Справа № 766/18593/19
н/п 2-з/766/275/19
30 вересня 2019 року Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Прохоренко В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , про забезпечення позову,
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, в якому позивач просить стягнути з ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 на користь громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_2 борг в сумі 238896,00 грн, що складається із суми позики 151200,00 грн, (що є еквівалентом 5400,00 дол. США)пені в сумі 87696,00 грн., витрати на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн., та судовий збір.
Від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: 1/7 частку п'яти кімнатну квартиру АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , яка навмисно не здійснює виконання зобов'язань щодо погашення суми боргу та є недобросовісним Боржником, оскільки у будь-який спосіб ухиляється від виконання обов'яків. Крім того, зазначила, що з аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається ОСОБА_3 , має величезні борги і щоб уникнути повернення коштів може виїхати за кордон тому просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина України - ОСОБА_3 за кордон. Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду за вказаним позовом.
Ч. 1 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позов.
Відповідно до п. п.1,2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;забороною вчиняти певні дії.
Ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до вимог п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Пунктом четвертим постанови передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єктів користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Необхідною умовою вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути істотні перешкоди як виконання судового рішення, так і ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Відповідно до вказаної правової норми громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.
Такі обмеження права громадян України на виїзд за кордон у конкретно визначених законом випадках мають тимчасовий характер і зумовлені необхідністю забезпечення захисту прав і законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому ч.2 п.19 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Звертаючись до суду з клопотанням про забезпечення позову в частині про тимчасове обмеження ОСОБА_3 , у праві виїзду за межі України, представник позивача вказувала на те, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язань за договором.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.
Зокрема, задоволення такого клопотання можливе лише за умови доведення факту ухилення відповідача ОСОБА_3 , від виконання зобов'язання.
Сам по собі факт не виконання нею свого обов'язку по погашенню боргу не може свідчити про ухилення останньої від виконання своїх зобов'язань, будь яких інших доказів до клопотання не надано.
З огляду на викладене вище, а також, що наявні передбачені законом підстави для застосування заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню частково, із застосуванням забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно в іншій частині задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд,
Заяву про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на нерухоме майно, а саме:
-1/7 частку п'ятикімнатної квартири АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 .
В іншій частині відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно направляється заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність встановлену законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття нової ухвали суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Херсонський міський суд Херсонської області.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Суддя: В.В.Прохоренко