“15" жовтня 2019 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12018150310000450
за апеляційною скаргою першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 на ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 22 серпня 2019 року у відношенні ОСОБА_6 ,
- обвинуваченого за ч. 4 ст. 296 КК України,
Учасник судового провадження:
прокурор ОСОБА_7 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 22 серпня 2019 року обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 296 КК України - повернуто прокурору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Прокурор просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Прокурор вважає, що ухвала підлягає скасуванню у зв'язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності суперечностей між викладеними фактичними обставинами і формулюванням обвинувачення. Вважає, що обидва формулювання в частині використання для вчинення хуліганських дій «предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень» та правовою кваліфікацією дій обвинуваченого щодо «предметів заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень», охоплюються однією і тією ж нормою права - ч. 4 ст. 296 КК України, не свідчить про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КК України та не перешкоджає призначенню справи до розгляду по суті.
Зазначає, що твердження суду, що в обвинувальному акті не вказані мотиви та мета діянь обвинуваченого щодо потерпілого ОСОБА_8 , а також не вказано щодо зазначеного потерпілого особливої зухвалості, не відповідають фактичному змісту обвинувального акта, оскільки він містить усі відомості, передбачені нормами ст. 291 КПК України, а суд першої інстанції при вирішенні питання про повернення прокурору обвинувального акта під час підготовчого судового засідання наперед надав оцінку предмету доказування у кримінальному провадженні, що є неприпустимим та не відповідає завданням, які поставлені перед судом на стадії підготовки до судового розгляду.
На думку апелянта, стороною обвинувачення вжито передбачені кримінальним процесуальним законодавством заходи до вручення ОСОБА_9 та його захиснику обвинувального акта. Факт відмови ОСОБА_6 від отримання обвинувального акта і додатків до нього та відмови від складання відповідної розписки підтверджений записом захисника ОСОБА_10 .
Примірники обвинувальних актів були надіслані рекомендованими листами з повідомленням про вручення за всіма відомими адресами місця перебування ОСОБА_6 , що підтверджено поштовими квитанціями з описом вкладень, які, відповідно до ст. 136 КПК України є іншими даними, які підтверджують факт вручення особі повідомлення про прийняте процесуальне рішення. Вказані листи адресатами не отримані та повернуті прокурору у зв'язку із закінченням строку їх зберігання. Зазначені поштові відправлення разом із поштовими квитанціями із відміткою про причини повернення були надані суду в ході підготовчого засідання.
Тому твердження суду першої інстанції про неналежне вручення обвинувального акта, не відповідає дійсності.
Щодо нездійснення перекладу обвинувального акта на зрозумілу обвинуваченому мову, апелянт зазначив, що забезпечення участі перекладача здійснюється в залежності від стадії кримінального провадження слідчим, прокурором або судом, за умови використання заінтересованою особою наданого їй права на ініціювання залучення перекладача. ОСОБА_11 та його захисник протягом всього досудового розслідування жодного разу не заявляли клопотання про залучення перекладача, тому у органу досудового розслідування та прокурора не було об'єктивних підстав для залучення перекладача за власною ініціативою.
Вважає, що заява захисника лише у підготовчому судовому засіданні про порушення права ОСОБА_6 на забезпечення перекладача є зловживанням права та намаганням затягнути судовий розгляд справи.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Повертаючи обвинувальний акт, суд першої інстанції зазначив, що обвинувальний акт містить очевидні суперечності щодо того, в якому саме діянні із альтернатив, визначених диспозицією ч.4 ст. 296 КК України, обвинувачується
ОСОБА_11 саме, з вказівки на кваліфікуючі ознаки ч.4 ст. 296 КК України в тексті обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні діяння, яке кваліфіковане за ч.4 ст. 296 КК України ( у хуліганстві, пов'язаному з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії, вчиненому із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень). При цьому, у викладені фактичних обставин кримінального правопорушення та у формулюванні обвинувачення зазначено, що ОСОБА_11 вчиняв хуліганські дії із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень.
Крім того, в обвинувальному акті не вказані мотиви та мету в частині діянь ОСОБА_6 відносно потерпілого ОСОБА_8 , взагалі не вказано про наявність в діях обвинуваченого особливої зухвалості та в чому вона полягала.
Також суд першої інстанції зазначив, що обвинуваченому ОСОБА_9 не вручена копія обвинувального акта, долучена до обвинувального акта розписка не містить відомостей про його ознайомлення зі змістом обвинувального акта, тому вимоги ч. 4 ст. 291 КПК України не виконані, що унеможливлює призначення такого обвинувального акта до судового розгляду.
Крім того зазначив, що ОСОБА_11 хоч і має постійне місце проживання на території України, але є громадянином Грузії, заперечує, що може читати українською, тому стороні обвинувачення необхідно було забезпечити переклад обвинувального акта на мову, якою він володіє, з метою реального забезпечення реалізації його права знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.
Суд першої інстанції зазначив, що такі порушення на стадії завершення досудового розслідування прав обвинуваченого, який не володіє в достатній мірі державною мовою, неможливо усунути в підготовчому провадженні чи судовому розгляді, що унеможливлює призначення обвинувального акта до судового розгляду.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, прокурора на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, апеляційній суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 314 КПК України суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК.
При вивченні матеріалів кримінального провадження апеляційним судом встановлено невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.
Так, відповідно до вимог ч.3 ст. 29 КПК України, слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У підпунктах «а», «е» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод також закріплені права особи:
а) бути негайно i детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер i причину обвинувачення проти нього;
e) якщо він не розуміє мову, яка використовується у суді, або не розмовляє нею, - отримувати безоплатну допомогу перекладача.
Разом з тим, з матеріалів судового провадження вбачається, що в порушення зазначених вимог, не зважаючи на те, що ОСОБА_11 є за національністю грузином та на досудовому розслідуванні заявляв, що він не розуміє українську мову, обвинувальний акт викладений українською мовою, будь-яких даних про його переклад та вручення його ОСОБА_9 на зрозумілій для нього мові, матеріали судового провадження не містять.
Таким чином, встановлено, що обвинувальний акт викладений українською мовою, за наявності підстав, для його обов'язкового перекладу.
У зв'язку із цим, суд вважає, що висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акту ст. 291 КПК України є правильними. Тому, оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не має.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 22 серпня 2019 року, якою обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_6 повернуто прокурору для виконання вимог ст. 291 КПК України,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3