вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.10.2019м. ДніпроСправа № 904/3589/19
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"
до Житлово-будівельного кооперативу "Домобудівельник-ІV"
про стягнення 501 839,52 грн.
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача 406 010,20 грн. - основного боргу, 8 091,12 грн. - індексу інфляції, 4 736,70 грн. - 3% річних, 54 916,73 грн. - пені, 28 084,77 грн. - 7% штрафу, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.19р. справу №904/3589/19 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов'язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.
У відзиві на позов, Відповідач просить у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені відмовити, мотивуючи тим, що у Договорі не визначено та не зафіксовано розмір пені, а лише зазначено граничний розмір такої пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. Також, Відповідач просить зменшити розмір штрафу на 90%, оскільки, Відповідачем, без умислу, не здійснено оплату грошових коштів у повному обсязі за спожиту теплову енергію. Будучи неприбутковою організацією та не маючи активних та інших джерел доходу, здійснюючи свою діяльність виключно за рахунок самофінансування та самозабезпечення шляхом отримання коштів від мешканців кооперативу, у зв'язку з несплатою в повному обсязі мешканцями кооперативу Відповідачу коштів за спожиту теплову енергію, Відповідач здійснив часткову оплату за постачання теплової енергії Позивачу. Виходячи з систематичних оплат Відповідачем грошових коштів Позивачу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, враховуючи часові інтервали між датами оплат Відповідачем грошових коштів, що не перебільшують 2 місяці, у зв'язку з відсутністю в договорі положень щодо поняття "незначності прострочення виконання зобов'язання", Відповідач вважає, що здійснюючи систематичні оплати, прострочення виконання зобов'язання, не розцінюється як значне. Відповідач просить розстрочити виконання рішення суду, рівними долями щомісячно, протягом 11 календарних місяців 2019 та 2020 років з першого дня наступного місяця після ухвалення рішення у справі, посилаючись на те, що Відповідач систематично проводить заходи направлені на погашення заборгованості. У випадку, якщо заява про розстрочення виконання рішення не буде задоволена, це матиме непропорційно негативні наслідки для Відповідача. Відповідач зазначає, що сума основного боргу є значно великою для погашення боргу разовим платежем, що в свою чергу призведе до відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на рахунок Відповідача, що в свою чергу збільшить накопичення боргу. Також відповідач вказує на загрозу виникнення неплатоспроможності (банкрутства) у разі стягнення з нього суми боргу одним платежем.
У відповіді на відзив, Позивач вказав, що наведені Відповідачем підстави для зменшення штрафу, є необґрунтованими, недоведеними та такими, які не підтверджені належним чином. Відповідачем не було вчинено дій направлених на примусове стягнення грошових коштів з тих самих осіб, які за його словами, є боржниками за спожиту теплову енергію. Також, Відповідачем не вчинялися дії, направлені на досудове врегулювання спору, наприклад, надання будь-яких пояснень з приводу заборгованості перед Позивачем, надання гарантійних зобов'язань з приводу її погашення. Відповідач не скористався своїм законним правом щодо реструктуризації заборгованості, яка виникла перед Позивачем. З приводу часткової оплати Відповідачем послуги з надання теплової енергії, Позивач наголошує, що часткове виконання, а в даному випадку часткова оплата заборгованості Відповідачем за отримані послуги теплопостачання, є неналежним. Щодо нарахування 7 % штрафу, Позивач зазначає, що п.7.2.7. Договору встановлено, що за прострочення строків сплати за отриману теплову енергію понад 30 днів стягується штраф у розмірі семи відсотків. Відповідач, ознайомившись з умовами Договору та підписавши його, прийняв на себе зобов'язання, щодо виконання покладених на нього обов'язків та погодився з усіма видами відповідальності, які застосовуються за невиконання або за неналежне виконання умов Договору.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
18.10.13р. сторонами укладено Договір №533 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі Договір), за п.1.1. якого за цим Договором Теплопостачальна організація-Продавець (Позивач) бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві-Покупцю (Відповідачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач-Покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.
Відповідно до п.2.1. Договору теплова енергія постачається Споживачу-Покупцю в обсягах згідно з Додатком 1 до цього Договору в гарячій воді на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду;
- гаряче водопостачання - протягом року.
Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом (п.5.1. Договору).
Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж Теплопостачальної організації - Продавця та Споживача - Покупця або за домовленістю Сторін в іншому місці (п.5.2. Договору).
Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (п.6.1. Договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2. Договору).
Відповідно до п.6.3. Договору оплата за теплову енергію здійснюється Споживачем-Покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується Споживачем-Покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли при цьому від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.
Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії.
Тариф на постачання теплової енергії з 01.10.2011р. складає 256,25 грн. за Гкал з ПДВ.
За порушення строків сплати Споживачем-Покупцем за отриману теплову енергію, з нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено у три роки (п.7.2.7. Договору).
За даними Позивача, не спростованими Відповідачем, за період з 01.11.18р. по 18.04.19р. борг Відповідача за спожиту теплову енергію станом на 29.07.19р. становить 406 010,20 грн.
На підтвердження виконання договірних зобов'язань Позивач до матеріалів справи надав копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані сторонами: №4445 від 30.11.18р. на суму 52 447,63 грн. з ПДВ, №5562 від 31.12.18р. на суму 121 787,47 грн. з ПДВ, №207 від 31.01.19р. на суму 141 729,16 грн. з ПДВ, №1262 від 28.02.19р. на суму 135 609,40 грн. з ПДВ, №3382 від 31.03.19р. на суму 99 630,36 грн. з ПДВ, №4532 від 18.04.19р. на суму 34 797,18 грн. з ПДВ.
Позивач звернувся до Відповідача з претензією №2098/09 від 20.05.19р., у якій просив протягом 10 календарних днів після її отримання перерахувати на користь Позивача борг за спожиту теплову енергію. За даними Позивача, Відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.
З посиланням на п.7.2.7. Договору, на прострочений борг Відповідача, Позивач нарахував пеню у сумі 54 916,73 грн. за період прострочки з 21.12.18р. по 29.07.19р. за кожним актом окремо та 28 084,77 грн. - 7 % штрафу.
Крім того, посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача за період прострочки з 21.12.18р. по 29.07.19р. за кожним актом окремо Позивач нарахував 3 % річних - 4 736,70 грн. та за період прострочки з січня 2019р. по червень 2019р. нарахував індекс інфляції - 8 091,12 грн.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач позов у частині основного боргу фактично визнав, стягнення пені заперечує, розмір штрафу просить зменшити на 90 % та розстрочити виконання рішення суду.
З урахуванням наведених вище доказів, наданих Позивачем, та відзиву Відповдіача, доводи Позивача про наявність у Відповідача боргу за поставлену теплову енергію, суд визнає обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.
Згідно з ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Оскільки законом, у даному випадку, не передбачено розмір штрафних санкцій, то застосовуються санкції, передбачені договором.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Враховуючи, що умовами Договору не визначено розміру пені, а лише зазначено її граничний розмір, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, суд дійшов висновку щодо неправомірності її нарахування, а відтак вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення штрафу за прострочення оплати понад 30 днів у розмірі 7% від суми боргу, то її розрахунок обґрунтований, а така вимога підлягає задоволенню.
Проте, Відповідач, у відзиві на позов, просить зменшити суму стягуваного штрафу на 90%.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідач звертає увагу на те, що ним без умислу, не здійснено оплату грошових коштів в повному обсязі за спожиту теплову енергію. Будучи неприбутковою організацією та не маючи активних та інших джерел доходу, здійснюючи свою діяльність виключно за рахунок самофінансування та самозабезпечення шляхом отримання коштів від мешканців кооперативу, у зв'язку з несплатою в повному обсязі мешканцями кооперативу Відповідачеві коштів за спожиту теплову енергію, Відповідачем здійснено часткову оплату за постачання теплової енергії Позивачеві. Також, Відповідач зазначає, що ним не завдано позивачу шкоди.
Розглянувши клопотання Відповідача та позицію Позивача з цього питання, беручи до уваги, що Відповідач є неприбутковою організацією, частково розраховувався за спожиту теплову енергію, забезпечуючи майновий баланс інтересів сторін, суд вважає за можливе клопотання Відповідача про зменшення нарахованого Позивачем 7% штрафу задовольнити частково, зменшити розмір штрафу до14 042,39 грн.
Нарахування 3 % річних Позивачем проведено правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.
Перевіривши розрахунки Позивача щодо індексу інфляції, суд встановив, що Позивач припустився арифметичної помилки, за перерахунком суду індекс інфляції становить 8 088,64 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі: 406 010,20 грн. - основного боргу, 4 736,70 грн. - 3 % річних, 8 088,64 грн. - індексу інфляції, 14 042,39 грн. - 7 % штрафу, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідач подав клопотання про розстрочення виконання рішення протягом 11 календарних місяців 2019 та 2020 років з першого дня наступного місяця після ухвалення рішення у справі, мотивоване тим, що сума основного боргу є значно великою для погашення боргу разовим платежем, що в свою чергу призведе до відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на рахунок Відповідача, що в свою чергу збільшить накопичення боргу. Також відповідач вказує на загрозу виникнення неплатоспроможності (банкрутства) у разі стягнення з нього суми боргу одним платежем.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Так, належних та допустимих доказів на підтвердження винятковості випадку, що за ст. 331 ГПК України є визначальною підставою для розстрочки виконання судового рішення, Відповідач суду не надав.
До заяви про розстрочення виконання рішення Відповідач не додав жодного доказу свого складного матеріального стану. До того ж, Відповідач не надав доказів того, що у разі розстрочення виконання рішення суду він зможе його виконати за зазначеним графіком.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги відсутність доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, правові підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду відсутні, тому заява Житлово-будівельного кооперативу "Домобудівельник ІV" про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" до Житлово-будівельного кооперативу "Домобудівельник ІV" про стягнення 501 839,52 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Домобудівельник ІV", 50093, м. Кривий Ріг, вул. Сахарова, буд. 11 (код 21909269) на користь Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", 50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, (код 00130850) 406 010,20 грн. - основного боргу, 4 736,70 грн. - 3 % річних, 8 088,64 грн. - індексу інфляції, 14 042,39 грн. - 7 % штрафу, 6 073,81 грн. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Відмовити у задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу "Домобудівельник ІV" про розстрочення виконання рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 17.10.2019
Суддя С.Г. Юзіков