а.с. 21).
Крім цього, додатковим договором №2 від 12.09.2008 року, укладеним між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_3 внесено зміни до кредитного договору №14-700кл/60 (а.с. 22).
15.05.2019 року між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ТзОВ «Фінансова компанія «ІНВЕНТ» укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та поручителів, зазначених у Додатках №№ 1-2до цього договору.
У реєстрі кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, під номером 21 вказана ОСОБА_3 , кредитний договір №14-700кл/60 від 06.09.2007 року, загальна сума заборгованості 74596413,53 грн.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов”язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивач свої зобов'язання за договорами виконав, надавши відповідачу ОСОБА_3 кредит у розмірі 80000 дол. США, що визнається сторонами по справі, відтак не підлягає доказуванню в силу приписів ч. 1 ст. 82 ЦК України.
Разом з тим, в порушення взятих на себе згідно із п.п.3.2,4.3 кредитного договору обов'язків щодо своєчасної сплати суми кредиту та процентів згідно Графіку зниження розміру заборгованості та Додатку до договору, позичальник ОСОБА_3 таких не виконала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 13.07.2012 року у справі №2/1312/159/12, яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27.09.2012 року, вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №14-700кл/60 від 06.09.2007 року в розмірі 1 359 789,68 грн.
Крім цього, рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 09.03.2016 року у справі № 463/4324/15-ц (провадження № 2/463/951/16), яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24.04.2017 року, вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №14-700кл/60 від 06.09.2007 року в розмірі 1 438 320,62 грн. (т.1 а.с.33-35, т.2 а.с.203).
Проте, як встановлено під час розгляду апеляційних скарг, постановою Верховного Суду від 19.12.2018 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09.03.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24.04.2017 року скасовано, у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості відмовлено.
Скасовуючи рішення попередніх інстанцій Верховний Суд звернув увагу, що зі зверненням банку до суду у червні 2012 року з вимогою про дострокову сплату усієї заборгованості у повному обсязі, банк в односторонньому порядку змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором з лютого 2014 року на червень 2012 року, при цьому покликався на висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа №310/11534/13-ц, провадження №14-154 цс 18), за яким право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).
Таким чином, висновок суду першої інстанції, що обґрунтованою є заборгованість відповідача ОСОБА_3 перед банком в розмірі 2798110,30 грн. (1359789,68 грн. + 1438320,62грн.) є неправильним, оскільки судом безпідставно застосована преюдиція рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09.03.2016 року по справі № 463/4324/15-ц, яким стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 06 вересня 2007 року у розмірі 1438320,62 грн., оскільки як зазначено вище, це рішення суду першої інстанції скасовано.
Відтак, розмір заборгованості позичальника ОСОБА_3 за Договором про відкриття кредитної лінії №14-700кл/60, який визначений рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 липня 2012 року, яке набрало законної сили, складає 1359789,68 грн.
При цьому, доводи апелянта ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в частині незгоди із рішенням суду першої інстанції про визначення розміру заборгованість відповідача ОСОБА_3 перед банком 2798110,30 грн., а не 13066721,76 грн., як зазначено в уточнених позовних вимогах, є безпідставними, оскільки після звернення банку до суду у червні 2010 року з вимогою про дострокову сплату усієї заборгованості у повному обсязі, банк в односторонньому порядку змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором з лютого 2014 року на червень 2010 року, відтак, з врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 липня 2018 року (справа №310/11534/13-ц, провадження №14-154 цс 18), після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
В свою чергу, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії №14-700кл/60 між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 06.09.2007 року укладено іпотечний договір, за умовами якого предметом іпотеки є цегляний житловий будинок АДРЕСА_2 , позначений на поверхневому плані літерою «А-2», складається з п'яти житлових кімнат, житловою площею 94,5 кв.м. та кухні, загальною площею 177,3 кв.м., до якого належать «Б» - цегляний сарай, «Г» - цегляний гараж, «З» -металеві ворота, «4,5,6» - огорожа з металевої сітки, «7,8» - металева хвіртка, «І» - асфальтне замощення, а також земельна ділянка, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (т.1 а.с. 24-32, 54,176-180).
15.09.2019 року між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ТзОВ «Фінансова компанія «ІНВЕНТ» укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, за умовами якого новий іпотекодержатель набуває право замість первісного іпотеко держателя одержати переважно перед іншими кредиторами іпотекодавців, у порядку, визначеному договорами іпотеки та Законом Уккраїни «Про іпотеку», задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів., комісій, можливої неустойки, відшкодування збитків), які випливають з умов кредитних договорів та/або договорів іпотеки, за рахунок майна, вказаного в додатку № 1 до цього договору.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
У статті 33 Закону передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому, здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.
Із роз'яснень, викладених у п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вбачається, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінним від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК ). Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з боржника не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.
Беручи до уваги фактичні обставини справи, та виходячи із положень ст.ст. 526, 590, 1049, 1050, 1052 ЦК України, а також умов, зазначених в п. 8.4. Іпотечного договору, ст.ст. 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ПАТ «»Банк «Фінанси та Кредит» має право на звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю ОСОБА_8 для погашення заборгованості за договором кредиту.
Разом з тим, перевіряючи доводи апелянта ОСОБА_3 про невірне застосування судом першої інстанції положення ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України щодо спливу позовної давності, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Відповідно до п. 8.4.3. іпотечного договору від 06.09.2007 року іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані.
При цьому, у п. 8.4.7. іпотечного договору передбачено, що право звернення на предмет іпотеки іпотеко держатель набуває також, якщо іпотекодержатель, відповідно до п. 3.4. Кредитного договору, заявить іпотекодавцю вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строку, зазначеного у п. 3.2. кредитного договору, а іпотекодержатель не виконає зазначене зобов'язання.
В свою чергу, відповідно до п. 3.2. договору про відкриття кредитної лінії № 14-700кл/60 від 06 вересня 2007 року позичальник ОСОБА_3 зобов'язувалася повністю повернути кредитні ресурси до 20 лютого 2014 року.
У п. 3.4. договору передбачено випадки, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки.
Сторони передбачили, що у випадку вимоги банку про дострокове повернення кредитних ресурсів та сплату процентів позичальник зобов'язаний зробити повне погашення заборгованості за цим договором, тобто повернути отримані кредитні ресурси та сплатити всі проценти протягом 10 банківських днів з моменту отримання вимоги банку.
Вимога банку про дострокове повернення кредиту направлена відповідачу керуючим філією «Західне РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 26.10.2009 року за № 2598, за якою банк повідомляє ОСОБА_3 про те, що 18.08.2009 року кредитною комісією банку прийнято рішення про відмову у продовженні строку дії кредитного договору, з вимогою дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього договору. Також, позичальнику постановлено вимогу здійснити повне погашення заборгованості за цим договором, тобто повернути отримані кредитні ресурси та сплатити всі проценти протягом 2 банківських днів з моменту отримання вимоги банку (т.1 а.с. 210).
Вказана вимога отримана позичальником ОСОБА_3 , у зв'язку із чим станом на 28.10.2009 року обов'язок дострокового, у повному обсязі, виконання порушеного зобов'язання боржником настав і у неї існувала прострочена заборгованість перед банком.
Таким чином, пред'явивши ОСОБА_3 вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладених договорів змінив строк виконання основного зобов'язання.
Зі спливом визначених у повідомленні про дострокове повернення кредитних коштів строків, виходячи із дати отримання їх позичальником, вважається, що строк виконання основного зобов'язання ОСОБА_3 настав, що і є початком перебігу визначеного статтею 257 ЦК України строку позовної давності, у зв'язку із спливом якого кредитор втрачає право вимоги за укладеними із ними кредитними договорами.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивач мав право пред'явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником ОСОБА_3 забезпечених іпотекою зобов'язань, тобто до 28 жовтня 2012 року.
Разом з тим, судом встановлено, що в червні 2010 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №14-700кл/60 від 06 вересня 2007 року, і рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 липня 2012 року, яке набрало законної сили 27 вересня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 06 вересня 2007 року, яка утворилась станом на 25 червня 2012 року, в розмірі 1 359 789,68 грн. і складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 531 449,46 грн., заборгованості за процентами у розмірі 296 890,76 грн. та пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 531 449,46 грн. (т. 1 а.с. 33-35).
Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).
Відтак, після звернення у червні 2010 року позивача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, перебіг позовної давності перервався, почався заново, відповідно сплив у червні 2013 року, відтак звернувшись по даній справі у лютому 2015 року із вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач пропустив позовну давність.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції 10 березня 2016 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_9 подала заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки та відмову у задоволенні позовних вимог (т. 2 а.с. 46-47).
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: цегляний житловий будинок АДРЕСА_2 , а також на земельну ділянку, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за Договором про відкриття кредитної лінії №14-700кл/60 від 06.09.2007 року в розмірі 2 798 110 грн. 30 коп. та судових витрат необхідно скасувати, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог у зв'язку із спливом на момент звернення до суду позовної давності.
В свою чергу, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, при цьому суд вірно врахував, що укладений договір кредиту та іпотечний договір, а також додаткові договори до них, були добровільно підписані відповідачем, відтак остання погодилася зі всіма істотними умовами договору.
Доводи позовних вимог про те, що при укладенні кредитного договору банком приховувалася інформація, що визначена Законом України «Про захист прав споживачів» в частині істотних умов договору, та щодо введення позивача в оману внаслідок здійснення нечесної підприємницької практики, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач не надав доказів щодо наявності ознак обману у діях відповідача на час укладення кредитного договору.
Більше того, договір містив у собі визначення всіх необхідних домовленостей сторін, передбачених ними при підписанні кредитного договору (щодо розміру коштів, строки їх повернення, розмір щомісячного платежу, можливість застосування штрафних санкцій в разі неналежного виконання умов договору та їх розмір), інші положення відображені в розділах договору «предмет договору», «забезпечення повернення кредиту», «порядок надання кредиту та сплату заборгованості», «права та обов'язки сторін», «відповідальність сторін», «звільнення від відповідальності», «врегулювання спорів», «заключні положення».
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕНТ» - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 29 травня 2018 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: цегляний житловий будинок АДРЕСА_2 , позначений на поверхневому плані літерою «А-2», складається з п'яти житлових кімнат, житловою площею 94,5 кв.м. та кухні, загальною площею 177,3 кв.м., до якого належать «Б» - цегляний сарай, «Г» - цегляний гараж, «З» -металеві ворота, «4,5,6» - огорожа з металевої сітки, «7,8» - металева хвіртка, «І» - асфальтне замощення; земельну ділянку, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» з встановленням початкової ціни на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - судовим експертом Мельником Олександром Петровичем згідно висновку судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 18.01.2018 року, на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за Договором про відкриття кредитної лінії №14-700кл/60 від 06.09.2007 року в розмірі 2 798 110 грн. 30 коп. та судових витрат - скасувати, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог.
Врешті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 17 жовтня 2019 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк