Справа № 182/45/19
Провадження № 2/0182/952/2019
Іменем України
15.10.2019 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та Червоногригорівська селищна рада Нікопольського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав, -
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав, посилаючись на наступні обставини.
Вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 05 липня 2006 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 , батьком якого є відповідач по справі, про що в Книзі реєстрації народжень зроблено запис № 36 та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 . 08.04.2011 року заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду їх шлюб був розірваний. Син проживає разом з нею .З 2012 року вона проживала однією сім'єю без реєстрції шлюбу з ОСОБА_4 , а 07 серпня 2013 року вони зареєстрували шлюб. Звернутись до суду її примусили наступні обставини. Після народження сина відповідач не цікавився ним, не займався його вихованням, через що вони постійно сварилися та це стало однією з причин розірвання шлюбу. З липня 2010 року відповідач проживає окремо від дитини та жодного з покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Згідно з виконавчим листом № 0426/7618, виданим Нікопольськім міськрайонним судом Дніпропетровської області 07.08.2012 року, відповідач повинен сплачувати аліменти, але, згідно з довідкою, заборгованість станом на 01.12.2018 року, складає 58 318 грн. 70 коп.. Жодного разу з середини 2013 року відповідач навіть не поцікавився, за які кошти виховується та утримується дитина.. Син повністю перебуває на утриманні її та її чоловіка. В них створені всі умови для належного утримання та виховання дитини. ОСОБА_2 ніяким чином не піклується про сина, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я, фізичним та духовним розвитком, не забезпечує йому необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не дарує подарунків, навіть на день народження, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу тощо. Зазначені факти можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов'язками. Згідно принципу 2 Декларації прав дитини, дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвинутись фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровою та нормальним шляхом і в умовах волі і гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням повинно бути найкраще забезпечення інтересів дитини.Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини, держави-сторони забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійною життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення відповідача батьківських прав. За таких обставин звернулась до суду і просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Нікополя Дніпропетровської області, облікова картка платника податків НОМЕР_2 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До суду сторони не прибули, надали заяви про розгляд справи у свою відсутність, позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити (а.с.61).
Відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечував (а.с.57).
Представники третіх осіб вважали за доцільне в інтересах дитини позовні вимоги задовольнити (а.с.40, 51, 62).
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно принципу 2 Декларації прав дитини, дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвинутись фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровою та нормальним шляхом і в умовах волі і гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням повинно бути найкраще забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини, держави-сторони забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Згідно із ст.164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Згідно зі ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 165 Сімейного кодексу України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно зі ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони по справі перебували у шлюбі з 05 липня 2006 року (а.с.10). ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 , батьком якого є відповідач по справі (а.с.11). 08.04.2011 року заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду шлюб між сторонами по справі був розірваний (а.с.12). Син проживає разом з позивачкою по справі. 07.08.2013 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , взявши прізвище чоловіка. Після народження сина відповідач не цікавився ним, не займався його вихованням. З липня 2010 року відповідач проживає окремо від дитини та жодного з покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Згідно з виконавчим листом № 0426/7618, виданим Нікопольськім міськрайонним судом Дніпропетровської області 07.08.2012 року, відповідач повинен сплачувати аліменти, але, згідно з довідкою, заборгованість станом на 01.12.2018 року, складає 58 318 грн. 70 коп. (а.с.15-22). Син повністю перебуває на утриманні позивачки та її чоловіка. В сім'ї позивачки створені всі умови для належного утримання та виховання дитини. Відповідач не піклується про сина, не цікавиться його успіхами, станом здоров'я, фізичним та духовним розвитком, не забезпечує йому необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не дарує подарунків, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу тощо. Зазначені факти можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов'язками.
Служба у справах дітей Нікопольської райдержадміністрації надала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с.50).
Таким чином, з огляду на вищевикладене, виходячи з інтересів дітей, враховуючи думки служб у справах дітей, виконавчих комітетів, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.32, 51 Конституції України, ст.12-13, 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст.164-165 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про охорону дитинства», суд, -
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал