Справа № 737/882/19
Проваждення № 2/737/352/19
16 жовтня 2019 року смт Куликівка
Куликівський районний суд Чернігівської області
суддяЛібстер А. С.
секретар судового засіданняЮрченко М. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу№ 737/882/19
за позовомАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»
доОСОБА_1
про стягнення заборгованості
учасники справи та представники:
позивачне з'явився
відповідачне з'явився
Позивач АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 28326,80 грн. та судових витрат у розмірі 1921 гривня.
Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, підписав заяву б/н від 27.08.2012 року, згідно з якою отримав кредит у розмірі 1400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис у заяві.
Відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо встановлення будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
При укладенні договору сторони керувались ст. 634, 639, 207, 638, 642 ЦК України.
Договором передбачена можливість зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку, у позичальника передбачений обов'язок отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках.
Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами.
Станом на 21.05.2019 року відповідач має заборгованість у розмірі 28326,80 грн., яка складається з наступного:
1355,71 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту
21697,51 грн. - заборгованість за пенею
3448,49 грн. - заборгованість за пенею, нарахованою за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.,
500 грн. - штраф (фіксована частина)
1325,09 грн. - штраф (процентна складова).
Посилаючись на ст.ст. 509,526,527,530,1054,549,610,617,598,599,1050 ЦК України, просить суд стягнути з ОСОБА_1 28326,80 грн. заборгованості за кредитним договором від 27.08.2012 року без номера та 1921,00 грн. судового збору.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, в позові наявне клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Заявлені позивачем процесуальні клопотання ґрунтуються на нормах ЦПК України та підлягають задоволенню.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позов визнав частково, в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 1355,71 грн., в іншій частині позовні вимоги не визнав.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом встановлено, що 27.08.2012 року ОСОБА_1 підписав анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПРИВАТБАНКУ, у якій не зазначено розміру кредитного ліміту, відсоткової ставки та типу банківської платіжної картки (а.с. 11).
У зазначеній заяві наявний пункт про те, що підписавши 27.08.2012 року заяву відповідач приєднався до запропонованих АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Умов та Правил надання банківських послуг та погодився вважати Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку складовими частинами договору.
Інших документів з підписом клієнта позивач не надав.
Підписаний відповідачем документ з зазначенням розміру пені та штрафів, підстав їх нарахування, дати видачі кредитних карток у справі відсутній.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 27.08.2012 року з 11.04.2016 року у ОСОБА_1 виникла поточна заборгованість за наданим кредитом у розмірі 211,59 грн., яка змінювалась, частково погашалась та періодично зростала, що дає підстави для висновку про те, що він дійсно отримав кредитні кошти. На 21.05.2019 року залишок заборгованості за простроченим тілом кредиту становив 1355,71 грн. Останній платіж був внесений клієнтом 13.12.2016 та склав 1,51 грн. (а.с. 8-10).
Розмір пені становить 21697,51 грн. та 3448,49 грн.
Розмір штрафів становить 1825,09 грн.(а.с. 8-10).
У розрахунку заборгованості за договором б/н від 27.08.2012 року зазначено, що процентна ставка (поточна та прострочена) з 27.08.2012 становила 30%, з 01.09.2014 становила 34,80 %, з 01.04.2015 - 43,20 %, з 01.06.2015 - 3,60 (а.с. 8-10).
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту та про відсутність підстав для стягнення пені та штрафів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За положеннями ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з ОСОБА_1 заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 1355,71 грн.
Натомість позовні вимоги в іншій частині не ґрунтуються на договорі та належних доказах його укладення на зазначених у позові умовах.
Оформлення банком інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, зокрема про реальну процентну ставку та абсолютне значення подорожчання кредиту, за матеріалами даної справи не відповідали Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженим Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року, які втратили чинність 10.06.2017 року, однак були чинними станом на 24.09.2012 року.
Так, позивач послався на те, що Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить його підпис у заяві.
Згідно з Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-1314цс19, Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18 лютого 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Водночас Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком судів попередніх інстанцій про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Окрім того, згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Дане положення підтверджується ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.05.2017 року по справі №756/2999/15-ц, в якій сказано, що відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Таким чином, вимоги банку про стягнення з боржника одночасно пені та штрафу за невиконання умов кредитного договору не ґрунтуються на законі.
З огляду на принцип диспозитивності цивільного процесу, який означає, що цивільні процесуальні правовідносини як правова форма цивільного судочинства виникають, розвиваються та закінчуються за волею й ініціативою сторін правового спору в результаті розпорядження своїми матеріальними та процесуальними правами, суд вважає за неможливе довільно обирати, яку з видів неустойки, штраф чи пеню стягнути на користь позивача.
Таким чином, з огляду на те, що одночасне стягнення пені та штрафу є неможливим, а розміри пені та штрафу, як і підстави їх стягнення, не підтверджені належними доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 1921,00 грн.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судовий збір, сплачений позивачем у мінімальному передбаченому законом розмірі, він підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Керуючись статтями 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 280- 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок НОМЕР_2 , МФО 305299, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д) заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 1355,71 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 1921 гривню судового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Куликівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 16 жовтня 2019 року.
Суддя А. С. Лібстер