Справа № 137/229/19
Провадження №2/149/469/19
Іменем України
11.10.2019 м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої - судді: Гончарук-Аліфанової О. Ю.,
при секретарі Коломієць В. О.,
за участю первісного позивача ОСОБА_1 , адвоката Брилянт І. О., первісного відповідача ОСОБА_2 , адвоката Федишена Р. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: служба у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації, служба у справах дітей Літинської районної державної адміністрації Вінницької області про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Літинської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини,
В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Літинського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: служба у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.
Позов мотивований тим, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та з народження проживав разом з позивачем в будинку її батьків, де створені всі умови для проживання та розвитку дитини. Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу спільної згоди щодо місця проживання дитини між нею та відповідачем не досягнуто, відповідач відібрав у неї сина та чинить перешкоди у вихованні та побаченнях з ним, а також не сплачує аліменти на утримання сина. Відповідач, на думку позивача, не вміє доглядати за сином, який в силу віку потребує материнського піклування та догляду і не може бути розлучений із матір'ю на тривалий час, дії відповідача вважає помстою за ініціацію нею розлучення, просить взяти до уваги, що вона перебуває в відпустці по догляду за дитиною, весь її час присвячує синові, у вихованні дитини їй допомагають її батьки, а тому просить визначити місце проживання малолітнього сина разом з нею, а також вирішити питання про судові витрати.
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 21.03.2019 року у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву.
01.04.2019 року до Літинського районного суду Вінницької області надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Літинської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Зустрічний позов мотивований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 21.07.2018 року вони стали проживати в орендованому будинку, що розташований по АДРЕСА_1 . Зустрічний позивач зазначає, що після переїзду відповідач стала надмірно спілкуватися в Інтернеті, неналежно вела домашнє господарство, а також неналежно здійснювала догляд за сином. 11.10.2018 року відповідач не ночувала вдома та повернулась лише вранці в стані алкогольного сп'яніння. 23.10.2018 року, повернувшись з роботи, ОСОБА_2 виявив відсутність дружини та дитини, а також меблів та оргтехніки, внаслідок чого звернувся до поліції із заявами про викрадення дитини та крадіжки речей. У подальшому він дізнався, що відповідач разом із дитиною перебувають у її батьків, а наприкінці жовтня 2018 року ОСОБА_1 разом із дитиною повернулися проживати до нього, внаслідок чого було подано заяви про закриття кримінальних проваджень. ОСОБА_2 зазначає, що після відновлення спільного проживання, ОСОБА_1 повністю перестала приділяти увагу сину, готувати їжу, не здійснювала прибирання в будинку, вживала алкогольні напої та приходила додому напідпитку. Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з ним, що відповідає інтересам дитини, жодних перешкод у спілкуванні відповідача з сином він не чинить, а також перераховує аліменти на картковий рахунок дитини. За таких обставин, зустрічний позивач просить визначити постійне місце проживання дитини разом з ним та вирішити питання про судові витрати.
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 24.04.2019 року первісний та зустрічний позови об'єднані до спільного провадження.
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 10.05.2019 року дану цивільну справу передано до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області.
Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 16.05.2019 року у справі призначено підготовче судове засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Службу у справах дітей Літинської районної державної адміністрації Вінницької області.
Ухвалою суду від 31.05.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, зобов'язано третіх осіб надати письмові висновки щодо розв'язання спору, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
08.07.2019 року до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, узагальнені доводи якого зводяться до того, що додані до зустрічної позовної заяви докази працевлаштування відповідача в ТОВ «Органік Спайс» містять розбіжності, а тому є неналежними та недостовірними. Твердження відповідача про надмірне спілкування позивача у соціальних мережах, неналежне ведення нею домашнього господарства, відсутність належного материнського догляду, а також перебування первісного позивача в стані алкогольного сп'яніння є оціночними судженнями відповідача, які не підтвердженні належними доказами. Відповідач постійно перешкоджає спілкуванню матері з дитиною, що суперечить інтересам дитини. Крім того, відповідач, в присутності дитини, здійснював прояви агресії та протиправної поведінки по відношенню до позивача, а 29.06.2019 року умисно завдав їй тілесні ушкодження. За таких обставин представник первісного позивача просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.
15.07.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, узагальнені доводи якої зводяться до того, що позивач за зустрічним позовом дійсно працює в ТОВ "Органік Спайс" та виконує свої посадові обов'язки дистанційно, а відповідач не є особою яка спроможна утримувати та забезпечувати необхідним дитину. Вказані обставини, на думку представника зустрічного позивача, свідчать про відсутність можливості проживання дитини разом зі відповідачем, а тому представник зустрічного позивача просить задовольнити зустрічний позов.
В судовому засіданні первісний позивач ОСОБА_1 її позов підтримала та просила його задоволити. Пояснила, що вона народила сина, якого дуже хотіла та чекала, до року годувала його грудним молоком, перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, весь її час приділяла синові: ростила його, гуляла, гралася з ним, читала йому, шила м'які іграшки, з осені 2018 року їх з чоловіком відносини почали погіршуватись через те, що чоловік та його сім'я, зокрема мати, були невдоволені тим, як вона веде господарство та виховує сина. Вона була обмежена в пересуванні, під постійним контролем чоловіка. Тоді в жовтні 2018 року вона забрала сина та переїхала до батьків в с. Щітки Вінницького району, де вона зареєстрована разом з дитиною. Після їх від'їзду чоловік та його мати подали заяви в поліцію про зникнення з дому речей, до їх стосунків були залучені соціальні служби, які наполягали на їх з чоловіком примиренні, тому вона з сином повернулися до с. Дашківці, щоб спробувати примиритися. Разом з тим примирення не відбулося і вона подала позов про розірвання шлюбу. Після винесення судом рішення про розірвання шлюбу, чоловік сказав їй, що сина вона більше не побачить, та з того дня перестав пускати її до будинку, не показував дитину більше місяця, посилаючись на те, що син хворий. Вона неодноразово зверталась до служби у справах дітей, щоб її допустили до сина, до поліції, однак результатів такі звернення не давали, через деякий час дитину показали їй через вікно, а пізніше в більшості чоловік та його родичі відмовляли у тому, щоб вона могла побачити дитину, посилаючись на формальні причини: необхідність дотримання режиму дитини, те, що вона запізнилась на 15 хвилин, те, що син гуляє з відповідачем. Щоб побачити сина, їй необхідно їхати з двома пересадками, однак вона приїжджає до дитини 2-4 рази на тиждень, привозить йому іграшки, продукти харчування. Для моральної підтримки вона приїжджала з батьком, дідусем, її другом, однак в присутності її рідних сина відмовлялись давати взагалі. Після звернення з позовом до суду до сина її іноді допускають, однак їх зустрічі відбуваються під постійним наглядом, їх знімають на камеру, їй заборонено приймати участь у вихованні сина, її думку щодо питань його життя та виховання ігнорують. Після того, як вона була розлучена з сином, вона працевлаштувалась, працює в рекламному агентстві «Армада» по дві зміни підряд. В зв'язку з роботою, вона тимчасово знімає квартиру в м. Вінниці, де іноді ночує, однак її місце постійного проживання за місцем реєстрації, де створено всі належні умови для виховання дитини. В разі задоволення позову вона не перешкоджатиме спілкуванню дитини з батьком, однак вона вважає, що в інтересах дитини буде проживати саме з нею, оскільки розлука з матір'ю в такому віці негативно впливає на дитину, вона може забезпечувати синові належний рівень життя, виховання в атмосфері любові.
Адвокат Брилянт І. О. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, просила позов задоволити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 позитивно характеризується, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, має всі умови для виховання дитини, натомість син був примусово відібраний в позивача, їй чиняться перешкоди не тільки у його вихованні, а й у спілкуванні з ним, що, беручи до уваги його вік, може вкрай негативно відобразитись на його психологічному розвитку. До того ж відповідач ОСОБА_2 перебуває під впливом його матері ОСОБА_4 , працює на підприємстві, що їй належить, фактично доглядом Данте займається вона, оскільки кожного дня перебуває за місцем проживання ОСОБА_2 з сином. ОСОБА_2 веде усамітнений спосіб життя, не має друзів, захоплень, перебрав на себе материнські функції.
Відповідач-позивач ОСОБА_2 проти первісного позову заперечив, поданий ним позов підтримав та просив його задоволити. Пояснив, що з вересня 2018 року їх з дружиною відносини почали погіршуватись через поведінку ОСОБА_1 , яка почала багато часу проводити в Інтернеті, в тому числі спілкуючись з чоловіками, тому забула про її материнські та подружні обов'язки. Одного разу на всю ніч пішла в гості до подруги. Коли його не було вдома, забрала сина та переїхала до батьків, при чому забрала з їх будинку речі, зокрема меблі, які належали йому та його матері. На Новий рік вона отримала подарунок по пошті від невідомої особи, їздила на курси англійської мови, однак він не впевнений, що вона була саме там. Інформація про подання позову про розірвання шлюбу була для нього несподіваною, таким чином, на думку ОСОБА_2 , ситуацію, яка являється травматичною для їх сина, створила сама ОСОБА_1 , коли вирішила розлучитись. Після розлучення він вирішив, що не хоче, щоб ця людина виховувала його дитину: вона неправильно годувала сина, погано доглядала, не давала Данте їжу, яку привозила його мати, не приймала її поради. Його мати має вищу медичну освіту, виховала двох дітей, тому її думка щодо виховання дитини має певну вагу. Після того, як ОСОБА_1 стала проживати окремо від сина, з'ясувалось, що дитина хворіє, має порок серця, набутий внаслідок неналежного догляду матері, у сина були проблеми з травленням.
Син для нього - це все, тому він весь його час приділяє Данте, працює віддалено, коли син спить, вони багато гуляють, син спілкується з іншими дітками. Через постійну зайнятість доглядом за дитиною, у нього немає часу на себе, друзів.
Просив залишити сина в рідному для нього домі, де він має справжню сім'ю, зазначив, що в разі залишення сина матері, він його більше не побачить.
Наголосив на тому, що рішення позивача про розлучення було проявом її егоїзму та свідчить про її небажання виховувати дитину. В домі ОСОБА_1 нездорова ситуація, яка може призвести до загибелі сина, її спосіб життя не підходить дитині. Він би не заперечував, щоб ОСОБА_1 виховувала дитину, якби це було «як потрібно», а не так, як це робить вона.
Адвокат Федишен Р. В. в судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечив, підтримав позов ОСОБА_2 , посилаючись на те, що поведінка ОСОБА_1 аморальна, вона зловживає алкоголем, не приділяла достатньо уваги дитині, у неї відсутнє постійне місце проживання, у неї та членів її сім'ї є потяг до вчинення крадіжок. Крім того, ОСОБА_1 не надала доказів працевлаштування та можливості матеріально забезпечити сина. Вона зраджувала чоловіка, не повідомила його про подання позову про розірвання шлюбу, пізніше спровокувала до вчинення насильницьких дій. При цьому ОСОБА_2 став сину і батьком, і матір'ю, належним чином доглядає сина, утримує його, навіть забувши про власні інтереси. Син звик жити з батьком, в належному йому будинку, в якому створено всі необхідні умови, крім того, саме з батьком рекомендовано проживання дитини висновком органу опіки та піклування Літинської РДА.
Представники служби у справах дітей Вінницької РДА та служби у справах дітей Літинської РДА Вінницької області в судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, щодо позову поклались на розсуд суду.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, показання свідків, дослідивши докази у справі, встановив наступні обставини.
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (Т. 1 а.с. 46), рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 28.01.2019 року (Т. 1 а.с. 7-8), постанови Вінницького апеляційного суду від 02.04.2019 року (Т. 1 а.с. 238-239), а також свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (Т. 1 а.с. 6, 47) вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі та є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Станом на 15 січня 2019 року сторони разом із дитиною проживали без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (Т. 1 а. с. 59).
Судовим наказом Літинського районного суду Вінницької області від 31.10.2018 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т. 1 а.с. 9).
З довідки ПАТ КБ "Приватбанк" від 10.05.2019 року (Т. 1 а.с. 241) вбачається, що ОСОБА_2 відкрито рахунок 26301618485430 депозит "Джуніор" (аліменти) угода № SANDNWFD0072329865800. Станом на 10.05.2019 року залишок по рахунку становить 8000,00 грн.
З кінця 2018 року сторони неодноразово звертались до поліції з приводу дій один одного. Так в провадженні Літинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області перебувало кримінальне провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, внесене до ЄРДР за заявою ОСОБА_2 по факту крадіжки його майна та майна його батьків, що мало місце 23.10.2018 року близько 18:00 год. за місцем його проживання. 10.12.2018 року дане кримінальне провадження було закрито, у зв'язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення (Т. 1 а.с. 65-73). 29.06.2019 року між сторонами виник конфлікт, за наслідками якого в ЄДРД було зареєстровано кримінальні провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, позивач та відповідач звертались за медичною допомогою (Т. 2 а.с. 66-68, 89, 96, 97, 127, 157, 158).
ОСОБА_1 зверталась до Літинської РДА, Літинського ВП, Вінницької РДА (Т. 1 а .с. 128, 129, 148).
З листа Літинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області № 1253 від 25.02.2019 року (Т. 1 а.с. 125), а також довідки Літинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області № 1253 від 25.02.2019 року (Т. 1 а.с. 126) слідує, що ОСОБА_1 зверталася до поліції із заявою про те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 не допускає її до будинку, де знаходиться їх спільна дитина. За результатами розгляду заяви сторонам конфлікту роз'яснено, що для вирішення питання про суті потрібно звернутися з цивільним позовом до суду.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини комісія з питань захисту прав дитини при Вінницькій РДА Вінницької області рішенням від 27.02.2019 року № 22 вирішила рекомендувати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із матір'ю ОСОБА_1 , а також рекомендувати ОСОБА_1 не вчиняти перешкод у вихованні дитини, попереджати та надавати інформацію щодо місця проживання (перебування) дитини, стану її здоров'я ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 127).
Для забезпечення виконання рішення № 22 від 27.02.2019 року, ОСОБА_1 зверталась до служби у справах дітей Літинської РДА, в присутності їх представника ОСОБА_2 перешкод в побаченні та спілкуванні ОСОБА_1 з сином не чинив (Т. 1 а. с. 79).
Службами у справах дітей Літинської РДА та Вінницької РДА неодноразово надавались роз'яснення сторонами щодо рівності прав та обов'язків по відношенню до дитини, а також рекомендації щодо примирення та віднайдення можливості порозумітись в питаннях виховання сина (Т. 1 а. с. 123, Т. 2 а. с. 195-196, 235-236, Т. 3 а. с. 41-43).
ОСОБА_1 зареєстрована та проживає разом зі своїми батьками, малолітнім братом за адресою: АДРЕСА_2 , в будинку, який належить її матері, разом з нею зареєстрований її син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 В будинку створені належні умови для виховання та всебічного розвитку дитини, зокрема окреме спальне місце (дитяче ліжко), коляска, дитяче харчування, білизна, постіль, іграшки та одяг. За місцем проживання ОСОБА_1 зарекомендувала себе позитивно, на обліку у лікаря-психіатра, а також на обліку у наркокабінеті ВЦРКЛ не перебуває і за медичною допомогою не зверталася, за період з 01.08.2016 року до 16.04.2019 року до адміністративної відповідальності не притягувалась, її батьки також позитивно характеризуються за місцем проживання (Т. 1 а.с. 5, 10-14, 124, 130-131, 132, 133, Т. 2 а.с. 163). За час проживання за даною адресою дитина була завжди доглянута та чиста, а мати дитини усі медичні рекомендації виконувала старанно та вчасно. (Т. 1 а.с. 132) З наданих ОСОБА_1 фото слідує, що мати проводила час із сином (Т. 1 а. с. 171-226). Згідно повідомлення служби у справах дітей Вінницької РДА від 18 липня 2019 року ОСОБА_1 створено всі умови для всебічного розвитку та виховання дитини ( Т. 2 а. с. 134-135).
ОСОБА_1 була позитивно охарактеризована як матір також свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 Вказані свідки підтвердили також факт працевлаштування ОСОБА_1 . Крім того свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 повідомили, що були очевидцями того, що ОСОБА_2 з родичами перешкоджали ОСОБА_1 бачити сина, протягом першого місяця після розлучення взагалі не допускали до нього, пізніше показали через вікно, потім стали періодично, однак лише формально, давати побачитись з дитиною. При цьому з 20 візитів, дитину ОСОБА_1 бачила 2-3 рази, під наглядом. Іншим родичам позивача (батькові, дідусю) дитину не давали взагалі. Кожного разу ОСОБА_1 привозила синові іграшки, фрукти.
ОСОБА_2 зареєстрований та проживає будинку, який орендує, за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним проживає його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В будинку створені всі умови для проживання та виховання дитини, зокрема є окрема дитяча кімната, яка має меблевий гарнітур, шафу, ліжечко, дитячий куточок, одяг та іграшки. ОСОБА_2 працює менеджером з бухгалтерського обліку в ТОВ "Органік-Спайс" з оплатою праці згідно штатного розкладу, з 24.01.2019 року, у зв'язку з доглядом за дитиною, виконує свої службові обов'язки дистанційно. На "Д" обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога ОСОБА_2 не знаходиться і за медичною допомогою не звертався, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався. За місцем навчання ОСОБА_2 характеризується позитивно, за місцем проживання характеризується добре. В догляді за сином ОСОБА_2 допомагають його батьки (Т. 1 а.с. 18, 21, 48-49, 55-58, 60-62, 63, 64, 74, 75, 77, 80, 81, Т. 2 а.с. 54, 55, 56, 90-92, 142, 190-191).
ОСОБА_2 був позитивно охарактеризований як батько свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 та ОСОБА_9
Свідок ОСОБА_13 , яка являється сусідкою ОСОБА_2 , також вказала, що ОСОБА_1 не пускали до дитини, бо вона приїжджала не сама.
Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_4 зазначили, що коли ОСОБА_1 з дитиною проживала окремо від ОСОБА_2 , вона майже не давала йому бачитись із сином, а те, що ОСОБА_1 не бачила сина тривалий час після розлучення пояснили станом здоров'я дитини та поведінкою самої ОСОБА_1 ( не попереджала про візити; приїжджала, коли дитина спала, готувалась до сну, їла, перебувала на прогулянці; запізнювалась; приїжджала з іншими особами).
01.11.2018 року дитина була оглянута сімейним лікарем, стан оцінений, як задовільний, вага 13 кг, відхилень з боку здоров'я не спостерігалося. Фізичний та психологічний розвиток відповідає віку. Матері дані рекомендації по догляду. Дитина взята на облік в Писарівську АЗПСМ (Т.1 а. с. 15)
З виписки з амбулаторної карти (Т. 2 а.с. 210), а також копій висновків про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини (Т. 2 а.с. 211-220) слідує, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взятий на облік в Дашковецьку АЗПСМ 28.01.2019 року, у дитини було виявлено гострий бронхіт, гострий гнійний кон'юнктивіт, шум у серці, затримку фізичного та психічного розвитку. Після проведення курсу лікування дитина була направлена у Вінницькій дитячу обласну лікарню до кардіолога та невролога на консультацію. Дитині поставлені діагнози: ВВС (відкритий овальний отвір), синдром гіперзбудливості, затримка фізичного та психологічного розвитку. Станом на 07.02.2019 року вага дитини - 9 кг., при нормі - 12 кг., зріст - 78 см. На протязі останнього періоду з дня взяття на облік, батько регулярно відвідує сімейного лікаря в амбулаторії, виконує всі призначення та рекомендації.
Суд не приймає в якості доказу наданий ОСОБА_2 диск з графічними та відео зображеннями через його невідповідність вимогам ч. 2 ст. 100 ЦПК України, а також оскільки надані на диску записи не містять ані дати, ані часу їх виготовлення, ані джерела походження, відтак не відповідають вимогам ст.ст. 77-80 ЦПК України.
Оцінюючи наданий як доказ акт обстеження умов проживання від 12.10.2018 року, проведеного за зверненням ОСОБА_2 від 12.10.2018 року (Т. 1 а. с. 51), згідно якого комісія дійшла висновку, що необхідно покращити умови проживання. Мати поводилася спокійно, байдуже висловлювалася про свою дитину, повідомила, що вдома не ночувала, тому дитина, мабуть, з батьком. Комісія дійшла висновку, що матері байдуже місцезнаходження її дитини (Т. 1 а. с. 52), суд приходить до висновку, що комісія при написанні висновків щодо байдужості матері до місця перебування дитини, вийшла за межі наданих повноважень по обстеженню саме житлово-побутових умов та надала висновок щодо психологічного відношення матері до дитини. Крім того, суд бере до уваги, що на час обстеження, в будинку з малолітнім сином проживали як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 , відтак зауваження щодо недосконалих побутових умов має бути віднесено на рахунок обох. Таким чином суд приходить до переконання, що на підставі даного доказу встановити дійсні обставини справи неможливо та не приймає його як такий, що не відповідає вимогам ст. 79 ЦПК України.
Думка малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом не заслуховувалась з огляду на те, що він не може висловити такої думки через його вік (два роки на час завершення розгляду справи).
Вирішуючи даний спір суд враховує наступне.
Відповідно до статті 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.
Згідно статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до ч. 2 ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з ч.2 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтями 151 та 163 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання малолітніх дітей та на те, щоб вони проживали з ними.
Права батьків, у тому числі тих, хто живе окремо від дитини, на виховання дитини і спілкування з нею можуть бути обмежені лише законом (статті 153 і 157 СК України).
Рішення про визначення місця проживання дитини повинно прийматися першочергово із урахуванням інтересів самої дитини.
Статтею 21 Конституції України проголошено вільність і рівність усіх людей у своїй гідності та правах. Ця вихідна конституційна засада конкретизована у статті 24 Конституції України: громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень, в тому числі за ознаками статі.
У частині 3 цієї статті Конституції України закріплено конституційні гарантії, якими забезпечується рівність прав жінки і чоловіка.
Право на свободу вибору місця проживання кожному гарантоване ст. 33 Конституції України.
За ч. ч. 1, 4 ст.29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ч. 1 ст. 160 СК України).
Згідно з положеннями ст. 160 ч.1 та ст. 161 ч.1, ч.2 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.
Згідно роз'яснень, які містяться в пп. 18,24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року N 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», при вирішенні спору між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. Особливу належить увагу належить звертати на вік дитини та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Підлягають врахуванню також положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-XII, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей. Так, за ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Факт працевлаштування ОСОБА_1 підтверджено показами свідків та не заперечувався відповідачем, з досліджених доказів слідує, що за її матеріальним становищем вона має змогу винаймати житло, при частих відвідуваннях дитини приносить йому іграшки, продукти харчування. Також, при вихованні сина первісному позивачеві, як і первісному відповідачеві, допомагають батьки, крім того на її користь з первісного відповідача стягуються аліменти на утримання дитини, тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має матеріальну можливість утримувати сина.
Таким чином, суд бере до уваги, що обоє батьків належним чином виконують свої батьківські обов'язки, позитивно характеризуються, мають джерела доходу та належні умови для життя дитини, не зловживають спиртними напоями або наркотичними речовинами, не поводяться аморально.
Разом з тим, оцінюючи дії та поведінку сторін з саме позиції дотримання інтересів їх малолітньої дитини, суд вважає, що саме поведінка ОСОБА_1 відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_3 , зокрема те, що вона, незважаючи на доведені в суді перешкоди у спілкуванні з сином, регулярно продовжує його відвідувати, підтримує з ним емоційний зв'язок та належно виконує її материнські обов'язки.
Натомість дії ОСОБА_14 по різкому перешкоджанню дитині після розірвання шлюбу бачитись з матір'ю, з якою дитина перебувала постійно з народження, тривалий час без поважних причин (заявлена в суді хвороба такою причиною не являється, оскільки згідно наданої самим ОСОБА_2 довідки від 01 лютого 2019 року, хвороба ОСОБА_3 тривала 5 днів, він лікувався вдома Т. 2 а. с. 214); перешкоджання сину бачитись також з дідусем, бабусею, прадідом зі сторони матері, ігнорування та невиконання рішення комісії з питань захисту прав дитини при Вінницькій РДА Вінницької області від 27.02.2019 року № 22, яким вирішено рекомендувати місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із матір'ю ОСОБА_1 ; застосування до ОСОБА_1 фізичного насильства в присутності дитини; не звернення до матері за наданням згоди на щеплення, суд розцінює як такі, що вчинені у власних інтересах всупереч інтересам дитини та які позбавили дитину права на материнську любов, піклування, догляд та духовний зв'язок з матір'ю, наявність якого передбачає безперервність та носить постійний характер, виходячи з віку дитини.
Крім того, суд бере також до уваги різке погіршення стану здоров'я малолітнього ОСОБА_15 , значну втрату ваги, відразу після розлучення з матір'ю, що вбачається з аналізу наданих обома сторонами медичних документів.
На виконання положень ст. 19 СК України органом опіки та піклування Літинської РДА суду надані письмовий висновок щодо розв'язання спору.
Згідно висновку органу опіки і піклування Літинської РДА від 07.10.2019 року, рекомендовано визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 . Разом з тим, суд, користуючись правом, наданим ч. 6 ст. 19 СК України, не погоджується з даним висновком, з огляду на те, що він взагалі не містить обґрунтування прийняття саме такого рішення, при тому, що в тексті висновку встановлено рівні умови проживання обох батьків та їх позитивні характеристики, а з огляду на встановлені судом обставини, висновок про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком суперечить інтересам дитини. Крім того, наданий висновок не відповідає вимогами ч. 1, 6 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки не має встановленої форми рішення.
Враховуючи встановлені судом обставини, зокрема рівність матеріальних, побутових умов, позитивні характеристики сторін, а також їх поведінку, відповідність їх дій інтересами дитини, беручи до уваги принцип рівності прав та обов'язків батьків, визначений ст. 141 СК України, особисту прихильність дитини, його вік, стан здоров'я, суд визначає місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його матір'ю ОСОБА_1 .
В частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать серед іншого витрати на професійну правничу допомогу.
Судовий збір підлягає розподілу згідно ст. 141 ЦПК України.
У п. 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_1 надано витяг з договору №9/19 від 01 березня 2019 року, ордери ЧЦ № 27056, ВН № 097507, копії свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю (Т. 1 а. с. 120, 121, 122, 235, 236), попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, оформлений у вигляді заяви, згідно якого витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу складатимуть приблизно 8 000 грн, (Т. 2 а. с. 79-81), звіт з детальним описом наданих послуг на загальну суму 20 030 грн. 40 коп. (Т. 3 а. с. 10-12), виписку за особовим рахунком на суму 2 500 грн (Т. 3 а. с.13) та квитанції на оплату за юридичну допомогу на суми 1000 грн. та 8 900 грн. (Т. 3 а. с. 51, 52). З огляду на відповідність наданих документів вимогам ст. 137 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати, розмір яких, становить 12 400 грн.
З огляду на викладене, на підставі ст.ст. 21, 24, 33 Конституції України, ст. ст. 141, 161 СК України, ст. 29 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-80, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з його матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( паспорт НОМЕР_3 , вид. Літинським РС УДМС України в Вінницькій обл. 27 ІНФОРМАЦІЯ_4 року, ІПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_5 , вид. Вінницьким РС УДМС України у Вінницькій обл. 30 січня ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_6 ) витрати по оплаті судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім ) грн 40 (сорок) коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 400 (дванадцять тисяч чотириста) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Повне рішення суду складено 17 жовтня 2019 року.
Суддя: /підпис/ З оригіналом вірно: