61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
16.10.2019 Справа № 905/1533/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фатєєвій О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМОД НА ЛІВОБЕРЕЖНІЙ”, м.Київ
до відповідача: Акціонерного товариства “К.ЕНЕРГО”, м.Курахове, Донецька область
про стягнення 114829,40 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Ємельянова К.А.(за ордером серії ЧН №068461);
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “КОМОД НА ЛІВОБЕРЕЖНІЙ”, м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства “Київенерго”, м.Курахове, Донецька область про стягнення 114829,40 грн.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.
Ухвалою суду від 21.08.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМОД НА ЛІВОБЕРЕЖНІЙ”, м.Київ до Акціонерного товариства “Київенерго”, м.Курахове, Донецька область про стягнення 114829,40 грн. залишено без руху на підставі ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України; надано позивачу строк п'ять днів для усунення недоліків; встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду належних доказів надіслання на юридичну адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів.
30.08.2019 від позивача надійшла заява, в якій останній повідомив про усунення недоліків, що стали підставою для залишення позовної заяви без руху, на підтвердження надав відповідні докази.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не повернення грошових коштів перерахованих в якості передплати за теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №2690088 від 02.07.2007.
Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст.11, 509, 530, 598, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 202 Господарського кодексу України.
На підтвердження вказаних обставин, позивач надав наступні документи: копію договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №2690088 від 02.07.2007 з додатками; копію платіжного доручення №261 від 02.04.2018; копії актів приймання-передавання товарної продукції, копії актів звіряння розрахунків; копію листа-вимоги №404 від 23.11.2018 та докази його направлення; копію додаткової угоди від 29.05.2018 про розірвання договору; копію претензії №93 від 18.03.2019 та докази її направлення; копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно позивача та відповідача.
Ухвалою суду від 04.09.2019 відкрито провадження у справі 905/1533/19, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 01.10.2019; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позов; запропоновано позивачу у строк до п'яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив (за наявності); запропоновано відповідачу у строк до п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив надати суду заперечення (за наявності); докази направлення заперечень на відповідь на відзив позивачу.
Ухвала від 04.09.2019 отримана позивачем та відповідачем - 10.09.2019, про що свідчать наявні у справі рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник позивача в судове засідання 16.10.2019 з'явився, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання 16.10.2019 не з'явився, відзиву не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Згідно приписів Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
02.07.2007 між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.09.2019р. Акціонерним товариством “К.ЕНЕРГО”) (відповідач, енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Петрікол Інвестмент Юкрейн” (Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.03.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю “КОМОД НА ЛІВОБЕРЕЖНІЙ”) (абонент, позивач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №2690088, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).
Згідно п.2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.
Відповідно до п.2.3.1 договору абонент зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до договору (п.2.3.2 договору), додержуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені в Додатку №7 до договору (п.2.3.3 договору).
В додатку №4 до договору сторони передбачили порядок розрахунків за теплову енергію.
Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України “Про заставу”, як засіб гарантії спожитої теплової енергії (п.2 додатку №4 до договору).
Згідно п.3 додатку №4 в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту №2 за адресою: вул. Драгоманова, 40-В: табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період; акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки “Абонент” повертає в РВТ) (п.5 додатку №4 до договору).
Відповідно до п.8.1 договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007.
Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Арбітражним судом; передбачених п.6.4.1.договору; ліквідації сторін (п.8.2 договору).
Згідно п.8.3 договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Згідно акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.05.2018 станом на 30.04.2018 сальдо розрахунків за теплову енергію на 01.04.2018 складало 36849,00грн.
На виконання умов договору №2690088 від 02.07.2007, позивачем з метою отримання теплової енергії 02.04.2018 перераховано на рахунок відповідача передплату у розмірі 252928,93грн., що підтверджується платіжним дорученням №261 від 02.04.2018.
На підтвердження обсягу та вартості спожитої теплової енергії у період з квітня 2018 року по травень 2018 року позивачем додано до матеріалів справи акти приймання-передавання товарної продукції: №4/2018-2690088 за квітень 2018 на суму 96031,56грн., №5/2018-2690088 за травень 2018 на суму 5218,97грн., на загальну суму 101250,53грн.
На виконання п.5 Порядку розрахунків за теплову енергію, викладеного в додатку №4 до договору 31.05.2018 сторони підписали акт звіряння розрахунків, згідно якого станом на 01.06.2018 сальдо розрахунків за теплову енергію склало 114829,49грн.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017р. комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуте з володіння та користування публічного акціонерного товариства “Київенерго” після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001р., укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”; комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” зобов'язано забезпечити здійснення усіх необхідних заходів, пов'язаних з прийманням-передачею майна.
Рішенням Київської міської ради від 24.04.2018р. №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018/2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868) (далі - Угода), щодо:
- користування майном ТЕЦ № 5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (завод “Енергія”), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ “Київенерго”, до 31 липня 2018 року включно;
- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ “Київенерго”, крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30 квітня 2018 року включно.
29.05.2018 у зв'язку з припиненням 30.04.2018 дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001, укладеної між Київської міською державної адміністрацією та ПАТ “Київенерго”, та керуючись ст.652 Цивільного кодексу України, сторони уклали додаткову угоду про розірвання з 30.04.2018 договору №2690088 від 02.07.2007, відповідно до якої з вказаної дати припиняються зобов'язання енергопостачальної організації перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов'язання абонента, що виникли за договором та залишилися невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню до 25.05.2018.
Згідно з п.2 додаткової угоди ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами.
31.05.2018 сторонами було підписано та скріплено печатками акт звіряння розрахунків за теплову енергію за договором №2690088 від 02.07.2007, відповідно до якого станом на 01.06.2018 сальдо розрахунків за теплову енергію склало 114829,40грн.
23.11.2018 позивач направив відповідачу лист-вимогу №404 від 23.11.2018, у якому просив останнього повернути сплачені кошти у розмірі 114829,40грн. Лист отриманий відповідачем 26.11.2018.
Також, 19.03.2019 позивач звертався до відповідача з претензією №93 від 18.03.2019 щодо повернення передплати за теплову енергію в сумі 114829,40грн. Дана претензія була отримана відповідачем 22.03.2019.
Вказані вимоги позивача були залишені відповідачем без задоволення та відповіді, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №2690088 від 02.07.2007 за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.05.2018 станом на 30.04.2018 сальдо розрахунків за теплову енергію на 01.04.2018 складало 36849,00грн.
Судом встановлено факт того, що загальна сума, що була перерахована позивачем в якості оплати теплової енергії за договором №2690088 від 02.07.2007 протягом спірного періоду становила - 252928,93грн. Водночас, фактично відповідач надав послуги не на всю суму попередньої оплати.
Позивач на підтвердження факту постачання теплової енергії надав акти приймання-передавання товарної продукції: №4/2018-2690088 за квітень 2018 та №5/2018-2690088 за травень 2018 на загальну суму 101250,53грн.
Факт переплати позивачем на користь відповідача за договором №2690088 від 02.07.2007 в сумі 114829,40грн. підтверджується також актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.12.2018.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1389/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.4 ст.653 ЦК України).
Як вже зазначалось вище, додатковою угодою від 29.05.2018р. договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №2690088 від 02.07.2007 з 30.04.2018 розірвано сторонами, погоджено припинення з вказаної дати зобов'язань енергопостачальної компанії перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов'язання абонента, що виникли за договором, та залишаться невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню до 25.05.2018р. (п. 1 додаткової угоди).
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За приписами частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Водночас, суд зазначає, що оскільки з 30.04.2018р. АТ "Київенерго" було позбавлене права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам і у останнього була відсутня можливість в подальшому надавати зазначені послуги, то фактично, починаючи з 01.05.2018р., теплова енергія позивачу відповідачем не поставлялась.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність даного позову полягає у поверненні позивачу грошових коштів, збережених без достатньої правової підстави у розмірі 114829,40грн.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ч. 3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до змісту ст.1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту.
Оскільки між сторонами у справі було укладено договір, на підставі якого позивачем було сплачено кошти, що позивач просить стягнути, однак зобов'язання за цим договором припинилось у зв'язку з неможливістю виконання та його розірванням за згодою сторін, в тому числі зобов'язання відповідача щодо надання послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді, за яким відповідачем було набуто грошові кошти, зокрема, у надмірному розмірі 114829,40грн., суд доходить висновку, що у зв'язку з припиненням зобов'язання за таким договором, правова підстава набуття відповідачем коштів від позивача відпала, а отже майно - грошові кошти - є таким, що збережене відповідачем без достатньої правової підстави.
Положення ст. 1212 Цивільного кодексу України застосовуються за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено внаслідок розірвання договору відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 15.02.2019 у справі №910/21154/17.
З огляду на наведене, за відсутності спеціальних норм, які регулюють порядок повернення грошових коштів за договором про надання послуг, правова підстава набуття яких відпала, позивач вправі вимагати повернення йому безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за ст.1212 Цивільного кодексу України, зокрема, у заявленій ним сумі 114829,40грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що претензія позивача за №93 від 18.03.2019 щодо повернення коштів за договором №2690088 від 02.07.2007 в сумі 114829,40грн. отримана відповідачем 22.03.2019.
Доказів повернення відповідачем вказаних грошових коштів позивачу суду не надано.
Таким чином, оскільки ПАТ “Київенерго” припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання, та відповідно позбавлено права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам м. Києва та можливості в подальшому виконувати покладені на нього обов'язки згідно договору №2690088 від 02.07.2007 на постачання теплової енергії у гарячій воді, враховуючи, приписи ст.1212 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про повернення суми безпідставно набутого майна (грошових коштів) у розмірі 114829,40грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМОД НА ЛІВОБЕРЕЖНІЙ”, м.Київ до Акціонерного товариства “К.ЕНЕРГО”, м.Курахове, Донецька область про стягнення 114829,40грн. задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства “К.ЕНЕРГО” (85612, Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34, ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМОД НА ЛІВОБЕРЕЖНІЙ” (02002, м.Київ, вул.Митрополита Андрея Шептицького, буд.4, літ.А, оф.14, р/р НОМЕР_1 в АТ “МетаБанк” м.Запоріжжя, МФО313582, код ЄДРПОУ 33551208) суму безпідставно набутого майна (грошових коштів) у розмірі 114829,40грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1921,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В судовому засіданні 16.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 17.10.2019.
Суддя Я.О. Левшина