Дата документу Справа № 320/6663/19
Єдиний унікальний № 320/6663/19 Головуючий в 1 інст. - Фомін В.А.
Провадження № 33/807/503/19 Доповідач в 2 інст. - Тютюник М.С.
Категорія: ч. 1 ст. 172-6 КУпАП
3 жовтня 2019 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., за участю прокурора Шевченка А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 серпня 2019 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, та стягнуто судовий збір,
Згідно з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , будучи депутатом Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3, ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст. 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, достовірно знаючи про необхідність подання у період часу з 01 січня 2019 року по 01 квітня 2019 року декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, у порушення вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року №2 подав її несвоєчасно, лише 09 квітня 2019 року.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 , зазначає, що висновки суду щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, ним не заперечуються, адже він свою провину визнав повністю, та розкаюється в скоєному, порушення допустив через власну необізнаність та похилий вік.
Проте, вважає, що судом першої інстанції не вірно визначено день виявлення правопорушення як 14.08.2019 року, оскільки дата виявлення, яка зазначена у протоколі не відповідає дійсності, оскільки станом на дату узгодження проекту протоколу правопорушення вже було виявлено.
Просить постанову суду скасувати, провадження в справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
У призначене судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в апеляційному суді, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, тому розгляд справи, згідно ч.6 ст. 294 КУпАП проводиться за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи і вирішення її у точній відповідності з законом.
Вважаю, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим та не оскаржуються апелянтом.
Доводи апелянта стосовно того, що не вірно визначено день виявлення правопорушення безпідставні у зв'язку з наступним.
Так, дійсно апеляційний суд погоджується із апеляційними доводами щодо обізнаності УЗЕ у Запорізькій області про наявність порушення щодо недотримання ОСОБА_1 строку подачі декларації. Разом з тим, на думку апеляційної інстанції, виявлення даного адміністративного правопорушення мало місце у червні 2019 року, оскільки вже 2 липня 2019 скеровано до прокуратури проект протоколу (а.п.9).
З урахуванням дати виявлення даного правопорушення у співставленні із датою накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, апеляційний суд не вбачає порушення, встановленого ст. 38 КУпАП строку накладення стягнення, який у такому випадку сплинув у вересні 2019 року.
Отже, посилання апелянта на те, що на момент розгляду справи судом першої інстанції 21 серпня 2019 року закінчився строк, передбачений ч.3 ст. 38 КУпАП, є неспроможними.
Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, вважаю, що суд першої інстанції, з огляду на матеріали справи, дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та, врахувавши вимоги ст. ст. 33, 38 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією даної статті у мінімальному розмірі та у встановлений законом строк.
З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для зміни чи скасування постанови суду першої інстанції, як законної, обґрунтованої та вмотивованої, та залишає апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,суддя
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 серпня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду М.С. Тютюник