Справа № 308/10821/19
Закарпатський апеляційний суд
15.10.2019 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суду у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 ,за участю прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження №11-сс/4806/492/19, за апеляційними скаргами прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 та захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.09.2019.
Цією ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого слідчої групи у кримінальному провадженні №42019070000000134 старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів відділу розслідування СУ ГУ НП в Закарпатській області про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово із забороною залишати місце постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 - без дозволу слідчого, прокурора або суду на строк по 15.11.2019 включно, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Цією ж ухвалою на підозрюваного ОСОБА_6 у відповідності до ч.5 ст.194 покладено обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свої паспорти для виїзду за межі України.
Клопотання подане до суду слідчий обґрунтував тим, що слідчою групою відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42019070000000134 від 17.05.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307 КК України. Підставою для початку досудового розслідування та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стали матеріали УСБУ в Закарпатській області. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 вчинив злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та їх аналогів за наступних обставин. Так, 18.09.2019, о 07 год. 10 хв. під час проведення обшуку на підставі постанови про проведення слідчих (розшукових) дій від 18.09.2019 прокурора відділу прокуратури Закарпатської області, за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою АДРЕСА_1 , було
-2-
виявлено та вилучено предмет прямокутної форми із пресованою речовиною рослинного походження коричневого кольору, які згідно проведеного спеціалістами Закарпатської митниці ДФС в ході обшуку експрес тесту містять у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс», приблизною вагою 100 гр.. Дані наркотичні засоби ОСОБА_6 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбав та зберігав з метою подальшого збуту за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , до моменту його затримання та вилучення працівниками правоохоронних органів, що мало місце 18.09.2019.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів.
Необхідність застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий обґрунтувавтим, що злочин в якому підозрюється ОСОБА_6 є умисним тяжким кваліфікованим злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років із конфіскацією майна, а тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов'язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним, а також того, що він особисто чи шляхом використання зв'язків у кримінальному середовищі, може незаконно впливати на свідків, шляхом залякування, умовлянням чи іншим способом з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань, у зв'язку з чим на даний час є необхідність у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вказав, що у клопотанні слідчим взагалі не обґрунтовано та в ході розгляду клопотання прокурором не доведено того, що застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_6 буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні. При цьому єдиним обґрунтуванням неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу сторона обвинувачення вказує тяжкість вчиненого злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Також слідчий суддя зазначив, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні даного злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м"які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесувальних обов"язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому слідчий суддя зазначив, що матеріали клопотання слідчого не містять достатніх доказів, які б вказували на безумовну необхідність обрання запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором, слідчим належно не мотивовано, чому більш м'який запобіжний захід - домашній арешт не може запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні. На думку слідчого судді, наявність лише обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину не може вважатися достатньою підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 .. З врахуванням сукупності викладених висновків, практики Європейськогосуду з прав людини, викладеної у рішеннях «Харченко проти України», «Боротюк проти України», «Летельє проти Франції» та характеризуючих даних про особу підозрюваного
-3-
ОСОБА_6 , який має постійне місце проживання, родину та неповнолітню дитину на утриманні, що свідчить про наявність стримуючих чинників, які здатні зменшити вказані стороною обвинувачення ризики. При цьому слідчий суддя не взяв до уваги посилання прокурора на матеріали негласної слідчої дії - оперативної закупки, оскільки такі не мають відношення до даного кримінального провадження та не знайшли свого відображення ні у повідомленні про підозру ОСОБА_6 від 18.09.2019 , ні у клопотанні слідчого про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , відомості за фактом проведення вказаної оперативної закупки до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено не було. На підставі викладеного слідчий суддя прийшов до висновку, про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово, з покладенням обов'язків, передбаченихч.5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді від 20.09.2019 та постановити нову, про обрання щодо ОСОБА_6 , підозрюваного за ч.2 ст.307 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На думку прокурора, слідчий суддя не врахував наявність ризиків, які містять достатні підстави для застосування саме цього запобіжного заходу, а саме те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, із матеріалів розслідування вбачається спрямованість умислу ОСОБА_6 на збут наркотичних засобів, а також наявність, передбачених ст.177 КПК України ризиків, а саме: можливість незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у даному кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється. Враховуючи викладене, прокурор вважає, що висновок слідчого судді про достатність для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не відповідає завданням кримінального провадження, вимогам КПК України та практиці Європейського суду з прав людини. Крім того, прокурор звертає увагу на те, що перебуваючи під домашнім арештом, ОСОБА_6 , використовуючи свій майновий стан та соціальні зв'язки може незаконно впливати на свідків, підробити документи та речі чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в тому числі продовжити злочинну діяльність у сфері незаконного обігу наркотиків. У зв'язку з наведеним прокурор вважає, що висновок слідчого судді про доцільність застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Крім того прокурор зазначає, що у разі визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, така, враховуючи виключність випадку, повинна складати не менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку, а також вид вилученого наркотичного засобу, який є особливо небезпечним та дорого вартісним наркотичним засобом на «чорному ринку».
В апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 , поданій в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді від 20.09.2019 про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу. В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник вказує про незаконність ухвали слідчого судді та її постановлення із грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки в порушення вимог ст.178 КПК України слідчий суддя не спростував доводи сторони захисту про необгрунтованість підозри ОСОБА_6 , не мотивував рішення в цій частині, а також залишив поза увагою, що клопотання слідчого не містить жодного іншого доказу обґрунтованості підозри,
-4-
окрім протоколу обшуку місця проживання. Зазначає також про безпідставність висновку слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, про що свідчить відсутність доказів перешкоджання ОСОБА_6 слідству та дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання тадвох дітей. На думку захисника прийнята слідчим суддею ухвала щодо ОСОБА_6 , не відповідає практиці Європейського суду з прав людини, викладеній у рішеннях «Єлоєв проти України», «Шишков проти Болгарії», «Тасе проти Румунії», «Харченко проти України», «Ігнатов проти України».
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, висловивши заперечення щодо апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 , пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на підтримання поданої апеляційної скарги та заперечення щодо апеляційної скарги прокурора, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 та захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 задоволенню не підлягають, з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Цим вимогам кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді від 20.09.2019 відповідає.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що у СУ ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування №42019070000000134 від 17.05.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч.2 ст. 307 КК України. 18.09.2019 ОСОБА_6 затриманий в порядку ст.208 КПК України, цього ж дня ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 20.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово по 15.11.2019.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
-5-
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
В порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів відділу розслідування СУ ГУ НП в Закарпатській області підстави для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_6 , вислухана думка прокурора, ініціатора клопотаннята захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що достатніх обставин для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу - тримання під вартою немає, оскільки даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та свідчили про недостатність застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовомузасіданні не доведено.
-6-
Обставини справи та дані про особу ОСОБА_6 свідчать, що зазначені ризики нічим не підтверджені, а одна лише тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється останній не може вважатись виключною підставою для попереднього ув'язнення підозрюваного.
Разом з тим, з урахуванням існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_6 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений та має на утриманні неповнолітню дитину, згідно характеристики, наданої головою «ЗОРО «Романі червень» являється членом цієї організації з 2016 року та бере активну участь в її роботі, є волонтером різного роду соціальних та благодійних акціях та заходах і характеризується виключно з позитивної сторони, працює на будівельних роботах маляром -штукатуром та водієм вантажних автомобілів, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, згідно консультативного висновку спеціаліста-кардіолога у ОСОБА_6 встановлено діагноз - гіпертонічна хвороба ІІ ст., ризик високий. СНТ, слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливість застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, а саме, домашнього арешту цілодобово. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя поклав на ОСОБА_6 певні обов'язки, які повинні забезпечити виконання ним процесуальних дій, зокрема: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свої паспорти для виїзду за межі України.
Висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні не дають підстав застосувати до ОСОБА_6 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, ґрунтуються на матеріалах справи. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 176-178, 183, 193, 194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності відносно підозрюваного ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, втім недостатньої їх вагомості для застосування до цього підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_6 саме цього виключного запобіжного заходу колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановлених щодо останнього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України лише у такий спосіб.
Так, сам по собі факт вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
При цьому апеляційний суд враховує, відсутність в матеріалах судового провадження даних про недотримання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього оскаржуваною ухвалою обов'язків. Інші обставини, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення. Зазначені посилання не можуть бути правовою підставою для скасування ухвали, узв'язку з чим до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід, який, на думку колегії суддів є співмірний з наведеними ризиками і відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості злочину та його наслідкам, і підстав вважати його м'яким, не має.
-7-
В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Як зазначено у рішенні №7064/05 від 01.06.2006 «Мамедова протии Росії» - «потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду апеляційної скарги, і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги прокурора відхиляє.
В той же час, апеляційний суд ввважає несвоєчасними доводи захисника ОСОБА_7 щодо відсутності доказів у даному кримінальному провадженні, які б свідчили про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки на цій стадії судового розгляду суд не вправі давати таким доказам оцінку.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 , колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів судового провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваногозапобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 .. Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування, про що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 на предмет відсутності і ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на характер та конкретні обставини кримінального провадження такі існують та доводяться відповідними доказами. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження факти та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжувати протиправні діяння чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.
Враховуючи викладене, зазначені в апеляційній скарзі стороною захисту доводи про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які б підтверджували заявлені слідчим у клопотанні ризики та обґрунтованість пред'явленої підозри, є безпідставними .
При цьому апеляційний суд, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
-8-
Як вбачається із матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавленні волі строком до десяти років з конфіскацією майна.
Предметом інкримінованого ОСОБА_6 злочину виступають особливо небезпечні наркотичні засоби. Даному злочину притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення, економіки та суспільства в цілому. Саме тому право кожного на охорону здоров'я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин, визначено як одне із основних прав людини, та закріплене в ст. 49 Конституції України.
Отже, про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить тяжкість злочину, спосіб його вчинення, значна суспільна небезпечність.
Колегія суддів зазначає, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних стадій кримінального провадження, на що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини у своїх судових рішеннях.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, як помилково про це наполягає сторона захисту у поданій апеляційній скарзі, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, що і було зроблено судом у даному провадженні.
Факт виявлення за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 наркотичних засобів, на даній стадії кримінального провадження є більш як достатнім для обґрунтованості підозри.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, доведена слідчим та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, судове слідство знаходиться на початковій стадії, усіх свідків не встановлено, докази у повному обсязі не зібрано. Отже, про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить той факт, що свідками у вказаному кримінальному провадженні виступають, в тому числі, знайомі підозрюваного, з якими він підтримував стосунки, наркозалежні особи, тому існує ризик незаконного впливу на учасників кримінального провадження, які під тиском підозрюваного можуть змінити показання, а також можливість впливу на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.
Про існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчать такі обставини, як вагомість та наявність доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Посилання захисника - адвоката ОСОБА_9 на необхідність застосування при розгляді клопотання слідчого, практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях «Єлоєв проти України», «Шишков проти Болгарії», «Тасе проти Румунії», «Харченко проти України», «Ігнатов проти України» заслуговує на увагу, натомість колегія суддів вважає, що прийняте слідчим суддею рішення цілком узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, в тому числі і з правовими позиціями, викладеними у зазначених рішеннях.
-9-
Наявність у підозрюваного ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків у місці її постійного проживання та дитини, на що звертає увагу в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , були належно враховані слідчим суддею при розгляді клопотання, у зв'язку з чим в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, щодо підозрюваного ОСОБА_6 обрано більш м'який запобіжний захід - домашній арешт.
Викладені в ухвалі слідчого судді висновки та доводи сторони захисту про зворотнє, зокрема відсутності у клопотанні слідчого посилання на обставини, які доводять наявність зазначених ризиків, не ґрунтуються на матеріалах провадження. Такі фактичні обставини слідчим викладені та в судовому засіданні прокурором доведені.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною обвинувачення не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки слідчого судді; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційні скарги захисника та прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-
апеляційні скарги прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 та захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.09.2019 про відмову у задоволенні клопотання слідчого слідчої групи у кримінальному провадженні №42019070000000134 - старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів відділу розслідування СУ ГУ НП в Закарпатській області про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :