16 жовтня 2019 року м. Рівне №460/1581/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому вона, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила:
-визнати протиправною відмову Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, від 07.11.2018 №1979/04 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком через незарахування до загального стажу роботи періоду роботи у Фермерському господарстві " ОСОБА_2 " з 04.04.2018, де було відпрацьовано 22,24,24,2 людино-днів;
-зобов'язати Костопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком та зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 періоду роботи у Фермерському господарстві " ОСОБА_2 " з 04.04.2018, де було відпрацьовано 22,24,24,2 людино-днів.
Мотивуючи вимоги позову вказувала про те, що з 04.04.2018 прийнята на роботу в Фермерському господарстві " ОСОБА_2 " на посаду підсобного робітника по вирощуванню та переробці сільськогосподарської продукції на повний робочий день. Протягом квітня-липня 2018 року вона відпрацювала 22,24,24,2 людино-днів. Зазначила, що листом від 07.11.2018, відповідач відмовив позивачу в зарахуванні до страхового стажу зазначеного періоду роботи у Фермерському господарстві " ОСОБА_2 " та, відповідно, призначенні пенсії у зв'язку з тим, що в ході перевірки первинних документів даного фермерського господарства не підтвердився факт зайнятості позивача у виробництві сільськогосподарської продукції. На переконання позивача така відмова є протиправною, оскільки факт її зайнятості у сільськогосподарському виробництві у Фермерському господарстві " ОСОБА_2 " протягом квітня-липня 2018 року в повній мірі підтверджується записами в її трудовій книжці. Також зазначала, що доказами виконання робіт на вказаному фермерському господарстві є, зокрема, звіти про суми нарахованої заробітної плати, табелі обліку робочого часу. За наведених обставин, просила задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Ухвалою суду від 08.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 02.09.2019 о 11:30год.
Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у поданому, у встановлений строк, відзиві на позовну заяву від 29.07.2019, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування своїх заперечень про те, що відповідно до п.7 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", на пільгових умовах призначається пенсія жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятьох і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вказував, що в період з 23.10.2018 по 24.10.2018 було проведено перевірку достовірності документів про факт роботи на постійну зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції у Фермерському господарстві " ОСОБА_2 . Під час проведення вказаної перевірки, бухгалтерські та інші документи (накладні, рахунки, акти виконаних робіт тощо) щодо придбання палива, насіння, гербіцидів, інших товарів та документи щодо реалізації сільськогосподарської продукції надані не були у зв'язку з їх відсутністю. Відповідно до книги наказів за 2017-2018 роки всього за період з 31.05.2017 по 08.10.2018 видано 74 проектів наказів про прийняття та звільнення підсобних робітників. Інших наказів, в тому числі про надання щорічних відпусток тощо, книга наказів не містить. Книга наказів починається з проекту наказу №36 від 31.05.2017. Попередню книгу наказів не надано, оскільки, зі слів керівника, вона знищена. На сторінці №9 є запис про прийняття на роботу на повний робочий день підсобним робітником по вирощуванню та переробці сільськогосподарської продукції позивача з 04.04.2018 (проект наказу №80-к від 03.04.2018). Тобто, книга наказів містить проект наказу, який керівником господарства не підписаний. З цього факту, відповідачем зроблено висновок, що записи в трудовій книжці позивача про прийняття на роботу відповідно до наказу від 03.04.2018 №80-к мають фіктивний характер та не відповідають дійсності. Крім того, вказував, що записи у книзі наказів за 2018 рік щодо назви професії не відповідають Класифікатору професій. Заяви працівників про прийняття на роботу та звільнення з Фермерського господарства "Федаса Віктора Васильовича" також відсутні. Також зазначав, що під час перевірки надана підшивка табелів обліку робочого часу, по яких проводиться нарахування заробітної плати за період з 01.01.2018 по 31.10.2018. При цьому, всі табелі обліку робочого часу за названий період заповнені одним чорнилом і одним почерком, графа "посада" і графа "розряд" не заповнені. Документальне підтвердження нарахування заробітної плати та відрахування з фонду заробітної плати ПДФО, військового збору відсутні. Крім того, відповідач звертав увагу на те, що 27.11.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомостей про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 (керівник Фермерського господарства " ОСОБА_3 Васильовича") з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України (номер кримінального провадження 12018180060000569). Наголошував на тому, що відсутність трудових правовідносин позивача з господарством підтверджується також наявністю великих боргів у Фермерського господарства "Федаса Віктора Васильовича". З огляду на викладене, відповідач вказував на те, що в ході проведення перевірки у Фермерському господарстві " ОСОБА_2 " встановлено відсутність первинних документів, які підтверджують зайнятість позивача у сільськогосподарському виробництві, у зв'язку з чим було прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах. Одночасно, відповідач звернув увагу на те, що в силу вимог чинного законодавства він не наділений повноваженнями щодо зарахування будь-якого періоду роботи до страхового стажу поза межами призначення чи перерахунку пенсії. Оскільки відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії позивачу, то розрахунок страхового стажу останньої та зарахування до нього певних періодів роботи не належить до його компетенції. За таких обставин, відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю (а.с.24-27).
Ухвалою суду від 02.09.2019 клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про заміну сторони в порядку правонаступництва - задоволено. Замінено відповідача у справі №460/1581/19 - Костопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач). Розгляд адміністративної справи відкладено до 16.09.2019 до 15:30 год.
Ухвалою суду від 16.09.2019 вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №460/1581/19 в порядку письмового провадження.
Крім того, ухвалами суду від 16.09.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, а також у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.
Враховуючи, що розгляд справи вирішено проводити в порядку письмового провадження, то відповідно до положень ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Повно і всебічно з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, з урахуванням такого.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності Фермерського господарства "Федаса Віктора Васильовича" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11). Поряд з цим, господарство здійснює розведення інших тварин (КВЕД 01.49), допоміжну діяльність у рослинництві (КВЕД 01.61), інші види перероблення та консервування фруктів і овочів (КВЕД 10.39), оптову торгівлю зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (КВЕД 46.21) та оптову торгівлю м'ясом і м'ясними продуктами (КВЕД 46.32).
15.08.2018 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", як постійно зайнята особа у виробництві сільськогосподарської продукції у Фермерському господарстві " ОСОБА_2 ".
Листом від 07.11.2018 за №1979/04 пенсійний орган повідомив позивачу про відмову в призначенні пенсії. Вказану відмову мотивовано тим, що за даними акта перевірки достовірності документів про факт роботи та постійну зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції для призначення пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" №86 від 24.10.2018, у Фермерському господарстві " ОСОБА_2 " відсутні первинні чи будь-які інші документи, що підтверджують ручне прополювання, просапування та збирання технічних культур. Відсутні склади для їх зберігання. Також, документально не підтверджено нарахування заробітної плати та відрахування з фонду заробітної плати податків і зборів. Крім того, зазначено, що всупереч ст.24 КзПП України, трудова книжка позивача у господарстві відсутня. Вказано, що оскільки первинними документами не підтверджено факт постійної зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції у Фермерському господарстві " ОСОБА_2 ", призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до п.7 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" немає підстав (а.с.15-16).
Не погоджуючись з такою відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058), визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Пунктом 7 частини 2 статті 114 Закону №1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятьох і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів від 16.05.1992 №244, прийнятої на виконання п.7 ч.2 ст.114 Закону №1058, установлено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на пенсію на вказаних у пункті І цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання. Обчислення заробітку, призначення та виплата таких пенсій провадяться відповідно до чинного законодавства.
Отже, основними умовами, для призначення жінці пенсії, передбаченої п.7 ч.2 ст.114 Закону № 1058, є:
- виховання нею не менше п'яти дітей (в тому числі усиновлених), причому остання дитина має досягти 14-річного віку;
- зайнятість на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві на час звернення за призначенням пенсії.
Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 в справі № 211/2323/17 (2-а/211/150/17).
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно з п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
З аналізу наведених правових норм слідує, що документами, які підтверджують участь в сільськогосподарському виробництві, є трудова книжка із записом про характер виконуваної роботи та уточнююча довідка, яка видається, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників.
Висновки аналогічного характеру викладені Верховним Судом в постанові від 22.11.2018 в справі № 822/1241/15.
З наявної у матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , судом встановлено, що 04.04.2018 ОСОБА_1 прийнято на роботу до Фермерського господарства "Федаса Віктора Васильовича" підсобним робітником по вирощуванню та переробці сільськогосподарської продукції на повний робочий день.
При цьому, будь-яких виправлень чи неточностей такий запис не містить (а.с.10-11).
На переконання суду, вказаний запис в трудовій книжці позивача в повній мірі підтверджується зайнятість останньої на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві.
Суд зазначає, що висновки акта перевірки достовірності документів про факт роботи та постійну зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції у фермерському господарстві для призначення пенсії згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 24.10.2018 за №68 щодо відсутності первинних документів, які підтверджують зайнятість позивача у сільськогосподарському виробництві, не спростовують роботу позивача на Фермерському господарстві " ОСОБА_2 ", оскільки доказів на підтвердження того, що запис у трудовій книжці останньої був у встановленому законом порядку визнаний недійсним, нечинним або таким, що внесений помилково, відповідачем суду надано не було.
Суд звертає увагу на те, що обставини, які були встановленні посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області під час проведення перевірки у Фермерського господарства "Федаса Віктора Васильовича", зокрема: відсутність бухгалтерських та інші документів (накладні, рахунки, акти виконаних робіт тощо) щодо придбання палива, насіння, гербіцидів, інших товарів та документів щодо реалізації сільськогосподарської продукції; відсутність касових та банківських документів про виплату авансу та заробітної плати, сплати податків; відсутність знарядь праці для виконання робіт, пов'язаних з вирощуванням та переробкою сільськогосподарської продукції; відсутність зернових сховищ (складів) для зберігання технічних та зернових культур на території господарства; наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень великої кількості судових рішень про стягнення з Фермерського господарства "Федаса Віктора Васильовича" коштів у зв'язку з наявністю заборгованості, усунення перешкод у користуванні майном та інші, - не входять до предмета доказування в даній справі, а тому не можуть бути враховані судом.
У будь-якому випадку, покликання відповідача на документальну непідтвердженість виконання ОСОБА_1 роботи на Фермерському господарстві " ОСОБА_2 ", нарахування заробітної плати та відрахування з фонду заробітної плати податків і зборів не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються належним чином засвідченими копіями табелів обліку використання робочого часу з квітня по липень 2018 року, звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, ягід і винограду на 01.12.2018, звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки,компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з квітня по липень 2018 року, а також квитанціями про сплату податку за вказаний період. Доказів недійсності чи скасування вказаних документів відповідачем надано не було (а.с.62-120).
Суд також зауважує, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватись пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Крім того, обставини щодо здійснення досудового розслідування за фактом вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, про що 27.11.2018 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не могли бути відомі відповідачу станом на прийняття рішення від 07.11.2018 та, відповідно, покладені в основу спірного рішення про відмову позивачу в призначенні пільгової пенсії.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу прийняте всупереч вимогам, встановлених ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та належить до скасування.
Враховуючи, що в даному випадку фактично було порушено право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах через незарахування до стажу її роботи періоду роботи у Фермерському господарстві " ОСОБА_2 " з 04.04.2018, позовні вимоги про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, із зарахуванням до загального стажу роботи ОСОБА_1 періоду роботи у Фермерському господарстві " ОСОБА_2 " з 04.04.2018, де було відпрацьовано 22,24,24,2 людино-днів, підлягають до задоволення також.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, то суд зазначає, що в адміністративному позові позивачем фактично заявлена одна вимога немайнового характеру, оскільки вимога про зобов'язання відповідача призначити пенсію з зарахуванням до страхового стажу позивача певного періоду її роботи, є похідною від вимоги про визнання протиправною відмови відповідача в зарахуванні такого періоду роботи до страхового стажу.
Відповідно, за подання до суду даного позову позивачеві належало сплатити судовий збір в сумі 768,40 грн.
Проте, згідно з наявним в матеріалах справи оригіналами квитанцій позивачем сплачено 2305,20 грн судового збору.
Відтак, кошти в сумі 1536,80 грн є коштами судового збору, внесеними у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, підлягає судовий збір у сумі 768,40 грн.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оригінали квитанцій про сплату судового збору від 02.07.2019 №30, від 12.09.2019 №29 знаходяться в матеріалах справи (а.с.3,126).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7 м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, від 07.11.2018 №1979/04 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком через незарахування до загального стажу роботи періоду роботи у Фермерському господарстві " ОСОБА_2 " з 04.04.2018, де було відпрацьовано протягом квітня-липня 2018 року 22,24,24,2 людино-днів відповідно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, із зарахуванням до загального стажу роботи ОСОБА_1 періоду роботи у Фермерському господарстві " ОСОБА_2 " з 04.04.2018, де було відпрацьовано протягом квітня-липня 2018 року 22,24,24,2 людино-днів відповідно.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 16 жовтня 2019 року.
Суддя Борискін С.А.