Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 546/549/18
Провадження № 1-кп/542/25/19
16 жовтня 2019 року Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_2 ,
представника потерпілого - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду кримінальне провадження № 12018170310000187 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Тукумс, Тукумського району, Латвійської Республіки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, заміжньої, працюючої начальником ВПЗ Піщане ЦВПЗ Решетилівка Полтавської дирекції АТ «Укрпошта», маючу на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше не судиму, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, -
09.11.2018 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт, складений 31 травня 2018 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 за ст. 191 ч. 2 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018170310000187 від 17.05.2018 року.
Відповідно до якого ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу директора Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» (ЄДРПОУ 21061678) ОСОБА_6 №58-к від 30.05.2017, ОСОБА_4 прийнято на роботу на посаду начальника ВПЗ Піщане, категорія керівник, в с. Піщане, Решетилівського району Полтавської області, в підпорядкуванні якої є дві листоноші.
Відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність від 31.05.2017 року працівник ОСОБА_4 , що займає посаду начальника ВПЗ Піщане ЦВПЗ Решетилівка Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта», приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому підприємством, установою, організацією матеріальних цінностей.
Відповідно до Положення про відділення поштового зв'язку Піщане ЦВПЗ Решетилівка Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» (додаток № 1 до наказу ПЦ УДППЗ «Укрпошта» від 09.07.2015 № 566), однією з функцій ВПЗ є торгівля не маркованими поштовими картками, листівками, конвертами, філателістичною продукцією, періодичними та іншими друкованими виданнями, пакувальними матеріалами, непродовольчими та продовольчими товарами, тютюновими виробами, пестицидами і агрохімікатами.
Таким чином, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, вчинила привласнення чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем при наступних обставинах:
Протягом квітня 2018 року начальник відділення поштового зв'язку Піщане ЦВПЗ Решетилівка Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» ОСОБА_4 отримувала товари народного споживання під реалізацію у відділенні. За вказаних умов та наданих повноважень, ОСОБА_4 , у порушення вимог Положення про відділення поштового зв'язку Піщане ЦВПЗ Решетилівка Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта», усвідомлюючи, що товари народного споживання їй ввірені та перебували в її законному віданні, розуміючи, що вказані товари належать на праві власності Полтавській дирекції ПАТ «Укрпошта», діючи умисно, керуючись мотивами незаконного збагачення себе за рахунок чужого майна, належного Полтавській дирекції ПАТ «Укрпошта», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 28.04.2018, перебуваючи на робочому місці в службовому приміщенні ВПЗ Піщане ЦВПЗ Решетилівка Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» по вул. Свердлова, 61 в с. Піщане, Решетилівського району, при цьому здійснюючи повноваження щодо розпорядження, управління, використання та зберігання майна відділення, використовуючи надані повноваження, шляхом зловживання своїм службовим становищем протиправно і безоплатно обернула на свою користь товари народного споживання, належні Полтавській дирекції ПАТ «Укрпошта», шляхом вилучення з продажу вказаних товарів та подальшого переміщення їх додому за місцем проживання для використання в побутових особистих цілях.
Згідно акту службового розслідування за фактом нестачі товарів народного споживання у ВПЗ Піщане Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» від 10.05.2018 загальна сума збитків, внаслідок привласнення начальником відділення поштового зв'язку Піщане ЦВПЗ Решетилівка Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» ОСОБА_4 товарів народного споживання становить 4253,91 грн. (з них товар комісії на суму 3463,59 грн. та товар роздріб на суму 790, 32 грн.). Згідно листа директора Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» ОСОБА_6 №01.2-06/42 від 29.05.2018 збитки внаслідок привласнення ОСОБА_4 товарів народного споживання завдані виключно ПАТ «Укрпошта» в особі Полтавської дирекції так як товариство являється госпрозрахунковою організацією та не фінансується за рахунок держаних коштів.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 191 КК України, а саме: у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Представником потерпілого до суду було надано заяву про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , яка працює у ВПЗ Піщане ЦВПЗ Решетилівка Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта», в зв'язку з відмовою від обвинувачення, вказавши, що матеріальних претензій до обвинуваченої немає, так як ОСОБА_4 відшкодувала шкоду в повному обсязі.
В підготовчому судовому засіданні представник потерпілого підтримував вказану заяву, наполягав на її задоволенні та пояснив, що бажає скористатится правом на відмову від обвинувачення, оскільки шкода, що була заподіяна ОСОБА_4 виключно Полтавській дирекції АТ «Укрпошта», нею відшкодована в повному обсязі, претензій матеріального характеру до неї вони не мають. Крім того пояснив, що вона продовжує працювати у відділенні зв'язку на вказаній посаді й по теперішній час.
Обвинувачена ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні заяву представника потерпілого підтримала, просила кримінальне провадження відносно неї закрити.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив закрити кримінальне провадження у зв'язку з відмовою представника потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового провадження, вважає, що клопотання представника потерпілого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно ч.4 ст.26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Стаття 284 КПК України визначає підстави закриття кримінального провадження, а саме: пункт 7 ч. 1 цієї статті встановлює, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Якщо обставини передбачені п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Згідно матеріалів провадження кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 191 КК України було скоєно обвинуваченою ОСОБА_4 протягом квітня 2018 року відносно Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта», а тому внесення відомостей до ЄРДР та досудове розслідування здійснювалось у формі приватного обвинувачення відповідно до п.3 ч.1 ст.477 КПК України в редакції до 11.01.2019 року.
З заявою про відмову від обвинувачення представник потерпілого звернувся 22.11.2018 року.
Судом також встановлено, що ОСОБА_4 на час вчинення подій, що йому інкримінуються, перебувала у трудових відносинах з Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» та є найманим працівником у потерпілого, а також спричинила шкоду виключно його власності.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України (у редакції, чинній до 10 січня 2019 року), кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених зокрема статтею 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам), якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоди виключно власності потерпілого.
11.01.2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», яким було виключено п.3ч.1ст.477КПК України, що передбачав дане провадження у формі приватного обвинувачення.
Разом з тим, внесення змін до ст.477 КПК не позбавляє права потерпілого звернутися до суду із заявою про відмову від обвинувачення, позаяк досудове розслідування розпочато у формі приватного обвинувачення і тому має бути закінчено з дотриманням норм, що визначають особливості розгляду справ приватного обвинувачення.
Загальне правило щодо дії кримінального процесуального закону в часі відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК передбачає, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Статтею 2 КПК передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №288/1158/16 вказано на те, що «критерієм розмежування кримінальних проваджень у формі приватного та публічного обвинувачення є зумовлене характером і наслідками протиправного діяння співвідношення публічного і приватного інтересу як об'єктів кримінально-правового захисту. Від такого співвідношення залежать передбачені законом способи вирішення конфлікту між винним і потерпілим, у тому числі можливість його розв'язання без застосування заходів кримінальної репресії.
Попри суспільну небезпечність кримінальних правопорушень приватного обвинувачення, як і будь-яких інших злочинів, їх визначальною ознакою є домінування приватного інтересу над публічним, яке надає вирішального значення волевиявленню потерпілого для притягнення чи непритягнення особи до кримінальної відповідальності. Головна ідея запровадження цієї особливої кримінальної процедури у правову систему України полягає в тому, що законодавець надає пріоритет свободі особистості у царині, яка віддана на розсуд індивіда і не може бути об'єктом втручання держави.
Злочини, кримінальне провадження щодо яких здійснюється у формі приватного обвинувачення, завдають шкоди головним чином інтересам окремих осіб, здебільшого, не є тяжкими і зумовлені локальними конфліктами, їх небезпека для держави й суспільства не є значною, а порушені права потерпілих можуть бути ефективно захищені як за допомогою кримінально-правових механізмів, так і в альтернативний спосіб. Завдана цим особам шкода зазвичай не має непоправного характеру, і становище, яке вони мали до вчинення посягання, може бути поновлено, в тому числі, шляхом порозуміння, примирення, компенсації й іншим чином без застосування встановлених державою заходів примусу.
У цих випадках, які є винятками із засади публічності, законодавець надає потерпілому можливість вибору одного з альтернативних варіантів поведінки у відповідь на вчинення щодо нього кримінального правопорушення: ініціювати перед компетентними органами притягнення винного до кримінальної відповідальності; врегулювати кримінально-правовий спір на основі взаємного порозуміння; не вдаватися до жодних дій.
Обираючи спосіб реагування на злочин, потерпілий, користуючись свободою розсуду, самостійно вирішує питання про те, наскільки це протиправне діяння зачіпає його інтереси, наскільки ефективним для їх захисту буде звернення до процедури кримінального судочинства, а в разі початку такої процедури - чи доцільно її продовжувати. Заява потерпілого свідчить про його рішення захистити власні інтереси шляхом здійснення кримінального провадження.
Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до частини першої статті 477 КПК може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із частиною четвертою статті 26, пунктом сьомим частини першої статті 284 цього Кодексу підлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов'язаних з домашнім насильством).
Зазначений законодавчий підхід покликаний сприяти врегулюванню виниклого у зв'язку зі злочином конфлікту між підозрюваним (обвинуваченим) та потерпілим і є проявом диспозитивності як загальної засади кримінального провадження. Зміст цієї засади розкривається у статті 26 КПК і полягає у свободі сторін використовувати свої права у межах та у спосіб, що передбачені цим Кодексом».
Системний аналіз приписів ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 та ст. 477 КПК з урахуванням наведених положень у постанові Великої Палати Верховного Суду свідчить, що волевиявлення потерпілого у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення є вирішальним у питаннях щодо початку та припинення (закриття) такого провадження. Виникнення у потерпілого права відмови від обвинувачення у такому провадженні нерозривно пов'язане із моментом реалізації початку досудового розслідування, і кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості обмеження названого права потерпілого в цьому провадженні.
Отже, позбавлення потерпілого під час судового провадження наявного в нього з початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення права на відмову від обвинувачення, шляхом звуження поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (виключення п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК), не відповідатиме принципу правової визначеності як складової вимоги верховенства права. Так, законодавчі зміни в частині проваджень у формі приватного обвинувачення та, відповідно, обмеження права потерпілого на відмову від обвинувачення має базуватися на наданні можливості останньому передбачати наслідки своєї поведінки. Тобто, потерпілий, який ініціював провадження у справі приватного обвинувачення та вже набув права на відмову від обвинувачення, повинен мати чітке розуміння наслідку змін законодавчого регулювання щодо своїх прав, а саме чи вправі буде він відмовитися від обвинувачення з метою закриття такого провадження.
Вказаний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №149/3394/18, провадження №51-3184км19.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 є найманим працівником у потерпілого та відповідно до обвинувального акту завдала шкоду безпосередньо Полтавській дирекції АТ «Укрпошта» та представник потерпілого відмовився від обвинувачення у даному кримінальному провадженні і його відмова є безумовною підставою для закриття такого кримінального провадження, надання у цьому кримінальному провадженні пріоритету застосування положень ст. 8, ч. 4 ст. 26 КПК перед приписами ч. 1 п. 5 КПК, суд приходить до висновку, що дане кримінальне провадження слід закрити.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
На підставі ст. ст. 26, 477 КПК України та, керуючись ст. ст. 284 ч.1 п.7, 370-372 КПК України, суд ,-
Кримінальне провадження № 12018170310000187 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, - закрити у зв'язку з відмовою представника потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя (підпис)
Відповідає оригіналу
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області ОСОБА_1