Справи: 648/1779/19 Головуючий в 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/819/750/19 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: умовно-дострокове звільнення
від відбування покарання
іменем України
15 жовтня 2019 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 18 липня 2019 року про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мігея Первомайського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
засудженого: 18.03.2015 року Комсомольським районним судом м. Херсона за ч.2 ст.307 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією частини майна,
початок строку: 18.03.2015 року, кінець строку: 23.02.2021 року,
Відмовляючи в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 про умовно- дострокове звільнення від відбування покарання, суд першої інстанції послався на те, що він за весь час відбування покарання мав 14 заохочень наряду та 3 стягнення. 28.02.2018 року ОСОБА_7 було переведено за постановою начальника установи до дільниці соціальної реабілітації, де засуджений був працевлаштований, однак ним було допущено злісне порушення встановленого порядку відбування покарання, внаслідок чого до нього було застосовано стягнення у виді поміщення до дисциплінарного ізолятору строком на 10 діб, та 05.12.2018 року переведено з дільниці соціальної реабілітації до дільниці ресоціалізації, що в своїй сукупності вказує на те, що його поведінка не є сумлінною. Роботи по благоустрою відділення та прилеглої території, в яких він приймає участь, є обов'язком засудженого і не можуть бути показником його ставлення до праці. Крім того, засуджений, згідно вироку суду має позов, про сплату якого в матеріалах справи відсутні будь-які докази, тобто засудженим позов у добровільному порядку не погашено.
Не погоджуючись з рішенням суду, в апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 посилається на незаконність та необґрунтованість постановленої ухвали. Свої доводи мотивує тим, що суд не взяв до уваги факт того, що він працевлаштований та має неодноразові заохочення, у справі відсутні потерпілі, а тому у нього не виникнуло фінансових зобов'язань відшкодування будь-яких збитків. Не прийнято до уваги його активну участь у показових заходах в умовах виправної колонії, наявність заохочень його роботи у дільниці соціальної реабілітації та позитивну характеристику в цілому.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце апеляційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду апеляційної інстанції, а також про обов'язкову участь засудженого ОСОБА_7 в апеляційному розгляді, не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку прокурора про залишення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно зі ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до сформованої судової практики «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст.50 КК України.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, у тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним не є факт відбуття певної частини покарання, а факт доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Судом першої інстанції при розгляді клопотання дотримано зазначених вище вимог закону в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів провадження та наданої характеристики, за весь час відбування покарання в місцях позбавлення волі засуджений ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності притягувався три рази, ним було допущено одне злісне порушення встановленого порядку відбування покарання, внаслідок чого до нього було застосовано стягнення у виді поміщення до дисциплінарного ізолятора строком на 10 діб, стягнення погашені у встановленому законом порядку, але датовані за останній час відбування покарання, має чотирнадцять заохочень. Працевлаштований на харчоблоці установи без оплати праці. Дотримується правомірних та ввічливих відносин з персоналом установи, до роботи по благоустрою установи та дільниці соціальної реабілітації ставиться з розумною ініціативою.
Зважаючи на те, що висновок про застосування умовно-дострокового звільнення має ґрунтуватися на оцінці поведінки засудженого за весь час відбування покарання, колегія суддів не може прийняти до уваги твердження засудженого ОСОБА_7 про те, що він своєю сумлінної поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.
28.02.2018 року ОСОБА_7 було переведено до дільниці соціальної реабілітації, однак ним було допущено злісне порушення вимог режиму утримання в установі відбування покарання та до нього застосовано стягнення у виді поміщення до дисциплінарного ізолятора на строк 10 діб, 05.12.2018 року його переведено до дільниці ресоціалізації, що жодним чином не вказує на сумлінність його поведінки, про що правильно вказано судом першої інстанції. 23.01.2018 року йому було відмовлено в заміні невідбутої частини покарання більш м'яким як такому, що не став на шлях виправлення, а 23.01.2019 року йому було відмовлено в застосуванні умовно-дострокового звільнення як такому, що не довів свого виправлення.
Посилання ОСОБА_7 на позитивну характеристику, працевлаштування, в тому числі на дільниці соціальної реабілітації, наявність заохочень, не є такими, що доводять факт його виправлення, враховуючи дані про особу засудженого в цілому за весь час відбування покарання.
З наявної в матеріалах справи характеристики на засудженого ОСОБА_7 вбачається, що 28.02.2018 року його переведено до дільниці соціальної реабілітації, 2 заохочення ним отримано напередодні настання пільги, але це не доводить факт того, що він довів своє виправлення. Учать в роботах з благоустрою є обов'язком засудженого, а отже не може в повній мірі бути врахована як факт доведення виправлення особи. Вказівка засудженого на те, що у кримінальному провадженні він не має обов'язку відшкодування будь-яких збитків, є безпідставною, оскільки за вироком суду з ОСОБА_7 стягнуто судові витрати на користь держави в розмірі 1499 грн. 68 коп., які ним в добровільному порядку не відшкодовані.
Наведені вище обставини в сукупності свідчить про те, що засуджений ОСОБА_7 лише стає на шлях виправлення, але не довів його в обсязі достатньому для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відповідно до положень ст.81 КК України.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що засуджений ОСОБА_7 не довів свого виправлення, є обґрунтованим, з яким погоджується і колегія суддів.
Порушень кримінального процесуального закону при розгляді заяви засудженого ОСОБА_7 , під час апеляційного розгляду не встановлено.
Підстав для скасування ухвали суду першої та задоволення апеляційної скарги, як про це ставить питання апелянт, колегія судів не знаходить, тому апеляційну скаргу ОСОБА_7 належить залишити без задоволення.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст.404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 18 липня 2019 року про відмову в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підпис) (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя Херсонського апеляційного суду ОСОБА_2