Єдиний унікальний номер справи: 664/1567/16-к
Номер провадження : 11-кп/819/586/19 Головуючий в І інстанції : ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст.115 КК України Доповідач: ОСОБА_2
2019 року жовтня місяця 15 дня колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді : ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
Секретар судового засідання: ОСОБА_5
З участю прокурора: ОСОБА_6
Обвинуваченого: ОСОБА_7
Захисника: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні в залі Херсонського апеляційного суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016230240000181, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 із доповненнями та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 травня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 травня 2018 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області, громадянина України, одруженого, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України не судимого, визнано винним та засуджено за ч.1 ст.115 КК України на 11 років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено у виді тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 23.01.2016 року. На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання період його попереднього ув'язнення з 23.01.2016 до дня набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 залишено без розгляду. Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винним за те, що він 23 січня 2016 року близько 17.45 години, знаходячись на території польового наметового табору військової частини польова пошта НОМЕР_1 (В НОМЕР_2 ), розташованого на території військового полігону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » біля с. Раденськ, Олешківського (Цюрупинського) району Херсонської області, в ході раптово виниклого конфлікту, на ґрунті неприязних відносин, діючи з прямим умислом, направленим на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тримаючи у правій руці мисливський ніж, наніс потерпілому ОСОБА_10 один удар вказаним ножем в область грудної клітини зліва та один удар ножем в область черевної порожнини зліва, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя від яких останній помер на місці події.
Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений та його захисник подали апеляційній скарги.
В апеляційній скарзі із доповненнями обвинувачений вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим та невмотивованим і який прийнятий з порушенням вимог закону.
Посилається, на те, що він вказаного злочину не вчиняв, свідки давали неправдиві пояснення, слідчий експеримент з свідком ОСОБА_11 і оголошення його в суді незаконні, з свідками ОСОБА_12 то ОСОБА_13 у нього були неприязні стосунки, він добре характеризується, не досліджено ножі, не було допитано ОСОБА_14 якому він завдав ненавмисно поранення, він потерпілого не шукав, висновки експертів е тільки припущеннями, вважає що покривається корупція в ВСУ та він не вживав алкоголь.
Просить провадження закрити, а його звільнити.
В апеляційній скарзі захисник вважає вирок суду незаконним та таким, який не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
В обґрунтування своєї апеляції посилається на те, що стороною обвинувачення при безпосередньому розгляді судом цього кримінального провадження не доведено те, що конкретне кримінальне провадження вчинене саме обвинуваченим ОСОБА_7 . Судом у вироку не зазначено формулювання обвинувачення.
Вказує, що сторона обвинувачення не змогла забезпечити явку свідка ОСОБА_11 , не підтвердила факт кримінального провадження щодо останнього та оголошення його в розшук, а тому слідчий експеримент з ним і висновок СМЕ №35/116 не можна визнати допустимими.
Зазначає що суд не врахував протиріччя п показах свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 а показання свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не можуть бути використані на підтвердження обвинувачення, оскільки останні не допитувались на досудовому слідстві а були допитані тільки в судовому засіданні.
В апеляційній скарзі посилається що висновки суду про, те що відсутність крові на ножі під час експертного дослідження пояснюються тим, що ОСОБА_20 витирав свій ніж після вбивства, є припущенням, оскільки сліди на місці події та знарядді вбивства(і ножах) знищити неможливо. Знаряддя злочину- мисливський ніж було вилучено з численними порушеннями
Просить дослідити докази та вирок щодо обвинуваченого скасувати, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_20 закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи і вичерпані можливості їх отримання.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, думку прокурора, який не підтримав апеляції, обвинуваченого та його захисника які підтримали апеляцію, заслухавши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як передбачено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зі змісту цієї норми вбачається, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, судом дотримано вимог ст. 91-93 КПК України, спрямованих на встановлення у справі об'єктивної істини. Викладені у вироку висновки суду щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинені вказаного кримінального правопорушення, за ч.1 ст.115 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені зібраними у матеріалах провадження доказами.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження і вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд навів докази, дав їм відповідну оцінку і мотивував свої висновки стосовно ОСОБА_7 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину не визнав, при цьому не заперечував що ввечері того дня у нього виник словесний конфлікт з невідомим йому раніше військовослужбовцем, де останній сильно образив його гідність і він неумисно ткнув ножем свого образника в плече. В палатці він витер свій ніж від крові. Він віддав цей ніж ОСОБА_21 цей час до палатки зайшло багато людей, серед яких був ОСОБА_11 який звинуватив його у вбивстві потерпілого ОСОБА_10 . До палатки зайшли ще двоє військовослужбовців, яким ОСОБА_22 віддав його ніж.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні правопорушення, за яким його засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин обґрунтовано доказами, які досліджено судом в судовому засіданні, а саме показами свідка ОСОБА_18 який був ретельно допитаний судом першої інстанції, протоколами та висновками експерта які докладно викладені у вироку та надана відповідна оцінка.
Так, свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні, будучи очевидцем подій, прямо вказав на обвинуваченого, як на особу, яка спричинила потерпілому ОСОБА_10 ножові поранення під час конфлікту, який виник між обвинуваченим та потерпілим біля палатки останнього. Вказаний свідок був допитаний судом згідно вимог ч. 11 ст. 290 КПК України(Сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду).
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні спростував твердження обвинуваченого і показав, що в 23.01.2016 під час розподілу дров між ОСОБА_7 і саме ОСОБА_10 виникла сварка, під час якої ОСОБА_7 погрожував ОСОБА_10 .
Щодо того, що ОСОБА_7 заходив до палатки в якій мешкав потерпілий ОСОБА_10 підтверджують показання свідка ОСОБА_15 .
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що він виявивши потерпілого ОСОБА_10 у палатці останнього з ножовими пораненнями, забіг до палатки обвинуваченого ОСОБА_7 та побачив як останній витирав від крові мисливський ніж.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що він віддавав наказ військовослужбовцям затримати ОСОБА_7 під час якого ОСОБА_7 спричинив ножове поранення в шию військовослужбовцю ОСОБА_14 . Було вилучено декілька ножів. В рамках проведеного службового розслідування стало відомо, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 виник конфлікт, після чого ОСОБА_7 наніс ОСОБА_10 два удари ножем. Раніше були випадки агресивної поведінки з боку ОСОБА_7 по відношенню до інших військовослужбовців, а саме нанесення тілесних ушкоджень в стані алкогольного сп'яніння. Також вказав, що виявив лежачого ОСОБА_10 біля входу до палатки тоді коли останньому надавали медичну допомогу.
Також, свідкам ОСОБА_23 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , зі слів військовослужбовців Бондаря та ОСОБА_18 , відомо, що ножове поранення потерпілому спричинив саме обвинувачений.
В твердженнях сторони захисту не наведене будь яких належних доказів щодо упередженості свідків та в показах свідків відсутні будь які протиріччя, які сприймали обставини події кожний по своєму.
Колегія суддів, вважає що провина обвинуваченого підтверджується протоколом проведення слідчого експерименту від 01.07.2016 року зі свідком ОСОБА_11 , під час якого останній, будучи очевидцем злочину, відтворив обставини, локалізацію та механізм спричинення обвинуваченим ударів ножем потерпілому ОСОБА_10 та відеозаписом слідчого експерименту, оглянутим в судовому засіданні та висновком судово-медичної експертизи № 35/116 від 05.07.2016, № 116 від 12.02.2016 року відповідно до якого при експертизі трупа ОСОБА_10 були виявлені вказані тілесні ушкодження. Виникнення зазначених вище тілесних ушкоджень способом, зазначеним свідком ОСОБА_11 , в протоколі слідчого експерименту не виключається. При цьому порушень ст. 240 КПК України у тому числі щодо місця і мети проведення, допущено не було. Судом обґрунтовано визнано протокол проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_11 допустимим доказом, в розумінні вимог ст. 86 КПК України, оскільки місце знаходження свідка невідоме і він дезертирував з військової частини (т. 4 а. с. 213-225)
Вина ОСОБА_7 підтверджується речовими доказами (ножі, куртка, светр (куртка) вилученими під час огляду місця події 23.01.2016, які судом оглянуто та висновком судової медико-криміналістичної експертизи № 45-МК від 11.04.2016, відповідно до якого при експертизі куртки виявлено два пошкодження тканини. Спричинення пошкодження куртки, представленим на експертизу ножем № 2 не виключається, натомість виключаються спричинення таких пошкоджень куртки ножем № 1 (т. 4 а. с. 51-60).
У вироку сформульовано обвинувачення щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України (не за ч. 3 ст. 307 КК України та щодо ОСОБА_7 як на це вказує в апеляційній скарзі захисник) згідно п.2 ч. 3 ст. 374 КПК України (формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення).
Вирішуючи питання про спрямованість умислу обвинуваченого, а саме наявність в обвинуваченого прямого умислу на вбивство потерпілого судом, враховано наявність конфлікту між обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_10 , активні дії обвинуваченого, направлені на розшук потерпілого відразу після конфлікту, характер, локалізацію, ступінь тяжкості та механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , так спричинення ударів саморобним мисливським ножем в грудну клітину зліва та в живіт, з проникненням у плевральну та черевну порожнини, наскрізне поранення лівої легені, що свідчить про прикладання значної сили обвинуваченим під час здійснення таких ударів, поведінку обвинуваченого відразу після вчинення злочину, де той пішов до своєї палатки, де витирав ніж від крові та спалював вологі серветки (ганчірки), намагаючись знищити сліди злочину.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дотримався загальних засад призначення покарання, врахував наявність всіх обставин та дійшов правильного висновку призначивши ОСОБА_7 покарання в межах санкцій ч.1 ст.115 КК України у виді 11 років позбавлення волі.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність доказів та були б підставами для скасування або зміни вироку, не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 із доповненнями та його захисника - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: ОСОБА_2 /підпис/ ОСОБА_3 /підпис/ ОСОБА_4 /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: ОСОБА_2