Єдиний унікальний номер 219/3955/19 Номер провадження 22-ц/804/2281/19
16 жовтня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Самойленко Г.В.,
представників позивача адвокатів Гуревича Р.Г., Басана Ю.П ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Барбуліної Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 219/3955/19 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, з апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 липня 2019 року (суддя першої інстанції Хомченко Л.І.), -
У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» (далі - ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас»), уточнивши який (а.с. 120) просив поновити строк для звернення з позовом для суду, скасувати наказ про звільнення та поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і відшкодувати моральну шкоду.
Позивач вважає незаконним своє звільнення за втратою довіри на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, оскільки наказ про звільнення постановлено з грубим порушенням норм чинного трудового законодавства України. Посада водія, на якій він працював, та робота, яку він виконував, не відносяться до переліку посад і робіт працівників, з якими можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність. Вважав, що у суду є всі правові підстави для стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 березня 2019 року по день ухвалення рішення у справі. Строк на звернення до суду за вирішенням трудового спору він пропустив з поважної причини, оскільки відповідач невчасно видав йому наказ про звільнення. Діями відповідача йому завдана моральна шкода, яку просив стягнути на свою користь у розмірі 10 000 грн.
17 липня 2019 року рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області, з урахуванням ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2019 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.
Скасовано наказ ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» № 49-к від 07 березня 2019 року про звільнення позивача за п.2 ст.41 КЗпП України з посади водія.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді водія автотранспортних засобів (автобусів) в транспортний цех ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» з 07 березня 2019 року, стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 березня 2019 року у сумі 54 802 грн. 02 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Визнано поважною причину пропуску ОСОБА_2 строку звернення до суду із позовом та поновлено йому такий строк.
Стягнуто з ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» судовий збір у розмірі 3 842 грн.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за один місяць за березень 2019 року у сумі 9 635 грн. допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись із судовим рішенням в частині задоволення позову, відповідач ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 липня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач звертає увагу апеляційного суду на те, що вказана судом першої інстанції підстава поновлення строку на звернення до суду є необґрунтованою та хибною з тієї причини, що представники позивача вчасно отримували від ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» відповіді на свої адвокатські запити і ОСОБА_2 мав змогу подати позов до суду у строки встановлені ст. 233 КЗпП України. Суд необґрунтовано та не перевіривши детально матеріали справи у своєму рішенні як поважну підставу поновлення пропущеного строку зазначив про неотримання представником позивача вчасно всіх необхідних для подання позову документів. На думку скаржника рішення суду в цій частині ґрунтується виключно на припущеннях, а не на доказах та повно і всебічно з'ясованих обставинах.
Крім того, зазначає, що рішення суду першої інстанції щодо задоволення вимог ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди не вмотивовано. Належними та допустимими доказами ОСОБА_2 не доведено факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправною бездіяльністю заподіювача. Своє рішення суд ґрунтує лише на усних поясненнях ОСОБА_2 , не навівши обґрунтування розміру стягнутої моральної шкоди.
Відповідач вважає, що єдиним критерієм, відповідно до якого судом був зроблений висновок про не віднесення ОСОБА_2 до працівника, який безпосередньо обслуговує товарні цінності, було не зазначення його посади у п. 1 постанови Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24. Не дивлячись на доводи відповідача, суд не взяв до уваги обов'язки водія автобусу, викладені в Робочій інструкції водія автотранспортних засобів (автобус), яка затверджена генеральним директором 21 грудня 2012 року щодо прийняття палива перед виходом на маршрут та внесення до подорожнього листа даних про кількість заправленого палива, а в кінці роботи - даних відносно маршруту руху, показників спідометру, пробіг за зміну, залишок пального в баку, згідно показників датчика рівня палива. Судом було проігноровано, що факт прийняття палива під звіт ОСОБА_2 засвідчувався особистим підписом у відомості на відпуск нафтопродуктів, які було додано до матеріалів справи, що означає безпосереднє обслуговування товарних цінностей. Незважаючи на покладені на ОСОБА_2 вищезазначені обов'язки, те, що з ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, він особисто розписувався у відомостях при заправці пальним, яке застосовував у процесі перевезення працівників підприємства, останнім не було забезпечене збереження довірених йому матеріальних цінностей, що є достатніми підставами роботодавцю не довіряти такому працівнику та слугувало підставою для звільнення його за п. 2 ст. 41 КЗпП України.
Крім того, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не визнав як доказ технічний висновок № 1/871 від 05 березня 2019 року ТОВ «НВК «Новітек» системи GPS, який підтвердив відхилення від маршруту та злив палива у дні та часи коли ОСОБА_3 керував автобусом. При цьому сам ОСОБА_2 не заперечував, що у вказані дні він відхилявся від маршруту в особистих цілях, не пов'язаних із виконанням ним своїх трудових обов'язків. На думку відповідача, всі ці факти у сукупності доводять наявність провини та умислу ОСОБА_2 в порушенні своїх професійних обов'язків, передбачених інструкцією, вчиненні незаконних дій та заподіянні ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» матеріальної шкоди.
Позивачем ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гуревич Р.Г., на апеляційну скаргу відповідача надано письмовий відзив, в якому зазначено, що доводи відповідача висновки суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом при ухваленні рішення порушено норми процесуального права або неправильно застосовані норми матеріального права. Зважаючи на те, що зміст посадової інструкції позивача та договору про повну матеріальну відповідальність, а також те, що виконання операцій з використання паливно-мастильних речовин не становить основного змісту трудових обов'язків позивача та не носить відповідального, підзвітного характеру з обліку, розподілу, контролю за рухом і зберіганням палива, висновок суду про незаконне звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з підстав втрати довіри з боку власника ґрунтується на вірному застосуванні норм матеріального права.
Щодо вирішення питання про стягнення моральної шкоди судом також вірно застосовані норми матеріального права та враховано, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто незаконного звільнення, не підлягає доведенню відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України і відшкодування здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати. У зв'язку з наведеним, вважає доводи апелянта в цій частині безпідставними.
Також посилається на те, що суд обґрунтовано погодився з аргументами сторони позивача щодо поважності причин пропуску звернення до суду, який становить 1 день. Наведені у рішенні обґрунтування поновлення строку є переконливими і послідовними, а заперечення відповідача з цього приводу безпідставними.
З огляду на викладене позивач просить апеляційну скаргу ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» залишити без задоволення, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 липня 2019 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В судове засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Позивач ОСОБА_2 та відповідач ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» судову повістку - повідомлення про розгляд справи 16 жовтня 2019 року отримав 02 жовтня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про отримання поштового відправлення (а.с. 210).
Про причини неявки у судове засідання 16 жовтня 2019 року позивач апеляційний суд не повідомив і, відповідно до частини 3 ст. 131 ЦПК України, вважається, що він не з'явився у судове засідання без поважних причин.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача, явка якого у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Барбуліну Ю.М., яка наполягала на доводах апеляційної скарги, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а також представників позивача адвокатів Гуревича Р.Г. і Басана Ю.П., які просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідача ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» слід задовольнити з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача з підстав втрати довіри з боку власника є поспішним та не підкріплене належними доказами. При цьому суд послався на те, що ніякими належними доказами не доводиться факт зливу ОСОБА_2 пального. У службових записках відповідальних посадових осіб ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» маються лише припущення щодо зливу палива позивачем, а висновок ТОВ «Науково-виробничого комплексу «Новітек» носить інформативний характер. Крім того, судом враховано, що в судовому засіданні позивач заперечував проти обвинувачення у зливі палива з автобусу, яким він керував.
Також, суд посилався на те, що посада позивача та робота, яку він виконував не відноситься до переліку посад і робіт працівників, з якими можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність, винні дії позивача, як працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності відповідачем не доведено.
Поновивши позивачу строк на звернення до суду, судовим рішенням скасовано наказ про звільнення, поновлено позивача на роботі та стягнуто на його користь середній заробіток за період з 07 березня по 17 липня 2019 року, а також грошову компенсацію завданої моральної шкоди.
Проте погодитися з таким рішенням суду не можна.
Матеріалами справи доведено та відповідачем не оспорюється, що позивач перебував з ним у трудових відносинах.
Згідно наказу № 59-к від 16 квітня 2013 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу до ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» водієм транспортних засобів (автобус) транспортного цеху з місячним випробувальним строком, почасово-преміальною оплатою праці (а.с. 70).
Наказом ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» № 49-к від 07 березня 2019 року ОСОБА_2 було звільнено з посади водія автобуса транспортного цеху за навмисне порушення своїх трудових обов'язків з корисливою метою у зв'язку із втратою довіри згідно п. 2 ст.41 КЗпП України (а.с. 26).
Підставою для звільнення ОСОБА_2 стала службова записка начальника цеху про данні системи GPS про злив дизельного палива від 04 березня 2019 року, технічний висновок № 1/871 від 05 березня 2019 року ТОВ Науково-виробничого комплексу «Новітек», службова записка завідуючого бюро перепусток ОСОБА_4 від 05 березня 2019 року, протокол № 1 від 07 березня 2019 року засідання ради трудового колективу.
З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2013 року ОСОБА_2 працевлаштувався на підприємство відповідача. З ним було укладено трудовий договір, у відповідності до п.п. 3.2.10, 3.2.11 якого позивач взяв на себе зобов'язання вчиняти всі можливі та необхідні дії щодо збереження майна Роботодавця, а також нести матеріальну відповідальність за шкоду, спричинену своїми винними діями або бездіяльністю в межах, передбачених чинним законодавством України (а.с. 13, 71-74).
При працевлаштуванні позивач також підписав договір про матеріальну відповідальність працівника за передані йому підзвітні цінності, відповідно до умов якого прийняв на себе повну матеріальну відповідальність як за всі передані йому в установленому порядку ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» товарно-матеріальні цінності та грошові засоби згідно з інвентаризаційними описами на день підписання цього договору, так і за всі ті, що будуть надходити йому під звіт протягом терміну дії договору; зобов'язується у встановленому порядку та у встановлений термін, згідно з затвердженим формам, подавати звітність про рух товарно-матеріальних цінностей та грошових засобів переданих йому під звіт (а.с. 67-69).
Згідно робочої інструкції водія автобусу (транспортних цех), затвердженої генеральним директором ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» від 21 грудня 2012 року, до функціональних обов'язків водія автобусу відноситься:
п. 3.2 - перед тим, як вийти на маршрут, перевірити зовнішній та внутрішній стан автобусу, його заправку видатковими матеріалами. Заправку здійснити в установлений час - з 14 до 15 години; до подорожнього листа занести данні про кількість мотогодин та кількості заправленого пального;
п. 3.25 водію автобусу забороняється змінювати маршрут слідування автобусу та порушувати розклад його руху, а також виходити на лінію раніш визначеного у розкладі часу;
п. 3.37 до обов'язків водія автобусу віднесено бережливе ставлення до товарно-матеріальних цінностей роботодавця (а.с. 14-23).
Із доповідної записки начальника транспортного цеху на ім'я генерального директора ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас») від 04 березня 2019 року вбачається, що після встановлення на автомобілях датчику рівню палива та системи відстеження за автомобілями GPS, 18 лютого 2019 року приблизно в період часу з 20 год. 50 хв. до 21 год. 10 хв. було зафіксовано імовірний злив дизельного палива у кількості 17 літрів з автобусу ОСОБА_5 держ. номер НОМЕР_1 , який відхилився від свого маршруту під керуванням на той момент водія ОСОБА_2 Адміністрацією підприємства було вирішено продовжити моніторинг даного автобусу з метою виявити інших водіїв на предмет можливого злива палива. Уважний моніторинг проводився до 28 лютого 2019 року та відповідно до даних системи GPS також були зафіксовані зливи палива 19 і 20 лютого 2019 року приблизно в один і той же час у тому ж місті у кількості 18 та 15 літрів відповідно. За графіком роботи водієм на автобусі був ОСОБА_2 23 лютого 2019 року о 05 годині 05 хв. система зафіксувала новий злив палива з автобусу ОСОБА_5 держ. номер НОМЕР_1 у кількості 12 літрів у тому ж місті. За графіком водієм був ОСОБА_2 , після чого автобус став на визначений маршрут. У подальшому до 28 лютого 2012 року злива пального системою не фіксувалось. У ці дні позивач відповідно графіку був на вихідних.
01 березня 2019 року керівництвом підприємства була організована перевірка того місця, де система GPS фіксувала злив пального. Приблизно о 20 год. 50 хв. начальник транспортного цеху ОСОБА_6 разом з завідуючим бюро перепусток ОСОБА_4 зафіксували автобус ОСОБА_5 держ ОСОБА_1 номер НОМЕР_1 поза його маршрутом біля гаражів в районі вулиці Ювілейній у м. Бахмуті, за графіком автобусом керував ОСОБА_2 Коли вони підішли до автобусу, на ньому була піднята бокова кришка капоту з боку, де розташована паливна арматура та паливний фільтр, а на штуцеру відстійника паливного фільтру був надітий шланг довжиною близько 10 см. Автобус стояв біля гаражу, в якому учасники перевірки побачили каністри та ємності, заповнені рідиною, схожою на дизельне пальне. У гаражі відчувався запах дизельного пального.
На поставлені питання ОСОБА_2 пояснив, що заїхав до свого гаражу по картоплю (а.с. 53,54).
Аналогічну інформацію у своїй доповідній про відхилення від маршруту на ім'я генерального директора ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» надав завідуючий бюро перепусток ОСОБА_4 (а.с. 99).
До матеріалів справи долучено технічний висновок ТОВ науково-виробничий комплекс «Новітек» № 1/871 від 05 березня 2019 року, згідно якого після проведення технічної діагностики роботи радіотерміналу серійний номер 02297 (автобус ОСОБА_5 держ. номер НОМЕР_1 ) зафіксовано зливи палива: 18 лютого 2019 року - 17,7 л.; 19 лютого 2019 року - 18,1л.; 20 лютого 2019 року - 19,9 л.; 23 лютого 2019 року - 11,8 л.; 24 лютого 2019 року - 10,5 л. (а.с.49-52).
07 березня 2019 року відбулося засідання адміністрації підприємства разом з Радою трудового колективу ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» з участю водія автобусу транспортного цеху ОСОБА_2 , на якому було прийнято рішення про звільнення останнього у відповідності до п. 2 ст. 41 КЗпП України (а.с. 24,25).
Під час розгляду справи апеляційним судом представники позивача наполягали на тому, що позивач не є матеріально відповідальною особою за паливо, отримане ним для здійсненні пасажирського перевезення; 01 березня 2019 року він випадково опинився біля гаражів; відсутня інформації про те, що якийсь з тих гаражів належить позивачу; до матеріалів справи залучено фото каністр з невідомого приміщення; під час рейду рідина з каністр для огляду та аналізу не відбиралася, данні про те, що саме було залито в каністрах відсутні.
На спростування доводів представників позивача, представник ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» надала апеляційному суду оригінал пояснення ОСОБА_7 на ім'я генерального директора ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» від 04 березня 2019 року, з якого вбачається, що 01 березня 2019 року в 20 год. 40 хв. він приїжджав в особистий гараж, де його зафіксували ОСОБА_6 і ОСОБА_4 (а.с. 215).
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Підставою трудових правовідносин є трудовий договір.
У ст. 21 КЗпП передбачено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.
Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України).
Розірвання трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.
Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов'язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір'я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці другому п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.
Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з'ясувати: чи становить виконання операцій, пов'язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
Матеріалами справи підтверджено, що під час працевлаштування ОСОБА_2 , відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного 16 квітня 2013 року з ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас», прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості товарно-матеріальних цінностей й коштів, що будуть передаватись йому під звіт роботодавцем протягом усього строку дії цього договору, і зобов'язався у встановленому порядку та в установлені строки згідно із затвердженими формами подавати звітність про рух товарно-матеріальних цінностей і коштів, переданих йому під звіт роботодавцем.
Враховуючи, що позивач отримував від роботодавця дизельне паливо, яким заправляв автобус для подальшого перевезення працівників підприємства, і повинен був надавати звіт про його використання, встановивши факт відхилення ОСОБА_2 від встановленого маршруту, а також наявність інформації системи GPS, яка фіксувала злив дизельного пального, ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» діяло відповідно до вимог чинного трудового законодавства та правомірно видало наказ про звільнення позивача з роботи у зв'язку з учиненням ним винних дій, які дають підстави для втрати довір'я до нього як працівника, що безпосередньо обслуговує грошові цінності (на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України).
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові ВС від 07 листопада 2018 року у справі N 613/598/16-ц.
Висновок суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог з тих підстав, що посада водія як і виконувана ним робота не відноситься до переліку посад і робіт працівників, з якими можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність, а також висновок про те, що винні дії працівника належними доказами не доведено, є помилковими.
У наявному спорі не йде питання про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_2 , у разі чого постало б питання відповідності займаної ним посади «Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва».
Письмовими доказами, роздруківки GPS-навігатора та графіком датчика баку автобусу Атаман держ. номер НОМЕР_1 , підтверджено, що під час роботи за графіком ОСОБА_2 відбувалося відхилення останнього від маршруту та злив палива з баку автомобіля. Ситуація, що була зафіксована 01 березня 2019 року у доповідній записці начальника транспортного цеху ОСОБА_6 , інформації GPS-навігатора не спростувала.
За таких обставин рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 не може вважатись таким, що відповідає вищенаведеним нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 3 п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення суду першої інстанції повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання апеляційної скарги відповідачем ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» сплачено судовий збір у розмірі 5 763 грн. 00 коп. (а.с. 151).
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ОСОБА_2 з вимогами немайнового характеру про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та з вимогами майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди подана до суду у квітні 2019 року.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Отже даний позов містить дві вимоги немайнового характеру та дві вимоги майнового характеру.
У п/п 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» зазначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п/п 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України визначено, що у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, ціна позову визначається загальною сумою всіх вимог.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 року № 2629-VIII прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 921 грн.
Так, розмір судового збору за подання до суду даного позову мав становити 2 305 грн. 20 коп., а саме:
- за подання до суду позову з двома вимогами немайнового характеру (скасувати наказ про звільнення, поновлення на роботі) - 1536 грн. 80 коп. ((1921 грн. х 0,4) = 768,40) + (1921 грн. х 0,4) = 768,40).
- за подання позову з вимогами майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди) - 768 грн. 40 коп.
Таким чином, за подання апеляційної скарги відповідач мав сплатити судовий збір у розмірі 3 457 грн. 80 коп. ( 2 305,2 х 150%).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, відповідачу ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» мають бути відшкодовані витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 3 457 грн. 80 коп.
При цьому апеляційний суд враховує, що відповідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору в усіх судових інстанціях у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України у разі, зокрема, залишення без задоволення позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з позивача на користь відповідача стягуються витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152 грн. 60 коп. (768,40 х 150% - вимоги майнового характеру), судові витрати в розмірі 2 305 грн. 20 коп. (1536,80 х 150% - дві вимоги немайнового характеру) компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Керуючись ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» задовольнити.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 липня 2019 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» у відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 152 (одна тисяча сто п'ятдесят дві) гривні 60 копійок.
Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 305 грн. 20 коп. компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: Ю.М. Мальований
Судді: О.Д. Канурна
Т.В. Космачевська
Повне судове рішення складено 18 жовтня 2019 року.
Головуючий суддя: Ю.М. Мальований