ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2019Справа № 910/6967/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "ЮРІЯ"
до Акціонерного товариства "ЗАВОД "МАЯК"
про стягнення 11 898,50 грн., -
без виклику учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Юрія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "ЗАВОД "МАЯК" про стягнення 11 898,50 грн., з яких: 10 240,88 грн. - заборгованості та 1 657,62 грн. - пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки № 2 від 07.02.2018 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
24.06.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про те, що визнає вимоги позивача в повному обсязі та просить задовольнити позов, а також стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 50%.
Судом встановлено, що відзив на позов підписано уповноваженим представником відповідача, в.о. Голови правління - генерального директора Акціонерного товариства "ЗАВОД "МАЯК" - Лошаковим Ю.О., а також скріплено печаткою підприємства.
Повноваження Лошакова Ю.О. в якості в.о. Голови правління - генерального директора відповідача підтверджується наказом Акціонерного товариства "ЗАВОД "МАЯК" від 18.06.2019 № 112-к.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У відповідності до положень статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Дослідивши відзив відповідача, в прохальній частині якого сторона визнала позов, перевіривши повноваження представника відповідача щодо права визнання повністю або частково позову, суд дійшов висновку, що в.о. Голови правління - генерального директора Акціонерного товариства "ЗАВОД "МАЯК" - Лошаковим Ю.О., який підписав відзив, не обмежений у повноваженнях на подання до суду такого роду заяв, а визнання ним позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, і, відповідно, відсутні підстави для постановлення ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У зв'язку з перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному та у відпустці, завершальний розгляд справи здійснювався 15.10.2019.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
07.02.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 2, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується поставляти відповідачу молочну продукцію, а відповідач зобов'язується оплатити таку продукцію.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що позивач виконав зобов'язання належним чином, проте відповідач не оплатив отриману продукцію в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилася заборгованість станом на 27.05.2019 в сумі 10 240,88 грн. по видатковим накладним:
- № ЦЮАБ0069052 від 14.11.2018;
- № ЦЮАБ0072057 від 29.11.2018.
26.02.2019 позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості, яка залишилася без відповіді.
Судом встановлено, що внаслідок укладення Договору поставки між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У зв'язку з порушенням строку оплати товару позивач також просить стягнути з відповідача 1 657,62 грн. пені.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що відповідальність у вигляді пені за порушення строку оплати продукції передбачена у пункті 6.3. Договору, а відтак позивачем правомірно заявлено позовну вимогу про стягнення пені у розмірі 1 657,62 грн., яка нарахована за період з 14.12.2018 по 27.05.2019.
Відповідач визнав позовні вимоги повністю (як в частині стягнення суми основного боргу, так і в частині стягнення пені), а також просив стягнути на користь позивача 50% судового збору у зв'язку з визнанням позовних вимог.
За приписами ч. 1, 4, 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Враховуючи факт наявності заборгованості та прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за договором, суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку про те, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб. Відтак позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості та пені, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Положеннями частини 2 статті 130 ГПК України та частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Судом встановлено, що при поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 921 грн., відтак, поверненню позивачеві підлягає 50 відсотків судового збору на суму 960,50 грн. Інша частина судових витрат підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "ЗАВОД "МАЯК" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 8, ідентифікаційний код 14307423) на користь Приватного акціонерного товариства "ЮРІЯ" (18030, м. Черкаси, вул. Кобзарська, буд. 108, ідентифікаційний код 00447853) 10 240,88 грн. - основної заборгованості, 1 657,62 грн. - пені та судовий збір у розмірі 960,50 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Повернути Приватному акціонерному товариству "ЮРІЯ" (18030, м. Черкаси, вул. Кобзарська, буд. 108, ідентифікаційний код 00447853) з державного бюджету судовий збір у розмірі 960,50 грн., сплачений відповідно до квитанції № 4697204 від 27.05.2019, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи №910/6967/19.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2019.
Суддя І.В. Приходько