Справа № 33/807/584/19
Єдиний унікальний № 317/2437/19 Головуючий в 1-й інстанції - Громова І.Б.
Категорія - ст. 124 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції - Білоконев В.М.
18 жовтня 2019 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Білоконев В.М., розглянувши клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яке викладено в апеляційній скарзі, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Запорізького районного суду Запорізької області від 29 серпня 2019 року,
постановою судді Запорізького районного суду Запорізької області від 29 серпня 2019 року визнано винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 384 гр. 20 коп. в дохід держави.
Як зазначено в постанові, до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов адміністративний матеріал з протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 131960 від 09.07.2019 року відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого 07.07.2019 року о 17 годині 20 хвилин в м. Запоріжжі на автодорозі Харків-Сімферополь в районі буд. 9 по вул. Вороніна, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ЗАЗ 1102, держномер АР8353ЕМ, перед зміною напрямку руху не впевнився в безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем Chevrolet Captiva, держномер АР5639ЕВ під керуванням ОСОБА_2 . В результаті автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, травмувались ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та клопотання, в якому просить поновити йому строк на апеляційне оскарження наведеної вище постанови посилаючись на те, що постанова була винесена без його участі, тривалий час йому нічого не було відомо про стан справи, судових повісток, або постанов суду він не отримував, про існування постанови дізнався лише 30.09.2019 року. Вважає причини пропуску строку поважними.
По суті скарги просить постанову судді суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та доводи наведені у скарзі, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді від 29 серпня 2019 року з огляду на наступне.
Відповідно до норм, викладених у статті 289, частині 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
ОСОБА_1 апеляційну скаргу на постанову судді від 29.08.2019 року подав лише 06.10.2019 року (згідно вхідного штампу суду), тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження (кінцевий строк подачі скарги припадав на 08.09.2019 року).
Доводи ОСОБА_1 про те, що постанова була винесена без його участі, тривалий час йому нічого не було відомо про стан справи, судових повісток, або постанов суду він не отримував, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що після отримання справи судом вперше до розгляду матеріал було призначено на 13.08.2019 року, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату та час слухання справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, слухання справи було відкладено на 27.08.2019 року, від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення справи для надання йому можливості звернутись за допомогою до адвоката; слухання справи було відкладено на 28.08.2019 року; 28.08.2019 року він разом з його захисником Вельможко С.П. з'явилися до суду, захисник Вельможко С.П. надав суду клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи; слухання справи було відкладено на 29.08.2019 року; 28.08.2019 року захисник Вельможко С.П. був ознайомлений з матеріалами справи, а 29.08.2019 року захисник Вельможко С.П. надав суду клопотання про відкладення справи у зв'язку з необхідністю надання йому додаткового часу для з'ясування всіх обставин по справи та надання оцінки зібраним доказам; ОСОБА_1 29.08.2019 року в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином (в матеріалах міститься розписка на ім'я ОСОБА_1 про отримання ним повістки на 29.08.2019 року на 16 годину 10 хвилин, міститься його підпис та дата), інших заяв або клопотань не подавав, крім того, після розгляду справи йому було направлено копію постанови для відома, з вищевказаного вбачається, що і він і його захисник були обізнані про перебіг справи щодо ОСОБА_1 , а суд прийняв всі міри та заходи для того, щоб належним чином повідомити їх про дату, час і місце розгляду справи, право бути присутніми при розгляді справи, а також зберегти право ОСОБА_1 на своєчасне оскарження постанови суду.
Вищевказану постанову судом винесено саме в цей день, 29.08.2019 року, оскільки проаналізувавши клопотання захисника, суд прийшов до переконання про можливість розгляду даної справи у їх відсутність, так як, і ОСОБА_1 і захисник Вельможко С.П. були належним чином сповіщені про дату та час слухання справи; судом було надано можливість ознайомитися з матеріалами справи та достатній час для підготовки до захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
На підставі ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя повинен це зробити в розумні строки, а на підставі ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Законність та обґрунтованість такого висновку, підтверджується також постановою Верховного Суду (Велика Палата) від 23.08.2018 року.
Верховний Суд, зокрема, відзначив про те, що суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст. 268 КУпАП, не є абсолютним.
Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що такі обставини не можуть свідчить про недотримання прав особи та норм чинного законодавства, а тому його доводи щодо порушення норм процесуального права не є слушними.
В клопотанні щодо поновлення йому строків на апеляційне оскарження інших доводів, які заслуговують на увагу, окрім вказаних, щодо того, з яких підстав він не міг оскаржити постанову суду у визначений законом строк, він не наводить.
З наведеного вище вбачається, що він був обізнаний щодо вищевказаної події, йому було повідомлено про час та дату слухання справи, тому зважаючи на це, він мав реальну нагоду бути присутнім при розгляді справи, і в подальшому, після 29.08.2019 року, хоча б поцікавитись в Запорізькому районному суді Запорізької області про стан та перебіг справи щодо нього або стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, щоб зберегти своє право на своєчасне оскарження постанови суду у передбачений законом строк, однак не скористався своїми правами.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав майже через місяць після закінчення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Як встановила судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України в постанові від 01 жовтня 2015 року №5-103кс15, для особи, яка оспорює рішення, ухвалене за викликом цієї особи, але без її участі, початком (початковим моментом) перебігу строку для подання апеляційної скарги є момент проголошення такого рішення.
Тому, посилання ОСОБА_1 на той факт, що про оскаржувану постанову йому не було відомо, через те, що він не був присутній в судовому засіданні та не знав про існування постанови суду, на строки апеляційного оскарження не впливає і саме по собі не свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Під поважними підставами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв'язку з обставинами, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язаними з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Інші докази, які могли бути підставою для поновлення пропущеного з поважних причин строку, в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді від 29.08.2019 року стосовно нього.
Керуючись ст. ст. 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Запорізького районного суду Запорізької області від 29 серпня 2019 року, у зв'язку з чим повернути йому апеляційну скаргу із доданими до неї матеріалами.
Постанова Запорізького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.М. Білоконев
Дата документу Справа № 317/2437/19