Дата документу 15.10.2019 Справа № 554/5986/19
Провадження № 2/554/2143/2019
(З А О Ч Н Е )
15 жовтня 2019 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.
при секретарі - Гаврись В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому прохав стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 15 341 грн. 18 коп. за Генеральною угодлою № б/н від 16 вересня 2016 року, яка складається з наступного: 5 471 грн.86 коп. - заборгованість за кредитом; 1 901 грн. 66 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 6 347 грн. 59 коп. - заборгованість за пенею та комісією; 1620 грн. 43 коп. штраф відповідно до п.2.2. Генеральної угоди та судові витрати у розмірі 1 921 грн .
В обґрунтування вимог позивач вказав, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 16.09.2016 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі : 6 613, 93 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється з «1» по «25» число кожного місяця шляхом надання банку грошових коштів (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом із запропонованими АТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
15 липня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, зазначивши у позовній заяві про розгляд справи без участі представника банку, позовні вимоги підтримує повністю, проти ухвалення заочного рішення не заперечують (а.с.40).
Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток про виклик до суду рекомендованим листом з поавідомленням, про причини своєї неявки суд не повідомив (а.с.48-50, 54-55 ).
Згідно ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, якщо відповідач не з'явився без поважних причин або без повідомлення причини, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. З цих підстав суд, відповідно до ст.ст. ч.4 ст. 223, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 16.09.2016 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6 613,93 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Згідно з п. 2.1 підписаної сторонами Генеральної угоди, Банк надає позичальнику кредит в сумі 6 613,93 гривень на строк 12 місяців з 16.09.2016 року по 30.09.2017 року шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, в обмін на зобов'язання позичальника повернути кредит, сплатити відсотки в розмірі 1,083% в місяць на суму залишку заборгованості в зазначені в Умовах та правилах строки.
Пунктом 2.2 Генеральної угоди визначено розмір штрафу в розмірі 2 846,24 гривень за порушення строку сплати кредитної заборгованості, який обраховується в строк визначений в тому числі Умовами та правилами надання банківський послуг.
Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 16.09.2016 року станом на 17.06.2019 року становить 15341,18 гривень та складається з наступного : 5 471,86 гривень - заборгованість за кредитом; 1901,66 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6 347,23 гривень - заборгованість за пенею та комісією; 1620,43 гривень - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди (а.с. 4 - розрахунок).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В укладеній сторонами Генеральній угоді від 16.09.2016 року процентна ставка визначена в розмірі 1,083% на суму залишку заборгованості за кредитом, які мають бути сплачені вказані в заяві та Умовах та правилах строки.
Укладена сторонами Генеральна угода містить умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання, які викладені в тому числі і в Умовах та правилах надання банківських послуг.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також пеню і комісію за порушення строків сплати кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16.09.2016 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, Генеральну Угоду від 16.09.2016 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Витяг із «Умов та правил надання банківських послуг» належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Встановлені в Генеральній угоді відсотки за користування кредитом в розмірі 1,083% на місяць судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки база їх нарахування, спосіб та строки визначені Умовами та правилами надання банківських послуг, які не підписані відповідачем, а отже не є складовою частиною кредитного договору.
За таких обставин підстави для стягнення відсотків та комісії згідно кредитного договору вістуні.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту частково обґрунтованими, а саме в частині, що не була повернута банку.
Зазначена позиція щодо застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
За таких обставин з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ КБ «Приватбанк» 5 471,86 гривень, а позов задовольнити частково.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК УкраїниЦК України, ст.ст.12, 81,130,131, 141, 223, 229, 247, 263, 280, 354 ЦПК України, суд ,-
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 вересня 2016 року в розмірі 5471 грн. 86 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 691 грн.56коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_1 , МФО №305299.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Суддя Л.І. Савченко