Справа № 204/5315/17
Провадження № 1-кп/204/402/19
04 жовтня 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань обвинувальні акти у кримінальному провадженні № 12017040680001651 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 грудня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, у кримінальному провадженні № 12017040680001619 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 серпня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, у кримінальному провадженні № 12017040680002695 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 грудня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, у кримінальному провадженні № 12018040680002044 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 листопада 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю: прокурора: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебувають дані кримінальні провадження.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки строк обраного запобіжного заходу закінчується 06 жовтня 2019 року. В обґрунтування клопотання зазначив, що є підстави вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме існує ризик того, що ОСОБА_3 будучи особою, яка не має міцних соціальних зав'язків, не працює, раніше судимий за вчинення злочинів проти власності та злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тому може переховуватися від суду. Крім того, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17.01.2019 року ОСОБА_3 був оголошений в розшук. Крім того, існує ризик, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вчиняв кримінальні правопорушення повторно.
Захисник ОСОБА_7 , якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , вважає, що клопотання не обґрунтоване і не відповідає вимогам ст. ст. 184,199 КПК України, оскільки не містять посилання на матеріали кримінального провадження, що дає підстави вважати, що обвинувачення є обґрунтованим та немає посилання на ризики п. п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому ризики прокурором не доведені. Він є немолодою людиною, має проблеми зі здоров'я, але на теперішній час йому медична допомога не надається, він досі не обстежений. Тому, тримання під вартою для обвинуваченого становить загрозу для його стану здоров'я. Просить замінити запобіжний захід на більш м'який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту з 18 год. 00 хвл. до 06 год. 00 хвл. ранку. Обвинувачений не має місця проживання, але зареєстрований в міському центрі соціальної допомоги, тому може знаходиться там в зазначений час.
Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 06 жовтня 2019 року включно.
До спливу цього продовженого строку судове провадження не може бути закінченим.
Обсяг обвинувачення у вчиненні умисного кримінального правопорушення проти власності, за вчинення якого Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, а також злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, стали підставою для продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зав'язків).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Так, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, зазначено, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бакчиєв проти Молдови).
Суд, дослідив матеріали провадження вважає, що тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Водночас, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому найбільш суворого запобіжного заходу, судом хоча і встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, однак прокурором не доведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам.
Аргументи за чи проти звільнення, у тому числі ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному проведенню судового розгляду, не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі важкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть підтвердити існування небезпеки втечі. Або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Ігнатов проти України» від 15.12.2016 року).
Під час розгляду клопотання захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 скаржився на поганий стан здоров'я, у зв'язку з чим, Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська надсилалися листи № 7587/19-Вих/1-кп/204/427/19 від 22 квітня 2019 року на адресу в.о. начальника медичної частини філії державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби» у Дніпропетровській та Донецькій областях медична частина № 4, яким було поставлено питання про стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 , та питання чи звертався останній зі скаргами на погане самопочуття та підвищення температури тіла до медичної частини ДУВП № 4. Окрім цього, запитом Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за № 10989/19-Вих/1-кп/204/427/19 від 14 червня 2019 року на вказану вище адресу був направлений повторний аналогічний запит.
Проте, не зважаючи на фактичне отримання запитів суду, жодної відповіді надано не було.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30.07.2019 року зобов'язано начальника Дніпровської УВП № 4 негайно організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 р. № 239/5/104. По завершенні медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_3 , медичні довідки про стан здоров'я обвинуваченого направити на адресу суду.
21.09.2019 року на адресу начальника Державної установи «Дніпропетровська установа виконання покарань № 4» було надіслано лист, яким зобов'язано негайно організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 та повідомити суд про стан виконання даної ухвали.
Проте, до теперішнього часу суд відповіді так і не отримав, ухвала виконана не була.
Невиконання вимог суду, свідчить про порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Також, суд звертає увагу на той факт, що прокурор у порушення вимог ч. 3 ст. 23 КПК України тривалий час не забезпечує явку в судове засідання свідків обвинувачення, навіть не зважаючи на неодноразові постановлені судом ухвали про застосування приводу до свідків, що унеможливлює розгляд кримінального провадження та призводить до тривалого безпідставного перебування обвинуваченого під вартою за відсутності обвинувального вироку, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою перетворюється на фактичне відбуття обвинуваченим покарання.
Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як особисте зобов'язання забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду кримінального провадження.
Отже, враховуючи викладене, враховуючи не доведення стороною обвинувачення ризику переховування обвинуваченого від судового слідства та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, суд вважає за можливе змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331, 369-372 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Клопотання захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком до 03 грудня 2019 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки: прибувати за першою вимогою до суду; не відлучатися за межі міста Дніпро без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи та номеру мобільного телефону.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на прокурора.
Ухвала набирає чинності негайно і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1