16.10.19
22-ц/812/607/19
Справа № 489/5148/18 Головуючий у 1-й інстанції Тихонова Н.С.
Провадження №22ц/812/607/19 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.
Іменем України
16 жовтня 2019 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого: Ямкової О.О.,
суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,
із секретарем: Горенко Ю.В.,
за участю: відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
заінтересованої особи - ОСОБА_4 ,
представника відповідачів - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21 серпня 2018 року, постановлену під головуванням судді Тихонової Н.С., у якій усунуто описку за ухвалою того ж суду від 3 вересня 2018 року, зі складанням їх повного тексту, по справі
за позовом
ОСОБА_6 як правонаступника ОСОБА_7
до ОСОБА_8 , ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу
Ємельянова Наталя Валеріївна
(далі - приватний нотаріус Ємельянова Н.В.),
приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу
Барсков Артем Вікторович
(далі - приватний нотаріус Барсков А.В.),
про визнання договорів дарування недійсними та зобов'язання вчинити певні дії,
20 серпня 2018 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , треті особи - приватні нотаріуси, в якому просив визнати недійсними: договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 13 листопада 2015 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_1 ; договір дарування житлового будинку АДРЕСА_2 , укладений 23 листопада 2015 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також зобов'язати державного чи приватного нотаріуса внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивач вказував, що зазначені правочини на його думку є фіктивними, оскільки укладені між близькими особами та з метою уникнути виконання рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 1 березня 2016 року про стягнення на його користь коштів за договором позики.
Одночасно із поданням позову позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на житлові будинки АДРЕСА_1 , а також зобов'язати державного або приватного нотаріуса внести зміни до Державного реєстру речових прав на вказане нерухоме майно, та заборонити ОСОБА_8 виїзд за межі країни.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєві від 21 серпня 2018 року, в якій усунуто описку ухвалою того ж суду від 3 вересня 2018 року, заява про забезпечення позову задоволена частково, постановлено про накладення арешту на житлові будинки АДРЕСА_1 та про заборону здійснення відносно них будь-яких угод, пов'язаних з їх відчуженням. В задоволенні вимог про зобов'язання нотаріуса щодо певних дій, та у обмеженні у праві виїзду за кордон ОСОБА_8 - відмовлено.
В апеляційній скарзі заінтересована особа ОСОБА_4 , який не брав участь у розгляді справи, просить скасувати ухвалу суду в частині накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , посилаючись на її незаконність, та постановити нову про відмову у забезпеченні позову, так як предмет забезпечення позову належить на праві спільної часткової власності йому як особі, яка не була учасником справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Постановлюючи оскаржувану ухвалу в частині накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 , суд першої інстанції пересвідчився, що зазначене майно в частині 57/100 перебуває у власності особи, яка не є учасником даної справи, але, незважаючи на це, наклав на нього арешт та заборонив заінтересованій особі вчиняти дії щодо цього майна, не залучивши її до участі у справі.
Так, у відповідності до вимог частини 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову та зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову має бути спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача.
Указане відповідає і роз'ясненням, наданим судам у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вимогами майнового характеру до ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Тому судом у якості забезпечення накладено арешт на майно, що належить відповідачам, до розгляду справи по суті.
Між тим, одночасно судом першої інстанції накладено арешт на 57/100 житлового будинку АДРЕСА_1 , які у відповідності до наданої копії договору дарування (т.2 а.с.77-79) та витягів із відповідного державного реєстру (т.1 а.с.28-40) з 15 лютого 2017 року належать заінтересованій особі ОСОБА_4 , до якого позивачем вимог не заявлено, та який не є учасником справи.
Тому, висновок суду щодо наявності підстав для задоволення заяви ОСОБА_7 про забезпечення позову в обраний ним спосіб щодо накладення арешту на частину будинку, яка належить особі, яка не є учасником справи із забороною безпосередньо цій особі вчиняти певні дії щодо свого майна, не є співмірним заявленому обґрунтуванню позовних вимог, пред'явлених до інших осіб - відповідачів.
За такого, колегія суддів вважає, що забезпечення пред'явленого позову в обраний позивачем спосіб в частині накладення арешту на 57/100 житлового будинку АДРЕСА_1 та забороною ОСОБА_4 вчиняти дії щодо належного йому майна без його залучення в якості учасника справи - постановлені судом з порушенням норм процесуального права.
В зв'язку з порушенням судом норм процесуального закону, у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, ухвала підлягає частковому скасуванню з постановленням в цій частині нової про відмову у задоволенні клопотання щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на 57/100 житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 із забороною йому вчиняти будь-які дії щодо належного йому майна.
В іншій частині ухвалу суду слід залишити без змін як процесуальний документ, який не є предметом апеляційного перегляду.
Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21 серпня 2018 року, в якій усунуто описку ухвалою того ж суду від 3 вересня 2018 року, в частині накладення арешту на 57/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 скасувати та постановити в цій частині нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_6 як правонаступника ОСОБА_7 про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на 57/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 із забороною йому вчиняти дії щодо належного майна - відмовити.
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, починаючи з дати складення повного тексту судового рішення.
Головуюча О.О. Ямкова
Судді О.В. Локтіонова
С.Ю. Колосовський