Провадження номер № 2/0186/448/19
Справа № 186/1376/19
16 жовтня 2019 року м.Першотравенськ
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області
в складі: головуючої - судді Янжули С. А.
секретар - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про усунення перешкод у володінні та розпорядженні майном,
23 серпня 2019 року позивач звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про усунення перешкод у володінні та розпорядженні майном.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 23 березня 2007 року між ним та відповідачем було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії N43/07, відповідно до умов якого він отримав кредит на загальну суму 86 000,00 гривень. Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором між сторонами 23 березня 2007 року було укладено Іпотечний договір N43/07, який було посвідчено 23 березня 2007 року державним нотаріусом Першої Павлоградської держнотконтори Шкицькою Ю. А. за реєстровим N308.
Відповідно до умов Іпотечного договору для забезпечення виконання Іпотекодавцем (позивачем) у повному обсязі своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем (відповідачем) за кредитним договором позивач передав відповідачу у заставу належне йому на праві приватної власності майно: квартиру АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 . Вищенаведене майно належить позивачеві на підставі договору міни квартири від 25 листопада 1997 року, посвідченого Мініною С. Я. приватним нотаріусом Першотравенського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №3470. Право власності зареєстровано КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації», про що свідчить напис на правовстановлюючому документі від 26 листопада 1997 року, про що зроблено запис в реєстраційній книзі: 24-52; договору міни квартири від 18 лютого 2003 року, посвідченого Мініною С. Я. приватним нотаріусом Першотравенського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 608; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 154898, виданого 13 березня 2003 року КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер: 296217, зроблено запис № 52 в книзі №24.
Відповідно до п. 1.3.1. Іпотечного договору Іпотекодавець (позивач) зобов'язаний повернути кредит (грошові кошти) у розмірі 86 000,00 гривень у строк до 22 березня 2022 року шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок.
Починаючи з грудня 2008 року позивачем були допущені порушення умов кредитного договору в частині сплати основного боргу та відсотків за користування кредитними коштами. Відповідачем по справі було достроково розірвано договір кредитування та подано позов про стягнення з нього основної суми боргу, відсотків за користування кредитом та пені.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків від 28 грудня 2011 року, по справі № 1052/11, позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до нього було задоволено у повному обсязі. Згідно постанови старшого державного виконавця Першотравенського міського відділу державної виконавчої служби Клименко Н. М. від 01 березня 2018 року «про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду», вказане рішення Постійно діючого третейського суду виконане у повному обсязі. Фактично було виконано задоволення усіх фінансових вимог відповідно до Кредитного договору. Тобто, Кредитний договір було виконано у повному обсязі.
Письмове звернення позивача про скасування обтяження на нерухоме майно, яке є предметом забезпечення за Кредитним договором, залишилось без задоволення, оскільки працівники Банку повідомили позивача, що таке обтяження буде зняте лише після визнання пені та її сплати на користь відповідача, інакше Кредитний договір ніколи не припинить свою дію. Натомість вимога про сплату пені є правом, яким сторона може скористатися, пред'явивши відповідні вимоги іншій стороні зобов'язання, яка, на її думку, порушила її права. Станом на дату подачі позову відповідач не пред'являв жодних вимог позивачу по сплаті пені. Позивач в повному обсязі виконав зобов'язання за Кредитним договором по сплаті суми кредиту, процентів за користування кредитом та пені, то і право застави за Іпотечним договором повинно бути припиненим на підставі ст. 593 п. 1 пп. 1 ЦК України в зв'язку з припиненням зобов'язання, забезпеченого заставою, що підтверджується постановою старшого державного виконавця Першотравенського міського відділу державної виконавчої служби Клименко Н. М. «про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду».
Оскільки кредит повернутий відповідачу у повному обсязі, то всі зобов'язання позивача перед відповідачем припинені. Позов банком на стягнення нарахованої, на думку банку, пені або про звернення стягнення на заставлене майно не подавався.
Саме з припиненням основного зобов'язання шляхом його виконання, Закон пов'язує виникнення у заставодержателя обов'язку повернути заставодавцеві предмет застави, який перебував у його володінні. Натомість, відповідач відмовляється добровільно виконувати вимоги ст. 593 ЦК України.
Припинення права застави зумовлює внесення відповідних відомостей про виключення запису з Державного реєстру іпотек.
Крім того, припинення застави нерухомого майна, на яке накладена заборона відчуження, має наслідком реєстрацію відомостей про зняття заборони відчуження нерухомого майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна (підпункт 6.1 пункту 6 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Підпунктом 5.1 пункту 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України серед підстав для зняття заборони відчуження, зокрема, вказане "повідомлення кредитора про погашення позики". Разом з тим договір позики грошей за участі банківської установи охоплюється поняттям "кредитний договір" (ст. 1054 ЦК), а тому банк- кредитор надсилає нотаріусу лист про зняття заборони відчуження у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором. Відтак, безспірною підставою для зняття заборони відчуження нотаріусом згідно вимог абзацу другого подпункта 5.1 пункту 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України є одержання нотаріусом повідомлення про припинення договору застави (іпотеки).
Відтак, безспірною підставою для зняття заборони відчуження нотаріусом є одержання нотаріусом повідомлення про припинення договору застави або про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки.
Вносити відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не обов'язково має тільки той нотаріус, який наклав заборону відчуження. Відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зазначено в ч. 1 ст. 598 ЦК України. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Пеня не є складовою кредитного зобов'язання. Враховуючи, що забезпечене заставою зобов'язання - кредитний договір, за рішенням суду є виконаним, а зобов'язання за договором застави, що є похідним від кредитного договору, тому є припиненими. З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.
Просить суд усунути перешкоди у здійсненні права володіння та розпорядження майном шляхом визнання Іпотечного договору №43/07, укладеного між ним та АТ "Укрсоцбанком", який посвідчено 23 березня 2007 року державним нотаріусом за реєстровим номером 308, припиненим; стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, представник надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у встановлені судом строки відзив на позовну заяву не надав, направив суду пояснення по справі, в яких зазначив, що згідно до обґрунтування позову ОСОБА_1 стверджує, що основне зобов'язання було виконане у повному обсязі, а тому застава, тобто іпотека, є припиненою. Проте, такі висновки позивача є передчасними та необґрунтованими реальним обставинами по справі. Дійсно, 23березня 2007 року було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №43/07 та на його виконання передано у іпотеку кредитору на підставі іпотечного договору №43/07 від 23 березня 2007 року трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Але зобов'язання не є виконаним. Надав два відповідних розрахунки заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №43/07:
- на умовах виконання кредитного договору;
- в порядку ст.625 ЦК України.
Так, у порядку виконання договору про надання відновлювальної кредитної лінії №43/07 з дати видачі кредиту станом на 18 червня 2019 року загальна сума боргу становить 316 489,27 грн. У порядку ст.625 ЦК України за період часу з 29 грудня 2011 року (дата розрахунку щодо стягнення по рішенню третейського суду) по 17 червня 2019 року загальна сума боргу становить 21 154,38 грн. Таким чином, основне зобов'язання не є припиненим, так як не виконане в повному обсязі, хоча й виконавче провадження було закінчено у зв'язку із виконанням рішення суду через значний проміжок часу, за який кредитор продовжує вести облік боргу.
Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Проте цього не відбулось у даному випадку.
У відповідності до ст. 17 «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Таким чином, у суду немає підстав щодо задоволення позовних вимог.
Посилання на пропуск банком строку позовної давності також є абсурдним, адже строк позовної давності може бути застосований лише в ході судового розгляду та жодним чином не застосовується на досудовій стадії. За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України). Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України. Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов'язання, норми глави 50 «Припинення зобов'язання» ЦК України не передбачають. У зобов'язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов'язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов'язку.
Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті З Закону України «Про іпотеку»). Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.
За змістом указаної норми іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням.
Просить суд розглянути справу в його відсутність та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вимоги ст.210 ЦПК України та ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності сторін без фіксування судового процесу, що відповідає положенням ст.247 ЦПК України.
Суд, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв'язку, приходить до наступних висновків.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Судом встановлено, що 23 березня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ "Укрсоцбанк" було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №43/07.
Згідно п.1 та 1.1 кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання, окремими частинами зі сплатою 16,5 % річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 86 000,00 гривень з графіком змін максимального ліміту заборгованості.
Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором між сторонами 23 березня 2007 року було укладено Іпотечний договір N43/07, який було посвідчено 23 березня 2007 року державним нотаріусом Першої Павлоградської держнотконтори Шкицькою Ю. А. за реєстровим N308.
Відповідно до умов Іпотечного договору для забезпечення виконання Іпотекодавцем (позивачем) у повному обсязі своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем (відповідачем) за кредитним договором позивач передав відповідачу у заставу належне йому на праві приватної власності майно: квартиру АДРЕСА_1 . Вищенаведене майно належить позивачеві на підставі договору міни квартири від 25 листопада 1997 року, посвідченого Мініною С. Я. приватним нотаріусом Першотравенського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №3470. Право власності зареєстровано КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації», про що свідчить напис на правовстановлюючому документі від 26 листопада 1997 року, про що зроблено запис в реєстраційній книзі: 24-52; договору міни квартири від 18 лютого 2003 року, посвідченого Мініною С. Я. приватним нотаріусом Першотравенського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 608; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 154898, виданого 13 березня 2003 року КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер: 296217, зроблено запис № 52 в книзі №24.
Відповідно до п. 1.3.1. Іпотечного договору Іпотекодавець (позивач) зобов'язаний повернути кредит (грошові кошти) у розмірі 86 000,00 гривень у строк до 22 березня 2022 року шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок.
Копією рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських Банків від 28 грудня 2011 року було частково задоволено позов АТ "Укрсоцбанку" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором та стягнуто з останнього на користь АТ "Укрсоцбанк" 130 854,55 гривень заборгованості та 1 708,55 гривень витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 18 травня 2012 року видано виконавчі листи на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду від 28 грудня 2011 року.
Копією постанови ВП №33460836 від 01 березня 2018 року про закінчення виконавчого провадження підтверджується, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2604/9412, виданого 24 травня 2012 року Дніпровським районним судом м.Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк" боргу в розмірі 130 854,55 гривень закінчено та припинено чинність арешту майна боржника, скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек №184931106 від 16 жовтня 2019 року підтверджується, що ОСОБА_1 на праві приватної власності в розмірі 1/1 частки належить квартира АДРЕСА_3 , яка є предметом заборони на нерухоме майно р.№4691594 від 23 березня 2007 року реєстратор Перша Павлоградська державна нотаріальна контора на підставі договору іпотеки,308, 23 березня 2007 року, АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", тим обтяження: іпотека, зареєстровано 02 квітня 2007 року, підстава обтяження договір іпотеки 43/07 від 23 березня 2007 року, іпотекодержатель АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", іпотекодавець ОСОБА_1 , розмір основного зобов'язання 86 000,00 гривень, строк виконання 22 березня 2022 року.
Не погоджуючись з позовними вимогами позивача, відповідач посилається на те, що зобов'язання не є виконаним та надає два відповідних розрахунки заборгованості за спірним договором: на умовах виконання кредитного договору та в порядку ст.625 ЦК України. В порядку виконання договору з дати видачі кредиту станом на 18 червня 2019 року загальна сума боргу становить 316 489,27 гривень, а в порядку ст.625 ЦПК України за період часу з 29 грудня 2011 року (дата розрахунку щодо стягнення по рішенню третейського суду) по 17 червня 2019 року загальна сума боргу становить 21 154,38 гривень. Зазначає, що наявність судового розгляду справи про стягнення заборгованості, рішення суду або його виконання не звільняє від виконання договірних зобов'язань і сплати заборгованості за кредитом. Банк звертався до суду з позовною заявою про стягнення існуючої на момент звернення заборгованості за кредитним договором без дострокового розірвання договору і після винесення рішення суду нарахування за договором не зупинилося.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ч.1 ст. 319 ЦК України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року, відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.
Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).
Припиненням зобов'язання за Кредитним договором є не дата вказана в договорі як кінцевий строк сплати коштів, а постанова, винесена відділом державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з погашенням боргу. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/27064/15.
Частиною третьою статті 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною першою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Змістом частин першої, другої статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.
Оскільки забезпечені іпотекою зобов'язання за договором виконано в повному обсязі, то зобов'язання за договорами іпотеки, які є похідними від кредитного договору, припиняються.
З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.
Звернення з вимогою про дострокове повернення кредиту, незалежно від способу такого звернення, змінює порядок, умови та термін дії кредитного договору. На момент звернення з такою вимогою вважається, що строк користування кредитом сплив (п.4.4 кредитного договору). Рішення суду про стягнення заборгованості або звернення стягнення на заставлене майно підтверджує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти на кредит припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України. Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року №6-1206цс15.
Враховуючи викладене та те, що припинення зобов'язання ОСОБА_1 перед відповідачем за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №43/07 від 23 березня 2007 року, є винесення 01 березня 2018 року старшим державним виконавцем Першотравенського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2604/9412, виданого 24 травня 2012 року Дніпровським районним судом м.Києва про стягнення з позивача на користь відповідача боргу в розмірі 130 854,55 гривень, у зв'язку з погашенням боргу, інших позовів за період з 28 грудня 2011 року відповідачем до позивача не пред'являлося, інші виконавчі провадження про стягнення з позивача на користь відповідача будь-яких коштів за вказаним договором відсутні, суд вважає, що такі обставини є підставою для припинення іпотечного договору.
Суд не бере до уваги посилання відповідача про безпідставність вимог позивача в частині спливу позовної давності за кредитним зобов'язанням, оскільки позивач, як на підставу своїх позовних вимог, не посилався на сплив позовної давності по борговому зобов'язанню, а посилається на повне виконання основного зобовязання.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позовні вимоги задоволено, слід стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір при пред'явленні позову до суду, в сумі 768,40 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.319,321,391,509,526,575,598,599 ЦК України, ст.ст. 2,3,4,6,9,18,76,77,78,79,80,89,258,263,264 ЦПК України, Законом України "Про іпотеку",- суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про усунення перешкод у володінні та розпорядженні майном шляхом визнання Іпотечного договору №43/07, укладеного між Акціонерним Товариством "Укрсоцбанком" та ОСОБА_1 , припиненим - задовільнити.
Визнати Іпотечний договір №43/07, укладений 23 березня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 , посвідчений 23 березня 2007 року державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Шкицькою Ю.А. за реєстровим номером №308 - припиненим.
Стягнути з Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 (семиста шістдесяти восьми) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.
Суддя: С.А.Янжула.