Справа №149/2610/19
Провадження №1-кп/127/855/19
15 жовтня 2019 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
Колегія суддів в складі:
судді доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12019020330000131 внесеного в Єдиний державний реєстр досудового розслідування від 08 квітня 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, п.13 ч.2 ст. 115КК України,-
В провадженні колегії суддів Вінницького міського суду Вінницької області перебувають матеріали кримінального провадження №12019020330000131 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, п.13 ч.2 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою на шістдесят діб. Клопотання мотивувала тим, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, у вчиненні умисних вбивств, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років позбавленням волі або довічне позбавленням волі. Він раніше судимий за злочини проти власності та був засуджений судом, тобто він розуміє, що у випадку доведеності його вини у вчиненні даних злочинів судом до нього не можуть бути застосовані вимоги ст. 75 КК України. що, у випадку обрання йому більш м'якого запобіжного заходу сприятиме його переховуванню від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім того повідомила, що відповідно до побутової характеристики ОСОБА_7 характеризується з негативної сторони, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, з батьками нормальних відносин не підтримує, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.
Також враховуючи, що свідки злочину є його знайомими викладене свідчить про наявність такого ризику як можливість з боку ОСОБА_7 незаконно впливати на свідків, а тому продовження йому саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде стримуючим чинником щодо його вільного пересування і таким чином усуне його вплив на свідків.
Наявність ризику «незаконний вплив на свідків» у викладеному контексті повністю співпадає з рішенням Європейського суду (Справа «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).У свою чергу, незаконний вплив на свідків у цьому ж провадженні відповідно до діючого кримінального законодавства кваліфікується як злочин, що свідчить про наявність такого ризику як вчинення іншого кримінального правопорушення.
На підставі наведеного та беручи до уваги вагомість наявних доказів вчинення ОСОБА_7 злочинів, тяжкість покарання, той факт, що він характеризується з негативної сторони, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, відсутність постійного місця роботи, що свідчить про антисоціальний спосіб його життя та про відсутність міцних соціальних зв'язків за місцем проживання, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто неявки до суду; незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а також те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам, просила продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 діб.
Обвинувачений в судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив обрати йому цілодобовий домашній арешт.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 підтримав позицію обвинуваченого, вважав, що обвинувачення щодо ОСОБА_7 базується на хитких показах лише одних свідків. Але з урахуванням усієї серйозності висунутого обвинувачення, мова йде про два особливо тяжких злочини проти життя особи, тому при вирішенні клопотання прокурора поклався на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників процесу, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
При вирішенні питання про продовження терміну дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Крім того, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Також суд, враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, «Ілійков проти Болгарії», зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи. При цьому тримання особи під вартою може відбуватися лише на підставі відповідного рішення компетентного суду.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 суд також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, якій не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Оцінюючи тяжкість вчиненого злочину, який інкримінується обвинуваченому, колегія суддів враховує ступінь суспільної небезпечності злочину в конкретних умовах місця і часу та враховує, що до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком понад три роки, крім виняткових випадків.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від семи до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, що може спонукати обвинуваченого до втечі, намагання уникнути покарання або незаконно впливати на потерпілих, свідків, у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів, враховуючи, що судовий розгляд кримінального провадження не завершено та остаточне рішення не винесено, дійшла висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне залишити обвинуваченому раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд вважає, що встановлені під час розгляду клопотання обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, тому переконується в доцільності задоволенні клопотання прокурора та продовженні обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою на 60 діб.
Керуючись ст.ст. 183, 197, 199, 369-370, 372 КПК України, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», колегія суддів, -
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб.
Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою діє з 15 жовтня 2019 року по 13 грудня 2019 року включно.
Копію ухвали суду направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду впродовж 7 діб з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя доповідач:
Судді: