Номер справи 650/1031/19 Головуючий в 1 інстанції Хомик І.І.
Номер провадження 22-ц/819/1596/19 Доповідач Орловська Н.В.
15 жовтня 2019 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Орловської Н.В.,
суддів: Кутурланової О.В.,
Майданіка В.В.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 серпня 2019 року у складі судді Хомик І.І. у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
24.06.2019р. Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 15.03.2011р. в сумі 67729,70 грн та судових витрат у розмірі 1921 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що у відповідності до положень ч.1 ст. 634 ЦК України 15.03.2011р. між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ « ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом приєднання позичальника до запропонованого кредитором договору в цілому. На підставі вказаного договору відповідач отримав кредит у сумі 9200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві анкеті позичальник підтвердив, що підписана ним заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг а також Тарифами , які викладені на сайті банку www.privatbank/ua складає договір про надання банківських послуг.
Оскільки позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 21.05.2019 року утворилась заборгованість у розмірі 67729,70 грн., яка складається із 23 370,72грн заборгованості по тілу кредиту, 14 708,89 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 25448,68грн нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 500 грн. нарахована пеня за несвоєчасну сплату боргу понад 100 грн. та штраф 500 грн. фіксована частина і 3201,41 грн. відсоткова частина.
Просив стягнути з відповідача на користь Банка заборгованість станом на 21.05.2019р. у сумі 67 729,70 грн. та сплачені судові витрати 1921 грн.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 серпня 2019 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість станом на 21.05.2019р. за кредитним договором від 15.03.2011р. в розмірі 9200 грн. та судові витрати 1921грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав зобов'язання за кредитним договором від 15.03.2011р. та не повернув кредит у розмірі 9200 грн, які підлягають стягненню. Проте позовні вимоги про стягнення решти кредиту та нарахованих банком пені і штрафу у розмірі 58 529,70 грн. суд залишив без задоволення із тих підстав, що умовами підписаного позичальником у письмовій формі правочину у вигляді заявки на отримання кредиту не погоджені істотні умови із сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі зазначеному позивачем, тоді як долучені до позовної заяви Умови і правила є саме тією складовою частиною кредитного договору, що встановлює право Банку на стягнення відсотків, розрахованих за весь час дії договору.
В апеляційній скарзі АТ КБ Приватбанк» просить рішення суду у частині, якою суд відмовив у задоволенні позовних вимог скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не враховані положення ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» забороняється надання безпроцентних кредитів. Умовами і правилами надання банківський послуг, що яких відповідач приєднався, поданням відповідної заяви на отримання кредиту, а тому має повернути із врахуванням положень ст. 1048 та ст. 1054 ЦК України, зобов'язаний сплатити не тільки заборговану частину тіла кредиту , а і відсотки передбачені умовами договору.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 26.09.2019р. відкрито апеляційне провадження, копія ухвали направлена сторонам для відома, сторонам роз'яснено право відводу складу суду. Відповідачу роз'яснено права надання відзиву на апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів. Вся кореспонденція направлена сторонам за їх зареєстрованим місцем проживання.
Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження отримана представником АТ КБ «ПриватБанк» 7.10.2019р.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не подано, що в силу ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно частини першої ст. 368 ЦПК України в апеляційному суді справа розглядається за правилами розгляду спав у суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.
За частиною третьою ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи, що справа є малозначною, її розгляд здійснюється у письмовому провадженні, без виклику сторін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегією суддів встановлені такі обставини.
Судом встановлено, що 15 березня 2011р. ОСОБА_2 надала Банку інформацію про себе, підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у «ПиватБанку» та отримав кредитну картку «Універсальна» та ПІН , що підтверджено його підписом у вказаній заяві. Згідно змісту вказаної анкети - заяви, ОСОБА_1 ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, погоджується із ними.
Правильність і достовірність інформації, які ідентифікують позичальника перевірена уповноваженою особою кредитора при відкриття рахунку і випуску кредитної картки позичальнику.
Згідно рахунку банку станом на 21 травня 2019р. облікована заборгованість у розмірі 67729,70 грн., яка складається із 23 370,72грн заборгованості по тілу кредиту, 14 708,89 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 25448,68грн нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 500 грн. нарахована пеня за несвоєчасну сплату боргу понад 100 грн. та штраф 500 грн. фіксована частина і 3201,41 грн. відсоткова частина.
Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документа, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо він підписаний його стороно ( сторонами).
Згідно ст. ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 цього Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зміст кредитного договору визначено ст. 1054 ЦК України, згідно якої банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч.1 ст. 1048 ЦК України).
До відносин за кредит ним договором застосовуються положення параграфа1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемний ( ст. 1055 ЦК України).
Зміст публічного договору визначений частиною першою ст.633 ЦК України, згідно якої одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернувся ( у тому числі банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для усіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно ст. 634 ЦК України, приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або у інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
ПАТ КБ «ПриватБанк» розробив умови договору, які зафіксовані Умовами і правилами надання цим Банком послуг.
Оскільки умови договору приєднання розроблені кредитором, тому такі умови повинні бути зрозумілі споживачам банківських послуг та доведені до їх відома. Доведення того факту, що умови договору на момент його укладання діяли саме ті умови на які посилається позивач підлягають доведенню саме ПАТ КБ «ПриватБанк», тоді як інша сторона у спірних правовідносинах, позичальник, як споживач банківської послуги, з врахуванням положень ст. 633,634 ЦК України, лише приєднується до тих умов з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції чинній на час укладання договору, розмір процентів на порядок їх сплати за договором визначається в договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склались на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не е встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник, згідно ст. 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором. Догові позики є укладений з моменту передання грошей або речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою ( штраф , пеня) є грошова сума чи май но, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відмотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом законодавства.
У разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він згідно ч.1 ст. 1050 цього Кодексу, зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Отже, у разі укладання кредитного договору проценти за користування позиченими коштами визначаються законом , щодо розміру та підстав, які визначаються актами законодавства, а також договірні, розмір і підстави стягнення яких визначають сторони у договорі.
У анкеті-заяві поданій позичальником процентна ставка та розмір кредиту , я також інші витрати позичальника за надані банком послуги не зазначена. Крім того, вказана заява не містить умов договору щодо тарифів банківських послуг.
Звертаючись до суду із вимогою про стягнення кредитної заборгованості позивач просив стягнути тіло кредиту 23 370,22 грн, прострочений кредит 14 709,89 грн., а також нараховану Банком неустойку у вигляді штрафу у сумі 3701,41 грн. та пені 25 948,68 грн. із тих відстав, що їх розмір та порядок нарахування крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15.03.2011р. обґрунтований позивачем наданими ним текстовими копіями витягів із Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», Умов та правил надання банківських послуг, без зазначення дати затвердження, текст яких розміщений на сайті : https://privatbank.ua./terms/, як невід'ємні частини кредитного договору. ( а.с.12-27).
За змістом вказаних Тарифів , а також Умов та правил за твердженням позивача визначений пільговий період користування коштами 55 днів, процентна ставка, права і обов'язки позичальник та банку, відповідальність сторін, розмір і порядок нарахувань, а також містяться додаткові положення якими визначено дію договору 12 місяців із моменту підписання, позовну давність щодо вимог кредитора про їх стягнення - 50 років ( п.1.1.7.31). ( а.с.23).
Проте матеріали справи не містять належного підтвердження, що саме у такій редакції надані позивачем витяг з Тарифів і витяг з Умов та правил розумів позичальник та ознайомився із ними і погодився на такі умови підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приват Банк», а також те, що вказані документи на час отримання відповідачем кредитних коштів містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у тій редакції щодо розміру та порядку розрахунку, що викладі у витягах із них, наданих позивачам до позовної заяви.
Оскільки інформація, розміщена на сайті Банку повністю залежить від його волевиявлення та дій як однієї сторони договору, яка може на свій розсуд вносити зміни, а інша сторона , позичальник, позбавлена будь-якого контролю та впливу на внесення таких змін, тому роздруківка із сайту не є належним та допустимим доказом інформування позичальника про істотні умови щодо розміру і порядку нарахування відсотків за користування кредитом, та не підтверджує факту прийняття останнім саме таких умов.
Крім того, до спірних правовідносин не можна застосувати положення ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно яких , договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або у інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, які розміщені на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» неодноразово змінювались самим банком із часу укладання спірного кредитного договору та до часу звернення позивача із позовними вимогами про стягнення кредитної заборгованості, що не обмежувало можливості позивача надати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг Умов і правил у будь-якій редакції, що найбільше сприятлива для задоволення позову. ( правовий висновок ВСУ у постанові від 11.03.2015р, у провадженні № 6-16 цс15).
Апеляційний суд також звертає увагу, що позивачем не надано жодних доказів про те, що відповідач якимось чином визнавав умови та правила кредитування щодо встановлення підстав та розміру відповідальності позичальника за прострочення виконання зобов'язання шляхом стягнення неустойки у вигляді штрафу та пені у відповідності до визначених Банком тарифів, а також погоджені у належній письмовій формі збільшені строки позовної давності для вимог про стягнення у випадку порушення зобов'язань.
За викладених обставин та за відсутності належного підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про оплату відсотків та визначення 50 річного строку позовної давності для всіх вимог за цим кредитним зобов'язанням, надані позивачем Тарифи, Умови та правила не можуть бути визнані як стандартна( типова) форма, яка встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже, враховуючи мінливий характер наданих позивачем Умов і правил банківських послуг, суд не може визнати складовою частиною кредитного договору у тому числі і відносно тих умов, що надають можливість Банку збільшувати вартість кредиту , а також збільшувати права та обов'язки кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також у випадку коли ці умови прямо не передбачені в анкету-заяві позичальника, яка ним особисто підписана. Саме підпис позичальника вказую на погодження ним та прийняття ним запропонованих кредитором умов та приєднання до визначених усталеними положеннями договору про приєднання другої сторони до запропонованих умов.
Не спростовує такий висновок суду доводи апеляційної скарги про те, що відповідач умови надання банківських послуг не заперечувала, що на думку апелянта є достатньою підставою для стягнення із позичальника крім тіла кредиту іще і відсотків за весь період користування ними у розмірі, вказаному позивачем, оскільки визначальним у даному випадку є встановлення обставин про додержання письмової форми при укладанні споживчого кредиту, і лише у випадку доведення факту дотримання обов'язкової форми такого договору можна розцінювати вказані позивачем Тарифи, Умови та правила надання банківських послуг, як невід'ємну складову змісту договору разом із анкетою-заявкою.
Апеляційний суд наголошує, що згідно ст. 81 ЦПК України, обов'язок доказування і надання доказів покладається на сторони, оскільки кожна із них повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ст.83 цього Кодексу сторони надають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач має надати докази разом із поданням позовної заяви. Суд апеляційної інстанції у межах, встановлених ст. 367 ЦПК України може прийняти до розгляду докази, які судом першої інстанції не досліджувались лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Оскільки представник позивача у розгляді справи в суді першої інстанції участі не приймав, але до апеляційної скарги надані виписка банківського рахунку, зміст якого деталізує надані позивачем письмові доказі, які досліджені судом першої інстанції, апеляційний суд вважає необхідним дослідити і ті письмові матеріали, що долучені до апеляційної скарги.
Відповідно до банківської виписки розрахунку заборгованості, що згідно Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 12.04.2012р. № 578/5 має статус первинного документу і надані позивачем як письмовий доказ на підтвердження заявлених позовних вимог щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 вбачається, що остання отримала кредитні кошти у межах встановлено банком кредитного ліміту, розмір якого станом на 22.01.2015р. встановлений 9200грн. До 13.09.2016р. цей ліміт не змінювався, а з 13.09.2016р. знижений до нуля. У період часу із 31.01.2017р. по 18 липня 2018р. кредитний ліміт збільшений до 24 800 грн., після чого знову знижений до нуля.
Як вбачається із змісту кредитного рахунку де відображені усі банківські операції позичальника, використання коштів із позикового рахунку у межах встановленого ліміту, розмір якого на цей час становив 9200 грн., до 13.04.2016р. У подальшому із карткового рахунку кошти автоматично списувались Банком за рахунок коштів збільшеного ним із 31.01.2018р. кредитного ліміту до розміру 24800 грн. на сплату нарахованої ним комісії, оплату страхування кредитного ліміту .
Крім того, за змістом позовних вимог та розрахунку заборгованості вбачається, що після підписання анкети-заявки 15.03.2011р. позивачем не надано жодних доказів по те, що позичальником отриманий кредит у сумі, що перевищував 9200 грн.
Із врахуванням встановлених судом першої інстанції обставин справи та у відповідності до приписів ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживача», яким встановлено обов'язок надавача послуг повідомити споживача про умови кредитування та узгодження із ним саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а також з врахуванням правового висновку ВП ВС, викладеного у постанова від 03.07.2019р., у справі № 342/180/17, суд дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем факту укладання у належній письмовій формі договору кредитування та встановлення сторонами умов щодо отримання відповідачем кредиту у межах збільшеного із січня 2017р. кредитного ліміту, а також не надання доказів щодо погодження сторонами підстав, за яких позичальник має сплачувати на користь Банку суми комісії, страхових платежів, неустойки у вигляді штрафу та пені та погодженого ними розміру таких платежів.
Таким чином суд дійшов відного висновку про відсутність доказів отримання відповідачем кредиту у сумі 23 370,22 грн. і відсутності правових підстав для стягнення простроченої частини кредиту, що перевищує суму 9200 грн., а також вірно відмовив у стягненні нарахованої Банком неустойки у вигляді штрафу у сумі 3701,41 грн. та пені 25 948,68 грн.
Вимог про стягнення процентів за користування кредитом та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема ст. 625, ст. 1048 ЦК України позивач не заявляв.
Оскільки суду першої інстанції у оскаржуваній частині встановлені фактичні обставини справи, надана оцінка наявний у справі доказам та у відповідності до норм законодавства, які регламентують спірні правовідносини, постановлене законне і обґрунтоване рішення, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 19, 367, 374, 375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 серпня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови лише у випадках, встановлених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий ________________ Н.В.Орловська
Судді: ________________ О.В.Кутурланова
________________ В.В.Майданік