Провадження № 2/742/1235/19
Єдиний унікальний № 742/2941/19
04 жовтня 2019 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого - судді Циганка М.О., за участю секретаря судового засідання Чміль С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заявлені позовні вимоги мотивує тим, що 19 лютого 2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна», з щомісячним внесенням на погашення кредиту платежів та нарахованих до сплати процентів за ставкою 36% річних. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Позивач свої зобов”язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору не виконує своїх зобов'язань по поверненню кредиту та відсотків за користування ним, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 16 липня 2019 року в загальному розмірі складає 120 749 грн. 27 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також сплачені позивачем при подачі позову судові витрати у сумі 1921 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, проте згідно заяви просить суд розглядати справу без участі його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, проте згідно його відзиву заявлені позовні вимоги не визнав частково в частині стягнення з нього заборгованості за простроченим тілом кредита в розмірі 29 036 грн. 50 коп, нарахованої пені за прострочене зобов'язання в розмірі 30 554 грн. 36 коп., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі 623 грн., а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, що становить 250 грн. штафу та 5738 грн. 06 коп. штрафу (процентної складавої), посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
19 лютого 2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» (а.с.14).
У заяві зазначено, що відповідач ознайомлений та згоден з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною каткою та тарифами банку, а також надав згоду на те, що ця заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
До кредитного договору банк додав витяг з умов та правил надання банківських послуг (а.с.16-30).
Таким чином, судом вважається доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору та отримання відповідачем кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що не заперечується і самим відповідачем у відзиві.
Однак відповідач своєчасно не повертає АТ КБ “ПРИВАТБАНК” кредитні кошти, та ухиляється від виконання зобов'язань по кредитному договору.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 зобов'язань за вказаним договором виникла заборгованість станом на 16 липня 2019 року в розмірі 120 749 грн. 27 коп., з яких: 54 547 грн. 35 коп. - заборгованість за тілом кредита; 29 036 грн. 50 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 00 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 30 554 грн. 36 коп. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 623 грн. 00 коп. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. - штраф (фіксована частина), 5738 грн. 06 коп. - штраф (процентна складова) (а.с.5-13).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника від 19 лютого 2008 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності, в тому числі й у вигляді стягнення неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, штрафу та пені за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19 лютого 2008 року, посилався на Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), Верховний Суд у постановах від 03 липня 2019 року (провадження №14-131цс19), від 17 липня 2019 року (провадження №175/4576/14-ц) та від 07 серпня 2019 року (справа №182/1806/17).
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.89 ЦПК України).
При цьому, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч.1 ст.82 ЦПК України).
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, оцінюючи у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 належним чином умов договору про надання кредиту від 19 лютого 2008 року не виконує, кредит в установлені строки його повернення не повертає, тому приходить до переконання про необхідність стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором б/н від 19 лютого 2008 року в розмірі 54 547 грн. 35 коп., як заборгованість за тілом кредита, що визнається і самим відповідачем.
При цьому, суд враховує, що оскільки позивачем не надано підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг; відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату неустойки (штрафу, пені) чи іншої відповідальності за несвоєчасне погашення кредиту; та наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин, тому в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредита, нарахованої пені за прострочене зобов'язання, нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, слід відмовити. Крім того, надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг та витяг з Тарифів банку, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19 лютого 2008 року.
На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України суд враховує, що оскільки позов задоволено частково, тому судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжного доручення № PROM1B4WB3 від 31 липня 2019 року (а.с.1) позивачем сплачено 1921 грн. судового збору. При цьому, враховуючи, що судом частково задоволено позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором в розмірі 54 547 грн. 35 коп., що становить 45 % від ціни позову, тому на користь позивача підлягає стягнення з відповідача 864 грн. 45 коп. судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючого ст.ст.2, 12, 13, 81, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355, п.9, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул.Грушевського,буд.1 Д, суму заборгованості за кредитним договором б/н від 19 лютого 2008 року в розмірі 54 547 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот сорок сім) грн. 35 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" 864 грн. 45 коп. судового збору.
В іншій частині позову - відмовити.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд. Позивач, якому повне рішенняне було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Циганко