Номер провадження: 22-з/813/39/19
Номер справи місцевого суду: 522/22680/15-ц
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Драгомерецький М. М.
(ДОДАТКОВА)
09.10.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справах:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.
суддів колегії: Дрішлюка А.І.,
Черевка П.М.,
при секретарі: Півнєві Д.С.,
за участю: прокурора Елісашвілі О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою прокуратури Одеської області про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та прокуратури Одеської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті неправомірної бездіяльності посадових осіб прокуратури Одеської області,-
04 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до прокуратури Одеської області, Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті неправомірної бездіяльності посадових осіб прокуратури Одеської області.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 500 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
13 червня 2016 року ОСОБА_1 подала до суду із апеляційну скаргу на вище вказане судове рішення.
14 червня 2016 року прокуратура Одеської області також подала до суду апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, апеляційну скаргу прокуратури Одеської області задоволено.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
08 листопада 2016 року прокуратура Одеської області звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2016 року у задоволенні заяви відмовлено.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року ухвалу суду апеляційної інстанції від 13 грудня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 грудня.
Згідно пункту 11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанції розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У судове засідання до суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області не з'явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином та завчасно, причини неявки до суду не повідомили.
Тому у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розглядові справи та у доступі до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про ухвалення додаткового рішення по даній справі з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (ст. 220 ЦПК України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року).
Статтею 264, 265 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат та зазначає про це у резолютивній частині рішення суду.
Таким чином, вирішення питання розподілу судових витрат є обов'язком для суду.
Встановлено, що при подачі позовної заяви ОСОБА_1 судовий збір не справлявся, оскільки вона звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Прокуратура Одеської області за подачу до суду апеляційної скарги на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 червня 2016 року сплатила судовий збір у сумі 535,92 гривень (а. с. 109).
За наслідками апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу прокуратури Одеської області, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 червня 2016 року скасував в частині стягнення з прокуратури Одеської області на корить ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 гривень. У задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Положеннями частин першої та четвертої статті 88 ЦПК України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у разі відмови в позові, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" звільнено від сплати судового збору, з урахуванням того, що апеляційну скаргу прокуратури Одеської області задоволено та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, тому колегія суддів приходить до висновку, що понесені скаржником витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 141, 270 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-
Заяву прокуратури Одеської області про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Ухвалити додаткову постанову, якою компенсувати прокуратурі Одеської області (розрахунковий рахунок: №35213085000564 в ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЄДРПОУ 03528552, неприбуткова організація) за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 535,92 гривень сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст судового рішення складено: 16 жовтня 2019 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький
П.М.Черевко
А.І.Дрішлюк