Справа № 185/8614/19
Провадження № 1-кс/185/3272/19
16 жовтня 2019 року м. Павлоград
Слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , , розглянувши клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,-
В провадженні СВ Павлоградського ВП ГУНП перебуває кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040370001809 від 17.09.2019 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 19 вересня 2019 року в межах даного кримінального провадження накладено арешт на майно шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування, на автомобіль марки «Камаз 5511», д.н. НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , шасі(рама) № НОМЕР_3 та на вантаж у вигляді пилених пеньків «Дубу», виявлені на підставі ст. 34 ЗУ «Про Національну поліцію» в кузові вище вказаного автомобіля, які були вилучені 16.09.2019 року в ході проведення огляду.
Поданому на розгляд слідчому судді клопотанні ОСОБА_3 ставить питання про скасування арешту майна, посилаючись на те, що за той час, що пройшов з моменту постановлення ухвали про арешт майна досудовим розслідуванням не встановлено причетності власника майна до вчинення кримінального правопорушення, тому відпала потреба у подальшому застосуванні арешту майна.
Вислухавши пояснення учасників розгляду, дослідивши матеріали клопотання, яким заявник обґрунтовує свої вимоги, матеріали кримінального провадження №12019040370001809, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Приймаючи рішення про арешт майна, слідчий суддя зазначив, що вилучене майно17 вересня 2019 року постановою слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , виявлене та вилучене майно, в ході проведення огляду 16.09.2019 року, а саме: автомобіль марки «Камаз 5511» д.н. НОМЕР_1 , в кузові якого на підставі ст. 34 ЗУ «про національну поліцію» виялено ваентаж у вигляді пилених пеньків «Дубу», були визнані, згідно ст. 98 КПК України, речовим доказом по кримінальному провадженню № 12019040370001809 від 17 вересня 2019 року.
Згідно свідоцтва про реєстрацію тз - НОМЕР_4 , власник автомобіля - ОСОБА_5 , реєстраційний № НОМЕР_1 , марка КАМАЗ 5511, рік випуску - 1983, колір - хакі, двигун № НОМЕР_2 , шасі(рама) № НОМЕР_3 .
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі “Смирнов проти Росії” було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При розгляді клопотання заявник ОСОБА_3 не навів слідчому судді переконливих доказів володіння ним автомобілем марки марки «Камаз 5511» д.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , у відповідності до положень ч.1 ст.174 КПК України. Сам власник ОСОБА_5 із клопотанням про скасування арешту майна до слідчого судді не звертався.
У випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, заявник не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування арешту, який слідчий суддя на цьому етапі провадження вважає за необхідне залишити.
Слідчий суддя не повинен підміняти собою одну зі сторін кримінального провадження щодо ініціювання питання про збирання, отримання доказів або їх забезпечення, оскільки це не відповідатиме критеріям ефективності здійсненні судового контролю у кримінальному провадженні. Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені на його розгляд сторонами кримінального провадження та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Керуючись ст.170-174 КПК України,-
В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1