15 жовтня 2019 р. Справа № 160/9884/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність начальника Тернівського відділення поліції ГУ НП Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича, яка виявилася у порушенні правового режиму розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.02.19 р. (вх. С-13) і не вжитті заходів для забезпечення принципів ст. ст. 3,19, 34, 68 Конституції України;
- визнати протиправною бездіяльність начальника Тернівського відділення поліції ГУ НП Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича, яка виявилася у не вжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви від 27.02.19 р. (вх. С-13) та зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт, вимоги яких порушено ним згідно ст. 249 КАС України;
- зобов'язати окремим пунктом рішення начальника Тернівського відділення поліції ГУ НП Дніпропетровської області Шульгу Анатолія Вікторовича протягом 15 - ти днів індивідуальним актом гарантувати право ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 3, 22, 34 Конституції України та надати документи згідно заяви від 27.02.2019 (вх. С-13).
Згідно із п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 27.02.2019 звернувся до начальника Тернівського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Шульги А.В. із заявою (запитом) щодо кримінального провадження №12018040760002006 від 13.11.2018, в якій просив:
- надати йому всі процесуальні рішення слідчого по кримінальному провадженню;
- розпорядженням, наказом забезпечити належне виконання службових, обов'язків слідчим;
- окремо повідомити про оперативно-розшукові заходи слідчого у провадженні №12018040760002006;
- зазначити повноваження відповідно до зазначеного, з посиланням на законодавство;
- зазначити відповідальну особу прокуратури за досудове розслідування провадження №12018040766002006 та надати її процесуальні акти;
- окремо надати акти, протоколи фактичного стану телефонного кабеля Укртелекома за адресою: АДРЕСА_1 Ухтомського 2 в 2018 р. та 2019 р.;
- надати номер телефону Е- НОМЕР_1 , ЄДРПОУ адресу виконавця роботи по утепленню стін за адресою: 50083, м. Кривий АДРЕСА_1 Ухтомського 2-64.
Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що позивач має намір отримати інформацію та процесуальні документи по кримінальному провадженню №12018040766002006, чим і було обумовлено його звернення до начальника Тернівського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Шульги А.В. від 27.02.2019 (вх. С-13).
Відповідно до приписів статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України).
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 р., кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (суддів) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу -підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Отже, враховуючи приписи КАС України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
Повідомлення та заяви про злочин вирішуються відповідно до вимог статті 214 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Згідно зі статтею 60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
Заявник має право:
1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;
2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Відповідно до положень статті 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Статтею 221 КПК України визначений порядок ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення
Так, слідчий, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.
Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.
У відповідності до Стаття 222 недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування
Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.
Стаття 303 КПК України визначає вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора на досудовому провадженні, які можуть бути оскаржені в порядку КПК України, зокрема, оскарженню підлягає бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Статтями 303-307 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, і відповідні скарги подаються до слідчого судді.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що цей спір належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, за будь-яких обставин вирішення цього питання, не належить до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що спір, з приводу якого позивач звернувся до суду з позовом, є таким, що підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, а відтак, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На виконання приписів ч. 6 ст. 170 КАС України суд роз'яснює позивачу, що розгляд такої справи віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції за правилами кримінального судочинства.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 241, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд такої справи підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву - невідкладно.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня її складення через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Суддя О.В. Царікова