Справа №583/2723/19 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ярошенко Т. О.
Номер провадження 33/816/406/19 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
11 жовтня 2019 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю. , з участю секретаря судового засідання - Шумарової О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 583/2723/19 за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.09.2019, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Кудіна О. М.,
В поданій апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді та закрити справу, оскільки працівники поліції здійснювали патрулювання не по визначеному маршруту і склали два протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, автомобілем він не керував і у присутності свідків не відмовлявся проходити огляд на стан сп'яніння. Крім того при складанні протоколу йому не роз'яснені права і він позбавлений можливості написати в протоколі свої зауваження, зазначена в протоколі адреса місця його проживання не відповідає дійсності. Також суд не надав йому та захиснику ознайомитися з матеріалами справи і не допитав свідків.
Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.09.2019 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 10200 грн із позбавленням права керування т/з на строк 1 рік. Стягнуто на користь держави 384,20 грн судового збору.
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 20.06.2019 о 23:38 в м. Охтирка, вул. Незалежності, 11 керував т/з Toyota FJ Cruiser д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з, а також в медичному закладі категорично відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Вислухавши доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Кудіна О. М., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі через відсутність складу правопорушення, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 2 ст. 7 КУпАП), а завданнями провадження у таких справах є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 154208 від 20.06.2019, суддя суду першої інстанції дійшла висновку, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку на місці зупинки т/з і в медичному закладі.
Зазначені висновки судді суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, належним чином вмотивовані і ґрунтуються на досліджених та перевірених в судовому засіданні доказах.
Зокрема, факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення за обставин, викладених у постанові судді, об'єктивно підтверджується, крім зазначеного вище протоколу про адміністративне правопорушення, іншими доказами у справі, а саме:
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , згідно яких 20.06.2019 о 00:40 у їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора Alcotester Drager, так і в медичному закладі;
- відеозаписами з патрульного поліцейського автомобіля та персонального мобільного відеореєстратора працівника поліції, з яких убачається як екіпажом патрульної поліції зупинений т/з під керуванням водія ОСОБА_1 , під час спілкування з яким виникла підозра, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння. У присутності двох свідків водію запропоновано пройти огляд на місці за допомогою спеціального пристрою або ж у закладі охорони здоров'я, на що він категорично відмовився. Також водію роз'яснені права згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч. 2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на предмет їх достовірності і допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки ці пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими в судах першої та апеляційної інстанціях доказами в справі, враховуючи, що ці свідки, будучи повідомленими в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у письмових поясненнях обставини.
Вказана правова позиція не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з'являються у судове засідання і надані ними раніше показання визнаються допустимими як докази, що узагальнені та уточнені ЄСПЛ в своєму рішенні у справі «Аль- Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom, заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п. п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у цьому конкретному випадку, на переконання апеляційного суду, мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона захисту через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду.
Зокрема, письмові пояснення свідків не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об'єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, у тому числі і показаннями ОСОБА_1 , який категорично заперечив свою вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові судді. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі, а тому їх слід вважати недостовірними доказами захисту.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не керував т/з, також не заслуговують на увагу, оскільки з відеозаписів камер поліцейських убачається, що останніми зупинений т/з Toyota FJ Cruiser д.н.з. НОМЕР_1 , після чого, зі сторони місця водія вийшов ОСОБА_1 , перемістився на пасажирське сидіння та, не заперечуючи факту керування т/з, почав з'ясовувати причину зупинки. Після спілкування по мобільному телефону ОСОБА_1 почав стверджувати, що т/з керував не він, а його дружина.
За клопотанням захисника суддею суду першої інстанції у встановленому законом порядку викликалися свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , однак до суду вони не з'явилися та про причини своєї неявки не повідомили.
Будучи допитаною апеляційним судом свідок ОСОБА_8 пояснила, що т/з керувала вона, однак після зупинки автомобіля одразу залишила місце водія, так як посварилася зі своїм чоловіком ОСОБА_1 Такі показання не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не відповідають дійсності та повністю спростовуються наведеними вище доказами. При цьому апеляційний суд враховує те, що після того як працівники поліції зупинили т/з, ОСОБА_1 не заперечував керування т/з, а про те, що водієм була його дружина, він почав казати лише після спілкування з кимось по телефону. Крім того, ОСОБА_8 є дружиною ОСОБА_1 , тому не в повній мірі є об'єктивною і напряму зацікавлена в наслідках розгляду цієї справи на користь свого близького родича.
Проведене дослідження зазначених доказів дозволяє зробити однозначний і безсумнівний висновок про те, що за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин т/з керував саме ОСОБА_1 , а не будь-яка інша особа.
Не можуть бути прийнятими до уваги і доводи апеляційної скарги відносно того, що працівники поліції здійснювали патрулювання не по визначеному маршруту, а також склали відносно ОСОБА_1 два протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять жодної інформації, яка б підтверджувала ці обставини.
Той факт, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначена невірна адреса місця проживання ОСОБА_1 , жодним чином не спростовує викладених у ньому обставин щодо відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Із відеозаписів з камер працівників поліції убачається, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також надали можливість викласти в протоколі свої пояснення, на що останній відмовився, а тому відповідні доводи апеляційної скарги є необгрунтованими.
Доводи ОСОБА_1 щодо ненадання судом можливості йому та захиснику ознайомитися з матеріалами справи також є необгрунтованими, так як на двох відповідних заявах і одному клопотанні мається резолюція судді про надання матеріалів для ознайомлення, однак ні ОСОБА_1 , ні його захисник таким правом не скористалися.
В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм та права і законні інтереси останнього, протокол про адміністративне правопорушення розглянутий суддею суду першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні доказів, які у своїй сукупності і взаємозв'язку разом з дослідженими в суді апеляційної інстанції доказами є достатніми для прийняття рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи стосовно ОСОБА_1 суддею суду першої інстанції в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279 і 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином вмотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.09.2019 відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуРунов В. Ю.