17.10.2019 м.Дніпро Справа № 904/503/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Чередко А.Є.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонера Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" ОСОБА_2 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2019 року у справі № 904/503/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консіст", м. Дніпро
до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості з виплати дивідендів в розмірі 89 416 407,05 грн
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Консіст" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з виплати дивідендів в розмірі 89 416 407,05 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ТОВ "Консіст", як власник 14 298 890 штук акцій ПАТ "ПІВДГЗК", має право на отримання дивідендів в розмірі 89 416 407,05 грн (із розрахунку 6,253381 грн на одну просту акцію), які підлягали виплаті протягом шести місяців з дня прийняття рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "ПІВДГЗК" від 21.06.2018 року, тобто до 21.12.2018року.
Позивач зазначив, що відповідач в порушення норми Закону України "Про акціонерні товариства" і Цивільного кодексу України не виконав свого грошового зобов'язання з виплати ТОВ "Консіст" належних йому дивідендів в розмірі 89 416 407,05 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 06.03.2019 року об 11:00 год.
25.02.2019 року відповідач подав зустрічну позовну заяву про визнання договорів, на підставі яких ТОВ "Консіст" набуло право власності на акції ПАТ "ПІВДГЗК", недійсними.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 року у справі № 904/503/19 повернуто зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо - збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консіст" про визнання договорів, на підставі яких ТОВ "Консіст" набуло право власності на акції ПАТ "ПІВДГЗК", недійсними.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2019 року у справі № 904/503/19 зупинено провадження у справі до перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 року у справі № 904/503/19 в порядку апеляційного провадження.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 року у справі № 904/503/19 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, заперечень, пояснень, відповіді на пояснення, клопотань, заяв, додаткових доказів.
До Центрального апеляційного господарського суду звернулося Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" із апеляційною скаргою, в якій скаржник просив скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2019 року у справі № 904/503/19 та поновити провадження у справі № 904/503/19.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2019 року у справі № 904/503/19 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2019 року у справі № 904/503/19 повернуто заявникові.
До Центрального апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2019 року у справі № 904/503/19, яка підписана від його імені акціонером Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" Федусовим Ігорем Миколайовичем.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2019 року у справі № 904/503/19 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 року у справі № 904/503/19 - залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 року у справі № 904/503/19 - залишено без змін.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019 року у справі № 904/503/19:
- визнано подання Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" касаційної скарги на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2019 року у справі № 904/503/19, яка підписана від його імені акціонером Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" Федусовим Ігорем Миколайовичем, зловживанням процесуальними правами;
- касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2019 року у справі № 904/503/19 повернуто скаржнику.
До Центрального апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга акціонера Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019 року у справі № 904/503/19.
Також ОСОБА_1 до Центрального апеляційного господарського суду було подано апеляційні скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2019 року у справі № 904/503/19 про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2019 року у справі № 904/503/19 було визнано подання ОСОБА_1 апеляційних скарг на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2019 року у справі № 904/503/19 зловживанням процесуальними правами.
Апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2019 року у справі № 904/503/19 повернуто скаржнику.
До Центрального апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга акціонера Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2019 року у справі № 904/503/19.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2019 року було визнано подання ОСОБА_1 касаційної скарги на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2019 року у справі № 904/503/19 зловживанням процесуальними правами. Касаційну скаргу повернуто скаржнику.
01.10.2019 року до Центрального апеляційного господарського суду акціонером Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2019 року у даній справі.
Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду, ознайомившись з матеріалами справи та касаційної скарги, дійшла до висновку про необхідність повернення касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу від 17.09.2019 року у справі № 904/503/19 з наступних підстав:
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Частиною 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас, слід зазначити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" ст. 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Пунктом 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що основними засадами господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом.
Ефективність судового захисту залежить не тільки від досконалості процедури розгляду судами справ, а й від поведінки осіб, які беруть участь у справі, сумлінного здійснення ними своїх процесуальних прав і обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2019 року було визнано подання ОСОБА_1 касаційної скарги на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2019 року у справі № 904/503/19 зловживанням процесуальними правами. Касаційну скаргу повернуто скаржнику.
Ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2019 року оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Таким чином, дії акціонера Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" ОСОБА_2 щодо оскарження ухвали, яка не підлягає оскарженню, розцінюються судом апеляційної інстанції, як такі, що скеровані на безпідставне затягування розгляду справи, а отже й такими, що підпадають під визначення ст. 43 ГПК України "зловживання процесуальними правами".
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року зазначено, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Таким чином, адекватним процесуальним наслідком даного зловживання процесуальними правами з боку акціонера Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" ОСОБА_2 апеляційний суд вважає повернення касаційної скарги заявнику в порядку ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України.
Частина 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України безпосередньо покладає на суд обов'язок вживати заходи для запобігання зловживанню процесуальними правами, під які у розумінні п. 1 ч. 2 цієї статті, на думку апеляційного господарського суду, у повній мірі підпадають дії акціонера Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" ОСОБА_2 з подання касаційної скарги на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019 року у даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 2 цієї статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Зважаючи на те, що завдання господарського судочинства превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, жодне з положень Господарського процесуального кодексу України, в тому числі, яке надає право особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, подати апеляційну чи касаційну скаргу, не може тлумачитись як таке, що дозволяє цим особам подавати завідомо безпідставні скарги на ухвали судів попередніх інстанцій, які взагалі не підлягають оскарженню за їхніми скаргами. Тим більше це стосується випадків, коли внаслідок подання таких скарг тривалість основного провадження буде несумісне з вимогою "розумного строку" відповідно до статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює таке: "Кожен при визначенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків ... має право на ... судовий розгляд упродовж розумного строку...".
Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (рішення у справах "Скордіно проти Італії (№1)" (Scordino v. Italy (no. 1)) [Велика Палата], заява № 36813/97, п.183, і "Сюрмелі проти Німеччини" (Sьrmeli v. Germany) [Велика Палата], № 75529/01, п.129).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи за практикою ЄСПЛ є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (справа "Смірнова проти України", заява N 36655/02, рішення від 08.11.2005, пункти 66, 69). Нездатність суду ефективно протидіяти зловживанням особи, яка взагалі не є учасником справи, тим більше може призвести до порушення частини 1 статті 6 даної Конвенції.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Порядок та підстави касаційного оскарження судових рішень врегульовано у главі 2 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.
Зокрема, відповідно до частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Отже, ухвала суду апеляційної інстанції від 17.09.2019 року про повернення касаційної скарги на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2019 року у справі № 904/503/19 з підстав визнання таких дій зловживанням процесуальними правами, відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, відсутня у переліку ухвал, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку.
Беручи до уваги той факт, що у такому разі скаржник, відповідно до статті 289 Господарського процесуального кодексу України, не позбавлений можливості подати касаційну скаргу безпосередньо до суду касаційної інстанції, використання судом апеляційної інстанції своїх повноважень у такий спосіб жодним чином не порушує права особи на звернення до суду касаційної інстанції.
Повернення судом апеляційної інстанції таких касаційних скарг є ефективним засобом протидії особам, які не беруть участі у справі, та очевидно зловживаючи своїми процесуальними правами, подають численні та явно безпідставні апеляційні та/або касаційні скарги з однією єдиною метою - надсилання всіх матеріалів справи до суду вищої інстанції для розгляду таких скарг, що унеможливлює своєчасне ухвалення судового рішення по суті справи (постанови суду апеляційної інстанції) та призводить до безпідставного затягування розгляду справи.
Суд не може допускати, щоб формальне право на апеляційний чи касаційний розгляд завідомо безпідставних скарг акціонерів, що не є учасником справи, переважало над правом сторін щодо своєчасного розгляду справи.
Частиною 1 ст. 131 Господарського процесуального України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції звертає увагу акціонера Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" ОСОБА_2 на те, що при зловживанні в подальшому процесуальними правами у справі, до нього можуть бути застосовані заходи процесуального примусу, передбачені ст. 132 Господарського процесуального України.
Керуючись ст. ст. 13, 43, 131, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Визнати подання акціонером Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" ОСОБА_2 касаційної скарги на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2019 року у справі № 904/503/19 зловживанням процесуальними правами.
Касаційну скаргу акціонера Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" ОСОБА_2 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 17.09.2019 у справі № 904/503/19 повернути скаржнику.
Додаток (на адресу скаржника): - касаційна скарга № б/н від 30.09.2019року та додані до неї матеріали на 15 арк., у т.ч. платіжне доручення № 9653740 від 30.09.2019року про сплату судового збору у сумі 1 921,00 грн.
Попередити акціонера Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" ОСОБА_2, що при зловживанні в подальшому процесуальними правами апеляційним судом може бути застосовано до нього заходи процесуального примусу, передбачені ст. 132 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Л.М. Білецька
Суддя А.Є. Чередко