16 жовтня 2019 року Справа № 160/4248/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лозицької І.О.
при секретарі судового засідання - Ткач Л.А.
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Савенко О.О.
третя особа - ОСОБА_2 .
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 з позовом до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни у виконавчому провадженні № 58655011 від 23.04.2019 року про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн. на ОСОБА_3 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона вважає протиправною постанову старшого державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни у виконавчому провадженні № 58655011 від 23.04.2019 року про накладення на неї штрафу у розмірі 1700,00 грн. Адже, вона вважає, що не порушувала порядку виконання рішення суду, бо по-перше, постанова про відкриття виконавчого провадження не була доведена до її відома, а по-друге, виконавче провадження було відкрито протиправно, бо вона ніколи не проживала та не була зареєстрована на території Чечелівського району м. Дніпра, про що було відомо, як стягувачу, так і відділу ДВС. Таким чином, на думку позивача, відсутні правові підстави, визначені ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», для накладення на неї штрафу, а постанова не мотивована, бо не містить мотивів, за яких виконавець дійшов висновку, що боржник не виконує рішення суду, зміст вчинених боржником дій, а єдиним обґрунтуванням винесення постанови є заява стягувача.
Також, за поясненнями позивача, відповідно до ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу, є невиконання рішення суду без поважних причин. Проте, позивач згодна виконувати рішення суду, однак, ані стягувач, ані державний виконавець не звертався до неї з цього приводу у визначений законом спосіб, а рішенням суду її не зобов'язано здійснювати доставку дитини стягувачу чи державному виконавцю.
Ухвалою суду від 14.06.2019 року, після усунення недоліків позовної заяви, судом було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Також, цією ухвалою суду було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , враховуючи, що судове рішення може вплинути на його права та обов'язки, у зв'язку з тим, що він є стороною виконавчого провадження № 58655011, в якому 23.04.2019 року було винесено оскаржувану постанову.
Ухвалою суду від 24.06.2019 року було зупинене провадження у справі до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 02.09.2019 року було поновлено провадження у справі та продовжено судовий розгляд справи.
Ухвалою суду від 30.09.2019 року було задоволено заяву представника позивача про виклик свідків та витребування доказів в адміністративній справі та викликані для допиту в якості свідків: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; витребувані у Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області відомості про те, чи видавались паспорти громадянам України: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та за якою адресою зареєстроване їх місце проживання.
У судове засідання свідки не з'явились. Водночас на виконання ухвали суду Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області надало суду витребувані відомості, а саме, відомості про те, що згідно з обліком ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, громадяни:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 17.03.1999 року Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання громадянин ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 20.09.2001 року Магдалинівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання громадянина ОСОБА_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Представник позивача надав суду письмові пояснення за вх. № 55687/19, в яких додатково зазначив про порушення відповідачем процедури відкриття виконавчого провадження, а також про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не доведена до відома боржника. Надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, не може ототожнюватися з обізнаністю безпосередньо самого боржника про наявність цієї постанови та подальших постанов про накладення штрафів. Представник позивача посилається і на те, що примусово виконується безпосередньо рішення суду, а не окремо взятий виконавчий лист чи його частина. Тому, на його думку, у державного виконавця були відсутні правові підстави для накладення, як первісного штрафу, так і «повторного».
Також, позивач звертає увагу суду на те, що державний виконавець посилалась на рекомендоване поштове відправлення з номером 4900808830659 на підтвердження факту направлення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження № 58654717 від 18.03.2019 року. При цьому, під час розкриття рекомендованого поштового відправлення з номером 4900808830650 було виявлено вкладення у вигляді чистих аркушів паперу формату А-4 без тексту, про що 07.05.2019 року було письмово повідомлено начальника відділу ДВС Сухова І.О. Тим більше, що на сьогодні 12 постанов державного виконавця про накладення штрафів у виконавчому провадженні № 58654717 вже скасовані Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
З урахуванням викладеного, представник позивача просить суд врахувати його письмові пояснення та обставини, наведені в них, в тому числі ті, що були встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили.
У встановлений судом строк, відповідач заперечуючи проти позову, надав суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив про те, що позивач свідомо ухиляється від виконання рішення суду, оскільки, їй достовірно відомо про наявність такого рішення, а також про його примусове виконання. Жодних дій, які б свідчили про виконання цього рішення позивач не вчинила, тому відповідач вважає, що постанова від 23.04.2019 року про накладення штрафу була винесена державним виконавцем на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України. Тому, на думку відповідача, оскаржувана постанова була винесена ним правомірно та скасуванню не підлягає, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог просить суд відмовити повністю.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли письмові пояснення третьої особи - ОСОБА_2 щодо суті позовних вимог, в яких він зазначив, що не погоджується з позовними вимогами повністю та просить відмовити у задоволенні позову. Адже, третя особа вважає, що боржник зобов'язаний утримуватись від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, але ОСОБА_3 свідомо та умисно робить все для того, щоб уникнути виконання судового рішення. Тому, третя особа заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у його задоволенні.
У судове засідання прибули представник позивача, представник відповідача та третя особа.
Представник позивача під час судового розгляду справи підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснивши, що оскаржувана постанова була винесена правомірно, а дії відповідача з цього приводу були вчинені у межах повноважень, встановлених законом.
Третя особа - ОСОБА_2 під час судового засідання заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Суд, заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14.11.2017 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було розглянуто позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , органи опіки та піклування, справа № 175/5360/13-ц, суддя Ребров С.О., та винесено рішення про задоволення позовних вимог.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року у справі № 175/5360/13-ц, провадження № 22-ц/774/1579/18 рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року у справі № 175/5360/13-ц, провадження № 22-ц/774/1579/18 було змінене, а саме:
- апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_9 - задоволені частково;
- рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року в частині: заборони, без нотаріальної згоди ОСОБА_2 , виїзд за межі України та в'їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим його синові ОСОБА_10 : в задоволених зустрічних позовних вимогах ОСОБА_3 та в задоволених частково позовних вимогах ОСОБА_6 , в частині задоволених частково позовних вимогах ОСОБА_8 - скасоване;
- у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині заборони, без нотаріальної згоди ОСОБА_2 , виїзд за межі України та в'їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим його синові ОСОБА_10 - відмовлено;
- у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради про зміну способу участі батька у вихованні дитини відмовлено;
- у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_6 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради та Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про встановлення способу та порядку спілкування з ним відмовлено;
- у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_8 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради, Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації та ОСОБА_6 про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про порядок спілкування з ним відмовлено;
- в іншій частині рішення залишено без змін.
02.07.2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області на підставі постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року видано виконавчий лист по справі № 175/5360/13-ц, згідно з яким суд вирішив:
1) зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкоди брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
2) встановити наступний час та дні для зустрічей батька з сином:
- батько має право на спілкування та проживання з сином, включаючи нічний час, під час своєї відпустки та щорічних шкільних канікул без присутності матері дитини - 60 днів щорічно, з можливістю розподілу цих днів протягом року;
- кожні парні тижні місяця з 09:00 години суботи до 20:00 години неділі, включаючи нічний час на території квартири ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 чи за іншим місцем його мешкання, без присутності матері дитини ОСОБА_3 ;
- спілкування з 09:00 години до 20:00 години на території власної квартири чи за іншим місцем мешкання ОСОБА_2 , без присутності матері дитини, в наступні святкові дні: Різдво, Пасха, Трійця, День Конституції, День Незалежності (за рік не менше 5 святкових днів, що дорівнює половині всіх державних свят України) з можливістю змінити ці дні на інші святкові дні за обопільної згоди батьків;
- щоденне вільне спілкування з сином телефоном, чи іншими телекомунікаційними мережами;
- день народження сина 08 листопада з 09:00 години до 20:00 години 09 листопада, кожний парний рік (2016, 2018...) за місцем мешкання ОСОБА_2 ;
- день народження ОСОБА_2 . 11 червня з 09:00 години до 20:00 години 12 червня за місцем мешкання позивача без присутності матері дитини;
- під час хвороби дитини з 09:00 години до 20:00 години за місцем знаходження сина з дотриманням його режиму та надавати вільний доступ лікарів для його огляду;
- вільне спілкування з сином в дошкільних, шкільних та інших навчальних закладах у час вільний від навчального процесу.
Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2018 року у справі № 175/5360/13-ц, провадження № 61-37709ск18:
- відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року у справі № 175/5360/13-ц;
- зупинено дію рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 175/5360/13-ц, провадження № 61-37709св18:
- касаційні скарги ОСОБА_3 , подані її представниками ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , і касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення;
- рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року залишено без змін;
- поновлено виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року.
18.03.2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур Анастасією Сергіївною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 58655011 щодо виконання виконавчого листа № 175/5360/13-ц, виданого 02.07.2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: зобов'язання ОСОБА_3 заздалегідь погоджувати з ОСОБА_2 всі питання медичного обслуговування дитини (вакцинації, методи та форми лікування, застосування медичних препаратів та інше), а також всі питання освіти дитини (зміна та вибір навчальних закладів, секцій, кружків та інше).
Крім того, представник позивача акцентує увагу суду на тому, що відповідачем було винесено дві постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2019 року, ВП № 58655011, резолютивні частини яких відрізняються, бо в резолютивній частині однієї постанови наявний пункт з визначенням строку виконання рішення суду, а в іншій - такого пункту немає. Зазначені постанови були направлені на адресу позивача, за якою вона не проживає, про що було відомо державному виконавцю, проте, не враховано при направленні її поштовим відправленням.
23.04.2019 року державним виконавцем у виконавчому провадженні № 58655011 було винесено постанову, якою на ОСОБА_3 було накладено штраф в розмірі 1700,00 грн. на користь держави з посиланням на ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на те, що станом на 23.04.2019 року ані на адресу Чечелівського ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ані на адресу ОСОБА_2 від боржника ОСОБА_3 не надходило жодної інформації ні поштовими, ні телекомунікаційними засобами зв'язку, щодо погоджень всіх питань медичного обслуговування дитини (вакцинації, методи та форми лікування, застосування медичних препаратів та інше), а також всі питання освіти дитини (зміна та вибір навчальних закладів, секцій, кружків та інше).
Крім того, оскарженою постановою було постановлено боржнику виконати рішення протягом трьох робочих днів та у разі не виконання боржника буде притягнено до кримінальної відповідальності за умисне невиконання рішення, що передбачено ст. 382 Кримінального кодексу України.
Не погодившись з винесеною постановою про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн., позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності постанови відповідача від 23.04.2019 року, ВП № 58655011, про накладення на ОСОБА_3 штрафу у розмірі 1700,00 грн. Тому, суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.
Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у Законі № 1404-VIII органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до статті 13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 24 Закону № 1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
Відповідно до частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII:
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною);
- за рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Статтею 28 Закону № 1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Особливості порядку виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення врегульовані статтею 63 Закону № 1404-VIII.
За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником (частина перша статті 63 Закону № 1404-VIII).
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина третя статті 63 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини першої та другої статті 75 Закону № 1404-VIII:
- у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання;
- у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з пунктом 3 розділу 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець утому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз викладеного вище вказує, що державний виконавець під час виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, вправі винести дві постанови про накладення на боржника штрафу за невиконання виконавчого документу; після цього державний виконавець повинен надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, вжити інших заходів примусового виконання рішення та закінчити виконавче провадження. Тобто, державний виконавець зобов'язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин, у зв'язку з чим, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.
Обов'язковість встановлення відсутності поважних причин невиконання судових рішень покладена саме на державного виконавця, та випливає зі змісту статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Так, надаючи оцінку доводам сторін щодо правомірності прийняття оскаржуваної постанови від 23.04.2019 року за невиконання судового рішення боржником без поважних причин, суд виходить з наступного.
Відповідно до відомостей з оскаржуваної постанови, підставою для накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн. стало те, що ОСОБА_3 не виконує рішення суду, бо від неї станом на 23.04.2019 року на адресу ані відповідача, ані ОСОБА_2 (стягувача) не надходило жодної інформації щодо погоджень всіх питань медичного обслуговування дитини (вакцинації, методи та форми лікування, застосування медичних препаратів та інше), а також всі питання освіти дитини (зміна та вибір навчальних закладів, секцій, кружків та інше).
Судом встановлено, що під час винесення оскаржуваної постанови державний виконавець мала відомості про проживання позивача з сином за межами України у м. Краків, Польща. Адже, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_3 за вхідною датою від 21.03.2019 року щодо повідомлення державного виконавця про те, що з дати отримання заяви ОСОБА_3 слід повідомляти письмово про хід всіх виконавчих проваджень за адресою: АДРЕСА_6 21 АДРЕСА_7 ).
При цьому, позивач та її дитина ( ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у 2019 році не проживають та не зареєстровані на території Чечелівського району м. Дніпра за адресою: АДРЕСА_8 , хоча в оскаржуваній постанові вказана адреса зазначена, як адреса боржника - ОСОБА_3 . Тим більше, що позивач не заперечує своєї згоди на виконання рішення суду та третій особі - ОСОБА_2 відомі місце проживання та місце навчання дитини в Польщі.
Так, в матеріалах справи наявні нотаріально завірені копії свідоцтв про реєстрацію тимчасового проживання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за межами України у Польщі, відповідно до яких ОСОБА_3 та її сину ОСОБА_10 дозволено тимчасове проживання з 01.06.2018 року до 08.08.2020 року за наступною адресою: АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 Подгуже АДРЕСА_11 Малопольське ( АДРЕСА_12 . 1, а. с. 44 - 47).
Аналіз вказаних вище доказів та встановлених обставин вказує, що тимчасове проживання ОСОБА_3 разом з сином за межами України, а також зняття з реєстрації в Україні є поважною причиною відсутності позивача за адресою, вказаною в АДРЕСА_13 постанові ( АДРЕСА_8 ) та несвоєчасного отримання поштової кореспонденції, направленої на вказану адресу.
Суд також бере до уваги посилання позивача на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2019 року була направлена позивачу лише 20.03.2019 року рекомендованим поштовим відправленням № 4900808830650 за адресою: АДРЕСА_8 . При цьому, вручено її було позивачу 07.05.2019 року, а 23.04.2019 року відповідач виніс оскаржувану постанову про накладення на ОСОБА_3 штрафу та надано боржнику ( ОСОБА_3 ) строк протягом трьох робочих днів для виконання рішення суду в частині зобов'язання ОСОБА_3 погоджувати з ОСОБА_2 всі питання медичного обслуговування дитини (вакцинації, методи та форми лікування, застосування медичних препаратів та інше), а також всі питання освіти дитини (зміна та вибір навчальних закладів, секцій, кружків та інше).
Крім того, суд бере до уваги те, що відповідачем було винесено дві постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2019 року, ВП № 58655011, резолютивні частини яких відрізняються, бо в резолютивній частині однієї постанови наявний пункт 2, відповідно до якого визначалось, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, а в іншій - такий пункт відсутній. Тим більше, що зазначені постанови були направлені на адресу позивача, за якою вона не проживає, про що було відомо державному виконавцю, проте, не враховано при направленні її поштовим відправленням, тобто постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2019 року була направлена на адресу: АДРЕСА_8 . Адже, з 05.02.2015 року позивач не проживає за вказаною зареєстрованою адресою та була знята з реєстрації. Згодом позивач реєструвалась та проживала у місті Києві, смт. Підбуж АДРЕСА_14 Дрогобицького району та була знята з реєстрації у вказаних населених пунктах 11.02.2015 року та 21.03.2019 року, відповідно. Це підтверджується матеріалами справи, а саме: нотаріально завіреною копією паспорта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т. 1, а. с. 147 - 148).
При цьому, під час огляду інших доказів судом встановлено, що згодом у постанову про відкриття виконавчого провадження були внесені виправлення. Так, 09.04.2019 року відповідачем була винесена постанова про виправлення помилки у процесуальному документі, відповідно до якої постановлено внести виправлення до документу «Постанова про відкриття ВП (з ідентифікатором)» від 09.04.2019 року, а саме: внести п. 2: «Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Натомість, до відома позивача ці обставини не були доведені, на противагу вимогам Закону України «Про виконавче провадження», що не спростовано і відповідачем. Адже, як зазначалось вище, відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 вказаного Закону, документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам непізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Зазначені вище обставини є безпосередньо пов'язаними з винесеною відповідачем оскаржуваною постановою, якою на позивача накладено штраф за невиконання рішення суду, тому беруться судом до уваги.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, досліджені докази, суд приходить до висновку, що тільки у разі невиконання без поважних причин боржником рішення суду державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення суду та попередження про кримінальну відповідальність, що передбачено частиною другою статті 63 Закону № 1404-VIII.
Таким чином, відповідачем не підтверджено невиконання без поважних причин рішення суду, а тому, оскаржувана постанова старшого державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни у виконавчому провадженні № 58655011 від 23.04.2019 року про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн. на ОСОБА_3 , є протиправною та підлягає скасуванню.
Разом з тим, частина 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини 3 статті 435 Цивільного кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
За наведених обставин, ОСОБА_2 не позбавлений права звернутись до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду.
Викладене вище є підставою для задоволення позову у повному обсязі та присудження на користь позивача понесених судових витрат у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні адміністративного позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 243 від 12.06.2019 року.
Крім того, позивач поніс судові витрати на професійну правничу допомогу та додатково долучив до матеріалів справи докази оплати вказаних витрат у розмірі 2500,00 грн., а саме, копію квитанції № 32595 від 27.09.2019 року.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частини 1, 2 статті 134 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідач процесуальним правом на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не скористався.
Між адвокатом ОСОБА_13 Андрієм Петровичем та позивачем укладено договір про надання правової допомоги від 30.04.2019 року.
Відповідно до підпункті 1.1 статті 1 «Предмет договору» довіритель доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання представляти інтереси довірителя в Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі за позовом ОСОБА_3 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови державного виконавця від 23.04.2019 року про накладання штрафу на ОСОБА_3 у розмірі 1700,00 грн. у виконавчому провадженні № 58655011.
Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 06.05.2019 встановлено, що відповідно до умов договору надання правової допомоги б/н «Виконавцем» надана наступна правнича допомога:
- усні консультації з правових питань: кількість витраченого часу - 0,5, сума витрат 500,00 грн.;
- проведення на вимогу клієнта аналізу судової практики з розгляду подібної категорії справ: кількість витраченого часу - 0,5, сума витрат 500,00 грн.;
- збір доказів, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження: кількість витраченого часу - 0,5, сума витрат 1000,00 грн.;
- підготовка позовної заяви: кількість витраченого часу - 1, сума витрат 2000,00 грн.;
- надання інших видів правничої допомоги на вимогу клієнта в тому числі правова оцінка судової перспективи справи: кількість витраченого часу - 0,5, сума витрат 500,00 грн.
Відповідно до вказаного акту виконаних робіт, послуги надані належної якості та відповідно до умов договору. Вартість наданих послуг становить 4500,00 грн., з яких сплачено 2500,00 грн. Сторони не мають претензій одна до одної з приводу наданих послуг та виконання інших умов договору.
На підтвердження сплати 2500,00 грн. за надані послуги, адвокату Вербі Андрію Петровичу, суду надано квитанцію № 32595 від 27.09.2019 року.
Таким чином, суд зазначає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу оплачені лише частково, тобто на суму 2500,00 грн., тому на час винесення рішення суду у справі розмір понесених витрат на правничу допомогу складає 2500,00 грн.
З огляду на викладене та відповідно до статей 134, 139 КАС України, суд присуджує всі понесені позивачем судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 72-77, 94, 122, 132, 134, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни у виконавчому провадженні № 58655011 від 23.04.2019 року про накладення на ОСОБА_3 штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_15 ), РНОКПП: НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49008, м. Дніпро, вул. Надії Олексієнко, 100, код ЄДРПОУ 34984488) понесені судові витрати на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 3268, 40 грн. (три тисячі двісті шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 16.10.2019 року.
Суддя І.О. Лозицька