ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про залишення позовної заяви без руху
15.10.2019Справа № 910/13558/19
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К.І., розглянувши матеріали
позовної заявиПублічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Газторгпостач»
простягнення 25 000 000,00 грн.
Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (далі - ПАТ "Донецькоблгаз", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газторгпостач" (далі - ТОВ "Газторгпостач", відповідач) про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 25 000 000,00 грн.
Вивчивши подані матеріали, суддя приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 162-164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити:
- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Проте, як вбачається з поданих матеріалів, такі вимоги процесуального закону позивач не виконав, указані відомості у позові не зазначив, що суперечить ч. 3 ст. 162 ГПК України.
Також пунктом 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У позові ПАТ "Донецькоблгаз" заявило майнову вимогу про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у сумі 25 000 000,00 грн., однак, доказів сплати судового збору за вказану майнову вимогу заявник суду не надав.
Судовий збір згідно з ч.ч. 1, 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору визначені у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за заяву про вжиття заходів та забезпечення позову - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 р. станом на 01.01.2019 р. прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 1 921,00 грн.
Таким чином, заявник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 375 000,00 грн. (1,5 відсотка ціни позову), проте, такі вимоги закону не виконав. Натомість, позивач подав клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства з огляду на здійснення особливого виду господарської діяльності з постачання природного газу на території, де проводиться антитерористична операція (Донецька область), а також на наявність інших кредитних та боргових зобов'язань, що є причиною відсутності коштів для сплати судового збору.
Суд, розглянувши вказане клопотання позивача, прийшов до висновку, що воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі.
У пункті 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом.
Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Так, відповідно до ст. 129 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін, рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, що є гарантією всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи. Порушення конституційних принципів правосуддя є неприпустимим, зокрема, й у питанні сплати судового збору.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини в деяких справах, особливо в тих, де обмеження, про які йдеться, стосувалися умов прийнятності позовів, або в тих, де інтереси правосуддя вимагали, щоб заявник надавав гарантію сплати судових витрат, понесених іншою стороною, на "доступ особи до суду" можуть бути накладені різноманітні обмеження, включно з фінансовими (див., наприклад, рішення від 19.12.1997 у справі "Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії", 1997-VIII, с. 2955, п. 33; та рішення суду від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства", серія A, N 316-B, с. 80-81, п. 61 і наступні).
У справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду (рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland)", заява N 28249/95, п. 59).
Більше того, Європейський суд з прав людини вважає, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у судових справах (рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, N 32, п.п. 25-26).
Також у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland)", заява N 28249/95, п. 60).
Як вже зазначалось, положення ст. 8 Закону України "Про судовий збір" дають право суду відстрочити сплату судового збору лише за наявності виключних обставин, з урахуванням того, що в майбутньому заявник матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору.
Проте, зі змісту обґрунтувань ПАТ "Донецькоблгаз" щодо відстрочення сплати судового збору не вбачається, що в подальшому позивач матиме можливість оплатити цей збір. Посилання позивача на особливості його господарської діяльності і на те, що ПАТ "Донецькоблгаз" є ліцензіатом з постачання природного газу, який повинен використовувати кошти, отримані від надання послуг транспортування природного газу за цільовим призначенням, а тому він не може сплатити судовий збір, суд відхиляє, оскільки вказані обставини не є підставою, за якою позивач має право на відстрочення сплати судового збору.
Також доводи позивача стосовно здійснення господарської діяльності на території, де проводиться антитерористична операція, з посиланням на висновок Торгово-промислової Палати України № 2059/05-4 від 30.07.2014 р., не можуть бути прийняті судом у якості підстав для відстрочення сплати судового збору за поданий позов, оскільки указаним висновком засвідчуються обставини непереборної сили для ПАТ "Донецькоблгаз" при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів, які стосуються конкретних дій зі справляння та сплати податків та обов'язкових платежів Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьк, та указаний висновок не підтверджує неможливість позивача сплатити судовий збір при подачі позову до Господарського суду міста Києва.
При цьому, твердження заявника про те, що обставини перебування на вказаній території можуть вплинути на пошкодження та знищення газопроводу, суд до уваги не приймає, оскільки ПАТ "Донецькоблгаз", здійснюючи транспортування та розподіл газу на указаній території та будучи обізнаним із цими обставинами, може врахувати їх при плануванні свого кошторису із усіма видатками для належного функціонування підприємства.
Щодо наявності кредитних зобов'язань перед іншими особами та відсутність у заявника коштів, суд зазначає, що ці обставини також не є виключними і такими, що дають підстави для відстрочення сплати судового збору.
Окремо суд зазначає, що за змістом ст. 8 Закону України «Про судовий збір» особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог ст.ст. 76, 79 ГПК України, покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.
Позивачем не надано доказів на підтвердження відсутності коштів у ПАТ "Донецькоблгаз".
Додані позивачем до матеріалів позову докази (статут товариства, витяги з реєстру виконавчих проваджень, роздруківки з інтернет-ресурсів щодо ціни на газ, накази про переведення працівників на неповний робочий тиждень, витяги з реєстру обтяжень рухомого майна та речових прав на нерухоме майно) не є свідченням тяжкого матеріального становища позивача, а план економічних показників на 2019 рік вказує лише на отримання підприємством запланованого прибутку та понесення ним видатків у певний проміжок часу, які прямо залежать від результатів його господарської діяльності, яку позивач здійснює на власний ризик.
Отже, саме лише посилання заявника на складне фінансове становище не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору
Стосовно посилань ПАТ "Донецькоблгаз" на ухвали інших судів, якими позивачу було відстрочено сплату судового збору в інших справах, суд зазначає, що питання про відстрочення судового збору вирішується окремо за кожним позовом з урахуванням конкретних обставин справи (п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Отже, за висновком суду заявник не навів виключних обставин, що є підставою для відстрочення судового збору, та не надав доказів, що такі обставини настали.
Також суд враховує, що сплата судового збору у розмірі 375 000,00 грн. є адекватною і співмірною із заявленими позовними вимогами майнового характеру на суму 25 000 000,00 грн., що узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72). При цьому, Європейський суд з прав людини в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії" (Case of Stankov v. Bulgaria, заява N 68490/01, п. 57).
Таким чином, розглянувши обґрунтування та докази, надані позивачем, суд прийшов до висновку, що клопотання про відстрочення сплати судового збору є таким, що задоволенню не підлягає.
У даному випадку суд вважає, що сплата судового збору не є обмеженням права на доступ до суду, а є легітимним (передбаченим законом) обов'язком заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір у розумному співвідношенні розміру судового збору у залежності від майнових чи немайнових вимог. Невиконання заявником такого обов'язку наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву позивачу.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 162, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газторгпостач" про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 25 000 000,00 грн. залишити без руху.
Надати Публічному акціонерному товариству "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" строк у десять днів з дня вручення даної ухвали на усунення вказаних в ній недоліків шляхом належного виконання вимог ст.ст. 162-164 Господарського процесуального кодексу України.
Роз'яснити, що у разі неусунення недоліків у визначений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Головіна К.І.