07.10.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/938/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.
секретар судового засідання Михайлюк А. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР Газ Ресурс"
вул. Новокостянтинівська, 13/10, оф.201, м.Київ, 04080
до відповідача: Державного закладу "Спеціалізований санаторій "Косів" Міністерства охорони здоров'я України
пров.Санаторний, 4,с. Смодна, Косівський район, Івано-Франківська область
про стягнення збитків в сумі 5 000 грн
за участю представників сторін:
від позивача: представник не з"явився;
від відповідача: Петрованчук Галина Романівна
ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР Газ Ресурс" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Державного закладу "Спеціалізований санаторій "Косів" Міністерства охорони здоров'я України про стягнення збитків в сумі 5000 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок оскарження до Антимонопольного комітету України рішення відповідача про визнання переможцем на закупівлю природного газу іншої юридичної особи, за подання скарги позивач сплатив плату у розмірі 5000 грн. З огляду на те, що рішенням постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель його скаргу задоволено, позивач вважає, що понесені ним витрати в розмірі 5000 грн за характером походження є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та просить суд стягнути їх з відповідача.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2019, суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення; судовий розгляд справи по суті призначив на 07.10.2019.
Позивач не скористався передбаченим Господарським процесуальним кодексом України правом на участь представників у судовому засіданні, хоча, у відповідності до ст.ст.120, 242 Господарського процесуального кодексу України, належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи.
Так, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 09.09.2019, направлена на юридичну адресу позивача, вручена 16.09.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
За приписами ч. 1ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.
Клопотань про відкладення судового розгляду справи по суті до суду не надходило.
У суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи по суті, з підстав, визначених ч.2 ст. 202 ГПК України.
Правом на надання відзиву у справі відповідач не скористався. Разом з тим, представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, посилаючись на те, що оскарження до Антимонопольного комітету України рішення відповідача про визнання переможця на закупівлю природного газу є правом позивача, а відповідно, оплата за подання такої скарги не є збитками та не може бути відшкодована за рахунок відповідача. Крім того, представник відповідача зазначила, що у зв"язку з скороченням видатків на здійснення закупівлі товарів, рішенням тендерного комітету відповідача від 05.02.2019, оформленого протоколом №6, відкриті торги на закупівлю природного газу визнано такими, що не відбулися, на доказ чого надала копію протоколу №6 від 05.02.2019 (вх.№17086/19).
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Рішенням тендерного комітету Державного закладу "Спеціалізований санаторій "Косів" Міністерства охорони здоров"я України від 03.01.2019, оформленого протоколом №1, за результатами засідання по визначенню учасника таким, що відповідає вимогам замовника та про намір укладення договору на закупівлю "CPV за ДК 021:2015-09120000-6 Газове паливо (природний газ), переможцем на закупівлю природного газу визнано ТОВ "ГАЗ ПЕТРОЛІУМ" з ціновою пропозицією 1 956 240 грн з ПДВ.
Не погодившись із рішенням тендерного комітету відповідача №1 від 03.01.2019, ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" (позивач) звернулося до постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель із скаргою №15 від 12.01.2019 на рішення про визначення переможця процедури закупівлі.
Згідно платіжного доручення №1067 від 08.01.2019, ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" сплатило 5000 грн; отримувач УК у Подільському районі м.Києва; призначення платежу: за подання скарги відповідно до ст.18 Закону України "Про публічні закупівлі".
Рішенням постійно діючої адміністративнлї колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №1025-р/пк-пз від 30.01.2019 зобов"язано Державний заклад "Спеціалізований санаторій "Косів" Міністерства охорони здоров"я України скасувати рішення про визначення ТОВ "ГАЗ ПЕТРОЛІУМ" переможцем процедури закупівлі - "ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо", оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2018-12-06-000940-b.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлюються Законом України "Про публічні закупівлі" (надалі Закон). Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі» за подання скарги до органу оскарження справляється плата. Розмір плати визначається Кабінетом Міністрів України. Орган оскарження повертає скаргу без розгляду, зокрема, у випадках, коли суб'єктом оскарження не внесено передбачену плату.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №291 від 23.03.2016 за подання скарги до органу оскарження відповідно до Закону України “Про публічні закупівлі” справляється плата в таких розмірах: зокрема, 5 тис. гривень - у разі оскарження процедури закупівлі товарів або послуг.
При цьому, закон не передбачає процедури повернення цієї плати, так як і можливості її покладання на порушника процедури закупівлі в разі задоволення вимог скаржника (по аналогії з розподілом судових витрат при прийнятті рішення).
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 статті 224 ГК України, передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 ГК України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Обов'язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинний зв'язок між діями винної особи та заподіянням збитків; збитків (їх наявності та розміру); вина. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Водночас, стаття 1173 ЦК України є спеціальною, оскільки передбачає певні особливості, відмінні від загальних правил деліктної відповідальності (ст. 1166 ЦК України), а саме: наявність владно-адміністративного (обов'язкового) одностороннього характеру дій органів державної влади, місцевого самоврядування; завдання шкоди незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю зазначених суб'єктів; настання відповідальності незалежно від вини цих органів.
Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавання шкоди повинна бути доведена.
Відповідальність зазначених органів настає у разі заподіянні шкоди при виконанні владно-адміністративних функцій, які полягають у незаконних діях, рішеннях, які є юридично обовязковими для осіб яких вони стосуються, або у бездіяльності, якою є невжиття передбачених законодавчими актами заходів, внаслідок чого завдається шкода.
Тобто за даною нормою відповідальність зазначених субєктів настає лише при завданні шкоди у адміністративно-владних відносинах.
В даному випадку, як встановлено судом, відповідач виступає не як субєкт владних повноважень, оскільки не використовує владно-адміністративні функції, а як субєкт господарювання, дії якого направленні на встановлення господарських правовідносин.
Більше того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, не є суб'єктом владних повноважень, державним органом, органом місцевого самоврядування, а є державним закладом "спеціалізованим санаторієм", а тому суд вважає, що відповідач не може нести відповідальність за спеціальним деліктом, який закріплений в ст. 1173 ЦК України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Звернення позивача зі скаргою до Антимонопольного комітету України, є його правом, а не обов'язком. При цьому, внесення позивачем 5 000 грн в якості обов'язкового платежу до Державного бюджету України спрямоване на дотримання встановленого законом порядку подання скарги до органу оскарження. Крім того, в даному випадку, витрати на реалізацію права на оскарження процедури закупівлі понесені товариством ще до встановлення компетентним державним органом факту вчинення відповідачем неправомірних дій, а не внаслідок них.
Відтак, заявлені позивачем до відшкодування витрати не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України, так як понесені саме з метою реалізації свого права на оскарження процедури державної закупівлі, а не у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача по відношенню до позивача, не мають обов"язкового характеру та не перебувають у причинному зв"язку з діями відповідача (аналогічної правова позиція підтримана в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2018 за результатами розгляду господарської справи № 910/12166/17 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2019 по справі 914/1771/18 ).
Суд також звертає увагу позивача, що частиною 1 статті 38 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, розробленими відповідно до цього Закону, члени тендерного комітету замовника, уповноважена особа (особи), члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України. Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України Про публічні закупівлі, за порушення вимог, установлених цим Законом в частині прийнятих рішень, вибору і застосування процедур закупівлі, відповідальність несуть члени тендерного комітету або уповноважена особа (особи) персонально.
Відтак, доводи позивача про те, що сума 5000 грн, сплачена ним за подання скарги до Антимонопольного комітету України не можуть бути кваліфіковані як збитки.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Судовий збір, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на позивача.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 81, 129, 232 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
у позові відмовити повністю.
Судовий збір покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15.10.2019
Суддя О.В. Рочняк