Номер справи 658/2068/17 Головуючий в 1 інстанції Терещенко О.Є.
Номер провадження 22-ц/819/1355/19 Доповідач Орловська Н.В.
01 жовтня 2019р. Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Орловської Н.В.,
суддів: Кутурланової О.В.,
Майданіка В.В.,
секретар Прушинська О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області у складі судді Терещенка О.Є. від 18 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Каховська міська Державна нотаріальна контора, про визнання договору дарування недійсним,
У червні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 , укладених 10 червня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ..
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх з відповідачкою мати, ОСОБА_4 ..
При зверненні до Каховської міської державної нотаріальної контори з метою прийняття спадщини, позивачі дізнались, що 10.06.2016 року за життя спадкодавця, ОСОБА_4 укладений договір дарування житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на користь відповідача.
Оскільки з 2006 року їх мати хворіла на тяжкі хронічні захворювання, вона пам'ятала події десятирічної давнини, але не могла пам'ятати події минулого дня, а тому вважають, що договір 10 червня 2016 року було укладено у період перебування ОСОБА_5 у стані, при якому вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла ними керувати, а також під впливом психологічного тиску з боку відповідача.
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 18 червня 2019 року позовні вимоги залишені без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачі не надали належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження своїх доводів про те, що в момент укладання договору дарування ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду фактичним обставинам справи, оскільки судом не досліджені доводи позивачів про те, що хронічні захворювання ОСОБА_4 у момент укладання спірного договору могли вплинути на усвідомлення нею значення своїх дій, розуміти їх наслідки та здатність керувати ними.
У порушення норм матеріального і процесуального права, суд відхилив заявлене клопотання про повторну комплексну експертизу, а тому не встановив обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.
Також суд відмов у задоволенні повторно поданого 29.10.2018р. клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та не витребував необхідні оригінали документів та зразків підпису, необхідних для її проведення, та не допитав свідка ОСОБА_6 , сусідку спадкодавця.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.
У відзиві адвокат Стукан Юлія Олегівна, яка діє в інтересах ОСОБА_3 , вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги та посилається на повне дослідження судом обставин справи та врахування висновків посмертної судової психолого - психіатричної експертизи, висновки якої не суперечать решті встановлених судом фактичних обставин справи, а тому постановлене судом рішення вважає законним і обґрунтованим. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність судового рішення в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегією суддів встановлені такі обставини.
Згідно свідоцтва про право власності ОСОБА_4 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку, площею 0,0313 га, розташовану за цією адресою, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку на підставі державного акту ЯБ078440 від 10.12.2004р. (том.1 а.с.51,52,71).
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладені договори дарування вказаного житлового будинку та земельної ділянки, які 10.06.2016р. посвідчені нотаріально відповідно до реєстраційних записів № 531,532 (том.1 а.с. 49-50, 69-70).
За змістом вказаних правочинів, сторони стверджували, що волевиявлення є вільним і усвідомленим, відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальним домовленостям сторін та дійсним намірам сторін створити для себе юридична наслідки.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що предмет дарування передано обдарованій та остання розпорядилась, отриманим у власність нерухомим майном, шляхом укладання договору купівлі- продажу від 21.09.2017р. Оскільки вказаний договір визнаний недійсним рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області, яке набуло чинності після його перегляду в апеляційному порядку, предметом судового розгляду є лише ті вимоги , що первинно заявлені позивачами щодо недійсності договорів дарування житлового будинку і земельної ділянки , укладених 10.06.2016р. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ( а.с.141-142). Недійсність оспорених договорів дарування позивачі пов'язували із тим, що дарувальник, ОСОБА_4 , на час їх вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Крім того, вважали, що договори дарування укладені під впливом психологічного тиску та примусу зі сторони обдарованої, ОСОБА_3 , а тому не відповідали справжній волі ОСОБА_4 ..
Відповідно до ст. 202 та ст. 204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 1, 2 ст. 215 діючого ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, де закріплено, що зміст правочину не має суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України необхідно встановити наявність хоча б одного з двох факторів, які мали місце в момент вчинення правочину, а саме: дієздатна фізична особа не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-131цс14.
Як роз'яснено у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно норм ЦПК України.
Отже, підставою для визнання правочину недійсним за вказаної підстави може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, у ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тобто процесуальними нормами встановлено обов'язок учасників справи доказувати обставини при невизнані або оспорюванні них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Порядок проведення судово-психіатричної експертизи, затверджено Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 жовтня 2001 року №397, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 березня 2002 року за №219/6507.
Судово-психіатрична експертиза призначається зокрема слідчим суддею або судом і проводиться за їх відповідним рішенням з метою відповіді на питання, що виникають під час провадження адміністративних, кримінальних та цивільних справ з приводу психічного стану особи.
Предметом експертизи є визначення психічного стану осіб, яким призначено експертизу, у конкретні проміжки часу і відносно певних обставин, що становлять інтерес для органів слідства та суду.
Згідно висновку посмертної комплексної судово-психіатричної експертизи № 625 від 31.12.2018 року Комунального закладу «Херсонська обласна психіатрична лікарня», ОСОБА_4 , 1929р.н., на дату укладання договорів дарування 10.06.2016р. страждала низкою соматичних ( тілесних) захворювань, відомості про які відображені у медичній документації. Згідно із записом у медичній картці хворого від 16.02.2016р. ОСОБА_4 могла приймати 10.06.2016р. медикаменти спрямовані на зниження артеріального тиску та покращення реологічних властивостей крові. Жоден із цих препаратів у терапевтичних дозах не здатний викликати тяжкі психічні розлади, як то недоумство, галюцинації, порушення свідомості, маячення, коливання настрою психічного рівня. Перелічені препарати не призводять до наркотичної залежності.
ОСОБА_4 , 1929р.н., на дату укладання договорів дарування, а саме 10.06.2016р., психічними розладами в сенсі ст. 225 ЦК України не страждала. ОСОБА_4 на 10.06.2016р. страждала на церебральний атеросклероз, симптоматичну гіпертензію, дисциркуляторну енцефалопатію з легким когнітивним зниженням. ОСОБА_4 , 1929 р.н., з урахуванням її психічного стану, віку і розвитку могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ( том.2 а.с.40-50).
У ході апеляційного розгляду справи державний нотаріус Каховської міської державної нотаріальної контори Гладушка К.В., який нотаріально посвідчив оспорені договори дарування, стверджував, що договори дарування укладені у відповідності до вимог законодавства. Сторони договору приходили декілька разів до нотаріальної контори. ОСОБА_4 в ході бесіди виявляла намір укласти саме договір дарування і сумніву у розумінні нею своїх дій не було.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання договорів дарування недійсними у зв'язку із недоведеністю належними та допустимими доказами того, що на час їх укладання 10.06.2016р. дієздатна ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Неприйнятними є доводи апеляційної скарги про невідповідність матеріалам справи висновку проведеної судової комплексної психолого-психіатричної експертизи , оскільки як убачається зі змісту експертного дослідження, в основу висновків покладені у тому числі і усі прижиттєві записи медичної карти ОСОБА_4 , аналіз соматичних (тілесних) захворювань у їх розвитку до моменту укладання спірних договорів 10.06.2016р.
Крім того, експертами надані висновки щодо впливу препаратів, призначених пацієнту у спірний період часу, та можливість їх впливу на усвідомлення значення своїх дій і можливості керувати ними.
Разом із тим, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо обмеженої рухової активності ОСОБА_4 , що діагностовано у записах за 2014р., не спростовує наведених вище експертних висновків. Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що експертами встановлений психіатричний діагноз ОСОБА_4 , суперечать змісту наведеного дослідження та заперечений висновком комісійної експертизи.
Також позивачами не надано жодних доказів про те, що спірні договори дарування укладені дарувальником внаслідок тиску на неї зі сторони ОСОБА_3 , а тому суд у відповідності до приписів ч.3 ст. 203 ЦК України, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав про визнання недійсними договорів із вказаних підстав.
Доводи апеляційної скарги жодних посилань на наявність обставин, які б заперечували висновок суду, не містять.
Отже, суд першої інстанції встановив усі обставини справи, додержуючись норм матеріального та процесуального права, зробив законний і обґрунтований висновок по суті спору під час ухвалення рішення у справі, належним чином надав оцінку поданим сторонами доказам, які є належними та достатніми для вирішення зазначеного спору, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 18 червня 2019року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Дата складення повного судового рішення - 07.10.2019 року.
Головуючий ________________ Н.В. Орловська
Судді ________________ О.В. Кутурланова
________________ В.В. Майданік