Справа № 128/924/17
Провадження № 22-ц/801/1882/2019
Категорія: 27
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.
Доповідач:Сопрун В. В.
16 жовтня 2019 рокуСправа № 128/924/17м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Марчук В.С., Матківської М.В.,
за участю секретаря судового засідання Куленко О.В.,
за участю сторін: представника ПАТ «Державний ощадний банк України» - Семенюк Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №128/924/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 травня 2018 року, яке ухвалене суддею Бондаренко О.І. в приміщенні Вінницького районного суду Вінницької області,
В квітні 2017 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся в суд з зазначеним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що 25 грудня 2007 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний і іпотечний договори.
Згідно пунктів 1.1, 1.2 Кредитного договору, Позичальнику Банком надано кредит в сумі 1 000 000 грн на придбання нерухомості, а саме: житлового будинку з земельною ділянкою площею 0,0784 га, зі сплатою 15 % річних, на 6 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 25 грудня 2013 року.
18 січня 2008 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №6 змінено пункт 1.2 кредитного договору кредит надається терміном на 11 років з остаточним погашенням не пізніше 25 грудня 2018 року.
Згідно п.1.2. Договору іпотеки від 25 грудня 2007 року, предметом іпотеки є житловий будинок з прибудовою та господарською спорудою під № 22 «А» та земельна ділянка 0,0784 га, кадастровий номер 0520680203:03:002:0182.
03 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та філією-Вінницьке міське відділення № 8672 ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про перевід боргу, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. та зареєстрований в реєстрі за №1717.
Позичальник, отримавши кредитні кошти систематично порушував свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, у зв'язку з чим заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 березня 2010 року, стягнуто на користь Банку заборгованість за Кредитним договором станом у розмірі 1138280,46 грн, з них основний борг - 945673,24 грн, відсотки - 173258,07 грн, пеня - 19349,15 грн. Рішення суду набуло законної сили 15 березня 2010 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 жовтня 2010 року, розірвано договір про іпотечний кредит №1320 від 25 грудня 2007 року та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_8 70390,44 грн - суму заборгованості. Рішення суду набуло законної сили 10 листопада 2010 року.
Позичальник продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором, тому станом на 17 лютого 2017 року загальна сума заборгованості складає 1858103,56 грн, з яких: основний борг - 834398,57 грн; проценти за користування кредитними коштами - 0,00 грн; пеня за простроченими основним боргом та процентами - 59814,69 грн; 3% річних - 121277,76 грн; інфляційні втрати - 842612,54 грн.
03 квітня 2017 року Банком було направлено відповідачам вимоги про добровільне звільнення житлового приміщення, однак вимоги у добровільному порядку не виконанні.
З врахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним ВАТ «Ощадбанк» з ОСОБА_1 , 25 грудня 2007 року, посвідченого Майструк В.І., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №7016, а саме на: нерухоме майно - житловий будинок з господарською спорудою під № 22 « а » та земельну ділянку 0,0784 га, шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - будь-якій особі покупцеві за договором купівлі-продажу в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку»; встановити початкову ціну реалізації предмета іпотеки, а саме: житлового будинку, станом на 06 березня 2018 року в розмірі 2141074 грн без урахування ПДВ, яка визначена суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою підприємцем ОСОБА_9 ; земельної ділянки, станом на 28 лютого 2018 року, в розмірі 381408 грн; надати ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії до моменту продажу предмету іпотеки в оперативне управління предметом іпотеки з правом укладання договорів: оренди, страхування, охорони з фізичними та юридичними особами, та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за договором про іпотечний кредит №1320 від 25 грудня 2007 року та договору про перевід боргу №1717 від 03 вересня 2010 року.
Виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.
Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 17 травня 2018 року позов задоволено.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 25 вересня 2018 року заяву ОСОБА_11 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаним заочним рішенням суду, представник ОСОБА_11 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що заочне рішення ухвалене на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушено норми процесуального та матеріального права. Просила заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване заочне рішення суду без змін.
Відповідачі повідомлені належним чином про день та час розгляду справи, що підтверджується даними з виписки «Укрпошта», а тому на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що боржник основне зобов'язання, забезпечене іпотекою, виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, тому іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Відповідачі підлягають виселенню у судовому порядку з підстав, визначених статтею 40 Закону України «Про іпотеку» та статтею 109 ЖК Української РСР.
Колегія суддів, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Разом з тим, згідно ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд виходить за межі доводів апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 грудня 2007 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит №1320 (т.1 а.с.5-7).
Згідно пунктів 1.1, 1.2 Кредитного договору, Позичальнику Банком надано кредит в сумі 1000000 грн на придбання нерухомості, а саме: житлового будинку з земельною ділянкою площею 0,0784 га зі сплатою 15 % річних, на 6 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 25 грудня 2013 року.
18 січня 2008 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №6, змінено пункт 1.2 кредитного договору - кредит надається терміном на 11 років з остаточним погашенням не пізніше 25 грудня 2018 року (т.1 а.с.11).
Згідно пункту 1.6 додаткової угоди до Кредитного договору, Позичальник зобов'язався проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 7575,76 грн та сплачувати проценти нараховані Банком на залишок заборгованості за кредитом не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань з рахунків відкритих в Банку. Перша сплата процентів в сумі 2877 грн, має бути здійснена в строк до 28 грудня 2007 року включно. Останній платіж в рахунок погашення кредиту та сплати нарахованих Банком процентів здійснити не пізніше 25 грудня 2018 року.
Згідно пунктів 4.3.1, 4.3.2 Кредитного договору, Позичальник зобов'язався належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором. Повернути кредит в сумі зазначеній в п.1.1 цього договору: своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені цим договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені цим договором.
25 грудня 2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та Позичальником укладено договір іпотеки посвідчений Майструк В.І., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №7016 (т.1 а.с.8-10).
Згідно пункту 1.1 Договору іпотеки, цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, які передбачені Кредитним договором, а також всіма можливими додатковими правочинами до вказаного Кредитного договору, які можуть бути укладені до закінчення строку дії останнього укладеними між Іпотекодержателем та Позичальником, за умови якого Позичальник зобов'язаний: до 25 грудня 2018 року повернути Іпотекодержателю кредит в сумі 1000000 грн на умовах визначених Кредитним договором; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 15 процентів річних згідно умов Кредитного договору; можливу неустойку (пеню, штраф) у розмірі і у випадках передбачених Кредитним та цим Договором, відшкодувати збитки, завдані Іпотекодержателю Іпотекодавцем, у разі невиконання або неналежного виконання останнім своїх зобов'язань за Кредитним договором, а також виконати інші зобов'язання передбачені Кредитним договором.
Згідно п.1.2. Договору іпотеки предметом іпотеки є житловий будинок з прибудовою та господарською спорудою під № 22 «А» та земельна ділянка 0,0784 га, кадастровий номер 0520680203:03:002:0182, що належать Іпотекодавцю за договором купівлі - продажу, укладеного між ОСОБА_12 та Іпотекодавцем, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. 25 грудня 2007 року, за реєстровим №1009 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п. 1.4 Договору іпотеки: «вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 1422492,57 грн».
20 лютого 2009 року укладено угоду №1 про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. 25 грудня 2007 року за реєстром № 7016, змінено п.9. Розділу «Терміни та їх тлумачення» - здійснити повне погашення кредиту до 25 грудня 2018 року (т.1 а.с.12).
03 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та філією-Вінницьке міське відділення № 8672 ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про перевід боргу, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. та зареєстрований в реєстрі за №1717 (т.1 а.с.13-14).
Позичальник, отримавши кредитні кошти на умовах повернення, строковості та платності систематично порушував свої договірні зобов'язання (пункти 1.1, 1.2, 1.6, 1.6.1, 4.3.1, 4.3.2, 5.2 Кредитного договору) щодо строків повернення кредиту, процентів за його користування, пені, що призвело до виникнення простроченої заборгованості.
У зв'язку з чим заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 березня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_8 на користь Банку заборгованість за Кредитним договором у розмірі 1138280,46 грн, з них основний борг - 945673,24 грн, відсотки - 173258,07 грн, пеня - 19349,15 грн, яке набуло законної сили 15 березня 2010 року (т.1 а.с.43-44).
Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 жовтня 2010 року, розірвано договір про іпотечний кредит №1320 від 25 грудня 2007 року та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_8 70390,44 грн суму заборгованості. Рішення суду набуло законної сили 10 листопада 2010 року (т.1 а.с.45 - 46).
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позичальник продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором, визначених, зокрема, пунктами 1.1, 1.2, 1.6, 1.6.1, 4.3.1, 4.3.2, 5.2 цього договору щодо повернення кредиту, процентів за його користування та пені.
03 квітня 2017 року Банком було направлено відповідачам вимогу про добровільне звільнення зазначеного житлового приміщення, протягом одного місяця з моменту отримання цієї вимоги, однак вимога у добровільному порядку не виконана (т.1 а.с.48).
Станом на 17 лютого 2017 року загальна сума заборгованості складає 1858103,56 грн, з яких: основний борг - 834398,57 грн; проценти за користування кредитними коштами - 0,00 грн; пеня за простроченими основним боргом та процентами - 59814,69 грн; 3% річних - 121277,76 грн; інфляційні втрати - 842612,54 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором (т.1 а.с.18-40).
В матеріалах справи наявний звіт про оцінку майна від 28 лютого 2018 року, зробленого ФОП ОСОБА_9 , згідно якого ринкова вартість об'єкта в цілому: житлового будинку з господарською спорудою, з урахуванням земельної ділянки площею 0,0784 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , без урахування ПДВ складає: 2522482 грн, (2141074 грн - житловий будинок; 381408 грн - земельна ділянка) (т.1 а.с.186-210).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон), одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.
З огляду на вказане Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підстав виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (статті 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу позивачем від власного імені цього предмета будь-якій особі-покупцеві на підставі статті 38 Закону.
Суд першої інстанції вважав таку вимогу обґрунтованою. Однак, такий висновок суду є помилковим з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Сторони в іпотечному договорі можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону).
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону).
Згідно з пунктом 6.1. договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого з своїх обов'язків, передбачених цим договором та/або кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною.
У пункті 6.2. іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду у встановленому чинним законодавством України та цим Договором порядку, в тому числі у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в п.6.6. цього договору.
Відповідно до п.6.6. застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання.
За цим договором іпотекодержатель має право від свого імені здійснити продаж предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, та/або набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань на підставі цього договору або укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку встановленому чинним законодавством.
Отже, апеляційним судом встановлено, що сторони погодили іпотечне застереження, а саме визначили у договорі, передбачений частиною третьою статті 36 Закону спосіб задоволення вимог іпотекодержателя - звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі (пункт 6.6. договору).
На відміну від такого різновиду позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки як звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (що може передбачати способи задоволення вимог іпотекодержателя, визначені у частині третій статті 36 Закону), судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 39 Закону передбачає, що суд у резолютивній частині відповідного рішення обов'язково визначає спосіб реалізації предмета іпотеки, або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 вказаного Закону (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 травня 2019 року справа № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) звернула увагу на те, що процедура продажу предмета іпотеки, передбачена статтею 38 Закону, може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки і в судовому порядку (про що суд згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 39 Закону має вказати в судовому рішенні про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки), і у позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Проте звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.
Згідно з частиною четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту його прав іпотекодержателя, тому суд першої інстанцій неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та безпідставно задовольнив вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу позивачем від власного імені цього предмета будь-якій особі-покупцеві на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку», встановивши, що сторони передбачили у договорі іпотеки застереження (п.6.6. договору іпотеки), згідно з яким позивач має можливість самостійно звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу третій особі.
Також, позовні вимоги про виселення відповідачів із спірного приміщення є похідними від вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, в задоволенні яких апеляційний суд відмовляє, то рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі із ухваленням нового про відмову в позові в повному обсязі.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до положень частини тринадцятої статті 141, підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України з ПАТ «Державний ощадний банк України» слід стягнути на користь ОСОБА_11 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 7200 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити.
Заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 травня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення.
В задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_6 витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7200 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 16 жовтня 2019 року.
Головуючий: підпис Сопрун В.В.
Судді: підписи Марчук В.С.
Матківська М.В.
Згідно з оригіналом: Сопрун В.В.