22-ц/804/2082/19
266/3121/17
Іменем України
Єдиний унікальний номер 266/3121/17
Номер провадження 22-ц/804/2082/19
10 жовтня 2019 року місто Маріуполь
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Донецького апеляційного суду у складі:
головуючого судді Гаврилової Г.Л.
суддів - Зайцевої С.А., Пономарьової О.М.
за участю секретаря - Єфремової О.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Маріупольське вагонне депо Філія «Пасажирська компанія»
третя особа - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування м. Києва,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційні скарги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2019 року, у складі судді Д'яченка Д.О., повний текст рішення виготовлено 21 червня 2019 року,
У серпні 2017 року позивач звернулась до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначила, що перебуває у трудових відносинах із структурним підрозділом регіональної філії «Донецька залізниця» Маріупольське вагонне депо ПАТ «Українська залізниця» та працює на посаді провідника пасажирських вагонів. Так, 26 січня 2016 року вона виконувала свої трудові обов'язки та перебувала на чергуванні у вагоні потягу №83/84 сполученням «Маріуполь-Київ» та отримала травму пов'язану з виробництвом. В цей день лом, яким вона збивала лід з вагону поїзду, вдарив її по правій руці та викликав скручування руки в променезап'ястковому та ліктьовому суглобах. Після чого в період часу з 28.01.2016 року по 25.03.2016 року вона проходила лікування, в тому числі перебувала на стаціонарному лікуванні. Оплату листків непрацездатності відповідач не провів із нею. Крім того зазначила, що відповідач не складав акт за формою Н-1, що є незаконним та порушує її права. Остаточно, з урахуванням заяви про зміну предмету позову позивач ОСОБА_1 просила визнати недійсним акт № 1 про нещасний випадок невиробничого характеру, складений 30.03.2016 року щодо ОСОБА_1 за формою НТ; визнати нещасний випадок, який стався 26.01.2016 року з ОСОБА_1 таким, що пов'язаний з виробництвом; зобов'язати відповідача скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом, що стався 26.01.2016 року з ОСОБА_1 , стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті листа непрацездатності.
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2019 року позов ОСОБА_1 до ПАТ "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Маріупольське вагонне депо Філія "Пасажирська компанія" про визнання недійсним акту по формі Н-5, визнання випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, зобов'язанні скласти акт про нещасний випадок по формі Н-1 та стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково. Визнано недійсним акт № 1 про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався з ОСОБА_1 , складений 30.03.2016 року за формою НТ, затверджений в.о. начальника структурного підрозділу "Маріупольське вагонне депо" Кожемяка ОСОБА_2 .О. Визнано нещасний випадок, який стався із ОСОБА_1 , 26 січня 2016 року під час виконання трудових обов'язків таким, що пов'язаний з виробництвом. Зобов'язано ПАТ "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Маріупольське вагонне депо Філія "Пасажирська компанія" скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом, що стався 26.01.2016 року із ОСОБА_1 Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Маріупольське вагонне депо Філія "Пасажирська компанія", на користь ОСОБА_1 , судові витрати у розмірі 1920,00 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області подав апеляційну скаргу та, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2019 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції не містить доказів отримання виробничої травми, судом не перевірено в чому полягає недійсність акту форми НТ від 30.03.2016 року, а також яким чином отримана позивачем травма 26.01.2019 року. Посилаючись на Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та ст. 22 Закону України «Про охорону праці», зазначає, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку. Так задовольняючи позов, суд виходив з того, що розслідування відбувалось за Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру», затвердженого Постановою КМУ №270 від 22 березня 2001 року та прийшов до висновку, що випадок пов'язаний з виробництвом та зобов'язав відповідача скласти акт за формою Н-1. Однак зазначений висновок суперечить вимогам ст. 22 Закону України «Про охорону праці», оскільки позивач не оскаржував дії підприємства у встановленому порядку. Визначаючи, що нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, суд фактично взяв на себе обов'язок щодо його проведення в судовому порядку. Також, беручи до уваги характер отриманої травми, зазначене розслідування взагалі повинно відбуватись з залученням органів Держпраці. Вважає, що діагноз позивача не знаходиться у причинному зв'язку з обставинами справи 26.01.2016 року, а судом не було досліджено обставин нещасного випадку. Посилаючись на положення п.7 Порядку №1232, зазначає, що небезпечного виробничого фактору чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків не встановлено та даний факт нічим не підтверджено.
Також не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ "Українська залізниця" подала апеляційну скаргу та, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2019 року скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилаючись на вимоги п.9 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ № 1232 від 30.11.2001 року, зазначає, що оскільки в листку непрацездатності, виданому позивачу, стоїть відмітка про нещасний випадок на виробництві, то лікувально-профілактичний заклад повинен передати протягом доби повідомлення про звернення потерпілого підприємству, де працює потерпілий. Але Центральна районна лікарня Володарського району не виконала вказану норму, таким чином з боку відповідача були виконані всі умови щодо розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка у зазначений період також була у рейсі з ОСОБА_1 , очевидцем травмування позивача не була. З відповіді з лікарень, надані позивачем діагнози суперечать один одному, що викликає сумнів у наданій інформації. Посилаючись на Порядок №1232, зазначає, що зобов'язання складення акту форми Н-1 входить до компетенції органів Держпраці. У даному випадку суд взяв на себе повноваження комісії з розслідування нещасних випадків і своїм рішенням встановив обставини та причини нещасного випадку.
У свою чергу представником позивача ОСОБА_4 надано відзив на апеляційні скарги АТ "Українська залізниця" та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області , відповідно до якого зазначає, що позивач 28.03.2016 року надала підприємству листок непрацездатності з відміткою про нещасний випадок на виробництві, однак при проведенні розслідування і складанні оскаржуваного Акту №1 він до уваги взятий не був. Невиконання лікувальним закладом вимог про повідомлення відповідача про звернення ОСОБА_1 з посиланням на нещасний випадок на виробництві, не може позбавити позивачку її законного права на розслідування та складання відповідного акту. Зазначає, що покази свідка ОСОБА_3 є послідовними і узгоджуються із письмовими доказами. Щодо відповідей з лікарень, які суперечать одне одному, зазначає наступне, що на запит суду, за клопотанням представника відповідача, клінічними лікарнями було надано інформацію, згідно якої підтверджено факт отримання травми позивачем 27.01.2016 року та надання їй медичної допомоги. Таким чином, вказані письмові докази не суперечать один одному. Щодо твердження відповідача, що надані лікарнями відповіді не містять інформації про характер та обставини отримання травми, то зазначає, що для даної справи має значення не механізм утворення ушкодження здоров'я, а факт отримання ушкоджень в робочий час на робочому місці. Зазначає, що позивач під час надання пояснень суду повідомила та продемонструвала яким чином травмувала руку. Отже, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення просить залишити без змін.
У судове засідання, повідомлені про дату, час і місце розгляду справу не з'явились позивач та третя особа -управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування м. Києва, клопотань до апеляційного суду не надавали, що у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи за їх відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача Федосієнко О.Л, та представника третьої особи Гузенко Р.О., які просили задовольнити їх апеляційні скарги, судове рішення скасувати та відмовити позивачу у задоволені позову, заслухавши пояснення представника позивача Сокольвяк О.С., який заперечував проти задоволення вимог апеляційних скарг, просив судове рішення залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у трудових відносинах із виробничим підрозділом Маріупольського вагонного депо філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» та працює на посаді провідника пасажирського вагону з 14.12.2007 року по теперішній час на умовах роботи по контракту. (т.1,а.с.92)
Відповідно до графіку роботи поїздних бригад на січень 2016 року, ОСОБА_1 з 24.01.2016 року по 26.01.2016 року та з 26.01.2016 року по 28.01.2016 року перебувала на робочому місці, виконувала обов'язки провідника пасажирського вагону поїзду № 83/84 сполученням «Маріуполь-Київ». (т.1, а.с.93-94,98)
Поясненнями свідка ОСОБА_3 підтверджується факт того, що перебуваючи в рейсі 26 січня 2016 року на станції Комиш-Зоря ОСОБА_5 . ОСОБА_6 збивала лід пикою, після чого свідок почула крик останньої. В подальшому на станції Київ свідку стало відомо про отриману ОСОБА_1 травму, про яку також доповідали на нараді.
Згідно відповіді № 01-08/228 від 30.11.2017 року, наданої Київською клінічною лікарнею на залізничному транспорті № 2, слідує, що 27.01.2016 року о 13 год. 20 хв., на медпункт ст. Київ-Пасажирський зверталась ОСОБА_1 із забієм лівого плеча та лівого передпліччя, який стався 26.01.2016 року, їй були надані медичні та трудові рекомендації (т.1,а.с.172).
На запит суду Київська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 2 Філії «Центру охорони здоров'я» ПАТ «Українська залізниця» листом від 04.04.2018 року за № 01-08/65 повідомила, що 27.01.2016 року о 13:20 год., зареєстровано в журналі амбулаторного прийому виклик в потяг № НОМЕР_1 , вагон № 7. Працівниками пункту охорони здоров'я при вокзалі ст. Київ-Пасажирський було оглянуто ОСОБА_1 , 39 років, залізничник, ВЧД-2, Маріуполь. Діагноз: Забій правого плеча і передпліччя від 26.01.2016 року, що також підтверджується витягом з Журналу реєстрації телеграм, телефонограм та викликів, витягом з журналу № 2 реєстрації амбулаторних хворих по пункту охорони здоров'я на ст. Київ-Пасажирський (т.1, а.с.204-209).
Згідно листа Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «Центру охорони здоров'я» ПАТ «Українська залізниця» № 15 від 25.05.2018 року, 27.01.2016 року о 03 год. 50 хвил. у потязі № 84 «Маріуполь-Київ» вагон № 8 була надана перша медична допомога черговим лікарем ОСОБА_7 Л.В. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працівниці ЛВЧД-2, діагноз: забій правого плеча, було надані рекомендації та зроблено ін'єкцію. Окрім того, 28.01.2016 року о 01 год. 05 хвил. у потязі № 85 «Київ-Маріуполь» вагон № 8 була надана перша медична допомога черговим лікарем ОСОБА_8 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниці ЛВЧД-2, діагноз: тендовагініт правого променевозап'ясного суглобу. Вегето-судинна дистонія. (т.2, а.с. 32)
З листа № 211/02 від 10.05.2018 року Центральної районної лікарні Нікольського району слідує, що причину хворобу у листках непрацездатності № 397601 та № 396368 на ім'я ОСОБА_1 , а саме п. 4 «нещасний випадок на виробництві» підкреслено за усною заявою постраждалої ОСОБА_1 (т.1, а.с.233)
З медичної карти амбулаторного хворого на ім'я ОСОБА_1 слідує, що остання зверталась до травматологічного відділення 28.01.2016 року зі скаргами на отримання травми 26.01.2016 року, та вказувала, що приблизно о 09 год. 30 хвил. перебуваючи на роботі, збивала лід ломом (пикою) та відчула різку біль в правому передпліччі (т.1, а.с.247-249)
З 01.02.2016 року ОСОБА_1 була госпіталізована в хірургічне відділення ЦРЛ Нікольського району де проходила лікування, що підтверджується копією медичної картки стаціонарного хворого № 421 (т.1,а.с.234-246)
З виписки стаціонарного хворого № 421 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на стаціонарному лікуванні з 01.02.2016 року по 25.03.2016 року з діагнозом: забій з перекручуванням правого передпліччя з вираженим набряково-больовий синдром і травматичний неврит правого променевого нерву. (т.1,а.с.250-251)
Під час перебування на лікуванні позивача ОСОБА_1 з 28.01.2016 року по 25.03.2016 року їй було видано листки непрацездатності № 396368 та №397746, з позначкою «про нещасний випадок на виробництві» (т.1, а.с.8).
Разом з цим, 30 березня 2016 року в.о. начальником структурного підрозділу «Маріупольське вагонне депо» затверджено Акт № 1 за формою НП про проведення нещасного випадку невиробничого характеру щодо ОСОБА_1
Згідно Акту № 1 за формою НП від 30.03.2016 року про нещасний випадок невиробничого характеру встановлено, що ОСОБА_1 28.01.2016 року о 13 год. 20 хвил., отримала травму на автостанції м. Маріуполь, по дорозі з роботи, при виході з маршрутного таксі, оступилася і впала, в результаті чого травмувала праву руку, а тому комісія прийшла до висновку, що нещасний випадок, що відбувся з провідником пасажирського вагону ОСОБА_1 вважати таким, що не пов'язаний з виробництвом. (т.1, а.с.95)
Даний акт був складений відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого Постановою КМУ № 270 від 22.03.2001 року . Підґрунтям складання даного акту була письмова заява позивача від 28.03.2016 року, згідно якої вона отримала травму 28.01.2016 року по дорозі з роботи.
Разом з цим, як пояснила позивач, дана заява була написана під тиском керівництва підприємства, коли вона була ослаблена фізично та морально, та який гарантував їй виплату усіх належних сум у випадку надання такої заяви, на що вона погодилася. Проте, позивач 28.03.2016 року надала підприємству листок непрацездатності з відміткою про нещасний випадок на виробництві, однак при проведенні розслідування і складанні оскаржуваного Акту №1 він до уваги взятий не був, та лікарняний дотепер не сплачений. ( а.с.59 том1, а.с.19 том3)
Крім письмових доказів, доводи щодо отримання травми позивачем саме під час виконання трудових обов'язків , підтверджені свідком ОСОБА_3 , яка перебуває з нею у робочих стосунках та пояснила, що в січні 2016 року по станції Комиш-Зоря вона бігла до п'ятого вагону та побачила ОСОБА_1 , яка збивала лід, і тільки зайшла в тамбур, як почула крик останньої. У Києві їй стало відомо, що коли вона зустріла ОСОБА_1 , то в той момент вона травмувалась, тобто коли збивала лід пикою, та на станції Київ їй надавалася медична допомога. Бачила, що рука позивача була на пов'язці, а тому свідок дала їй мазь від болю в руці.
За таких обставин, встановивши, що травма позивачем отримана під час в виконання трудових обов'язків, суд прийшов до обґрунтованого висновку про спонукання роботодавця скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом, а доводи відповідача та третьої особи про недоведеність даних обставин, спростовуються дослідженими судом доказами.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач та представник третьої особи вказують на те, що встановлюючи нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом та спонукаючи до складення акту за формою Н-1, суд перебирає повноваження на себе права та обов'язки комісії з розслідування нещасного випадку.
Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105-XIV (далі Закон № 1105) нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.
Відповідно до п. 1 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі Порядок № 1232), (який діяв на час розгляду справи), цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці», п. 10 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов'язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку.
Зазначена комісія зобов'язана з'ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування за відповідною формою.
За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.
У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.
Отже? Порядком №1232 вирішено питання досудового порядку оскарженння дій роботодавця щодо відмови у складенні або незгоди з висновками акту про нещасний випадок.
Разом з цим, відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-яким не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст. ст. 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до пп. 1 п. 15 Порядку № 1232 обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є виконання потерпілим трудових (посадових) обов'язків за режимом роботи підприємства, у тому числі у відрядженні.
Отже, встановивши, що позивач ОСОБА_1 отримала травму в робочий час під час перебування на робочому місці при виконанні обов'язків в інтересах підприємства, судова колегія погоджується з висновками суду, що нещасний випадок, який стався з позивачем 26 січня 2016 року, слід визнати таким, що пов'язаний з виробництвом, та зобов'язати роботодавця скласти акт за формою Н-1 та захистити права позивача у спосіб, що не заборонений законом.
Разом з цим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року , № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві" наразі діє новий Порядок процедури проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними ч. 1 ст. 35 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Вимоги даного Порядку поширюються на всіх юридичних і фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та вищезазначених осіб.
Відповідно до ч .9 даного Порядку розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу.
Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання.
У разі встановлення факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання.( частина 9 Порядку 337)
На підприємстві (в установі, організації) утворюється комісія з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню (далі - комісія).( частина 12 Порядку № 337)
Факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено у судовому порядку.
Якщо такий факт встановлено у судовому порядку і нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) не підлягають спеціальному розслідуванню, розслідування організовує підприємство (установа, організація), де сталися такі випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), або його правонаступник у разі реорганізації цього підприємства (установи, організації). (п.29 Порядку № 337)
У свою чергу, роботодавець зобов'язаний за судовим рішенням, яким встановлено факт настання нещасного випадку на виробництві , організувати розслідування , та комісія зобов'язана скласти акти за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення) згідно з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії) відповідно до ч.33 Порядку № 337.
Доводи третьої особи , що у медичних документах є протиріччя у медичних діагнозах, також не є слушними, оскільки з'ясування характеру завданих позивачу пошкоджень та встановлення діагнозів , ніяк не впливає на розв'язання предмету спору, оскільки предметом доказування є лише місце, де позивач зазнала травму а саме- її робоче місце, тоді як відповідач склав акт про нещасний випадок на виробництві, де вказав, що місце нещасного випадку є автостанція м. Маріуполя, що не є робочим місцем позивача.
За таких обставин, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги , судова колегія погоджується з висновками суду щодо часткового задоволення позову, а доводи апеляційних скарг про порушення норм матеріального права є безпідставними.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення відповідно до частини 3 статті 376 ЦПК України не встановлено.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України колегія суддів
апеляційні скарги управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 17 жовтня 2019 року.
Головуючий Гаврилова Г.Л.
Судді Зайцева С.А.
Пономарьова О.М.