Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/5729/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Термолайф", місто Харків
до 1) Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії", місто Київ в особі відділення "Харківське відділення № 3 "АТ "Сбербанк Росії", місто Харків (нова назва - Акціонерне товариство "Сбербанк" в особі Харківського відділення № 3 Акціонерного товариства "Сбербанк") 2) Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", місто Харків 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", місто Дніпро
про визнання поруки такою, що припинена
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача 1 - Тищук М.А. довіреність № 320 від 11.06.2019;
відповідача 2 - не з'явився;
відповідача 3 - не з'явився;
У жовтні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Термолайф" (далі - ПрАТ "Термолайф") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення № 3 "АТ "Сбербанк Росії", Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" та просило суд:
- визнати припиненим договір поруки від 04.09.2012, укладений між ПрАТ "Термолайф" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії"), найменування якого змінено на ПАТ "Сбербанк";
- визнати припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" за договорами про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеними між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Коксотрейд", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012;
- визнати припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" за договорами про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеними між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний договір поруки та зобов'язання, що випливали з його умов за відповідними договорами про відкриття кредитної лінії, припинились в силу закону на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України внаслідок непред'явлення ПАТ "Сбербанк" протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги до позивача як до поручителя, а також на підставі частини першої статті 559 ЦК України, внаслідок зміни зобов'язання без згоди ПрАТ "Термолайф" як поручителя, у зв'язку з чим збільшився обсяг його відповідальності.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Менеджмент логістик компані" (далі - ТОВ "Менеджмент логістик компані") на підставі статті 26 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017, звернулось з позовом до ПАТ "Сбербанк" та ПрАТ "Термолайф", в якому просило суд: - визнати припиненим договір поруки від 04.09.2012, укладений між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії";
- визнати припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" перед ПАТ "Сбербанк", що випливають з умов договору поруки від 04.09.2012.
В обґрунтування свого права на позов третя особа посилається на те, що оспорюваний договір поруки порушує її права як акціонера ПрАТ "Термолайф".
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Господарського суду Харківської області від 02.01.2018 позовні вимоги ПрАТ "Термолайф" задоволено. Визнано припиненим договір поруки від 04.09.2012, укладений між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії". Визнано припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" за договором про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Коксотрейд", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. Визнано припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" за договором про відкриття кредитної лінії №29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Коксотрейд", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. Визнано припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" за договором про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. Визнано припиненими солідарні зобов'язання ПрАТ "Термолайф" за договором про відкриття кредитної лінії №27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ТОВ "Менеджмент логістик компані" - відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 02.01.2018 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 лютого 2019 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.01.2018 у справі № 922/5729/15 скасовано в частині задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Термолайф", а справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент логістик компані" постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.01.2018 у справі № 922/5729/15 залишено без змін.
02 квітня 2019 року матеріали справи № 922/5729/15 повернуто до господарського суду Харківської області.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2019 року, для розгляду справи № 922/5729/15 визначено суддю Рильову В.В.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.04.2019 справу № 922/5729/15 прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою суду від 05.08.2019 підготовче провадження у справі № 922/5729/15 закрито; справу призначено до судового розгляду по суті на 12 серпня 2019 року.
12 серпня 2019 року судом було розпочато розгляд справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував, просив суд визнати припиненим договір поруки від 04.09.2012, укладений між ПрАТ "Термолайф" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", оскільки спірний договір поруки та зобов'язання, що випливали з його умов за відповідними договорами про відкриття кредитної лінії, припинились в силу закону, на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, внаслідок непред'явлення ПАТ "Сбербанк" протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги до позивача як до поручителя, а також на підставі частини першої статті 559 ЦК України, внаслідок зміни зобов'язання: збільшення кредитного ліміту та строку повернення кредитних коштів без згоди ПрАТ "Термолайф", як поручителя, у зв'язку з чим збільшився обсяг його відповідальності.
Також представник позивача зазначив, що аналогічних висновків дійшов апеляційний суд Харківської області в рішенні від 21.08.2017 у справі № 646/9179/16-ц, надаючи оцінку зміні умов договору поруки від 04.09.2012, укладеному між фізичною особою ОСОБА_1 та ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії". Так, умови договору поруки ОСОБА_1 є ідентичними умовам договору поруки укладеному Банком із ПрАТ "Термолайф", а отже встановлені у справі № 646/9179/16-ц обставини мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи.
Крім того, представник позивача зазначив, що рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2018 у справі № 904/43/16, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019, визнано недійсним договір про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладений між ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", в забезпечення якого було укладено спірний договір поруки.
Заслухавши вступне слово представника позивача, суд оголосив перерву судовому засіданні у справі № 922/5729/15 до 19 серпня 2019 року о 16:30 годині, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Про перерву в судовому засіданні постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу від 12.08.2019.
Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" повідомлено про перерву в судовому засіданні ухвалою суду від 12.08.2019, в порядку частини другої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Представник АТ "Сбербанк", який брав участь в судовому засіданні 19.08.2019, проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 9879). Зокрема, представник відповідача зазначив, що договір поруки від 04.09.2012 було укладено з юридичною особою - Акціонерним товариством "Сбербанк" (попередні найменування Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Публічне акціонерне товариство "Сбербанк"), в той час, як позивач звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення № 3 "АТ "Сбербанк Росії", яке є неналежним відповідачем.
Також представник АТ "Сбербанк" вказує на те, що умовами основних договорів передбачене право Банку на підвищення процентної ставки та право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку порушення Позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених цим Договором, а обсяг зобов'язань поручителя - ПрАТ "Термолайф" в частині розміру процентної ставки визначено умовами договору поруки в межах максимального розміру змінюваної процентної ставки, що становить 20% річних. Будь-які зміни до кредитних договорів в частині перегляду в сторону збільшення максимального розміру змінюваної процентної ставки не вносились, а відтак відсутні підстави стверджувати про збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди. Крім того, в даному випадку відсутня необхідність отримувати додаткове погодження чи згоду поручителя на можливу зміну процентної ставки, оскільки така згода надана умовами договору поруки.
Крім того, представник АТ "Сбербанк" зазначив, що рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 у справі № 904/43/16 було оскаржено до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду.
Заслухавши вступне слово представника 1-го відповідача, суд оголосив перерву судовому засіданні у справі № 922/5729/15 до 09 вересня 2019 року о 16:00 годині, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Про перерву в судовому засіданні постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу від 19 серпня 2019 року.
Приватне акціонерне товариство "Термолайф" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" повідомлено про перерву в судовому засіданні ухвалою суду від 20.08.2019, в порядку частини другої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, 03 вересня 2019 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Термолайф" про відвід судді Рильової В.В. від розгляду справи № 922/5729/15. Ухвалою суду від 05.09.2019 заяву Приватного акціонерного товариства "Термолайф" про відвід судді Рильової В.В. у справі № 922/5729/15 визнано необґрунтованою та передано на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу; провадження у справі 922/5729/15 зупинено до вирішення питання про відвід судді Рильової В.В.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.09.2019 (суддя Суслова В.В.) в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Термолайф" про відвід судді Рильової В.В. відмовлено; 09 вересня 2019 року матеріали справи повернуто для розгляду судді Рильовій В.В.
Ухвалою суду від 09.09.2019 провадження у справі № 922/5729/15 було поновлено.
04 вересня 2019 року до Господарського суду Харківської області також надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Термолайф" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19 серпня 2019 року у справі № 922/5729/15, якою залишено без розгляду письмові пояснення Приватного акціонерного товариства "Термолайф" про зміст та підстави вимог позовної заяви (вх. № 2366) та письмові пояснення Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (вх. № 19934).
Ухвалою суду від 09.09.2019 провадження у справі 922/5729/15 зупинено до перегляду Східним апеляційним господарським судом ухвали Господарського суду Харківської області від 19 серпня 2019 року у даній справі та повернення матеріалів справи № 922/5729/15 до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Харківської області від 19 серпня 2019 року у справі № 922/5729/15 повернуто Приватному акціонерному товариству "Термолайф", у зв'язку із тим, що скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
23 вересня 2019 року матеріали справи № 922/5729/15 надійшли до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою суду від 02.10.2019 провадження у справі № 922/5729/15 поновлено та, приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 07 жовтня 2019 року. Копії вказаної ухвали було надіслано учасникам справи 02.10.2019, в порядку статті 242 Господарського процесуального кодексу України: в паперовій формі рекомендованими листами з повідомленням про вручення. Явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Про дату, час та місце проведення судового засідання - 07.10.2019 учасників справи також було повідомлено у відповідності до частини шостої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується прийнятими представниками сторін телефонограмами від 02 жовтня 2019 року, долученими судом до матеріалів справи.
Представник АТ "Сбербанк" в судовому засіданні 07.10.2019 нових обставин по суті справи не повідомив.
Представники ПрАТ "Термолайф", ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ТОВ "Коксотрейд" в судове засідання 07.10.2019 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомляли.
Суд зазначає, що учасникам справи створено всі необхідні умови для реалізації своїх процесуальних прав, а неявка представників сторін в судове засідання, згідно приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи.
Так, керуючись принципом розумності строків розгляду справи та приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, а також з огляду на те, що справа розглядалась судами неодноразово і матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників ПрАТ "Термолайф", ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ТОВ "Коксотрейд".
Заслухавши представника АТ "Сбербанк", з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ПрАТ "Термолайф" та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
04.09.2012 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування - ПАТ "Сбербанк") та ПрАТ "Харківський коксовий завод" були укладені договори про відкриття кредитної лінії:
- № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (далі - кредитний договір-1), яким передбачено надання ПрАТ "Харківський коксовий завод" кредиту у розмірі 7 280 000,00 дол. США у вигляді кредитної лінії (п. 1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017 (п. 1.4);
- № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (далі - кредитний договір-2), яким передбачено надання ПрАТ "Харківський коксовий завод" кредиту у розмірі 10 874 000,00 дол. США у вигляді кредитної лінії (п. 1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017 (п. 1.4).
Також 04.09.2012 між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ТОВ "Коксотрейд" були укладені договори про відкриття кредитної лінії:
- № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (далі - кредитний договір-3), яким передбачено надання ТОВ "Коксотрейд" кредиту у розмірі 4 466 000,00 дол. США у вигляді кредитної лінії (п. 1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017 (п. 1.4);
- № 29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (далі - кредитний договір-4), яким передбачено надання ТОВ "Коксотрейд" кредиту у розмірі 400 000,00 дол. США у вигляді кредитної лінії (п. 1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017 (п. 1.4).
Пунктами 1.3 кредитних договорів -1, 2, 3, 4 встановлено змінювану процентну ставку та підпунктами 1.3.1-1.3.8 встановлено, що розмір процентної ставки визначається як сума погодженого кредитодавцем та позичальником індексу (базова процентна ставка) і маржі кредитодавця та розраховується за наступною формулою: R=LIBOR6M+M, де R - розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом у відсотках річних; LIBOR6M (Лондонська міжбанківська ставка пропозиції) - базова процентна ставка, яка визначається на підставі даних інформаційних систем Thomson REUTERS та/або BLOMBERG; М - маржа кредитодавця - 11%, яка є незмінною протягом дії Кредитних договорів -1, 2, 3, 4.
На дату укладення кредитних договорів -1, 2, 3, 4 розмір змінюваної процентної ставки становив 11,75% річних (пп. 1.3.2 п. 1.3 кредитних договорів -1, 2, 3, 4), який був зафіксований cторонами як мінімальний розмір змінюваної процентної ставки (пп. 1.3.5 п. 1.3 кредитних договорів -1, 2, 3, 4).
Також сторонами встановлено максимальний розмір змінюваної процентної ставки на рівні 20% річних (пп. 1.3.3 п. 1.3 кредитних договорів -1, 2, 3, 4).
Сторонами кредитних договорів -1, 2, 3, 4 погоджено, що зміна розміру змінюваної процентної ставки відбувається автоматично, не потребує внесення змін до кредитних договорів-1, 2, 3, 4, але потребує письмового повідомлення позичальника не пізніш ніж за 15 календарних днів до застосування нового розміру змінюваної процентної ставки (пп. 1.3.8 п. 1.3 Кредитних договорів -1, 2, 3, 4).
У випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань за кредитними договорами-1, 2, 3, 4 змінювана процентна ставка за користування кредитом збільшується на 2 процентних пункта, після чого розмір змінюваної процентної ставки розраховується за формулою: R=LIBOR6M+M+2% (два проценти річних). Сторонами кредитних договорів -1, 2, 3, 4 погоджено, що така зміна розміру змінюваної процентної ставки не потребує внесення змін до кредитних договорів-1, 2, 3, 4, але потребує письмового повідомлення позичальника не пізніш ніж за 15 календарних днів до застосування нового розміру змінюваної процентної ставки (п. 6.6 кредитних договорів -1, 2, 3, 4).
Додатками № 1 до кредитних договорів -1, 2, 3, 4 (далі - Додаток/ки № 1) є "Порядок визначення розміру процентної ставки за кредитним договором" (а.с. 52-54, 78-80, 104-106, 130-132 т.1).
Додатки № 1 набирають чинності з дати їх підписання сторонами кредитних договорів-1, 2, 3, 4 та діють до дати припинення кредитних договорів-1, 2, 3, 4 (п. 8 Додатків № 1), а з моменту набуття чинності Додатків № 1 кредитні договори-1, 2, 3, 4 діють у частині, що не змінені Додатками № 1 (п. 9 Додатків № 1).
Пунктами 3 додатків № 1 від 04.09.2012 передбачено, що в разі, якщо кредитовий оборот позичальника в банку дорівнює або більше ніж 90% від загального кредитового обороту позичальника, позичальником сплачуються проценти за користування кредитом в розмірі, що визначений відповідно до умов кредитного договору, а якщо менше ніж 90% від загального кредитового обороту позичальника - позичальником сплачуються проценти за користування кредитом, що будуть розраховані за формулою: R=LIBOR6M+M+2%.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальників за кредитними договорами -1, 2, 3, 4 між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" було укладено договір поруки від 04.09.2012 (далі - договір поруки), відповідно до статті 1 якого ПрАТ "Термолайф" поручилося за виконання ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ТОВ "Коксотрейд" їх кредитних зобов'язань перед ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" за кредитними договорами - 1, 2 та кредитними договорами - 3, 4 відповідно.
Стаття 2 договору поруки передбачає забезпечення зобов'язань, які не виконані одним із позичальників або обома позичальниками, та які передбачені кредитними договорами - 1, 2, 3, 4, зокрема, але не обмежуючись зобов'язаннями, переліченими у пп. 2.1.1 статті 2 договору поруки.
При цьому, сторонами договору поруки погоджено, що зміна розміру процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку, визначеному в п.п. 1.3, 6.6 кредитних договорів - 1, 2, 3, 4 та додатків № 1 не потребує внесення змін до договору поруки.
Пунктом 6.2 ст. 6 договору поруки поручителем надано згоду на можливе продовження терміну дії кредитних договорів - 1, 2, 3, 4, при якому дія договору поруки буде автоматично продовжуватись на строк такої пролонгації.
Також, відповідно до п. 3.1 ст. 3 договору поруки поручитель надав свою згоду на забезпечення порукою виконання зобов'язань боржників за кредитними договорами - 1, 2, 3, 4 з усіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи і ті, що можуть бути укладені у майбутньому.
Згідно з п. 6.9 договору поруки цей договір може бути змінений тільки за взаємною згодою сторін за умови, що такі згоди викладені у письмовій формі.
Письмова згода позивача (як поручителя) на зміну договору поруки надавалась позивачем 30.12.2013 у вигляді договору про внесення змін № 1 від 30.12.2013 до договору поруки, який було укладено між ПрАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (договір про внесення змін № 1 до договору поруки, а.с. 30 т.1).
Відповідно до договору про внесення змін № 1 до договору поруки, сторонами, окрім іншого, внесені зміни та доповнення до п.п. 2.1.1 п. 2.1 статті 2 договору поруки "Обсяг відповідальності поручителя".
З урахуванням вказаних змін, відповідальність поручителя перед кредитодавцем включає зобов'язання, передбачені:
- Кредитним договором-1, з урахуванням усіх змін та доповнень до нього, у тому числі, договорів про внесення змін № 1 від 22.01.2013, № 2 від 27.03.2013, № 3 від 30.12.2013 до Кредитного договору-1, зокрема, але не обмежуючись;
- Кредитним договором-2, з урахуванням усіх змін та доповнень до нього, у тому числі договорів про внесення змін № 5 від 22.01.2013, № 6 від 27.03.2013, № 40 від 30.12.2013 до Кредитного договору-2;
- Кредитним договором-3, з урахуванням усіх змін та доповнень до нього, у тому числі договорів про внесення змін № 1 від 22.01.2013, № 2 від 27.03.2013, № 3 від 19.04.2013, № 4 від 30.12.2013 до Кредитного договору-3;
- Кредитним договором-4, з урахуванням усіх змін та доповнень до нього, у тому числі договорів про внесення змін № 3 від 22.01.2013, № 4 від 27.03.2013, № 5 від 19.04.2013, № 8 від 30.12.2013 до Кредитного договору-4.
У пункті 5 договору про внесення змін № 1 до договору поруки визначено, що підписанням цього договору поручитель підтверджує, що він ознайомлений і погоджується зі змістом вище перелічених договорів про внесення змін до кредитних договорів -1, 2, 3, 4 та не має заперечень щодо їх змісту.
Після укладення договору про внесення змін № 1 до договору поруки додатково мали місце зміни умов кредитних договорів -1, 2, 3, 4 шляхом укладення відповідних додаткових угод та договорів про внесення змін між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та позичальниками, а саме:
- до Кредитного договору-1: договори про внесення змін № 6 від 30.09.2014 (а.с.139 т.1) та № 5 від 14.05.2014 (а.с. 32 т.6);
- до Кредитного договору-2: договори про внесення змін № 87 від 30.09.2014 (а.с. 141 т.1), № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 29 від 30.08.2013 (а.с.142 т.1), № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 30 від 02.09.2013 (а.с.143 т.1), № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 31 від 02.09.2013 (а.с.144 т.1), № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 32 від 04.09.2013 (а.с.145 т.1); № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 33 від 04.09.2013 (а.с.146 т.1), № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 34 від 05.09.2013 (а.с.147 т.1), № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 35 від 05.09.2013 (а.с.148 т.1), № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 36 від 05.09.2013 (а.с.149 т.1), № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 37 від 17.10.2013 (а.с.150 т.1); № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 38 від 17.10.2013 (а.с.151 т.1); № 1 від 30.09.2014 до додаткової угоди № 39 від 23.12.2013 (а.с.152 т.1);
- до Кредитного договору-3: договори про внесення змін № 6 від 14.05.2014 (а.с.134 т.1) та № 7 від 30.09.2014 (а.с.54 т.2);
- до Кредитного договору-4: договори про внесення змін № 11 від 29.07.2014 (а.с.137 т.1) та № 12 від 31.07.2014 (а.с.138 т.1).
Договором про внесення змін № 2 від 14.05.2014 до Договору поруки (а.с.52 т.2) узгоджено з ПрАТ "Термолайф" зміну умов Кредитного договору-3, внесених договором про внесення змін № 6 від 14.05.2014.
20 січня 2015 року ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" укладено з відповідачами - ПАТ "Харківський коксовий завод" та ТОВ "Коксотрейд" договори про внесення змін до основних договорів: № 8 від 20.01.2015 до Кредитного договору-1 (а.с.149 т.5); № 9 від 20.01.2015 до Кредитного договору-2 (а.с.159 т.5); № 9 від 20.01.2015 до Кредитного договору-3; № 15 від 20.01.2015 до Кредитного договору-4 (а.с.164 т.5). Згідно з вказаними договорами про внесення змін до основних договорів від 20.01.2015 були змінені додатки № 1 до основних договорів "Порядок визначення розміру процентної ставки по кредитному договору".
Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Так, направляючи справу № 922/5729/15 на новий розгляд, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 20 лютого 2019 року зазначив, що як вбачається із матеріалів справи, сторонами договору поруки від 04.09.2012 є ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (кредитор) і ПрАТ "Термолайф" (поручитель), натомість позовні вимоги про визнання припиненим цього договору поруки та визнання припиненими солідарних зобов'язань за кредитними договорами заявлено ПрАТ "Термолайф" до ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення № 3 АТ "Сбербанк Росії". Проте питання належності відповідача за позовом ПрАТ "Термолайф" суди не з'ясовували.
З цього приводу суд зазначає, що сторонами договору поруки від 04.09.2012 є ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (після зміни назви АТ "Сбербанк") (кредитор) і ПрАТ "Термолайф" (поручитель). Позовні вимоги про визнання припиненим цього договору поруки та визнання припиненими солідарних зобов'язань за кредитними договорами заявлено ПрАТ "Термолайф" до ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення № 3 АТ "Сбербанк Росії". Разом з тим, ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення № 3 АТ "Сбербанк Росії" не є стороною договору поруки від 04.09.2012.
Крім того, за змістом приписів ст.ст. 55, 64 Господарського кодексу України, ст.ст. 80, 95 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Разом з тим, здійснення Харківським відділення № 3 "АТ "Сбербанк Росії" банківської діяльності від імені АТ "Сбербанк" не свідчить про наявність у останнього процесуальних повноважень бути стороною у цій справі та діяти від імені юридичної особи АТ "Сбербанк" у спірних правовідносинах. Так, Харківське відділення № 3 АТ "Сбербанк Росії" не є самостійною юридичною особою у розумінні зазначених норм, а в матеріалах справи відсутні докази уповноваження вказаного відокремленого підрозділу стосовно здійснення у цій справі повноваження сторони від імені юридичної особи Акціонерного товариства "Сбербанк".
Враховуючи наведене, ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення № 3 АТ "Сбербанк Росії" не є належним та не може бути самостійним відповідачем у даній справі, як відповідно до положень ст.ст. 4, 45 діючого Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату порушення провадження у цій справі.
Належним же відповідачем у цій справі є Акціонерне товариство "Сбербанк" (попередні найменування - Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Публічне акціонерне товариство "Сбербанк"), оскільки саме між ним та ПрАТ "Термолайф" укладено договір поруки від 04.09.2012.
Позов у цій справі подано ПрАТ "Термолайф" у жовтні 2015 року і справа розглядалася судами неодноразово.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинній з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 48 Господарського процесуального кодексу України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Однак, під час нового розгляду справи позивач не подав суду клопотання про заміну первісного відповідача (ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення № 3 АТ "Сбербанк Росії") на належного відповідача - Акціонерне товариство "Сбербанк". Суд, в свою чергу, позбавлений права (в силу статті 48 ГПК України) здійснити таку заміну самостійно.
Виходячи із визначення суті спору та предмету судового дослідження в межах цієї справи, наявності статусу кредитора у розглядуваних правовідносинах поруки лише у АТ "Сбербанк", на припиненні якого спрямований позов, суд вважає, що саме АТ "Сбербанк" може виступати єдиним належним відповідачем за таким позовом, оскільки тільки він і позивач є сторонами договору поруки. Поряд з цим, ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ТОВ "Коксотрейд" (відповідачі 2, 3) не можуть порушувати право позивача на припинення поруки, оскільки по відношенню до нього за змістом статті 543, частини першої статті 553 та частини першої статті 554 Цивільного кодексу України в принципі не можуть виступати кредиторами.
Своєю чергою, відсутність статусу кредитора (і не можливість його набуття в межах розглядуваних відносин) у відповідачів 2 і 3 по відношенню до позивача за змістом частини першої статті 509 Цивільного кодексу України унеможливлює і існування між ними спірного правовідношення, щодо якого суд мав би застосувати спосіб захисту у вигляді визнання права на його припинення. Такі правовідносини існують між Банком (з одного боку) та позичальниками і їх поручителем (з іншого). Наведені аргументи зумовлюють висновок про неналежність Відповідачів 2, 3 як осіб, що не можуть порушити (визнавати чи заперечувати) захищуване позовом право поручителя на припинення поруки як зобов'язання перед Банком.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в позові через відсутність належного суб'єктного складу учасників процесу.
Скасовуючи попередні рішення судових інстанцій та скеровуючи справу № 922/5729/15 на новий розгляд, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також зазначив про необхідність дослідження обставин щодо наявності судових рішень про стягнення з ПрАТ "Термолайф", як поручителя за договором поруки від 04.09.2012, заборгованості за відповідними кредитними договорами-1, 2, 3, 4.
Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, були враховані судом під час нового розгляду справи та встановлено, що АТ "Сбербанк" подано позови до ПрАТ "Термолайф" про стягнення боргу за договором поруки, зокрема:
- ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2015 було порушено провадження у справі № 922/5389/15 за позовом АТ "Сбербанк" до ПрАТ "Термолайф" про стягнення заборгованості в сумі 44 309 645,32 грн. за Договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, в забезпеченні якого ПрАТ "Термолайф" виступає фінансовим поручителем відповідно до Договору поруки від 04.09.2012;
- ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2015 було порушено провадження у справі № 922/5416/15 за позовом АТ "Сбербанк" до ПрАТ "Термолайф" про стягнення заборгованості в сумі 579 302,64 доларів США за Договором про відкриття кредитної лінії № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, в забезпеченні якого ПрАТ "Термолайф" виступає фінансовим поручителем відповідно до Договору поруки від 04.09.2012;
- ухвалою господарського суду Харківської області від 24.09.2015 було порушено провадження у справі № 922/5438/15 за позовом АТ "Сбербанк" до ПрАТ "Термолайф" про стягнення заборгованості в сумі 930 000,00 доларів США та 4.758.882,61 грн. за Договором про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, в забезпеченні якого ПрАТ "Термолайф" виступає фінансовим поручителем відповідно до Договору поруки від 04.09.2012;
- ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2015 було порушено провадження у справі № 922/5901/15 за позовом АТ "Сбербанк" до ПрАТ "Термолайф" про стягнення заборгованості в сумі 204 736,12 доларів США та 4 758 882,61 грн. за Договором про відкриття кредитної лінії № 29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, в забезпеченні якого ПрАТ "Термолайф" виступає фінансовим поручителем відповідно до Договору поруки від 04.09.2012.
Однак, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, розгляд зазначених справ не завершено, а провадження у справах зупинено до вирішення господарським судом Харківської області пов'язаної справи № 922/5729/15 (даної справи). Відтак, рішення про стягнення з ПрАТ "Термолайф", як поручителя за договором поруки від 04.09.2012, заборгованості за відповідними кредитними договорами-1, 2, 3, 4 відсутні.
Крім того, суд не може також прийняти, як беззаперечне, твердження позивача про те, що рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2018 у справі № 904/43/16, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019, визнано недійсним договір про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладений між ПрАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", в забезпечення якого було укладено спірний договір поруки, оскільки ухвалою Верховного Суду від 14.08.2019 було відкрито касаційне провадження у справі № 904/43/16 та призначено її до розгляду (а.с. 36-237, том 14), а отже спір у справі остаточно не вирішено, а посилання на рішення у справі № 904/43/16 є передчасним.
Також суд зазначає, що за змістом статей 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно зі статтею 559 цього Кодексу (у редакції, чинній на час звернення до суду у жовтні 2015 року) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Позивач зазначає, що максимальні розміри змінюваної процентної ставки за кредитними договорами в розмірі 20% могли бути збільшені на 2% внаслідок укладення додаткових угод від 20.01.2015 до кредитних договорів.
Однак, умовами кредитних договорів (пп. 1.3.3. -1.3.4. та п. 6.6.) встановлені порядок обчислення та визначені поняття: "Розмір змінюваної процентної ставки" (R = LIBOR 6М + М або R = LIBOR 6М + М+2); "Максимальний розмір збільшення змінюваної процентної ставки" (8,25 % річних); "Максимальний розмір змінюваної процентної ставки" (20% річних), а поручителем в свою чергу, підписанням договору поруки, надано згоду на можливу зміну процентної ставки до максимального розміру змінюваної процентної ставки, який складає 20% (абз. 6 пп.2.1.1.1., абз. 6 пп.2.1.1.2., абз. 6 пп.2.1.1.3., абз. 6 пп.2.1.1.4. договору поруки).
При цьому згідно п.1.3.4. кредитних договорів, сторони погодили, що у разі, якщо розмір змінюваної процентної ставки, у випадку її зміни на умовах та в порядку, передбаченому цим Договором стане вище Максимального розміру змінюваної процентної ставки, то в цьому разі, з метою недопущення перевищення розміру змінюваної процентної ставки над Максимальним розміром змінюваної процентної ставки, застосовується Максимальний розмір змінюваної процентної ставки за користування Кредитом за цим договором, зазначений в п.1.3.3. цього Договору, (зазначені умови Кредитних договорів не переглядались в подальшому).
Відтак, обсяг зобов'язань поручителя - ПрАТ "Термолайф" в частині розміру процентної ставки визначено умовами договору поруки в межах Максимального розміру змінюваної процентної ставки, що становить 20% річних. Поряд з цим, будь-які зміни до кредитних договорів в частині перегляду в сторону збільшення максимального розміру змінюваної процентної ставки не вносились.
Таким чином, умови про обмеження максимального розміру змінюваної процентної ставки, який складає 20% (абз. 6 пп.2.1.1.1., абз. З пп.2.1.1.2., абз. З пп.2.1.1.3., абз. З пп.2.1.1.4. договору поруки) є згодою поручителя на забезпечення виконання зобов'язань в зазначених межах, та спростовує позицію Позивача, що зміна умов договору щодо підстав зміни відсоткової ставки в межах зазначеного максимального розміру є збільшенням обсягу відповідальності поручителя без його згоди та є підставою для припинення поруки.
Крім того, відповідно до п. 6.6. умов Кредитних договорів визначено, що у випадку порушення Позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених цим Договором, змінювана процентна ставка за користування Кредитом збільшується шляхом збільшення розміру змінюваної процентної ставки на 2 (два) процентних пункти, після чого розмір змінюваної процентної ставки буде розраховуватися за формулою К=(ТІВ(Ж 6М+ М) +2% (два процента) річних. Позичальник погоджує зазначену в цьому пункті Договору зміну розміру змінюваної процентної ставки, що не потребує укладання Сторонами додаткової угоди до цього Договору.
Водночас, згідно умов абз.5 п.2.1.1.1., абз.5 п. п.2.1.1.2., абз.5 п.2.1.1.3., абз.5 п. п.2.1.1.4. Договору поруки, укладеного між АТ "Сбербанк" та ПрАТ "Термолайф" "сторони погоджують, що зміна розміру змінюваної процентної ставки внаслідок її перегляду на умовах та в порядку, зазначеному в п.1.3., п.6.6. Основних договорів та в Додатку №1 Основних договорів, відбувається автоматично і не потребує укладання між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до нього договору та така зміна зобов'язання є погодженою поручителем". Тобто, умовами договору поруки в даній справі сторонами передбачена можливість зміни розміру процентів за порушення будь-якого із зобов'язань позичальником; встановлено, що зміна розміру процентів не потребує укладення додаткових угод чи внесення змін до договору поруки; визначено, що зміна зобов'язання в частині зміни розміру процентної ставки є погодженою поручителем; погоджено можливість збільшення процентної ставки за кредитними договорами до Максимального розміру змінюваної процентної ставки в розмірі 20% річних.
Відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.
Також згідно підпункту д) пункту 8.3. кредитних договорів Банк має право в односторонньому порядку вимагати від Позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим Договором, а також інші права, передбачені законодавством України та/або цим Договором та/або Договором/ами забезпечення, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених цим Договором, а також по іншим договорам (в т.ч., але не виключно по кредитним договорам, договорам про відкриття кредитних ліній) і/або договорам поруки і/або договорам про надання банківських гарантій/контргарантій/акредитивів тощо, які укладені або будуть укладені протягом дії цього Договору між Позичальником і Банком, а також по платіжним зобов'язанням перед Банком та/або третіми особами по оплаті векселів, погашенню облігацій, виплаті купонного доходу, інших фінансових зобов'язань, тощо, які виникли (можуть виникнути) протягом строку дії цього Договору).
Тобто, умовами основних договорів передбачене право Банку на підвищення процентної ставки та право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку порушення Позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених цим Договором.
Оскільки умовами основних договорів було передбачено можливість підвищення відсоткової ставки та право вимагати дострокового повернення кредиту за будь-яке порушення умов цих договорів, в тому числі, й тих, що стосується забезпечення надходження грошової виручки на рахунки Банку, не є встановленням додаткових підстав для підвищення відсоткової ставки та для дострокового повернення кредиту, окреме зазначення такої підстави в умовах додаткових угод.
Умовами (пп. к) п. 3.1.) Договору поруки, укладеного з ПрАТ "Термолайф" також передбачено, що "поручитель заявляє, гарантує і зобов'язується на користь Кредитора, що на момент укладення цього Договору він ознайомлений зі змістом Основного/их договору/ів до моменту укладення цього Договору, не має заперечень щодо його змісту та виражає свою згоду на забезпечення порукою виконання зобов'язань Боржника/ів за Основним/ими договором/ами з усіма можливими змінами та доповнення до нього, включаючи й ті, що можуть бути укладені в майбутньому".
Відтак, поручителем погоджено умови про забезпечення виконання зобов'язань за Кредитними угодами з усіма можливими змінами та доповнення до них, включаючи й ті, що можуть бути укладені в майбутньому. Отже, укладаючи договори поруки, сторони, в тому числі, врегулювали питання наявності відповідальності поручителів перед банком у разі укладення боржником додаткових угод до кредитного договору у майбутньому.
Зазначене положення пп. к) п.3.1. Договору поруки є результатом домовленості сторін, вираженій в установленій законом порядку та формі, а відтак є обов'язковим в силу вимог статті 629 ЦК України.
Суд зазначає, що згода поручителя на забезпечення порукою виконання зобов'язань за основними договорами з усіма можливим змінами та доповнення до нього, включаючи й ті, що можуть бути укладені в майбутньому свідчить про відсутність правових підстав для припинення поруки за частиною першою статті 559 ЦК України у випадку внесення змін до основних договорів в подальшому.
Не приймає суд також позицію позивача з посиланням на п. 6.9. договору поруки, що згода поручителя на зміну умов основних договорів, мала надаватися виключно в письмовій формі та у вигляді відповідних змін до договору поруки.
Так, в пункті п. 6.9. договору поруки, зазначено наступне: "Цей договір може бути змінений тільки за взаємною згодою Сторін (крім випадків передбачених чим Договором та/або чинним законодавством України) за умови, що такі зміни викладені в письмовій формі".
Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положення п. 6.9. договору поруки регулює відносини сторін у разі внесення змін в договір поруки, а не у випадку зміни зобов'язання, яке відбувається на підставі умов кредитних договорів, що було погоджене поручителем при укладені договору поруки. Тобто зазначеним пунктом врегульовано питання щодо неможливості зміни умов договору поруки в односторонньому порядку, а не необхідності додаткової згоди поручителя на можливий перегляд відсоткової ставки з урахуванням того, що умовами договору поруки надана згода на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором на умовах можливості зміни розміру процентів до максимального розміру змінюваної процентної ставки за основним зобов'язанням без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди.
Пунктом 6.2. Договору поруки сторони також погодили, що поручитель дає згоду на пролонгацію Основного/их договору/ів, яка може бути здійснена Кредитором та Боржником/ами. При цьому дія цього Договору автоматично продовжується на строк такої пролонгації.
Тобто, посилання позивача на підставу збільшення відповідальності поручителя без його згоди на відтермінування строку повернення окремих траншів чи платежів та строку сплати процентів є безпідставним, оскільки, зміна розміру та/або строків повернення позичальником чергових траншів (платежів) за кредитними лініями, в межах визначеного сторонами кінцевого строку повернення кредиту та в межах ліміту кредитної лінії не призводить до збільшення обсягу відповідальності позивача.
Щодо встановлення договорами про внесення змін до кредитного договору комісії за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір, суд виходить з наступного.
Договорами про внесення змін передбачено, що "У день укладення цього Договору про внесення змін позичальник зобов'язаний сплатити Банку комісії за управління коштами кредитної заборгованості в частині внесення змін в кредитний договір...". Відтак, вказаною додатковою угодою передбачено, що комісія за внесення змін до кредитного договору нараховується в день підписання відповідного додаткового договору про внесення змін та оплачується боржником в день нарахування, тобто в день її підписання. Зазначена сума не стосується траншів, на неї не нараховуються відсотки, пеня та штрафні санкції та вона не може бути пред'явлена до погашення поручителем.
Враховуючи наведене, зміни кредитного договору про запровадження додаткової комісії, яка не є борговою сумою, оскільки сплачена боржником під час підписання додаткової угоди, не збільшують обсягу відповідальності поручителя, та не є підставою для припинення поруки.
Крім того, згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Тобто, за змістом наведеної норми факт прострочення сплати основним боржником (позичальником) боргу або окремих його частин у разі, якщо цей борг або його частина боргу була сплачена позичальником в межах шестимісячного строку від дня настання строку виконання (або іншого строку визначеного договором поруки) - немає правового значення для припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.
Так, абз.1 п. 4.2. договору поруки врегульовано підстави та умови настання відповідальності поручителя - у випадках прострочення виконання зобов'язань Позичальником (повного або часткового).
Також у відповідності до абз.2 п. 2 договору поруки Кредитор звертається з письмовим повідомленням до Поручителя про невиконання Боржником/ами зобов'язань, що зазначені в ст. 2 цього Договору, та їх обсяг. Тобто, цими положеннями договору поруки встановлено, що Кредитор лише повідомляє про факт прострочення та розмір такої заборгованості.
Окрім того, договір поруки не встановлює обов'язку для поручителя виконання всіх зобов'язань за кредитними договорами у разі прострочення сплати Позичальником частини боргу.
Суд також погоджується із доводами Банку стосовно того, що пункт 4.2. Договору поруки відсилає до змісту статті 2 Договору поруки за умовами якої (абз.2 п.2.1.1.1., абз.2 п.2.1.1.2., абз.2 п.2.1.1.3., абз.2 п.2.1.1.4. статті 2 Договору поруки): відповідальність поручителя включає зобов'язання повернути кредит в строк/и який/і зазначений/ються в Основному договорі, а у випадках передбачених законодавством України та/або Основним договором та/або цим договором - достроково.
За змістом частини першої статті 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Тобто, обов'язок поручителя за договором поруки, як похідного зобов'язання від основного, не виникає без виникнення та наявності відповідного обов'язку боржника за основним зобов'язанням. Відтак, ні чинним законодавством, ні умовами договору поруки не передбачено можливості виникнення у поручителя обов'язку виконання зобов'язань строк виконання яких для Позичальника не настав. З врахуванням викладеного, твердження позивача, що у разі настання першого прострочення виконання позичальником зобов'язань у поручителя виникає обов'язок повернути всю суму кредиту є безпідставним, тобто таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства та умовах укладених між сторонами договорів.
Наведені аргументи також зумовлюють висновок суду про наявність підстав для відмови в позові.
Крім того, надаючи оцінку обставинам щодо наявності підстав для припинення поруки, встановленим судовими рішеннями у справах № 646/9179/16-ц та № 638/8307/16-ц, які позивач вважає преюдиціальними, суд зазначає, що предмет позову та суб'єктний склад сторін у справі у зазначених справах є іншим ніж у справі № 922/5729/15, яка розглядається.
Правові висновки суду у справах № 646/9179/16-ц та № 638/8307/16-ц не є преюдиціальними для цієї справи, а посилання позивача на схожість обставин не свідчать про наявність підстав для застосування частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001).
Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, враховуючи обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги; висновки суду щодо неналежності ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення № 3 АТ "Сбербанк Росії", як відповідача у справі, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають. Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Судовий збір за подання позовної заяви, відповідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишається за Приватним акціонерним товариством "Термолайф".
Керуючись ст.ст. 124, 129, Конституції України, ст. ст. 1, 13, 18, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Термолайф" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "17" жовтня 2019 р.
Суддя В.В. Рильова
справа № 922/5729/15