м. Вінниця
10 жовтня 2019 р. Справа № 120/2545/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
за участі секретаря судового засідання Ніконової Тетяни Василівни,
представника позивача Новака Дениса Миколайовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна механізована компанія" до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
07 серпня 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна механізована компанія» до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №119062 від 14 травня 2019 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 28 березня 2019 року службовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення вантажу автомобілем, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна механізована компанія». Під час перевірки виявлено порушення, що полягало у відсутності дозволу, який би давав право на перевезення вантажу, що перевищує дозволену вагу.
Постановою Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області №119062 від 14 травня 2019 року до позивача застосовано адміністративно-господарську санкцію у розмірі 1700 гривень за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки діючим законодавством взагалі забороняється рух транспортних засобів із подільним вантажем. Окрім того, позивач вказує на те, що відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю не дотримано процедури, що встановлена для такого контролю, а тому отримані в ході перевірки результати не можуть бути покладені в основу прийнятого рішення.
Ухвалою від 12 серпня 2019 року відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено справу до судового розгляду на 17 вересня 2019 року.
12 вересня та 17 вересня 2019 року представником позивача подано до суду додаткові докази.
У судовому засіданні, що відбулося 10 жовтня 2019 року, представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у адміністративному позові.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про отримання повістки.
З урахуванням положень пункту 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку розгляд справи здійснювати у відсутності представника відповідача.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (частина 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, оскільки відповідачем не подано відзив на позов без поважних причин, тому суд доходить висновку, що останнім визнаються позовні вимоги.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані позивачем докази, суд встановив такі обставини.
28 березня 2019 року службовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області проведено зважування транспортного засобу DAF, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна механізована компанія», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , в ході якого виявлено перевищення вагових обмежень, передбачених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, на одиночну вісь, що становить 11,45 тонн при допустимих 11 тонн, та фактичною масою транспортного засобу понад 40 тонн.
За результатами габаритно-вагового контролю 28 березня 2019 року складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0009457, у якому зафіксовано осьові навантаження, що становлять: 7,55 тонн при допустимих 11 тонн, 11,45 тонн - при допустимих 11 тонн, 29,7 тонн - при допустимих 22 тонн.
Також 28 березня 2019 року складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, у якій зафіксовано навантаження на кожну вісь, а саме: навантаження на вісь 1 склало 7,55 тонн, на вісь 2 - 11,45 тонн, на вісь 3 - 10,55 тонн, на вісь 4 - 9,3 тонн, на вісь 5 - 9,85 тонн; загальна вага транспортного засобу склала 48,7 тонн.
28 березня 2019 року службовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, у якому зазначено про виявлені порушення, що полягають у наданні послуг по перевезенню вантажу з перевищенням вагових обмежень без оформлених документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: без дозволу.
На підставі зазначеного акту постановою Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області від 14 травня 2019 року №119062 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна механізована компанія» застосовано адміністративно-господарську санкцію у розмірі 1700 гривень, що передбачено абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Засади організаціїї та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» (надалі - Закон).
Частиною 6 статті 6 цього Закону передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює в тому числі й габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
В свою чергу, статтею 48 Закону визначено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Так, цією статтею передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Для автомобільного перевізника документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів, крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковим документом для автомобільного перевізника також є ліцензія на надання відповідних послуг. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відтак, зі змісту статті 48 Закону, на яку містяться посилання у оскаржуваній постанові, слідує, що законодавцем для автомобільних перевізників, які виконують перевезення вантажів, передбачено наступні документи: для внутрішніх перевезень вантажів - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для перевезення небезпечних вантажів - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством, а також ліцензія на надання відповідних послуг.
До обох випадків застосовуються положення щодо необхідності отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.
Разом із тим, положення статті 48 Закону в частині необхідності отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, є бланкетними, адже відсилають до приписів, якими врегульовано допустимі норми з перевищення габаритів чи ваги транспортного засобу.
Так, відповідно до абзацу 1 пункту 22.5 Правил дорожнього руху (надалі - Правила дорожнього руху), що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється (абзац 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху).
Аналіз пункту 22.5 Правил дорожнього руху свідчить про те, що у разі перевезення небезпечних вантажів та при вантажних перевезеннях понад встановлені нормативи габаритно-вагових параметрів (крім подільних вантажів) спеціальними правилами таких перевезень є отримання відповідного дозволу або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, про що йдеться у частині 4 статті 48 Закону.
Водночас, абзац 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху взагалі забороняє рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 тонн у разі перевезення подільних вантажів.
Варто звернути увагу на тому, що нормативно-правове визначення «подільних вантажів» відсутнє; при цьому, у частині 1 статті 183 Цивільного кодексу України наведено визначення «подільної речі», під якою розуміється річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.
В ході судового розгляду встановлено, що транспортний засіб, належний на праві власності позивачу, 28 березня 2019 року здійснював перевезення подільного вантажу - щебеневу продукцію, що підтверджується актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0009457 від 28 березня 2019 року, та не заперечується сторонами.
Відтак, зважаючи на те, що об'єкт перевірки здійснював перевезення подільного вантажу, тому відповідно до абзацу 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху рух такого транспортного засобу з перевищенням вагових нормативів заборонено, що не потребувало отримання дозволу, який давав би право на рух автомобільними дорогами України, або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Підтвердженням цього слугує лист Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 10 вересня 2019 року.
За наведених обставин висновки, зроблені службовими особами відповідача у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 28 березня 2019 року, в частині відсутності дозволу, який би давав право на рух транспортного засобу, є необгрунтованими та спростовуються наведеними вище аргументами.
Як наслідок, постанова, що оскаржується, є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки обгрунтована висновками, які містяться у акті перевірки від 28 березня 2019 року.
Слушними є посилання представника позивача як на підставу для задоволення позову на те, що талон зважування №72 від 28 березня 2019 року не може вважатися належним доказом ваги транспортного засобу та напівпричепу з огляду на те, що у вказаному талоні відсутня інформація щодо здійснення зважування транспортного засобу разом із напівпричепом, адже у ньому не зазначені відомості про назву та реєстраційний номер причепу. Водночас, і акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0009457 від 28 березня 2019 року, і довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0000457 від 28 березня 2019 року свідчать про те, що габаритно-ваговому контролю піддавався транспортний засіб DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Bodex, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Також обгрунтованими є й твердження представника позивача про те, що відповідачем в порушення вимог пунктів 16 та 17 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879, не було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу та напівпричепа на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю.
З приводу посилань представника позивача на те, що прилад автоматичний, на якому відбувалося зважування транспортного засобу, належного позивачу, не відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, то слід звернути увагу на те, що зважування належного позивачу транспортного засобу здійснювалося на приладі автоматичному для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030Т-AS2-PWIA зав. №17-446.
Однак, невідповідність у заводському номері згаданого приладу для зважування, що зазначені у свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та у декларації про відповідність №4, свідчить про те, що вказані документи стосуються різної вимірювальної техніки. Наведене підтверджується листом державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» вих. №1261/04 від 09 вересня 2019 року.
Вказані обставини свідчать про допущення відповідачем порушень процедури проведення габаритно-вагового контролю, які ставлять під сумнів прийняте за результатами такої перевірки рішення.
Таким чином, встановлені в ході судового розгляду обставини дають підстави дійти висновку, що оскаржена постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1921 гривні, що підтверджується платіжним дорученням №991 від 06 серпня 2019 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити, тому на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1921 гривні за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна механізована компанія" задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №119062, що прийнята Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області 14 травня 2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна механізована компанія" сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1921 (однієї тисячі дев'ятсот двадцять однієї) гривні.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна механізована компанія" (місцезнаходження: 23222, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Якушинці, вул. Б. Хмельницького, 1 Б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39549131)
Відповідач: Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (місцезнаходження: 21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 23; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39816845)
Повний текст рішення складено 15.10.2019
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович