Справа № 214/480/19
2/214/1267/19
Іменем України
(заочне)
04 жовтня 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Гриня Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Фартушної Є.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, Орган опіки та піклування виконкому Довгинцівської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав, -
Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів громадян, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на користь державного закладу, в якому перебуватиме дитина або опікуна, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 . Матір'ю малолітньої ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , яка згідно вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.12.2017 року була визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та засуджена до покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, останню звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробувальним строком на 1 рік. Та на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році", останню було звільнено від відбування призначеного покарання. Батьком дитини згідно з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, записаний відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, записаний ОСОБА_4 .
Рішенням виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради №138 від 17.05.2017 року, позивача ОСОБА_1 було призначено опікуном малолітньої ОСОБА_3 та зобов'язано ОСОБА_1 забезпечити підопічній належний рівень розумового та фізичного розвитку, навчання та виховання, необхідні побутові умови, захист її цивільних прав та інтересів. За весь цей час мати малолітньої дитини не приймала участь у вихованні дитини, не цікавилася її життям.
У зв'язку з чим позивач маючи всі необхідні матеріальні можливості для повноцінного виховання малолітньої ОСОБА_3 , встановивши з нею дружні, теплі відносини звернулася до з даною вимогою. Позивач значиться зареєстрованою у квартирі АДРЕСА_1 . Окрім останньої у даній квартирі зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_3 . Згідно акту обстеження умов проживання від 31.07.2019 року, умови проживання в даній квратирі задовільні, створені належним чином для виховання, навчання та розвитку дітей даної вікової категорії. Таким чином, оскільки відповідач нехтує своїми батьківськими обов'язками, свідомо ухиляється від їх виконання, з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів малолітньої дитини, позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав.
Ухвалою від 11.03.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження
Позивач у судове засідання не з'явилась, однак подала до суду заяву в якій вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справи за її відсутності. Проти винесення заочного рішення не заперчує.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час, місце слухання справи повідомлялася належним чином, про що в матеріалах справи маються поштові повернення. Про поважність причини неявки суд не повідомила.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, надала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. При винесенні рішення покладались на розсуд суду.
Представник третьої особи - Органу опіки та піклування виконкому Довгинцівської районної у місті ради, в судове засідання не з'явилась, про час і місце судового розгляду повідомлялась належним чином. Причини неявки суду невідомі.
Оцінюючи характер процесу, важливість предмета розгляду, який стосується захисту інтересів малолітніх дітей, з метою дотримання строків розгляду справи, суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності відповідача в заочному порядку з урахуванням згоди позивача, на підставі наявних доказів.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію учасників справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 (а.с.11).
Матір'ю малолітньої ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , яка згідно вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.12.2017 року, була визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, останню звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробувальним строком на 1 рік. Та на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році", останню було звільнено від відбування призначеного покарання (а.с.14-15). А батьком дитини згідно з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, записаний відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, записаний ОСОБА_4 (а.с.25).
На підставі рішення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради №138 від 17.05.2017 року, позивача ОСОБА_1 було призначено опікуном малолітньої ОСОБА_3 , та зобов'язано забезпечити малолітній підопічній належний рівень розумового та фізичного розвитку, навчання та виховання, необхідні побутові умови, захист її цивільних прав та інтересів (а.с.13).
Як вбачається з акту обстеження умов проживання від 31.07.2019 року, позивач зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 . Окрім неї у даній квартирі зареєстровані ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_3 . Згідно акту обстеження умов проживання від 31.07.2019 року, умови проживання в даній квратирі задовільні, створені належним чином для виховання, навчання та розвитку дітей даної вікової категорії (а.с.16, 18-21).
Відповідно до ч.1 ст.141, ст.150 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний, моральний стан.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У силу ч.1 ст. 164 СК України, у випадку ухилення матері, батька дитини від виконання своїх обов'язків по її вихованню, вони можуть бути позбавленні судом батьківських прав.
При цьому, в розумінні п.п. 15, 16 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року №3, який узгоджується з нормами ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні №39948/06 від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» зазначив, що «… розірвання сімейних зв'язків між батьками та дитиною означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин, у зв'язку з чим рішення національних органів має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини. Вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання…».
Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМУ № 866 від 24.09.2008 року, при розгляді спорів, що виникають із сімейних відносин та стосуються, зокрема, позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування надає письмовий висновок.
Як вбачається з висновків №8/22-3819 від 14.08.2019 року та №10/39-4291 26.09.2019 року, виконавчих комітетів Довгинцівської районної у місті ради та Саксаганської районної у місті ради, вони не мають змоги надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітньої ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 зареєстрована поза межами даних районів, та відстутні достатні підстави для вирішення порушеного питання (а.с.68-71).
В контексті приписів ч.6 ст.19 СК України, рішення органу опіки та піклування не є для суду обов'язковим, а підлягає оцінці поряд з іншими доказами.
Отже, суд, враховуючи вищевикладене, а також те, що місце проживання відповідача встановити не вдається можливим, провівши аналіз життя відповідача, її ставлення до малолітньої доньки, пасивне відношення до неї протягом останнього часу, ведення аморального способу життя, та притягнення останньої ло кримінальної відповідальності, суд приходить до висновку, що застосування до відповідача крайніх заходів у виді позбавлення батьківських прав в даному випадку є доречним та достатнім з урахуванням обсягу наявних у справі доказів.
Поміж іншим, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на передбачене ст.169 СК України їх право на поновлення батьківських прав в судовому порядку після зміни її поведінки як особи, позбавленої батьківських прав, обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав з переосмисленням її ставлення до дитини.
Крім того, відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав, суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Як слідує з положень ч. 1 ст. 183, ч. 1 ст. 191 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються від дня пред'явлення позову у частці від доходу її матері, батька і/або у твердій грошовій сумі, при цьому частка заробітку (доходу), яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % гарантованого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.7 Закону України«Про Державний бюджет на 2019 рік» встановлено у 2019 році прожитковий мінімум для дитину віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.
При визначені розміру аліментів, керуючись принципом справедливості та розумності, суд враховує те, що відповідач є працездатною особою, а також відсутність у неї інших дітей та інших непрацездатних осіб на утриманні, беручи до уваги необхідність забезпечення дитині рівня життя, достатнього для її фізичного, інтелектуального, культурного і соціального розвитку, прожитковий мінімум для дитини віком з 6 років до 18 років, приходить до висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти на утримання малолітньої доньки в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття - на користь опікуна або державного закладу, в якому перебуватиме дитина. Оскільки такий розмір аліментів, на переконання суду, є об'єктивним з огляду на вказані вимоги закону, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Крім того, згідно із ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Та в порядку п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Отже, зважаючи на вищевикладене, суд уважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України у зв'язку із тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, суд керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства закріпленого ст. 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 136, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355, 430, п. 15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради; Орган опіки та піклування виконкому Довгинцівської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_2 ), аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.01.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, - на користь опікуна або державного закладу, в якому буде перебувати дитина.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Після набрання рішенням суду законної сили видати виконавчі листи для пред'явлення на виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом 30 днів з дня його ухвалення.
Повний текст рішення складено 15 жовтня 2019 року.
Суддя Н.Г.Гринь