17 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 806/478/16
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, щодо перерахунку вислуги років,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ, в якому просив:
-визнати неправомірними дії Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області;
- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області зарахувати до вислуги років у пільговому обчисленні період проходження служби в органах внутрішніх справ з 16.08.2003 року по 29.10.2015 року у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених п.2 і 3 ст.2 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у пільговому обчисленні - один місяць за півтори місяця та внести зміни до наказу УМВС України в Житомирській області №288 від 29.10.2015 в частині розрахунку вислуги років в пільговому обчисленні.
- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області зарахувати, до вислуги років, строк навчання в Державній агроекологічній академії України з 31.07.1996 року по 29.06.2001 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 16.08.2003 року до 31.01.2004 року проходив службу в органах внутрішніх справ в Коростенському МРВ УМВС України в Житомирській області, а з 01.02.2004 року по 29 жовтня 2015 року, в Овруцькому РВ УМВС України в Житомирській області. Вказує, що в порушення вимог п.2 та 3 ст.2 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" УМВС України в Житомирській області не було зараховано вислуги років в пільговому обчисленні, для призначення пенсії, за час проходження служби в органах внутрішніх справ на різних посадах з 16.08.2003 по 29.10.2015 роки у зонах гарантованого відселення у пільговому обчисленні - один місяць за півтора місяця. Зазначає, що право на зарахування до вислуги років в пільговому обчисленні періоду служби у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого відселення визначено Постановою КМУ від 17.07.1992 року №393. Також, наголошує на тому, що позивачу не повністю було враховано в календарну та пільгову вислугу час навчання в Державній агроекологічній академії України. З метою перерахунку вислуги в календарному та пільговому обчисленні, звернувся із заявою до начальника УМВС України в Житомирській області, однак позивачу було відмовлено.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі №806/478/16 - скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визаначено головуючого суддю Попову Оксану Гнатівну.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року продовжено розгляд адміністративної справи №806/478/16 та призначено судове засідання у справі із повідомленням учасників справи про його проведення.
29 серпня 2019 року у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання розгляд справи відкладено на 19.09.2019 року о 10:00 год.
В судове засідання, призначене на 19 вересня 2019 року о 10:00, прибув представник Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, перед початком судового засідання подав до відділу документального забезпечення суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Позивач в судове засідання не прибув, надіслав на офіційну електронну поштову адресу суду про розгляд справи без участі позивача у зв'язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні та неможливості прибуття у судове засідання.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року замінено неналежного відповідача у адміністративній справі №806/478/16 на Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії. Розпочато розгляд адміністративної справи №806/478/16 спочатку, поновивши сторонам та учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Призначено відкрите судове засідання у справі на 16 жовтня 2019 року о 12:30 та встановлено сторонам і учасникам строки для подання заяв по суті справи.
07 жовтня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив від Ліквідаційної комісії, в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити. Вказує, що законодавець чітко визначив умови зарахування на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці: у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених п.2 і 3 ст.2 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, наголошує на тому, що ст.2 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено на підставі Закону №76-VIII від 28.12.2014, а тому правових підстав у зарахуванні вислуги років на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця позивачу у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених п.2 і 3 ст.2 Закону на момент звільнення позивача не виникає. Крім того, зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення та осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та п.2 постанови КМУ №393 додатково зараховується навчання (незалежно від форм навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, оскільки позивачу після закінчення цивільного вищого навчального закладу не було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання до вступу на службу в органи внутрішніх справ, тому вважає вказану вимогу безпідставною.(а.с.159-161)
11 жовтня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_1 , в якій вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. Зазначає, що оскільки постановою КМУ № 393 від 17.01.1992 року визначено зарахування служби в органах внутрішніх справ у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених в п.2 і 3 ст.2 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку один місяць за півтора і цей порядок діє, то у відповідача не було правових підстав для відмови у зарахуванні позивачу вислуги років у пільговому обчисленні. Також, наголошує на тому, що п.2 Постанови КМУ від 17.07.1992 №393 та відповідно до п. а ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" додатково зараховується час навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.(а.с.165-169)
16 жовтня 2019 року від Ліквідаційної комісії до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у суду матеріалами.
Позивач в судове засідання не прибув, повідомлений про розгляд справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Зважаючи на неявку сторін у судове засідання та керуючись приписами частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе провести розгляд заяви у порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 з 16.08.2003 року до 31.01.2004 року проходив службу в органах внутрішніх справ в Коростенському МРВ УМВС України в Житомирській області, а з 01.02.2004 року по 29 жовтня 2015 року в Овруцькому РВ УМВС України в Житомирській області.
Згідно наказу начальника УКЗ УМВС України в Житомирській області від 29.10.2015 року №288 о/с майора міліції Медведського О.М. начальника сектору дільничних інспекторів міліції Овруцького районного відділу УМВС України в Житомирській області звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил.
Із наказу вбачається, що на день звільнення календарна вислуга років позивача складає 16 років 00 місяців 28 днів, у пільговому обчисленні - 20 років 03 місяці 03 дні.
За результатами розгляду звернення позивача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області листом від 25.01.2016 №М-10/105/05/12-2016 відмовило у зарахуванні до вислуги років в пільговому обчисленні часу проходження служби в зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення у зв'язку з тим, що на даний час затвердженого переліку військових частин, підрозділів і установ, яким зараховується до вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці, не прийнято.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 №393 (із змінами і доповненнями) (далі - Порядок №393).
Згідно з п.п."в" п.3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому п.1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, зокрема, у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 частини другої статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони.
З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII, пунктом 4 якого виключено статтю 2 у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З огляду на що, суд погоджується із доводами відповідача про те, що у останнього не було правових підстав для зарахування позивачеві до вислуги років в пільговому обчисленні час проходження служби в спірний період з 01 січня 2015 року по 29 жовтня 2015 року, а тому відмовляє у задоволенні позову у цій частині.
Разом з тим, згідно додатку 1 до наказу Міністерства внутрішніх справ України №748 від 22.11.1993 затверджено перелік населених пунктів віднесених до зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №17-Р, на території яких виконання службових обов'язків зараховується до строку вислуги років для призначення пенсій особовому складу органів внутрішніх справ, військ внутрішньої та конвойної охорони в пільговому обчисленні - один місяць за півтора місяця. Зокрема, до вказаного переліку входить м.Коростень та м.Овруч, де проходив службу позивач.
На думку суду, оскільки Постановою № 393 передбачено зарахування служби в органах внутрішніх справ у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених в пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку один місяць за півтора і цей Порядок діяв на час проходження служби ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ, тому у відповідача не було правових підстав для відмови в зарахуванні позивачу вислуги років в пільговому обчисленні за періоди з 16.08.2003 року по 31 січня 2004 року та з 01.02.2004 року по 31 грудня 2014 року.
Суд критично ставиться до посилань відповідача на відсутність переліку підрозділів, затверджуваного відповідно Міністерством внутрішніх справ України, оскільки не є законною підставою для відмови позивачу у зарахуванні вислуги років у пільговому обчисленні.
Так, Порядком №393 Міністерству внутрішніх справ України надано повноваження визначати перелік підрозділів та установ з метою реалізації вже наданого права, а тому, Міністерство внутрішніх справ України, визначаючи такі підрозділи та установи не може звужувати обсяг наданого позивачу права, або скасовувати чи призупиняти таке право.
З огляду на те, що Порядком №393 визначено зарахування служби в органах внутрішніх справ у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених в пунктами 2 і 3 ст.2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку один місяць за півтора і цей порядок діє, то у відповідача не було правових підстав для відмови у зарахуванні позивачу вислуги років у пільговому обчисленні.
Враховуючи наведене, дії Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області щодо незарахування ОСОБА_1 у пільговому обчисленні вислуги років при проходженні служби в органах внутрішніх справ у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбаченої ст.2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 16.08.2003 року по 31 січня 2004 року та з 01.02.2004 року по 31 грудня 2014 року є неправомірними.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання внести зміни до наказу УМВС України в Житомирській області №288 від 29.10.2015 в частині розрахунку вислуги років в пільговому обчисленні.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2015 року у справі №К/800/6863/15, від 29 листопада 2016 року №К/800/17306/16, від 29 вересня 2016 року №К/800/17393/16, від 17 грудня 2015 року №К/800/32134/15).
Також поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Суд звертає увагу позивача, що питання внесення змін до наказу належить до виключних (дискреційних) повноважень відповідача.
Таким чином, заявлена позовна вимога не може бути задоволена.
Щодо вимоги про зобов'язання зарахувати до вислуги років, строк навчання в Державній агроекологічній академії України з 31.07.1996 року по 29.06.2001 року, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 34 Закону України "Про освіту" вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Статтею 9 Закону України "Про вищу освіту" встановлюються види документів, які засвідчують здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями, зокрема це диплом молодшого спеціаліста.
Отже, позивач закінчив у 2001 році Державну агроекологічну академію України та отримав диплом про повну вищу освіту за спеціальністю "Механізація сільського господарства" та здобув кваліфікацію інженера-механіка.
Відповідно до архівної довідки від 21.12.2015 року №327/0116 розпорядженням КМУ від 30.08.2001 року №400-р. Державну агроекологічну академію України перейменовано в Державний агроекологічний університет. Указом Президента України від 27.08.2008 року №769/2008 ДВНЗ "Державний агроекологічний університет" перейменовано в Житомирський національний агроекологічний університет. Згідно довідки про включення вищого навчального закладу до Державного реєстру вищих навчальних закладів України реєстрація №06-Д-656 від 08.10.2009 року Житомирський національний агроекологічний університет має IV рівень акредитації вищого навчального закладу. Форма власності - державна. (а.с.12)
Питання обчислення вислуги років при призначенні пенсії особам, звільненим з військової служби, регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) та постановою КМУ від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - постанова №393).
Відповідно до частини другої статті 17 Закону №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Аналогічний порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, встановлено і в пункті 2 постанови №393 КМУ "Про обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей".
У наведених вище нормах права розділові знаки і сполучник «також» у сполученні з «а» вказують, що обставини, викладені після сполучника, мають таке саме значення, як і викладені до зазначеного сполучника. Тобто, додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Виходячи з синтаксичної структури речення додатково до вказаної вислуги може бути зарахований час навчання в навчальних закладах, зазначених у статті 17 вказаного Закону, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.
Таким чином, на підставі аналізу наведених вище норм права та враховуючи особливий статус осіб, які мають право на пенсію, суд дійшов висновку про те, що до вислуги років особам при призначенні пенсій на умовах Закону №2262-XII додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 10.03.2015 року (справа №21-411а14).
Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Судом встановлено, що позивач закінчив навчання у Державній агроекологічній академії України, яка згідно Указу Президента України від 27.08.2008 року №769/2008 ДВНЗ перейменована в Житомирський національний агроекологічний університет та отримав диплом про повну вищу освіту за спеціальністю "Механізація сільського господарства" та здобув кваліфікацію інженера-механіка без присвоєння офіцерського (спеціального) звання.
Слід зазначити, що оскільки після закінчення цивільного навчального закладу позивачу не було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання, то таке навчання не може бути зараховано до вислуги років для призначення пенсії йому як військовослужбовцю, а тому у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на наведене позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 159, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (Старий Бульвар, 5/37, м.Житомир,10008, ЄДРПОУ 08592164) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, щодо перерахунку вислуги років - задовольнити частково.
Зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області зарахувати до вислуги років у пільговому обчисленні період проходження служби в органах внутрішніх справ з 16.08.2003 року по 31 січня 2004 року та з 01.02.2004 року по 31 грудня 2014 року року у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених п.2 і 3 ст.2 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у пільговому обчисленні - один місяць за півтори місяця.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 17 жовтня 2019 року.
Суддя О.Г. Попова