15 жовтня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/645/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
Розглянув заяву Фермерського господарства "Фортуна" про забезпечення позову (вх. № 18480 від 10.10.2019)
у справі №921/645/19
за позовом Фермерського господарства "Фортуна" (с. Негівці Калуський район Івано-Франківська область)
до відповідача Приватного підприємства "Захід - Агроінвест" (м. Ланівці Тернопільська область)
про стягнення заборгованості у розмірі 1 196 973,86 грн.
Без виклику представників сторін.
Фермерське господарство "Фортуна" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Приватного підприємства "Захід - Агроінвест" про стягнення заборгованості у розмірі 1 196 973,86 грн.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.10.2019 повернуто позовну заяву ФГ "Фортуна" з визначених у ній підстав.
Одночасно з позовною заявою ФГ "Фортуна" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти Приватного підприємства "Захід - Агроінвест", які знаходяться на рахунках в банківських установах: ПАТ "КРЕДОБАНК", АТ "Укргазбанк", ПАТ "ПУМБ", АБ "Південний", в межах ціни позову у розмірі 1 196 973,86 грн;
- накладення арешту на майно - транспортні засоби Приватного підприємства "Захід - Агроінвест", в межах ціни позову у розмірі 1 196 973,86 грн.
Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи ( ст.140 ГПК України) .
Вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову містяться в статті 139 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити зокрема: пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення (п.6); інші відомості, потрібні для забезпечення позову ( п.7).
Згідно з ч. 1, 2, 3 статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Розмір чи вид зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Правовий аналіз наведених вище норм процесуального законодавства свідчить про те, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
У той же час законодавець, урівноважуючи можливості реалізації та захисту прав сторін, на підставі принципу диспозитивності, зобов'язав особу, яка бажає забезпечити позов, запропонувати спосіб зустрічного забезпечення.
Таким чином, застосування зустрічного забезпечення та визначення його конкретного розміру є прерогативою суду, який повинен, з урахуванням обставин справи, оцінити вірогідність завдання збитків відповідачу.
Так, Господарський процесуальний кодекс України у пункті 6 частини 1 статті 139 встановлює, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Зазначене вище положення закону є імперативним та не допускає подвійного тлумачення.
Отже, на заявника (позивача) покладено обов'язок надати пропозиції зустрічного забезпечення, тобто запропонувати спосіб, а суд має право визначити конкретний розмір такого способу.
Разом з тим, заявником у своїй заяві про забезпечення позову не зазначено будь-яких пропозицій щодо зустрічного забезпечення, що є порушенням вимог пункту 6 частини 1 статті 139 ГПК України.
Суд зазначає, що заходи забезпечення позову можуть бути застосовані господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. З цією метою, на особу, яка подала заяву про забезпечення позову, покладено обов'язок обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. При цьому, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись, а не тих, які, з настанням певних обставин, можуть бути порушені в майбутньому.
Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, заява про забезпечення позову не містить відомостей, потрібних для забезпечення позову, а саме доказів, в підтвердження обставин, на які заявник посилається у даній заяві.
Отже, заявником не подано жодного доказу в підтвердження своїх доводів та аргументів, тобто інші відомості, потрібні для забезпечення позову, що у даному випадку слід вважати порушенням вимог пункту 7 частини 1 статті 139 ГПК України.
Також, як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.10.2019 повернуто позовну заяву ФГ "Фортуна" з визначених у ній підстав.
Відповідно до частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником.
Зокрема, частиною 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо: позовну заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Як визначено частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Так, дана заява підписана від імені ФГ "Фортуна" - адвокатом Гавриленко В.Г.
Частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Частиною 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Згідно частини 4 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Таким чином, надаючи право адвокату здійснювати представництво та захист своїх інтересів клієнт обумовлює обсяг наданих адвокату повноважень, який визначається змістом довіреності або відповідним договором на надання правової допомоги.
За змістом норм статей 19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не витікає безумовне право адвоката подавати до господарського суду позовні заяви, а відтак таке право має бути безпосередньо надано клієнтом адвокату.
Нормами ГПК України передбачено, що належними доказами на підтвердження повноваження адвоката як представника в господарському процесі є довіреність або ордер, при цьому суд приймаючи позовну заяву, подану від імені сторони адвокатом, має пересвідчитися щодо наявності у адвоката саме повноважень щодо подачі до господарського суду позовної заяви від імені клієнта.
Так, до матеріалів позовної заяви, зокрема і до заяви про забезпечення позову долучено ордер серії ІФ за №047583 від 07.10.2019 на надання правової допомоги, на підставі договору про надання правової допомоги ФГ "Фортуна" за №18 від 03.10.2019, як того вимагає ст. 46 ГПК України.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, договір про надання правової допомоги визначає взаємні права й обов'язки адвоката (адвокатського об'єднання) та клієнта, який звернувся за правовою допомогою, а також обсяг повноважень адвоката (адвокатського об'єднання) при здійсненні представництва інтересів клієнта, в тому числі в судах.
Так, 03.10.2019 між Адвокатом - Гавриленком Віктором Григоровичем та ОСОБА_2 , як Клієнтом укладено договір про надання правової допомоги №18 .
Як вбачається із договору про надання правової допомоги №18 від 03.10.2019, Клієнтом є ОСОБА_2 , однак, заявником у заяві про забезпечення позову є Фермерське господарство "Фортуна".
Крім того, з тексту вказаного договору не вбачається надання права адвокату Гавриленко В.Г. на підписання заяви та подачу до Господарського суду Тернопільської області заяви від імені Фермерського господарства "Фортуна".
Таким чином, у суду відсутні підстави вважити, що заява підписана уповноваженою особою, яка має на це право. що є порушенням вимог частини 1 статті 139 ГПК України.
Відповідно до частини 7 статті 140 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
З огляду на наведене, заява ФГ "Фортуна" про застосування заходів забезпечення позову підлягає поверненню заявнику.
При цьому, заявник не позбавлений права за необхідності звернутися із заявою про забезпечення позову повторно.
Керуючись ст. ст. 139, 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву про забезпечення позову (вх. № 18480 від 10.10.2019) та оригінал платіжного доручення за №966 від 07.10.2019 про сплату судового збору в сумі 960,50 грн, разом на 6-ти арк., повернути Фермерському господарству "Фортуна" (вул. Т. Шевченка, 95 с. Негівці Калуський район Івано-Франківська область).
2. Копію ухвали направити заявнику рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню
Ухвалу підписано "17" жовтня 2019 року.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя Я.Я. Боровець