справа №463/2689/19
з питань залишення позовної заяви без розгляду
15 жовтня 2019 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого cудді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Гулкевича В.О.;
за участі: позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Кулініч О.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області, в якій позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в обчисленні позивачу розміру пенсії за віком відповідно до ст.64, 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і зобов'язати відповідача здійснити призначення, нарахування та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до ст.64, 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991, починаючи з 12.02.2016, з урахуванням проведених виплат.
Ухвало судді від 21.05.2019 позовну заяву було залишено без руху. У встановлений строк позивач усунув недоліки вказані в ухвалі.
Ухвалою судді від 10.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі.
Від відповідача судом отримано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Дане клопотання мотивовано тим, що позивачем пропущений шестимісячний строк на звернення до суду.
У судовому засіданні представник відповідача клопотання підтримав, просив позовну заяву залишити без розгляду.
Позивач заперечив проти клопотання, просив продовжити розгляд справи.
Суд не встановив підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дослідив фактичні обставини та вирішуючи вказане клопотання керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що виноситься ухвала.
Так, підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України, може бути лише наявність поважних причин його пропуску.
Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати ч. 1 ст. 99 КАС України та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”. У цій справі позивач вважає, що перерахунок пенсії йому не проведений з вини органу Пенсійного фонду України, а тому право позивача щодо перерахунку пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком.
Крім цього, суд зазначає, що правова природа строків звернення до суду складається з об'єктивної та суб'єктивної обставини. При цьому під об'єктивною обставиною необхідно розуміти фактичне порушення права суб'єкта звернення до суду, тоді як під суб'єктивною обставиною необхідно розуміти момент коли суб'єкт звернення дізнався, або міг дізнатись про порушення свого права.
У цій справі позивач дізнався про порушення свого права з моменту отримання відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.03.2019.
В свою чергу, відповідно до ст. 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, як підставу відмови у задоволенні позову, у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й пенсія.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 18.06.2018 у справі 646/6250/17.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення клопотання відповідача та залишення без розгляду позовної заяви, з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду щодо оскарження листа-відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.03.2019 року.
З урахуванням викладеного, у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Керуючись п. 8 ч. 1 ст. 240, ст. 248, пп. 15.5 п. 15 Розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд, -
у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про залишення позовної заяви без розгляду, окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали складено та 17.10.2019.
Суддя В.М.Сакалош