ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
08 жовтня 2019 року №640/7857/19
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання недійсним та скасування наказу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва, (далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1 , (далі - позивач), до Міністерства юстиції України, (далі - відповідач), про визнання недійсним (скасувати) наказ відповідача від 16.04.2019 №1226/5, (далі - оскаржуваний наказ).
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного наказу з огляду на процедурні порушення під час його прийняття, внаслідок чого він підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2019 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Шрамко Ю.Т. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Крім того, ухвалою суду від 13 травня 2019 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Відповідач у своєму відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки при винесенні оскаржуваного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з позовної заяви та не заперечується сторонами, позивач є боржником щодо виконання зобов'язань по кредитному договору від 28.11.2013 №55/11/13-к (основне зобов'язання), згідно умов якого, у строк до 28.11.2018 мають бути сплачені позичені грошові кошти кредитору.
В рахунок забезпечення повернення кредитних ресурсів в іпотеку було передано нерухоме майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які виступили майновими поручителями щодо виконання позивачем основного зобов'язання.
Відповідно до договору іпотеки від 29.11.2013 за реєстр. № 12234, 12235, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., договору відступлення права вимоги від 25.12.2014 за реєстр.№5263, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В., в іпотеку ПАТ «Платинум банк» було передано належне ОСОБА_3 наступне нерухоме майно:
земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000 :91:453:0021 (іпотека №3618575 та заборона №3618563);
садовий будинок - АДРЕСА_1 ( іпотека № 3618551 та заборона № 3618513 ).
Відповідно до договору іпотеки від 28.11.2013 за реєстр. №4329, договору відступлення права вимоги від 25.12.2014 за реєстр. №5263, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В., в іпотеку ПАТ «Платинум банк» було передано належне ОСОБА_2 наступне нерухоме майно:
земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000 :91:453:0020 (іпотека №3577634 та заборона №3578013);
садовий будинок - с/т «Лісне» , АДРЕСА_4 ( іпотека № 3579017 та заборона № 3578678 ).
29.03.2019 позивач дізнався, що зазначене вище нерухоме майно законним власникам вже не належить, ним володіють інші особи; зазначені вище записи про іпотеки та заборони по кредитному договору від 28.11.2013 №55/11/13-к припинені, про що раніше йому було невідомо і він продовжував виплачувати кредиторові грошові кошти з метою належного виконання у строк основного зобов'язання.
ОСОБА_1 звернувся в ПАТ «Платинум банк» з питання погашення кредитних зобов'язань, звідки дізнався про те, що іпотеки та заборони припинені у реєстрі невідомою йому особою - ОСОБА_4 на підставі підробної довіреності від 02.04.2015 №155, виданої ПАТ «Платинум банк», про що відкрито кримінальну справу за №12016100090002075 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 статті 190 Кримінального кодексу України.
З огляду на це, позивач звернувся до відповідача із скаргою від 10.04.2019, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.04.2019 за № 12859-33-19 в порядку статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових право на нерухоме майно та їх обтяжень».
На підставі висновків комісії з питань розгляду скарг від 15.04.2019 відповідачем було прийнято рішення у формі наказу від 16.04.2019 № 1226/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», яким зокрема:
- скаргу ОСОБА_1 від 10.04.2019 задоволено у повному обсязі;
- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.05.2015 № 21236788, від 13.05.2015 № 21277719, прийняті державним реєстратором Головного територіального управління юстиції у м. Києві Максименко Лесею Анатоліївною, від 14.05.2015 №№ 21282597, 21288289, від 12.06.2015 №№ 22013979, 22014429, 22014859, 22015483, прийняті державним реєстратором Головного територіального управління юстиції у м. Києві Томащук Оленою Дмитрівною;
- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.05.2015 №№ 21349161, 21348980, від 02.07.2015 №№ 22544606, 22546009, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мартиненко Віктором Олександровичем, від 06.06.2015 №№ 21868658, 21868541, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко Дмитром Борисовичем, від 11.11.2015 №№ 26045965, 26051586, 26043580, 26048480, рішення про внесення змін від 13.11.2015 №№ 26133126, 26131282, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Геннадієм Вікторовичем, від 13.11.2018 №№ 44021341, 44021719, від 17.10.2015 № 25255241, прийняті державним реєстратором Київської міської філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Житомирської області Тарнавською Світланою Володимирівною, від 13.10.2015 № 25254958, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції Бучинським Денисом Дмитровичем, від 17.10.2015 №№ 25356169, 25356105, прийняті приватним нотаріусом приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Євгенією Анатоліївною, від 02.11.2015 №№ 25785287, 25785212, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Есталіною Анатоліївною, від 11.02.2016 №№ 28201358, 28201358, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко Іриної Олександрівною, від 25.03.2016 №№ 28927184, 28925559, прийняті приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко Оксаною Петрівною».
Позивач не погоджується з оскаржуваним наказом з огляду на порушення суб'єктом владних повноважень порядку розгляду його скарги у сфері державної реєстрації.
Надаючи оцінку спірним правовідношенням, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі- Закон).
Згідно з ч.ч. 1-2 статті 37 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:
1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;
2) на дії або бездіяльність суб'єктів державної реєстрації прав.
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.
Положеннями 5 статті 37 Закону визначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Так, відповідно до п. 1 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зареєстрованому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128 (далі - Порядок № 1128), цей Порядок визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закони) скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту (далі - суб'єкт оскарження), що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами (далі - суб'єкт розгляду скарги).
Пунктом 2 Порядку № 1128 передбачено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
До складу комісії входять заступник керівника суб'єкта розгляду скарги за напрямом державної реєстрації, посадові особи структурних підрозділів апарату суб'єкта розгляду скарги за напрямом державної реєстрації, а також можуть входити за згодою представники інших державних органів, громадських об'єднань, інші особи.
Відповідно до п.п. 3-5 Порядку № 1128, скарга на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта оскарження реєструється у день її надходження суб'єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її особою, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), або її представником. Реєстрація скарги, поданої в електронній формі, здійснюється за умови підписання її скаржником або його представником з використанням кваліфікованого електронного підпису. У разі подання скарги в електронній формі до скарги додаються копії передбачених Законами документів, виготовлені шляхом сканування, з обов'язковим накладенням скаржником або його представником кваліфікованого електронного підпису. Відсутність обов'язкових відомостей у скарзі та документів, що долучаються до скарги, передбачених Законами, не є підставою для відмови у її реєстрації. Скаржник може відкликати подану скаргу на будь-якому етапі її розгляду. У такому випадку скарга залишається без розгляду.
Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб'єктом розгляду скарги.
Комісія протягом п'яти робочих днів з дати реєстрації скарги суб'єктом розгляду скарги вивчає скаргу для встановлення:
1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги);
2) чи оформлено скаргу з дотриманням вимог, визначених Законами;
3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.
Згідно з п. 8 Порядку № 1128, під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:
1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;
2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;
3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду (п. 9 Порядку № 1128).
Згідно з п.п. 10, 11 Порядку № 1128, суб'єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).
Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.
У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, вони подають комісії засвідчену копію відповідного рішення суду.
За правилами п. 12 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.
У своєму позові ОСОБА_1 зазначає про те, що розгляд його скарги відбувався 15.04.2019, проте його всупереч вимогам чинного законодавства та висловленого у скарзі побажання, не було викликано до Міністерства юстиції України на розгляд скарги, чим порушено його права.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2019 року на офіційному сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення про дату та час розгляду скарги ОСОБА_1 , розгляд якої відбувся 15.04.2019.
Крім того, заінтересованим особам та позивачу направлялись листи з повідомленням про дату, час та місце розгляду скарги (зокрема адресоване ОСОБА_1 - вих. № 12859-33-19/19/5 від 12.04.2019), що відповідає вимогам п.п. 9, 10, 11 Порядку № 1128.
Таким чином, суд приходить висновку, що в межах спірних правовідносин, суб'єктом владних повноважень під розгляду скарги позивача у сфері державної реєстрації не було допущено порушень вимог чинного законодавства, а тому твердження ОСОБА_1 про протилежне є безпідставними, а також такими, що не підтверджується належними наявними в матеріалах справи доказами.
Під час розгляду даної справи, судом також враховано, що відповідно до постанов Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 800/134/15, від 15.12.2015 у справі № 800/206/15 судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам, та таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно.
З метою захисту порушених, на думку позивача прав, він звернувся до Міністерства юстиції України із скаргою, за результатами розгляду якої, суб'єкт владних повноважень дійшов висновку про її задоволення та скасування певного переліку рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Відтак, суд приходиться висновку про відсутність порушеного права ОСОБА_1 , оскільки оскаржуваним наказом його права фактично були захищені.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Беручи до уваги вищевикладене, оскаржуваний в межах розгляду даної справи наказ вважається таким, що прийнятий з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13; код ЄДРПОУ 00015622) про визнання недійсним та скасування наказу - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко