65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"07" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 34-16/17-3683-2011
Суддя Господарський суд Одеської області Погребна К.Ф., при секретарі судового засідання Арзуманян В.А. розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Компанія ,,НІКО-ТАЙС” на дії та бездіяльність державного виконавця Татарбунарського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області по справі № 34-16/17-3683-2011
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Компанія ,,НІКО-ТАЙС”
до відповідача: Приватного підприємства ,,Анастасія-Г”
про стягнення 1457066,33 грн,-
Представники:
від позивача: Грищенко О.М. за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
від суб'єкта оскарження: Барбінагра В.В. за довіреністю;
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2011 у справі № 34-16/17-3683-2011 позов був задоволений частково, стягнуто з Приватного підприємства ,,Анастасія-Г” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Компанія ,,НІКО-ТАЙС” 704815,01 грн основного боргу, 17361,63 грн пені, 454689,01 грн штрафу за порушення термінів оплати, 37890,75 грн штрафу за порушення строків передачі оформленого екземпляру договору застави, 204419,18 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 14191,75 грн витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн витрат на ІТЗ судового процесу.
26.12.2011 Господарським судом Одеської області на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.
26.08.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Компанія ,,НІКО-ТАЙС” подано до суду скаргу (зареєстрована за вх. № 2-4608/19) на дії та бездіяльність державного виконавця Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій скаржник просить суд визнати дії державного виконавця Татарбунарського РВДВС ГТУЮ у Одеській області у виконавчому провадженні №51153845 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №34-16/17-3683-2011 від 26 грудня 2011 року, котрі виразились у винесені Постанови від 11 вересня 2019 року про закінчення виконавчого провадження №51153845 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №34-16/17-3683-2011 від 26 грудня 2011 року на підставі п. 13 ч.1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”, протиправними, передчасними та незаконними та визнати недійсною та скасувати постанову Татарбунарського РВДВС ГТУЮ у Одеській області від 11.09.2019 про закінчення виконавчого провадження №51153845 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №34-16/17-3683-2011 від 26 грудня 2011 року на підставі п. 13 ч.1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”;
В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що суб'єктом оскарження в порушення вимог ст.ст. 26, 41 Закону України «Про виконавче провадження» на надіслав на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Компанія ,,НІКО-ТАЙС” копії Постанови від 18.07.2019р. про відновлення виконавчого провадження, чим позбавило останнього права та можливості пред'явити наказ господарського суду Одеської області по справі №34-16/17-3683-2011 від 26.12.2011р. для подальшого виконання у виконавчому провадженні №51153845.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2019 зазначену скаргу по справі № 34-16/17-3683-2011 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Погребної К.Ф., яка свою ухвалою від 26.09.2019р. прийняла та призначила її до розгляду.
Суб'єкт оскарження надав відзив на скаргу, згідно якого вимоги викладені у скарзі не визнає, вважає їх безпідставини та просить суд в задоволенні скарги відмовити.
Дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами при розгляді скарги та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Статтею 341 ГПУ України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Згідно ч. 1 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Згідно ч. 2 вказаної вище статті неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно частини 1 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.1 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом
Відповідно до частин 1-2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Окрім наведеного, відповідно до частин 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (частина 5 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, по. 15729/07, від 05.07.2012).
Отже, законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених cm, 2 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об'єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.
При цьому здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувана та боржника.
Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Постанови ВДВС Татарбунарського РУЮ Одеської області від 20 травня 2016 року відкрито виконавче провадження №51153845 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №34-16/17-3683-2011 від 26 грудня 2011 року.
Відповідно до Постанови Татарбунарського РВДВС ГТУЮ у Одеській області від 12квітня 2019р. наказ Господарського суду Одеської області по справі №34-16/17-3683-2011 від 26 грудня 2011 року був повернутий Стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 09 липня 2019р. по справі №34-16/17-3683-2011, задоволено скаргу ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» дії та бездіяльності Татарбунарського РВДВС ГТУЮ у Одеській області у виконавчого провадженні №51153845 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №34-16/17-3683-2011 від 26 грудня 2011 року: визнано дії Татарбунарського РВДВС ГТУЮ у Одеській області у виконавчому провадженні №51153845 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №34-16/17-3683-2011 від 26 грудня 2011 року, котрі виразились у винесені Постанови від 12 квітня 2019 року про повернення наказу Господарського суду Одеської області по справі №34-16/17-3683-2011 від 26 грудня 2011 року стягувачеві на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, протиправними, передчасними та незаконними; визнано недійсною та скасовано Постанову Татарбунарського РВДВС ГТУЮ у Одеській області від 12 квітня 2019 року про повернення наказу Господарського суду Одеської області по справі №34-16/17-3683-2011 від 26 грудня 2011 року стягувачеві на підставі п,2 ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувану визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Стаття 28 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до даних із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Компанія «НІКО-ТАИС» та витягу-роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ФГ «Компанія «НІКО-ТАИС» юридичною адресою / місцем знаходженням Стягувача/Скаржника є наступна адреса - 03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд.40. оф. 315.
Так, судом встановлено, та суб'єктом оскарження не заперечується що копія Постанова від 18 липня 2019 року про відновлення виконавчого провадження та копія Постанови від 11 вересня 2019 року про закінчення виконавчого провадження надсилались не на юридичну адресу стягувача, а на поштову.
Отже враховуючи, відсутність не здійснення надсилання органами ДВС постанови про відновлення виконавчого провадження на юридичною адресою / місцем знаходженням Стягувача/Скаржника - 03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд.40. оф. 315, дії державного виконавця Татарбунарського РВДВС ГТУЮ у Одеській області у виконавчому провадженні №51153845 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №34-16/17-3683-2011 від 26 грудня 2011 року, котрі виразились у винесені постанови від 11 вересня 2019 року про закінчення виконавчого провадження №51153845 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №34-16/17-3683-2011 від 26 грудня 2011 року на підставі п. 13 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є передчасними протиправними та незаконними, а відповідна постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Суб'єкт оскарження зазначає, що к клопотанні від 16.08.2018р. про взяття Татарбунарським РВДВС ГТУЮ в Одеській області до подальшого примусового виконання оригіналу наказу Господарського суду Одеської області по справі №34-16/17-3683-2011 від 26.12.2011р. у виконавчому провадження №51153845 скаржник просив інформацію щодо результатів розгляду клопотання надсилати на адресу 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23. При цьому лише ця адреса була зазначена у вступній частині клопотання.
В той же час, як вбачається з клопотання про відновлення виконавчого провадження №51153845 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №34-16/17-3683-2011 від 26.12.2011р., скаржником зазначено дві адреси Стягувача, юридична та поштова, жодних прохань щодо надсилання результатів розгляду відповідного клопотання на поштову адресу воно не містить. Між тим суб'єктом оскарження за власною ініціативою здійснено відправлення постанови на поштову адресу та проігноровано факт наявності іншої (юридичної) адреси.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковим до виконання на усій території України. При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004 (заява № 18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, § 40, ЄСПЛ 2002-111; «Ясіуньєне проти Латвії», заява № 41510/98, § 45, 6 березня 2003 року) - п. 53.
ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01 (рішення від 07.06.2005) ЄСПЛ вказав, що Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
На думку суду, Татарбунарським РВДВС ГТУЮ у Одеській області без правового обґрунтування, зроблено підміну понять при оцінці понять, обставин та фактів справи, та врахування їх у виконавчому провадженні №51153845 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №34-16/17-3683-2011 від 26 грудня 2011 року.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що вимоги скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Компанія ,,НІКО-ТАЙС”, викладені у скарзі на дії та бездіяльність державного виконавця Татарбунарського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області по справі № 34-16/17-3683-2011, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 234, 340, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Компанія ,,НІКО-ТАЙС” (від 24.09.2019р. за вх. №2-4608/19) на дії та бездіяльність державного виконавця Татарбунарського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області по справі № 34-16/17-3683-2011 - задовольнити.
2.Визнати дії державного виконавця Татарбунарського РВДВС ГТУЮ у Одеській області у виконавчому провадженні №51153845 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №34-16/17-3683-2011 від 26 грудня 2011 року, котрі виразились у винесені Постанови від 11 вересня 2019 року про закінчення виконавчого провадження №51153845 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №34-16/17-3683-2011 від 26 грудня 2011 року на підставі п. 13 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», протиправними, передчасними та незаконними.
3. Визнати недійсною та скасувати постанову Татарбунарського РВДВС ГТУЮ у Одеській області від 11.09.2019 про закінчення виконавчого провадження №51153845 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №34-16/17-3683-2011 від 26 грудня 2011 року на підставі п. 13 ч.1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”.
Повний текст ухвали складено 15.10.2019р.
Ухвала набирає відповідно до положень ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя К.Ф. Погребна