17 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа №440/2938/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
1. Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті щомісячного пенсійного забезпечення з 1.01.18;
зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 щодо місячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсії з урахуванням проведених виплат з 1.01.18.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є пенсіонером льотного складу цивільної авіації України, перебуває на обліку у ГУПФ України в Полтавській області та отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 1998 року. При проведенні перерахунку належної йому пенсії з 1.03.18 відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 9.08.05 №713 "Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації" відповідачем розраховано пенсію за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 17574,27 грн, однак, з посиланням на приписи частини третьої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до виплати з 1.03.18 призначено 13730,00 грн. Те саме стосується перерахунків пенсії позивача з 1.07.18, 1.12.18, 1.03.19. Позивач вважає дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії до виплати незаконними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки пенсію йому призначено до набрання чинності змінами, якими запроваджено обмеження максимального розміру пенсії.
2. Позиція відповідача.
5.09.19 до суду надійшов відзив ГУПФ України в Полтавській області, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 32-34/. Звертав увагу на те, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробувального складу цивільної авіації у максимальному розмірі, що відповідає десяти прожитковим мінімумам, установленим для осіб, які втратили працездатність, як те передбачено частиною третьою статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зазначив, що відповідно до абзацу другого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8.07.11 №3668-VI пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.
Судове засідання 19.09.19 не відбулось з огляду на перебування судді у щорічній відпустці.
У судове засідання 9.10.19 учасники справи не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань до суду не надали.
Згідно з частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
А відповідно до частини дев'ятої зазначеної статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
При цьому, як визначено частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За цих обставин, зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи та з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта у відкритому судовому засіданні, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось та суд завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.
Позивач є пенсіонером, з 29.10.97 одержує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджено рішенням про призначення пенсії /а.с. 36/./.
Полтавським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області у січні 2018 року проведено перерахунок пенсії позивача з огляду на підвищення заробітку за відповідною посадою з 1.01.18, що підтверджено копією розпорядження від 24.01.18 №160875 /а.с. 53/. Внаслідок перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 з 1.01.18 склав 12821,38 грн, однак до виплати пенсійним органом з 1.01.18 призначено пенсію у розмірі 10740,00 грн.
Внаслідок перерахунку з 1.03.18 розмір пенсії позивача склав 17574,27 грн, однак до виплати пенсійним органом призначено пенсію у розмірі 13730,00 грн /а.с. 54/.
У результаті перерахунку пенсії позивача з 1.03.19 її розмір склав 21930,40 грн, однак до виплати пенсійним органом призначено: з 1.03.19 - 14970,00 грн, з 1.07.19 - 15640,00 грн, з 1.12.19 - 16380,00 грн /а.с. 55/.
26.05.19 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою, у якій просив здійснити виплату пенсії за період з 1.01.18 без обмеження її максимальним розміром /а.с. 10/.
Листом від 11.07.19 вих.№3155/С-02 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії є чинними, неконституційними не визнавались, а тому правомірно застосовані пенсійним органом під час виплати пенсії позивачу /а.с. 11/.
Не погоджуючись з обмеженням розміру пенсії максимальною величиною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За змістом статті 52 Закону України від 5.11.91 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №№1788-ХІІ) /у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії/ право на пенсію за вислугу років мають окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу.
У статті 54 Закону №№1788-ХІІ визначено, що перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
За приписами пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.92 №418, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9.08.05 №713, у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
За змістом статті 2 Закону України від 8.07.11 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (з урахуванням змін, внесених законами України від 24.12.15 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", від 6.12.16 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до ... Закону України "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до ... Закону України "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати 10740 гривень.
Законами №№ 3668-VI, 911-VIII, 1774-VIII було внесено зміни до низки інших законів, зокрема до частини третьої статті 85 Закону №1788-ХІІ та частини третьої статті 27 Закону України від 9.07.03 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV).
Так, відповідно до частини третьої статті 85 Закону №1788-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Так само, частиною третьою статті 27 Закону №1058-IV визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Разом з цим, відповідно до абзацу першого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Крім того, пунктом 2 розділом II Прикінцевих положень Закону №911-VIII визначено, що дія положень даного Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 1 січня 2016 року.
Спір у цій справі стосується правомірності обмеження пенсії позивача за вислугу років до виплати з 1.01.18 десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, тобто застосування пенсійним органом максимальної величини розміру пенсійних виплат.
Так, залученою до матеріалів справи довідкою ГУПФ України в Полтавській області підтверджено, що у січні та лютому 2018 року позивачу нарахована пенсія у розмірі 12821,38 грн, а фактично виплачено - по 10740,00 грн /а.с. 64/.
Водночас у березні 2018 році розмір призначеної пенсії складав 13730,00 грн, а фактично виплачено - 16984,14 грн.
Суд зауважує, що виплачена позивачу у березні 2018 року пенсія у розмірі 16984,14 грн включає суму основної пенсії за березень 2018 року у розмірі 12821,38 грн, а також доплату до пенсії за січень і лютий 2018 року у розмірі 4162,76 грн, що становить різницю між фактично виплаченою в цих місяцях пенсією у розмірі 10740,00 грн та сумою призначеної пенсії ((12821,38 грн - 10740,00 грн = 2081,38 грн) х 2 = 4162,76 грн + 12821,38 грн = 16984,14 грн).
У свою чергу, залученою до матеріалів справи копією рішення про перерахунок пенсії №916030160875 підтверджено, що перерахунок пенсії позивача з 1.03.18 фактично проведено лише 6.06.18 /а.с. 54/, а тому за період з квітня по червень 2018 року ОСОБА_1 виплачено пенсію у розмірі 12821,38 грн щомісячно, тоді як розмір призначеної пенсії з 1.03.18 склав 17574,27 грн, а її максимальна величина з 1.03.18 - 13730,00 грн, а з 1.07.18 - 14350,00 грн.
З урахуванням наведеного, у липні 2018 року позивачу виплачена пенсія у розмірі 17984,48 грн, що включає в себе суму пенсійних виплат за липень у розмірі 14350,00 грн та доплату до пенсії за період з квітня по червень 2018 року загалом у розмірі 3634,48 грн, що становить різницю між максимальною величиною пенсії у цей період (13730,00 грн) та фактичними виплатами (12821,38 грн).
Упродовж серпня - грудня 2018 року позивачу фактично виплачувалась пенсія у розмірі 14350,00 грн, тоді як розмір нарахованої пенсії згідно рішення про її перерахунок склав 17574,27 грн.
У січні 2019 року пенсійним органом проведено доплату до пенсії у розмірі 620,00 грн, що становить різницю між призначеною (14970,00 грн) та фактично виплаченою пенсією (14350,00 грн) за грудень 2018 року.
З березня 2019 року відповідач виплачував ОСОБА_1 пенсію у розмірі 14970,00 грн, а з липня 2019 року - 15640,00 грн, тоді як розмір нарахованої пенсії згідно рішення про її перерахунок з 1.03.19 склав 21930,40 грн.
Таким чином, відповідач застосував обмеження, передбачені частиною третьою статті 85 Закону №1788-ХІІ та частиною третьою статті 27 Закону №1058-IV у редакції законів №№ 3668-VI, 911-VIII, 1774-VIII.
Разом з цим, суд враховує, що пенсію за вислугу років позивачу призначено з 29.10.97, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копію рішення про призначення пенсії від 6.11.97 №47 /а.с. 36/.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановлене статтею 2 Закону №3668-VI, частиною третьою статті 85 Закону №1788-ХІІ та частиною третьої статті 27 Закону №1058-IV, на позивача не поширюється, оскільки пенсія йому призначена до набрання чинності Законом №3668-VI (1.10.11).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 3.10.18 у справі №127/4267/17, що враховується судом з огляду на приписи частини п'ятої статті 242 КАС України, які зобов'язують суд враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
До того ж, аналогічні висновки викладено у постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 9.04.19 у справі №440/4370/18, від 28.05.19 у справі №440/4371/18, від 10.06.19 у справі №440/608/19.
Стосовно посилань відповідача на наведені вище приписи абзацу другого пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8.07.2011 №3668-VI, суд зауважує, що ними передбачено виключно обмеження у виплаті пенсіонерам сум індексації, а також проведення перерахунку пенсії у разі збільшення прожиткового мінімуму. Водночас цією нормою не передбачено обмеження у виплаті основного розміру пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, доплат тощо, а тому ці положення не поширюються на позивача.
Суд зауважує, що чинне законодавство України чітко визначає випадки, при виникненні яких у держави виникає право на обмеження права і свобод громадянина, у тому числі і пенсійних виплат.
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20.03.2002 №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що обмеження відповідачем розміру пенсійної виплати ОСОБА_1 із посиланням на зміни пенсійного законодавства, норми якого на позивача не поширюються, є неприпустимим.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідач, обмежуючи розмір пенсії ОСОБА_1 до виплати, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також без дотриманням вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 до виплати з 1.03.18 належить визнати протиправними, а позов в цій частині - задовольнити.
Щодо виплати позивачу пенсії за січень та лютий 2018 року, суд зауважує, що у цей період розмір фактично нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 пенсії збігався та становив 12821,38 грн.
Доплата до пенсії за січень та лютий 2018 року позивачу проведена у березні 2018 року, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Окрім того, суд зазначає, що невиплата позивачу призначеної пенсії у повному обсязі є позбавленням останнього його конституційного права на соціальний захист, а нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання ГУПФ України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 1.03.18, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеженням її максимального розміру.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи фактичні обставини та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Щодо визначення відповідача у справі, суд врахував, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.18 №628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" визначено реорганізувати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області шляхом приєднання до ГУПФ України в Полтавській області.
Наказом ГУПФ України в Полтавській області від 31.05.19 №324 визначено, що Головне управління після завершення процедури реорганізації шляхом приєднання територіальних органів Пенсійного фонду України є правонаступником Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області.
До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) 30.08.19 внесено запис про припинення юридичної особи Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області.
Таким чином, належним відповідачем у справі є ГУПФ України в Полтавській області як правонаступник Полтавського ОУПФ.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір загалом у розмірі 768,40 грн, що підтверджено квитанціями від 23.07.19 №17LO3741M та від 16.08.19 №17LO3074M /а.с. 3, 4/. Сплачену суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено виписками /а.с. 5, 6/.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
А відповідно до частини першої цієї статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору належить розподілити шляхом стягнення з ГУПФ України в Полтавській області 384,20 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 1 березня 2018 року максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років з 1 березня 2018 року без обмеження її максимальним розміром з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій та зобов'язання провести виплату пенсії без обмеження її розміру за січень та лютий 2018 року відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Кукоба