16 жовтня 2019 року Справа № 160/5666/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лозицької І.О.
при секретарі судового засідання - Ткач Л.А.
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Савенко О.О.
третя особа - не з'явилась
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни у виконавчому провадженні № 58654717 від 27.05.2019 року про накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн. на ОСОБА_2 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона вважає протиправною постанову старшого державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни у виконавчому провадженні № 58654717 від 27.05.2019 року про накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн. Адже, державним виконавцем було порушено визначені законодавством строки повідомлення позивача про виконавчі дії, оскільки, абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Натомість постанова про відкриття виконавчого провадження не була доведена до відома позивача. Проте, незважаючи на це, вже 23.03.2019 року відповідач наклав на ОСОБА_2 перший штраф у розмірі 1700,00 грн., а 25.03.2019 року - другий штраф у розмірі 3400,00 грн. Кожен наступний штраф накладався з мотивуванням «за повторне невиконання рішення суду». При цьому, за твердженнями позивача, в інших виконавчих провадженнях державним виконавцем також було накладено штрафи: у ВП № 58655011 - 23.04.2019 року на суму 1700,00 грн., у ВП № 58788709 - 23.04.2019 року на суму 1700,00 грн.
Однак, враховуючи, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 58654717 від 18.03.2019 року не була доведена до відома ОСОБА_2 , а також те, що примусово виконується рішення, а не окремо взятий виконавчий лист чи його частина, у державного виконавця були відсутні правові підстави для накладення як первісного, так і «повторних» штрафів по 3400,00 грн. При цьому, надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, не може ототожнюватись із обізнаністю безпосередньо самого боржника про наявність цієї постанови та подальших постанов про накладення штрафів. Крім того, постанова про накладення штрафу не містить мотивів, за яких виконавець дійшов висновку, що боржник не виконує рішення суду, зміст вчинених боржником дій.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Також, ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , враховуючи, що судове рішення може вплинути на його права та обов'язки.
12.07.2019 року від ОСОБА_3 надійшла апеляційна скарга на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі щодо порушення правил підсудності.
Ухвалою суду від 15.07.2019 року було зупинене провадження у справі до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі.
На підставі ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 22.08.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду повернулись матеріали адміністративної справи.
Ухвалою суду від 25.09.2019 року було поновлено провадження у справі та продовжено судовий розгляд справи, наступний розгляд справи був призначений за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
30.09.2019 року представник позивача додатково зазначив про порушення відповідачем процедури відкриття виконавчого провадження, а також про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не доведена до відома боржника. Надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, не може ототожнюватися з обізнаністю безпосередньо самого боржника про наявність цієї постанови та подальших постанов про накладення штрафів. При цьому, як зазначив представник позивача, державний виконавець навіть не намагалась встановити чи отримана постанова про відкриття виконавчого провадження, які причини відсутності боржника, де він проживає, коли в дитини у Польщі канікули та який в дитини графік і режим навчання, тощо. Тобто, позивач вважає, що державний виконавець не встановив причини невиконання судового рішення, не з'ясував чи є вони поважними, що включає повторність, у зв'язку з чим, вона вказує на відсутність підстав для накладення такого штрафу.
Також, за поясненнями представника позивача, у рішенні суду не було встановлено обов'язку ОСОБА_2 щодо транспортування дитини за місцем проживання стягувача та суд не визначав адресу проживання боржника місцем виконання рішення. При цьому, представник позивача зазначив, що ОСОБА_2 разом з дитиною проживає в Польщі і в розумінні національного законодавства України є іноземним елементом, таке судове рішення в силу приписів Закону України «Про міжнародне приватне право», Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 року після надання згоди компетентним польським органом, має виконуватись на території Республіки Польща.
Окрім того, позивач звернув увагу суду на те, що на сьогодні 11 постанов про накладення штрафів у виконавчому провадженні № 58654717 вже скасовані Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується рішеннями наявними в Єдиному державному реєстрі судових рішень та в матеріалах справи. З урахуванням викладеного, представник позивача просить суд врахувати його письмові пояснення та обставини, наведені в них.
У встановлений судом строк, відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, надав суду відзив на позов від 02.10.2019 року за вх. № 55851/19, відповідно до якого зазначив про те, що позивач свідомо ухиляється від виконання рішення суду, оскільки, їй достовірно відомо про наявність такого рішення, а також про його примусове виконання. Жодних дій, які б свідчили про виконання цього рішення позивач не вчинила, тому відповідач вважає, що постанова від 27.05.2019 року про накладення повторно штрафу була винесена державним виконавцем на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України. Тому, на думку відповідача, оскаржувана постанова була винесена ним правомірно та скасуванню не підлягає, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог просить суд відмовити повністю.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли письмові пояснення третьої особи - ОСОБА_3 щодо суті позовних вимог, в яких він зазначив, що не погоджується з позовними вимогами повністю та просить відмовити у задоволенні позову. Адже, третя особа вважає, що боржник зобов'язаний утримуватись від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, але ОСОБА_2 свідомо та умисно робить все для того, щоб уникнути виконання судового рішення. Тому, третя особа заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у його задоволенні.
У судове засідання прибули представник позивача, представник відповідача.
Третя особа - ОСОБА_3 . надав письмові клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник позивача під час судового розгляду справи підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснивши, що оскаржувана постанова була винесена правомірно, а дії відповідача з цього приводу були вчинені у межах, встановлених законом.
Суд, заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14.11.2017 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було розглянуто позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , органи опіки та піклування, справа № 175/5360/13-ц, суддя Ребров С.О., та винесено рішення про задоволення позовних вимог.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року у справі № 175/5360/13-ц, провадження № 22-ц/774/1579/18:
- апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 - задоволені частково;
- рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року в частині: заборони, без нотаріальної згоди ОСОБА_3 , виїзд за межі України та в'їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим його синові ОСОБА_8 : в задоволених зустрічних позовних вимогах ОСОБА_2 та в задоволених частково позовних вимогах ОСОБА_4 , в частині задоволених частково позовних вимогах ОСОБА_6 , - скасоване;
- у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині заборони, без нотаріальної згоди ОСОБА_3 , виїзд за межі України та в'їзд на окуповану територію Автономної Республіки Крим його синові ОСОБА_8 - відмовлено;
- у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради про зміну способу участі батька у вихованні дитини - відмовлено;
- у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради та Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про встановлення способу та порядку спілкування з ним - відмовлено;
- у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Управління служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради, Служба у справах дітей Дніпропетровської районної державної адміністрації та ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та про порядок спілкування з ним - відмовлено;
- в іншій частині рішення - залишено без змін.
02.07.2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області на підставі постанови апеляційного суду від 01.06.2018 року видано виконавчий лист по справі № 175/5360/13-ц, згідно з яким суд вирішив:
1) зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкоди брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2) встановити наступний час та дні для зустрічей батька з сином:
- батько має право на спілкування та проживання з сином, включаючи нічний час, під час своєї відпустки та щорічних шкільних канікул без присутності матері дитини - 60 днів щорічно, з можливістю розподілу цих днів протягом року;
- кожні парні тижні місяця з 09:00 години суботи до 20:00 години неділі, включаючи нічний час на території квартири ОСОБА_3 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 чи за іншим місцем його мешкання, без присутності матері дитини ОСОБА_2 ;
- спілкування з 09:00 години до 20:00 години на території власної квартири чи за іншим місцем мешкання ОСОБА_3 , без присутності матері дитини, в наступні святкові дні: Різдво, Пасха, Трійця, День Конституції, День Незалежності (за рік не менше 5 святкових днів, що дорівнює половині всіх державних свят України) з можливістю змінити ці дні на інші святкові дні за обопільної згоди батьків;
- щоденне вільне спілкування з сином телефоном, чи іншими телекомунікаційними мережами;
- день народження сина 08 листопада з 09:00 години до 20:00 години 09 листопада, кожний парний рік (2016, 2018...) за місцем мешкання ОСОБА_3 ;
- день народження ОСОБА_3 . 11 червня з 09:00 години до 20:00 години 12 червня за місцем мешкання позивача без присутності матері дитини;
- під час хвороби дитини з 09:00 години до 20:00 години за місцем знаходження сина з дотриманням його режиму та надавати вільний доступ лікарів для його огляду;
- вільне спілкування з сином в дошкільних, шкільних та інших навчальних закладах у час вільний від навчального процесу.
Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2018 року у справі № 175/5360/13-ц, провадження № 61-37709ск18:
- відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року у справі № 175/5360/13-ц;
- зупинено дію рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 175/5360/13-ц, провадження № 61-37709св18:
- касаційні скарги ОСОБА_2 , подані її представниками ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , і касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення;
- рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року - залишено без змін;
- поновлено виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 року у частині, яка не скасована судом апеляційної інстанції, та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року.
18.03.2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур Анастасією Сергіївною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 58655011 щодо виконання виконавчого листа № 175/5360/13-ц, виданого 02.07.2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: зобов'язати ОСОБА_2 заздалегідь погоджувати з ОСОБА_3 всі питання медичного обслуговування дитини (вакцинації, методи та форми лікування, застосування медичних препаратів та інше), а також всі питання освіти дитини (зміна та вибір навчальних закладів, секцій, кружків та інше).
Крім того, представник позивача акцентує увагу суду на тому, що відповідачем було винесено дві постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2019 року, ВП № 58655011, резолютивні частини яких відрізняються, бо в резолютивній частині однієї постанови наявний пункт з визначенням строку виконання рішення суду, а в іншій - такого пункту немає. Зазначені постанови були направлені на адресу позивача, за якою вона не проживає, про що було відомо державному виконавцю, проте, не враховано при направленні її поштовим відправленням.
23.03.2019 року державним виконавцем у виконавчому провадженні № 58654717 було винесено постанову, якою на ОСОБА_2 було накладено штраф в розмірі 1700,00 грн. на користь держави з посиланням на ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на те, що виходом державного виконавця 23.03.2019 року за адресою, визначеною виконавчим документом, а саме, за адресою: АДРЕСА_1 , боржник - ОСОБА_2 не з'явилась разом з дитиною ОСОБА_8 , жодних поважних причин про свою відсутність разом з дитиною на час літніх канікул державному виконавцю не повідомлені.
27.05.2019 року відповідачем було винесено оскаржувану постанову про повторне накладення штрафу на позивача в розмірі 3400,00 грн. на користь держави з посиланням на ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої підставою для накладення штрафу стало те, що згідно з актом державного виконавця від 27.05.2019 року у присутності державного виконавця та понятих стягувачем ОСОБА_3 з його особистого телефону ( НОМЕР_1 ) на телефон боржника, який надано у заяві до Чечелівського відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 21.03.2019 року, а саме: НОМЕР_2 було здійснено дзвінок (11 год 40 хв.) на момент дзвінка номер не обслуговувався, державним виконавцем здійснювалась відеофіксація.
Не погодившись з винесеною постановою про повторне накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн., позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності постанови державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни у виконавчому провадженні № 58654717 від 27.05.2019 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 3400,00 грн. Тому, суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.
Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у Законі № 1404-VIII органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до статті 13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 24 Закону № 1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
Відповідно до частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII:
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною);
- за рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Статтею 28 Закону № 1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Особливості порядку виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення врегульовані статтею 63 Закону № 1404-VIII.
За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником (частина перша статті 63 Закону № 1404-VIII).
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина третя статті 63 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини першої та другої статті 75 Закону № 1404-VIII:
- у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання;
- у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з пунктом 3 розділу 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець утому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз викладеного вище вказує, що державний виконавець під час виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, вправі винести дві постанови про накладення на боржника штрафу за невиконання виконавчого документу; після цього державний виконавець повинен надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, вжити інших заходів примусового виконання рішення та закінчити виконавче провадження. Тобто, державний виконавець зобов'язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин, у зв'язку з чим, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.
Обов'язковість встановлення відсутності поважних причин невиконання судових рішень покладена саме на державного виконавця та випливає зі змісту статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Проте, в судовому засіданні було встановлено, що в порушення зазначених вище норм у виконавчому провадженні № 58654717 було винесено більше 10 постанов про накладення на боржника ОСОБА_2 штрафу у розмірі 3400,00 грн. за повторне невиконання судового рішення, 11 з яких були скасовані в судовому порядку рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується матеріалами справи.
Надаючи оцінку доводам сторін щодо правомірності прийняття оскаржуваної постанови за повторне невиконання судового рішення боржником без поважних причин, суд виходить з наступного.
Відповідно до відомостей з оскаржуваної постанови від 27.05.2019 року, ВП № 58654717, підставою для повторного накладення на позивача штрафу у розмірі 3400,00 грн. стало те, що згідно з актом державного виконавця від 27.05.2019 року у присутності державного виконавця та понятих стягувачем ( ОСОБА_3 ) з його особистого телефону ( НОМЕР_1 ) на телефон боржника, який зазначено у заяві до Чечелівського відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 21.03.2019 року, а саме: НОМЕР_5 було здійснено дзвінок (11 год. 29 хв.) на момент дзвінка номер не обслуговувався, державним виконавцем здійснювалась відеофіксація.
Судом встановлено, що під час винесення оскаржуваної постанови державний виконавець мала відомості про проживання позивача з сином за межами України у м. Краків, Польща. Адже, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 за вхідною датою від 21.03.2019 року щодо повідомлення державного виконавця про те, що з дати отримання заяви ОСОБА_2 слід повідомляти письмово про хід всіх виконавчих проваджень за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_2).
При цьому, позивач та її дитина ( ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у 2019 році не проживають та не зареєстровані на території Чечелівського району м. Дніпра за адресою: АДРЕСА_5 , хоча в оскаржуваній постанові вказана адреса зазначена, як адреса боржника - ОСОБА_2 . Тим більше, що позивач не заперечує своєї згоди на виконання рішення суду та третій особі - ОСОБА_3 відомі місце проживання та місце навчання дитини в Польщі.
Так, в матеріалах справи наявні нотаріально завірені копії свідоцтв про реєстрацію тимчасового проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межами України у Польщі, відповідно до яких ОСОБА_2 та її сину ОСОБА_8 дозволено тимчасове проживання з 01.06.2018 року до 08.08.2020 року за наступною адресою: АДРЕСА_12 , муніципалітет Краків - Подгуже , воєводство Малопольське ( Т .1, а. с. 41 - 44).
Також, в матеріалах справи міститься довідка від 10.03.2017 року початкової школи №158 гімназії №25, згідно з якою ОСОБА_11 відвідує початкову школу №158 у м. Кракові з 01.09.2016 року.
Аналіз вказаних вище доказів та встановлених обставин вказує, що тимчасове проживання ОСОБА_2 разом з сином за межами України, а також зняття з реєстрації в Україні є поважною причиною відсутності позивача за адресою, вказаною в АДРЕСА_10 постанові ( АДРЕСА_5 ) та несвоєчасного отримання поштової кореспонденції, направленої на вказану адресу.
Суд також бере до уваги посилання позивача на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2019 року була направлена позивачу лише 20.03.2019 року рекомендованим поштовим відправленням № 4900808830650 за адресою: АДРЕСА_5 . При цьому, вручено її було позивачу 07.05.2019 року.
Крім того, суд бере до уваги те, що відповідачем було винесено дві постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2019 року, ВП № 58655011, резолютивні частини яких відрізняються, бо в резолютивній частині однієї постанови наявний пункт 2, відповідно до якого визначалось, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, а в іншій - такий пункт відсутній. Тим більше, що зазначені постанови були направлені на адресу позивача, за якою вона не проживає, про що було відомо державному виконавцю, проте, не враховано при направленні її поштовим відправленням, тобто постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2019 року була направлена на адресу: АДРЕСА_5 . Адже, з 05.02.2015 року позивач не проживає за вказаною зареєстрованою адресою та була знята з реєстрації. Згодом позивач реєструвалась та проживала у місті Києві, смт. Підбуж , Дрогобицького району, та була знята з реєстрації у вказаних населених пунктах 11.02.2015 року та 21.03.2019 року, відповідно. Це підтверджується матеріалами справи, а саме: нотаріально завіреною копією паспорта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т. 1, а. с. 48 - 49).
При цьому, під час огляду інших доказів судом встановлено, що згодом у постанову про відкриття виконавчого провадження були внесені виправлення. Так, 09.04.2019 року відповідачем була винесена постанова про виправлення помилки у процесуальному документі, відповідно до якої постановлено внести виправлення до документу «Постанова про відкриття ВП (з ідентифікатором)» від 09.04.2019 року, а саме: внести п. 2: «Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Натомість, до відома позивача ці обставини не були доведені, на противагу вимогам Закону України «Про виконавче провадження», що не спростовано і відповідачем. Адже, як зазначалось вище, відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 28 вказаного Закону, документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на акт державного виконавця від 27.05.2019 року, який став підставою для винесення оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу повторно, бо дії щодо перевірки виконання боржником рішення суду здійснювались без попереднього встановлення фактів того, чи отримала позивач постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, виправлення описки тощо та які причин їх неотримання, тобто чи була вона повідомлена належним чином про початок здійснення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення суду у відповідній частині.
Зазначені вище обставини є безпосередньо пов'язаними з винесеною відповідачем оскаржуваною постановою, якою на позивача повторно накладено штраф за невиконання рішення суду, тому беруться судом до уваги.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, досліджені докази, суд приходить до висновку, що тільки у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення суду виконавець виносить постанову про повторне накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність, що передбачено частиною другою статті 63 Закону № 1404-VIII.
Таким чином, відповідачем не підтверджено повторне невиконання без поважних причин рішення суду, а тому, оскаржувана постанова державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни у виконавчому провадженні № 58654717 від 27.05.2019 року про повторне накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн. на ОСОБА_2 , є протиправною та підлягає скасуванню.
Разом з тим, частина 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини 3 статті 435 Цивільного кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
За наведених обставин, ОСОБА_3 не позбавлений права звернутись до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду.
Викладене вище є підставою для задоволення позову у повному обсязі та присудження на користь позивача понесених судових витрат у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні адміністративного позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 243 від 12.06.2019 року.
Крім того, позивач зазнав судових витрат на правову допомогу та додатково долучив до матеріалів справи докази оплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., а саме, копію квитанції № 56456 від 01.10.2019 року.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частини 1, 2 статті 134 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідач процесуальним правом на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не скористався.
Між адвокатом Вербою Андрієм Петровичем та позивачем укладено договір про надання правової допомоги від 14.06.2019 року.
Відповідно до підпункті 1.1 статті 1 договору, "Предмет договору": довіритель доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання представляти інтереси довірителя в Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі за позовом ОСОБА_2 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови державного виконавця від 27.05.2019 року про накладання штрафу на ОСОБА_2 у розмірі 3400,00 грн., у виконавчому провадженні № 58654717.
Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 19.06.2019 встановлено, що відповідно до умов договору надання правової допомоги б/н "Виконавцем" надана наступна правнича допомога:
- усні консультації з правових питань: кількість витраченого часу - 0,5, сума витрат 500,00 грн.;
- проведення на вимогу клієнта аналізу судової практики з розгляду подібної категорії справ: кількість витраченого часу - 0,25, сума витрат 250,00 грн.;
- збір доказів, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження: кількість витраченого часу - 0,5, сума витрат 500,00 грн.;
- підготовка позовної заяви: кількість витраченого часу - 1, сума витрат 1500,00 грн.;
- надання інших видів правничої допомоги на вимогу клієнта в тому числі правова оцінка судової перспективи справи: кількість витраченого часу - 0,5, сума витрат 250,00 грн.
Відповідно до вказаного акту виконаних робіт, послуги надані належної якості та відповідно до умов договору. Вартість наданих послуг становить 3000,00 грн., з яких сплачено 1000,00 грн. Сторони не мають претензій одна до одної з приводу наданих послуг та виконання інших умов договору. На підтвердження сплати 1000,00 грн. на професійну правничу допомогу позивач надав квитанцію № 17832 від 19.06.2019 року.
Водночас, на підтвердження сплати 2000,00 грн. за надані послуги адвокату Вербі Андрію Петровичу, суду надано квитанцію № 56456 від 01.10.2019 року.
Таким чином, позивачем на час винесення рішення у справі понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
З огляду на викладене та відповідно до статті 134 КАС України, суд присуджує всі понесені позивачем судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 72-77, 94, 122, 132, 134, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мазур Анастасії Сергіївни у виконавчому провадженні № 58654717 від 27.05.2019 року про накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн. на ОСОБА_2 .
Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_11 ), РНОКПП: НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49008, м. Дніпро, вул. Надії Олексієнко, 100, код ЄДРПОУ 34984488) понесені судові витрати на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 3768,40 грн. (три тисячі сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 16.10.2019 року.
Суддя І.О. Лозицька