м. Вінниця
17 жовтня 2019 р. Справа № 120/2881/19-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук Максим Петрович, розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про: визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області у якому просить:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової частини, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року в розмірі 100% відповідних сум грошового забезпечення з необхідної вислуги років, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 01січня 2016 року відповідно до вимог абз. 2 п. «в» «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на момент звернення до суду перебуває на обліку ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 82 % грошового забезпечення. Однак, на думку позивача, він, як особа, що брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, як військовослужбовець, належить до категорії осіб, які мають право на отримання пенсії обчисленої у розмірі 100% за необхідної вислуги років.
Позивач не погоджується з діями пенсійного управління щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії, та відповідно вважає, що у нього наявні всі підстави для здійснення перерахунку та виплати пенсії, виходячи з 100 % від розміру грошового забезпечення, оскільки, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1 категорії постраждалих, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позову та вказує, що позивачеві нарахована та виплачується пенсія з урахуванням вислуги років та із застосування положення ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 82% грошового забезпечення. Окремо зазначає, що відповідно до норм законодавства, якими користується відповідач, а саме ст. 13 зазначеного закону, у якому передбачене право особи на призначення пенсії понад встановлений максимальний розмір пенсії, лише в разі наявної вислуги понад 35 років, на рівні 100%, а не 82% грошового забезпечення. Тобто, у разі наявності у позивача вислуги понад 35 років, яка б давала право на призначення пенсії у більшому розмірі, максимальний розмір його пенсії обмежувався б 100% грошового забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що з 10.09.1986 року по 30.09.1986 року сержант міліції ОСОБА_1 виконував службові обов'язки та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 21.02.2012 року та отримує пенсію по інвалідності з урахуванням вислуги років у розмірі 82 % грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
07.02.2019 року позивач звернувся до управління пенсійного фонду та управління міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області із заявами про надання пояснень щодо причин не нарахування пенсії згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців», як особі яка під час проходження служби брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та відноситься до 1 категорії постраждалих.
За наслідком розгляду звернення, листом від 13.02.2019 року ліквідаційною комісією УМВС України повідомлено, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522 функції з призначення, виплати та перерахунку пенсії з 01.01.2007 року передані органам Пенсійного фонду України.
27.02.2019 року управлінням Пенсійного фонду надано роз'яснення із зазначенням, що пенсії військовослужбовцям призначаються у розмірах в залежності від вислуги років але не більше 100 %, також зазначено, що ОСОБА_1 пенсія призначена по інвалідності з урахуванням вислуги років у розмірі 82%. Окрім того, відповідачем повідомлено, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» функції визначення розміру пенсії грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсій виходить за межі їх компетенції.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 46 основного Закону проголошено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У преамбулі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" закріплено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (п. "а" ст. 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (п."б" ст. 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (ст.43);
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей"(п. "в" ст. 12): за вислугу 20 років - 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 3 проценти за кожний повний рік вислуги понад 20 років, але не більше ніж 65 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст. 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Відтак, підсумовуючи зазначене, суд зауважує, що розмір пенсії, виходячи з відсотку від грошового забезпечення, визначається саме при її призначенні із урахуванням вислуги років і, при цьому, такий розмір не повинен перевищувати 90 %, а у осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів.
Суд акцентує увагу на тому, що основний розмір пенсії встановлюється виходячи із вислуги років, яка у позивача на момент призначення складала 29 років 22 дні, із урахуванням якої і встановлено пенсію у розмірі 82% від грошового забезпечення. Зокрема, слід зазначити про те, що положеннями статті передбачено, що за кожний рік вислуги понад 20 років - до нарахованої суми додається по 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Відтак, дослідивши матеріали справи суд встановив, що при призначенні пенсії управління Пенсійного фонду, було враховано зазначені вимоги ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та при вислузі у 29 років, встановлена надбавка у 3 % за кожний додатково відпрацьований рік, що загалом відображається у 82% розмірі грошового забезпечення.
Також, позивачем наголошено, а судом взято до уваги, той факт, що ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 виданого Вінницькою обласною державною адміністрацією 01.03.2019 року. Однак, суд рахує за належне звернути увагу позивача, що посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи НОМЕР_1 від 12.10.2004 року, яким йому засвідчено 1 категорію особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи видано 01.03.2019 року, в той час як пенсія призначена ще 21.02.2012 року на підставі та з урахуванням даних, що існували на час її призначення. Тобто, на час призначення пенсії та визначення її розміру, позивача не було віднесено до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
За таких обставин та за відсутності відповідної заяви про зміну виду пенсії або про перевід на інший вид пенсії, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення ОСОБА_1 пенсії в розмірі 100 % від відповідних сум забезпечення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, отже, в досліджуваній частині позовні вимоги не підлягають задоволенню. Як наслідок, не можуть бути й задоволені вимоги заявлені до управління пенсійного фонду про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 100% від відповідних сум грошового забезпечення.
Суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також, від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Також, визначаючись щодо зазначеного тезису відповідачем, а саме: що на органи Пенсійного фонду покладені функції з призначення та виплати пенсій, а функції з визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення розмірів грошового забезпечення належить до виключної компетенції силових міністерств та відомств.
Відтак, суд бере до уваги той факт, що позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугою років, що підтверджується довідкою наявною у матеріалах справи № 494 від 07.02.2019 року. А також, враховує положення Постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій із призначення та виплати пенсій деяким категоріям громадян» затверджено порядок передачі органам Пенсійного фонду України функцій із призначення та виплати пенсій деяким категоріям громадян, передачі органам Пенсійного фонду України від Міноборони, МВС, МНС, СБУ, Державної податкової адміністрації, Державного департаменту з питань виконання покарань та інших органів, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" функцій з призначення і виплати пенсій.
А також слід взяти до уваги, норми ст. 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою визначено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами.
Відповідно до ст. 51 зазначеного Закону встановлено, що зокрема, перерахунок пенсій проводиться органами Пенсійного фонду України.
Відтак зазначене відповідачем, що на управління Пенсійного фонду покладені функції лише з призначення та виплати пенсій судом до уваги не береться.
Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович