Справа № 420/4281/19
16 жовтня 2019 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А.
за участі: секретаря Ягенської К.О., представника відповідача Гольчановського Г.С.
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м.Одесі заяву про закриття провадження по адміністративній справі за позовом Первинної профспілки працівників Державного підприємства “Адміністрація Морських Портів України” до Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства “Адміністрація Морських Портів України” про визнання протиправними дії, скасування наказів,-
Первинна профспілка працівників Державного підприємства “Адміністрація Морських Портів України” звернулась до суду з позовом до Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства “Адміністрація Морських Портів України” в якому просить суд: визнати протиправними дії Міністра інфраструктури України ОСОБА_1 Володимировича та Виконуючого обов'язки голови Державного Підприємства “Адміністрація морських портів України” Вецкаганса Р. від 13 лютого 2017 року та від 11 грудня 2018 року щодо погодження Організаційної структури апарату управління Державного Підприємства “Адміністрація морський портів України”; скасувати наказ Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” № 54 від 13 лютого 2017 року “Про затвердження організаційної структури апарату управління Державного підприємства "Адміністрація морських портів України”; скасувати наказ Державного підприємства “Адміністрація морський портів України” від 24.04.2017 року № 434-к “Про скорочення чисельності та штату працівників апарату управління ДП “АМПУ”; скасувати наказ Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” № 347/10 від 21.12.2018 року “Про затвердження організаційної структури апарата управління ДП “АМПУ”; скасувати наказ Державного підприємства “Адміністрація морський портів України” № 70-к “Про запровадження змін в організації виробництва і праці” від 25.02.2019 року.
Ухвалою суду від 27.08.2019 року відкрито провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального провадження.
В підготовчому засіданні представник відповідача Державного підприємства “Адміністрація Морських Портів України” підтримав письмову заяву подану до суду 18.09.2019 року вх..№33558/19 про закриття провадження у справі з посиланням на п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Адміністративною справою відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до пп.2 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди виходять із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши характер спірних правовідносин суд прийшов до висновку, що заявлений спір не має ознак, характерних для публічно-правового спору.
Державне підприємство “Адміністрація морський портів України” за п.1.1 Статуту є державним унітарним підприємством і діє, як державне комерційне підприємство створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 року №133 «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту».
Згідно ст. 73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.
Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство".
Органами управління державного унітарного підприємства є: керівник підприємства, який призначається (обирається) суб'єктом управління об'єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, або наглядовою радою такого підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив.
Стаття 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 року визначає, що рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності приймають галузеві міністерства, інші органи виконавчої влади. Останні затверджують статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до їх сфери управління, та здійснюють контроль за їх дотриманням.
Відповідно до п.7.2 Статуту Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (затвердженого Міністерством інфраструктури України) управління підприємством здійснює голова Підприємства.
Згідно п.6.1.5. Статуту ДП Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників та штатний розпис на підставі фонду оплати праці, передбаченого фінансовим планом. Організаційна структура апарату управління та штатний розпис в частині керівного складу затверджується Головою підприємства за погодженням з Уповноваженим органом управління(т.1а.с.138).
Згідно п.7.5 Статуту ДП «АМПУ» голова підприємства: затверджує штатний розпис; штатний розпис в частині керівного складу Підприємства затверджується за погодженням з Уповноваженим органом управління; затверджує організаційну структуру Підприємства за погодженням з Уповноваженим органом управління.
На виконання визначених статутом повноважень керівником Державного підприємства “Адміністрація морський портів України” Вецкагансом Р. подавалось на погодження до Міністерства інфраструктури України Організаційна структура апарату управління ДП та після розгляду та погодження міністром даного документа в.о. Голови Державного підприємства “Адміністрація морський портів України” Вецкагансом Р. видані накази №54 від 13.02.2017 року «Про затвердження організаційної структури апарату управління ДП “Адміністрація морський портів України”, №434-к від 24.04.2017 року «Про скорочення чисельності та штату працівників апарату управління ДП «АМПУ»; наказ ДП «АМПУ» №347/10 від 21.12.2018 року «Про затвердження організаційної структури апарату управління ДП «АМПУ» та наказ ДП «АМПУ» №70-к «Про запровадження змін в організації виробництва і праці» від 25.02.2019 року, яким запровадженні зміни в організації виробництва і праці ДП.
Згідно ст..8 Господарського кодексу України Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.
Рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування з адміністративних та інших відносин управління, крім організаційно-господарських, в яких орган державної влади або орган місцевого самоврядування є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, приймаються від імені цього органу і в межах його владних повноважень.
Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.56 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.
Згідно ст.22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом.
Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Відповідно до ст.65 Господарського кодексу управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.
Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді.
Згідно ч.3 ст.64 Господарського кодексу України Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Відповідно до ст. 135 Господарського кодексу України власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення заснованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законодавства.
Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Власник має право здійснювати організаційно-установчі повноваження також на основі належних йому корпоративних прав відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Первинна профспілка працівників Державного підприємства “Адміністрація Морських Портів України” як юридична особа звернулась до суду з позовом посилаючись на порушення оскаржуваними діями з погодження та наказами трудових прав працівників державного підприємства, яким нібито загрожує звільнення.
Але виконуючий обов'язки голови Державного підприємства «АМПУ» Вецкаганс Р. є керівником державного підприємства «АМПУ» не є суб'єктом владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України, так само як й працівники вказаного підприємства не є державними службовцями, та їх посади не відносять до посад публічної служби визначених п.17 ч.1 ст.4 КАС України, тому його дії щодо погодження організаційної структури апарату управління Державного підприємства «АМПУ» та видані ним накази Державного підприємства «АМПУ» №54 від 13.02.3017р. №24.04.2017 року №434-к, №347/10 від 21.12.2018 року, №70-к від 25.02.2019 року яким керівник Державного підприємства «АМПУ» затвердив організаційну структуру апарату управління ДП та скоротив чисельність та штат працівників апарату управління ДП та запровадив зміни в організації виробництва і праці не підлягають вирішенню за правилами адміністративного судочинства.
Права професійних спілок, їх об'єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами (стаття 244 Кодексу законів про працю України).
Працівники мають право, зокрема, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом професійної спілки.
Згідно ст..246 Кодексу законів про працю первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси.
За змістом статей 1, 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
Відповідно до абз.4.5 ст..19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ.
Представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.
Відповідно до абз.3 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Відповідно до п.2, п.7 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України (тут і надалі у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 КАС України (тут і надалі у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Порівняльний аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
Враховуючи те, що спір виник між юридичними особами з приводу трудових прав суд доходить висновку, що клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню.
При цьому суд вважає необхідним роз'яснити позивачу, що порядок вирішення даного спору підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст..238,243, 248 КАС У країни суд
Клопотання представника відповідача Державного підприємства “Адміністрація Морських Портів України” задовольнити.
Закрити провадження у справі за позовом Первинної профспілки працівників Державного підприємства “Адміністрація Морських Портів України” до Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства “Адміністрація Морських Портів України” про визнання протиправними дії, скасування наказів.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення в апеляційному порядку відповідно до ст..293КАС України з урахуванням п.15.5 Перехідних положень Розділу VІІ КАС України.
Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2019року.
Суддя Іванов Е.А.