16 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2193/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 05.07.2019 № UA205110/2019/000595/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/00595.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.06.2018 ОСОБА_1 придбав транспортний засіб - легковий автомобіль марки SKODA, моделі - «OKTAVIA», бувший у використанні, номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2012.
24.06.2019 декларантом з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу було подано до Волинської митниці ДФС електронну митну декларацію (далі - МД) № UA205100/2019/009278, у якій митна вартість товару була визначена за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) у розмірі 2663,00 Євро.
Відповідач не погодився із визначеною декларантом митною вартістю та 05.07.2019 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000595/2, з тих підстав, що митна вартість зазначеного товару не може бути визнана за ціною договору, оскільки подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом; митний орган митну вартість визначив за резервним методом за ціною 6200,00 Євро. Крім того відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/00595.
Позивач вважає рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Будь-яких неточностей, розбіжностей, ознак підробки в поданих до митного оформлення документів не було. Також у відповідача не було жодних підстав вважати, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Жодних належних обґрунтувань неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості відповідач в оскаржуваному рішенні не наводить,обмежуючись загальними формулюваннями.
Не погоджуючись з рішенням Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості декларантом на рахунок відповідача внесено грошові кошти у якості гарантії в порядку розділу X МК України.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді від 05.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
22.08.2019 представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов, згідно якого остання вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення. В обґрунтування своєї позиції вказала, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що декларантом її заявлено за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) на рівні 2663 Євро. Однак позивачем при визначенні числового значення заявленої митної вартості не було надано жодних понесених витрат на доставку транспортного засобу до кордону України, зокрема витрат на транспортування та страхування. Надавати додаткові документи ОСОБА_1 відмовився. Таким чином, оскільки декларантом не надано додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, тому відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 05.07.2019 № UA205110/2019/000595/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/00595.
З наведених підстав у задоволенні позову відповідач просив відмовити.
Ухвалою суду від 30.08.2019 в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін відмовлено.
04.09.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач не погоджується з думкою відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву з огляду на наступне. На підтвердження митної вартості ТЗ в сумі 2663 Євро ОСОБА_1 було подано відповідачу інвойс № 963634 від 10.06.2019, з якого вбачається, що до заявленої митної вартості ТЗ включено: вартість ТЗ в сумі 2560 Євро; оплачені позивачем послуги організатора аукціону (СOPARTSUOMIOYPIENITEOLLISUUKATU 7 02920 ESPOO) в сумі 65 Євро, що кореспондується з пунктом 3 частини третьої статті 53 МК України; оплачена позивачем страховка (зелена карта) в сумі 38 Євро, що кореспондується з пунктом 8 частини другої статті 53 МК України.
На підтвердження заниженої (на думку відповідача) вартості ТЗ ОСОБА_1 було подано Акт про проведення огляду ТЗ № UA205010/2019/ та додатковий аркуш до цього Акта №UA205010/2019/230695 з відмітками Волинської митниці ДФС, складених під час перетину позивачем державного кордону України, з яких вбачається, що ТЗ має пошкодження, що і вплинуло на його вартість. Даний факт підтверджувався фото, наявних в матеріалах справи, та при візуальному огляді ТЗ відповідачем.
На першій сторінці картки відмови, що оскаржується, вказаний перелік документів, наданих позивачем для перевірки згідно МК України, серед яких Цінова інформація від 17.06.2019. Цінову інформацію (квитки на паром в дві сторони) позивач надавав відповідачу в підтвердження того, що він особисто доставляв ТЗ з Фінляндії на Україну, в зв'язку з чим не мав додаткових витрат на доставку ТЗ.
Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 09.06.2019 на аукціонних торгах, проведених компанією «COPART SUOMI OY» ОСОБА_1 у Фінляндії за ціною 2663,00 Євро придбав транспортний засіб - легковий автомобіль марки SKODA, модель OKTAVIA, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення 2012, що підтверджується інвойсом № 20000096370 від 10.06.2019 (а. с. 60, 62).
24.06.2019 декларантом - ПП «Волиньброксервіс» з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу було подано до Волинської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA205100/2019/009278, у якій митна вартість товару була визначена за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) у розмірі 2663,00 Євро (графа 42 МД) (а. с. 80).
Для підтвердження митної вартості декларантом до митної декларації додано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 10.06.2019 № 963694; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205010/2019/230695 від 20.06.2019; картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205100/2019/00747 від 21.06.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 11.06.2019; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 12.06.2019; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 7286/19 від 21.06.2019; договір про надання послуг митного брокера № ФО-000218 від 20.06.2019; фото від 21.06.2019; цінова інформація від 17.06.2019; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 0.0.1385728176.1 від 19.06.2019; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 00.1386548031.1 від 19.06.2019; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів ПН 1120 від 21.06.2019; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FE НОМЕР_3 від 22.07.2016; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України CP 922763 від 22.08.2002; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA205100.2019.009278 від 24.06.2019.
Декларанту запропоновано надати документи на підтвердження усіх даних митної вартості відповідно до частини третьої статті 53 МК України: документально підтверджені транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення; страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування (чеки на пальне, чеки, рахунки страхових компаній); декларацію країни відправлення; рахунки про здійснення платежів третім особам, так як в технічному паспорті вказаний інший власник.
Декларант не надав витребуваних митним органом додаткових документів.
05.07.2019 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000595/2 (а. с. 72). Підставою для прийняття рішення є те, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом .
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації Schwacke NET, інформації щодо технічного стану згідно акту митного огляду та з врахуванням положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 у редакції Наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159. Митницею відповідно до положень статті 55 та статті 57 МК України з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень митної вартості становить 6200 євро. Також декларанта було повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг у разі його незгоди з прийнятим рішенням за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/00595 (а. с. 74). У цій же картці відмови митний орган роз'яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості товару у графах 12, 45 МД відповідно до рішення про коригування митної вартості від 05.07.2019 № UA205110/2019/000595/2.
Позивач, не погоджуючись із рішеннями Волинської митниці ДФС, оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - легкового автомобіля марки SKODA, модель OKTAVIA, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення 2012, за ціною 2663 Євро (2650 Євро вартість автомобіля, 65 Євро - вартість послуг організатора аукціону, 38 Євро - вартість зеленої карти (страхування)) та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв'язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи та оскільки декларантом надано не усі документи для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 6200 Євро.
Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо: використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ненадання декларантом витребовуваних Волинською митницею ДФС документів відповідач розцінив як підставу для відмови у застосуванні митної вартості за основним методом, застосованим декларантом.
Проте суд із такими доводами відповідача не погоджується із таких підстав.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно із частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).
Крім того, відповідач ставить під сумнів митну вартість товару у зв'язку з тим, що не надано додаткових документів. Разом з тим, додаткові документи, зокрема, транспортні (перевізні), мають бути надані, якщо за умовами поставки покупець має нести витрати на транспортування, але вони не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Зі змісту частини другої статті 53 МК України випливає, що визначення конкретного переліку документів із зазначених у цій статті необхідне у кожному окремому випадку. Зокрема, у пункті 2 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон Україна, затверджених наказом Держмитслужби України від 17.11.2005 № 1118, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2005 за № 1428/11708, визначено, що документами, які підтверджують право власності на транспортний засіб, є:
а) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо;
б) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-Фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна транспортного засобу (ТЗ), його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім'я, по батькові особи, якій продано ТЗ;
в) технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на ТЗ, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ або відміткою про зняття ТЗ з обліку; документи контролю за доставкою ТЗ до митного органу призначення (далі - ДКД), оформлені в установленому порядку.
У даному випадку зовнішньоекономічний контракт між сторонами (фізичною особою та юридичною особою) не оформлявся, натомість продавець видав покупцю рахунок-фактуру. Інші умови поставки, ніж ті, що вказані у цьому документі, не визначені, про що митному органу з аналізу такого документа мало бути відомо.
Позивач надав митному органу рахунок-фактуру № 20000096370 від 10.06.2019, виданому продавцем, у якому підтверджено сплату покупцем, ОСОБА_1 , коштів у сумі 2663 Євро, при купівлі автомобіля (а. с. 60-61). В даному рахунку-фактурі міститься таблиця, з якої вбачається, що позивач, сплативши 2663 Євро продавцю, оплатив вартість автомобіля (2560 Євро), вартість послуг аукціону (65 Євро) та вартість страхування (38 Євро). Тобто, відповідачу було надано достатні докази на обґрунтування понесених витрат при купівлі транспортного засобу. Крім того, до позовної заяви додано банківські платіжні документи про переказ коштів компанії «COPART SUOMI OY» за придбаний транспортний засіб (а. с. 12-140).
Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву вказав, що особисто доставляв транспортний засіб до України, тому не поніс додаткових витрат з транспортування, як доказ, відповідачу були надані квитки на паром в дві сторони (а. с. 98-101).
Також, на підтвердження заниженої (на думку відповідача) вартості ТЗ позивачем було подано Акт про проведення огляду ТЗ № UA205010/2019/ та додатковий аркуш до цього Акта №UA205010/2019/230695 з відмітками Волинської митниці ДФС, складених під час перетину ОСОБА_1 державного кордону України, з яких вбачається, що ТЗ має пошкодження, що і вплинуло на його вартість (а. с. 23-24). Даний факт підтверджувався фото та при візуальному огляді ТЗ відповідачем.
Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п'ята статті 54 МК України), проте вважає, що, при цьому, він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума усіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відтак, згідно із статтею 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
- витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
- належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
- роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;
- відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на страхування цих товарів.
Разом з тим, ані в запиті про надання додаткових документів, ані в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації (хоча ціна, зазначена у документах, відповідає ціні, зазначеній у митній декларації); не зазначив які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах (хоча подані документи чітко визначають, що розрахунок за автомобіль було здійснено позивачем в день його купівлі на аукціоні); які саме складові митної вартості не підтверджені документально.
На підставі досліджених письмових доказів суд уважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно.
Твердження відповідача про те, що працівниками митниці було виявлено розбіжності у технічному паспорті від 11.06.2019 № А121302452, а саме в графі С зазначений власник транспортного засобу - Lahi Tapiola Pohjoinen Keskinainen Vakuutusyhtio 9 90100 OULU, а в рахунку-фактурі від 10.06.2019 № 963694 вказаний - COPART SUOMI OY PIENI TEOLLISUUKATU 7 02920 ESPOO спростовується тим, що транспортний засіб був придбаний на аукціонних торгах, проведених компанією «COPART SUOMI OY», а власником автомобіля був Lahi Tapiola Pohjoinen Keskinainen Vakuutusyhtio 9 90100 OULU.
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Щодо можливості визначення відповідачем митної вартості за резервним методом на підставі електронного каталогу Schwacke, що ведеться німецькою мовою, то суд вважає за доцільне звернути увагу, що додатком 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159), визначено перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням, у якому є періодичний довідник «SuperSCHWACKE» - Eurotax, Швейцарія. Разом з тим, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Проте у даному випадку автотоварознавча експертиза чи експертне дослідження відповідачем не здійснювалася. Відповідачем надано витяг з електронного довідника Schwacke NET, проте він складений німецькою мовою, а переклад наданий не був.
Тому суду не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості у такий спосіб та за довільною методикою, без врахування технічного стану транспортного засобу, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару.
На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України, можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Разом з тим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.
Згідно із пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Між тим, як убачається із рішення про коригування митної вартості товарів від 05.007.2019, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п'ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано.
Відтак, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв'язку зі спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN- кодами: TMBCJ61Z7C2153218, валюта - EUR, вартість - 6 200 Євро».
При цьому, суд звертає увагу, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів детальніше проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
За результатами системного аналізу наведеного вцілому, суд не знайшов підстав уважати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 05.07.2019 № UA205110/2019/000595/2 обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Оскільки відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/00595 та рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 05.07.2019 № UA205110/2019/000595/2 є необґрунтованими та безпідставними. Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не владного суб'єкта.
Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 05.07.2019 № UA205110/2019/000595/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/00595 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, то їх слід визнати протиправним та скасувати, а, відтак, позов підлягає задоволенню.
В позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 9120,00 грн.
22.08.2019 разом з відзивом на позовну заяву представник відповідача подала до суду клопотання про відмову у задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. Вказана заява обґрунтована тим, що згідно пункту 1 договору №20/06/2019 від 20.06.2019 предметом цієї угоди забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у будь-якому статусі; надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань..; складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру..; представництво інтересів Клієнта у судах... Проте, укладений договір про надання правової допомоги не містять конкретизації щодо того, в якій справі представляє адвокат інтереси позивача та у зв'язку з чим надає правову допомогу, що в свою чергу не дає можливості ідентифікувати вказані документи зі справою, що розглядається. Таким чином, укладений між позивачем та його представником договір не містить жодної інформації щодо уповноваження адвоката Лисяк І ОСОБА_2 на надання правничої допомоги та представництво інтересів ОСОБА_1 при оскарженні в судовому порядку рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 05.07.2019 № UA205110/2019/000595/2.
Згідно пункту 3 Договору Клієнт зобов'язаний сплатити Адвокатському об'єднанню вартість юридичних послуг, що надаються, у порядки та строки, визначені у додаткових угодах, шляхом сплати виставлених рахунків за послуги.
Проте, позивачем разом з адміністративним позовом жодних додаткових угод подано не було, що не дає можливості встановити розмір обумовленого між сторонами розміру гонорару, порядку та строків його сплати.
Документами, які підтверджують понесення витрат на правничу допомогу та є підставою для їх стягнення з іншої сторони, зокрема, є докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Позивачем до клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу подано акт виконаних робіт від 10.07.2019 №б/н. Представник відповідач вважає, що він є неналежним доказом, з огляду на наступне. Статтею 1 Закону Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, до первинних документів належать такі документи, як видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, прибутковий та видатковий касовий ордер, та інші. Відповідно до статті 9 цього Закону первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення на паперових або машинних носіях і мати такі обов'язкові реквізити: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиниця її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Поданий разом із клопотанням акт №б/н від 10.07.2019 не відповідає вимогам визначеним Законом №996, а тому не є бухгалтерським документом в розумінні норм українського законодавства.
Окрім того, розмір суми, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Проте, разом з клопотанням не подано жодної квитанції, чека, іншого платіжного документа, який підтвердив факт здійснення позивачем послуг адвоката в сумі 9120 грн.
В рахунку фактурі від 10.07.2019 №07 та розрахунку від 10.07.2019 вказано необхідність стягнення дорожніх витрат на суму 720 грн., проте вказана сума не підтверджується жодним платіжним документом.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 20.06.2019 між адвокатським об'єднанням «ДИНАСТІЯ» та позивачем укладено договір про надання правової допомоги № 20/06/2019, предметом якого, зокрема, є надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Доводи представника відповідача, щодо відсутності конкретизації в якій справі представляє адвокат інтереси позивача та у зв'язку з чим надає правову допомогу є неналежними, так як в договорі передбачено надання правової допомоги клієнту в адміністративних справах.
В акті прийому-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги № 20/06/2019 від 20.06.2019 зазначено, що згідно укладеного між сторонами Договору №20/06/2019 про надання правової допомоги від 20.06.2019 Клієнт передав AO «Династія» оплату в розмірі 9120,00 грн (дев'ять тисяч сто двадцять гривень) за супровід та ведення справи щодо визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.
Згідно з розрахунком витрат пов'язаних з наданням послуг за Договором про надання правової допомоги № 20/06/2019 від 20.06.2019 від 10.07.2019 та рахунку-фактури № 07 від 10.07.2019 загальна вартість робіт (професійної правничої допомоги), наданих згідно Договору ОСОБА_1 склала 9120,00 грн. (яка фактично сплачена позивачем готівкою), які включають: надання правової інформації і роз'яснень з питань правомірності винесення Волинською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості (4 год.*600грн.=2400 грн.); складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів (4 год.*600грн.=2400 грн.); представництво інтересів в суді першої інстанції (6 год.*600грн.=3600 грн.); дорожні витрати (24л бензин 95*30грн.=720грн.), які позивач сплатив готівкою (а. с. 35-36).
Тобто, з вказаних документів суд встановив розмір обумовленого між сторонами розміру гонорару та порядку його сплати. Доводи представника відповідача щодо вимог до акту-прийому передачі, щодо відсутності додаткової угоди та квитанції, чека, іншого платіжного документа суд відхиляє, так як вказані документи складені належним чином, містять реквізити та підписи сторін, та незалежно від їх форми можливо встановити зміст наданих послуг і їх оплати.
Однак, суд вважає, що право позивача на компенсацію понесених витрат на правову допомогу не є абсолютним та може бути обмеженим з урахуванням вимог розумності та справедливості.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті134, частиною дев'ятою статті139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2400,00 грн., що становить вартість послуг із складання позовної заяви.
При цьому, суд зазначає, що надання правової інформації, консультацій і роз'яснень щодо правомірності винесеного оскаржуваного рішення (2400,00 грн.) включається до витрат пов'язаних зі складанням позовної заяви, а тому дані витрати у сумі 2400,00 грн. повинен понести позивач. Крім того, суд вважає необґрунтованою суму винагороди адвоката за представництво інтересів позивача у суді першої інстанції в розмірі 3600,00 грн., оскільки як вбачається з ухвали судді від 05.08.2019 вказана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тобто, в даній справі не було проведено жодного судового засідання, а тому така винагорода неспівмірною із складністю справи. Також в матеріалах справи не міститься жодних доказів для обґрунтування дорожніх витрат адвоката в розмірі 720,00 грн., тому вони також не підлягають стягненню.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1788,47 грн., сплачений згідно квитанцій № 0.0.1405245318.1 від 11.07.2019 (а. с. 2) та № 0.0.1420191817.1 від 25.07.2019 (а. с. 48) та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 2400,00 грн.
Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.07.2019 № UA205110/2019/000595/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Волинської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205110/2019/00595.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 39472698) судовий збір у розмірі 1788 (тисяча сімсот вісімдесят вісім) гривень 47 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) гривень.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ф. А. Волдінер