15 жовтня 2019 року Справа № 160/9867/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
10 жовтня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахуванні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспорт: серія НОМЕР_2 , виданий Солонянським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 19 листопада 1997 року; адреса: АДРЕСА_1 ) за довідкою з 01.01.1992р. - 31.12.1996р.;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови відновити заробітну плату за 1971 р.-1975р. та перерахувати правильність нарахування пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспорт: серія НОМЕР_2 , виданий Солонянським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 19 листопада 1997 року; адреса: АДРЕСА_1 ) починаючи з 2011р. по сьогоднішній день;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспорт: серія НОМЕР_2 , виданий Солонянським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 19 листопада 1997 року; адреса: АДРЕСА_1 ), враховуючи період роботи з 1990 по 1996 роки із врахуванням довідки про заробітну плату з 01.01.1992р. - 31.12.1996р. та провести перерахунок пенсії за весь період, починаючи з дня призначення пенсії, а саме з 23 березня 1997 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити заробітну плату за 1971р.-1975р. та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; паспорт: серія НОМЕР_2 , виданий Солонянським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 19 листопада 1997 року; адреса: АДРЕСА_1 ) починаючи з 2011р. по сьогоднішній день.
Вивчивши подані позовні матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), і підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Для звернення до суду в порядку цивільного, господарського та адміністративного судочинства обов'язковою умовою є сплата судового збору, що передбачено Законом України «Про судовий збір».
До позовної заяви позивачем додано клопотання про звільнення її від сплати судового збору на підставі ст.8 Закону України «Про судовий збір», оскільки позов стосується права на соціальний захист позивача.
Оцінюючи обгрунтованість заявленого клопотання, суд зазначає, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору.
Однак, позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
У розумінні приписів указаної норми відстрочення або розстрочення сплати судового збору позивачу, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин та підтвердження їх належними доказами.
Однак, на підтвердження свого матеріального становища та відсутності можливості сплатити судовий збір позивачем не надано жодного доказу, отже у суду відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, у зв'язку із чим клопотання позивача не підлягає задоволенню.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» №2629-VIІI від 23.11.2018р. визначено, що у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року становить 1921,00 грн..
Згідно з ч. 3. ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
В позовній заяві позивачем заявлено три окремі вимоги немайнового характеру, отже, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2305, 20 грн.
У відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
У поданому адміністративному позові позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахуванні пенсії ОСОБА_1 за довідкою з 01.01.1992р. - 31.12.1996р., визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови відновити заробітну плату за 1971р.-1975р. та перерахувати правильність нарахування пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 2011р. по сьогоднішній день.
Отже, з наведеного не зрозуміло, що саме просить позивач: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області або визнати протиправною відмову у перерахуванні пенсії ОСОБА_1 за довідкою з 01.01.1992р. - 31.12.1996р., чи відмову у відновленні заробітної плати за 1971р.-1975р., а також перерахуванні правильності нарахування пенсії ОСОБА_1 починаючи з 2011р. по сьогоднішній день.
Разом з тим, позивач, звертаючись до суду із позовною заявою заявляє позовну вимогу про відновлення заробітної плати за 1971р. - 1975р., при цьому відповідачем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у свою ж чергу позивач є пенсіонером за віком.
Також, позивач у своєму позові вказує, що з Управління пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області до СТОВ «Агрос» надійшов лист №927/04-20 від 02.06.2011р. за підписом заступника начальника відділу з призначення пенсій Шелемби С.Г. щодо надання довідки про заробітну плату щомісячно за період 1971-1975 роки для проведення перерахунку пенсії по заробітній платі. Товариство «Агрос» у відповідь на даний лист видало довідку № 37 від 08.06.2011р. за період роботи з 1971-1975 роки, із порушенням суми заробітної плати кожного року. В довідці наянві розбіжності між вказаною сумою та сумою згідно трудової книжки (№715) та архівної довідки про стаж. Меншу суму аргументували виплатою аліментів. Проте, аліменти нараховані в Запорізькій області і отримувалися поштовим переказом, що підтверджують відповідні квитанції. На даному підприємстві платник аліментів працював до червня 1971 року і відповідно до запису у господарській книзі, вибув 15.05.1971 року зі складу сім'ї та переїхав до нового місця проживання. Але з пенсійних виплат позивача неправомірно вирахували 686 грн. 82 коп..
З наведеного видно, що позивач також не погоджується із довідкою, виданою СТОВ «Агрос», однак вказане підприємство відповідачем не визначено.
Суд зазначає, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на стадії подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для чого законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України.
Суд також зауважує, що цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійсненні судочинства за його позовною заявою.
Отже, суд зазначає, що на виконання вимог ст. 160 КАС України позивачу слід послідовно та логічно викласти свої позовні вимоги та конкретизувати їх.
Відповідно до ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахуванні пенсії ОСОБА_1 за довідкою з 01.01.1992р. -31.12.1996р.;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови відновити заробітну плату за 1971р.-1975р. та перерахувати правильність нарахування пенсії ОСОБА_1 починаючи з 2011р. по сьогоднішній день.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , враховуючи період роботи з 1990 по 1996 роки із врахуванням довідки про заробітну плату з 01.01.1992р. - 31.12.1996р. та провести перерахунок пенсії за весь період, починаючи з дня призначення пенсії, а саме з 23 березня 1997 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити заробітну плату за 1971р.-1975р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 Кузьмівні починаючи з 2011р. по сьогоднішній день.
Позивач в позові посилається на постанову Верховного Суду у справі №646/6250/17 та зазначає, згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у вказаній постанові від 24.04.2018 на правовідносини, з яких виник спір між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розповсюджується строк звернення до суду, однак таке твердження суд вважає помилковим, оскільки правовідносини у справі №646/6250/17 стосуються припинення виплати пенсії внутрішньопереміщеній особі, якій було припинено виплату пенсії не у спосіб, що передбачений законом, а також у даному випадку пенсія особі нараховувалась, але не виплачувалась саме з вини відповідача.
У той же час, ОСОБА_1 звертається до суду із позовною заявою, оскільки вважає, що відповідачем протиправно відмовлено: у врахуванні довідки з 01.01.1992 - 31.12.1996 рр. під час призначення пенсії, у відновленні заробітної плати за 1971р.-1975р., у перевірці правильності нарахування пенсії, починаючи з 2011 рр..
Окрім того, в позовній заяві позивач вказав, що у січні 2006 року вона зверталась із заявою до ПФУ у Солонянському районі Дніпропетровської області щодо перерахунку пенсії, однак їй було відмовлено у його проведенні.
Тобто, з наведеного видно, що фактично спір виник із правовідносин, які мали місце під час призначення пенсії позивачу (1997 рік), не врахування за її трудового стажу певного періоду роботи у колгоспі ім. Петровського, про що не могло бути невідомо ОСОБА_1
Також, позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , враховуючи період роботи з 1990 по 1996 роки, з врахуванням довідки про заробітну плату з 01.01.1992р. - 31.12.1996р. та провести перерахунок пенсії за весь період, починаючи з дня призначення пенсії, а саме: з 23 березня 1997 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити заробітну плату за 1971р.-1975р. та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 2011р. по сьогоднішній день.
Пенсія за віком позивачу призначена у 1997 році, отже, фактично правовідносини, що виникли між сторонами (не врахування стажу роботи позивача та не здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки з 01.01.1992 - 31.12.1996 рр.) виникли у 1997 році.
Вирішуючи питання поважності пропуску строку звернення суд зазначає, що позивачем не підтверджено жодним доказом поважності причин пропуску звернення з позовною заявою у період з 1997 року по день звернення до суду з даним позовом - 10 жовтня 2019 року, а також не надано доказів поважності причин пропуску звернення до суду з вимогою про відновлення заробітної плати за 1971р.-1975р..
Таким чином, позивачем не надано суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно з ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, суд приходить до висновку про недотримання позивачем вимоги ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не надання ним заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Згідно з ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122,123, 160, 161, 169, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити повністю.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачу термін для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду:
-документа про сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2305 (дві тисячі триста п'ять) грн. 20 коп. на реквізити суду (отримувач коштів - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код отримувача 37989253, Рахунок отримувача 34316206084014, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101).
- належним чином оформленої позовної заяви із уточненням змісту заявлених позовних вимог;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Копію даної ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Царікова